Telegram statistics channel - @kmnskeparh

Ікона Божої Матері “Спорительниця хлібів” написана з благословення старця Введенської Оптиної пустині ієросхимонаха Амвросія. Цією іконою благословив отець Амвросій засновану ним недалеко від Оптиної пустині Шамординську жіночу обитель. На цій іконі Божа Матір зображена сидячою на хмарах.Її руки розкриті для благословення. Внизу – зібране поле, а на ньому серед трав і квітів стоять і лежать снопи жита. Старець Амвросій сам вказав день святкування в жовтні і назвав образ “Спорительниця хлібів”.В 1892 році, вже після смерті старця Амвросія, його послушник Іван послав список з ікони до П’ятницької жіночої обителі. В тій місцевості була засуха і загрожував голод, але незабаром після того, як перед іконою “Спорительниця хлібів” був відслужений молебень, пішов дощ та засуха припинилася.Ікона прославилась багатьма чудесами, спасала від голоду тих, хто молився перед нею Пресвятій Діві Марії. В нашій єпархії, в селі Українка знаходиться храм, освячений в честь цього святого образу. Пресвята Богородице, голодних і спраглих потіхо, нагодуй і нас милістю Сина свого.#календар #свято_дня

ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ЗУСТРІЧІ ПРИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОМУ СОБОРІ МІСТА КАМ'ЯНСЬКЕ 23 жовтня 2025 року, при Свято-Миколаївському Соборі м. Кам'янське відбулась євангельська зустріч «Сіль землі». Темою зустрічі було тлумачення Євангелія від Марка 16:1-11. Воскресіння Ісуса Христа; розбір слів «як минула субота»; добове коло богослужінь і початок дня в церковній традиції; чому мироносиці прийшли тільки зранку; віра мироносиць і відсутність страху; літургійні і богословські особливості пасхального хресного ходу; апокрифічне євангеліє від Никодима; зустріч мироносиць з ангелом; Ісус зцілює Марію Магдалину; чому апостоли не повірили у воскресіння і ще багато іншого. Обговорення і дискусії були жвавими, що дало змогу заглибитись в деталі найбільшої події в історії людства – Воскресіння Христового З благословення митрополита Кам'янського і Царичанського Володимира, зустрічі проводяться при Свято-Миколаївському Соборі щочетверга о 18:00.Ведучі: прот. Олександр Князюк, прот. Іоанн Костів, дияк. Сергій Білик.

❤️‍🩹 ПАРАФІЯНИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОГО СОБОРУ М. КАМ'ЯНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНО ПЕРЕДАЛИ ПОРАНЕНИМ ВОЇНАМ ЩОЧЕТВЕРГОВИЙ ОБІДВ четвер, 23 жовтня, при Свято-Миколаївському соборі м. Кам'янське приготували 138-й обід для поранених військових, які проходять реабілітацію в одній з лікарень міста. Небайдужі парафіяни, з благословення Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Кам'янського і Царичанського, вже 138 тижнів готують смачний борщ на дровах, салати, випічку і багато смаколиків, та передають нашим пораненим солдатам.Також при лікарні діє каплиця святого пророка Божого Іллі, де щочетверга об 11:00 священнослужителі проводять водосвятний молебень. Бажаючі можуть причаститися Святих Христових Тайн. 🙏 Дякуємо всім хто трудиться над цією доброю справою!❗Підтримати і долучитися до справи милосердя може кожен як молитовно, так фізично і матеріально!Як можна допомогти❓❗Можна прийти і допомогти на кухні щочетверга о 8:00. Допомога чоловіків також актуальна.❗Принести продукти❗Допомогти фінансово на закупівлю продуктів 🟢Карта ПриватБанк:5168 7521 2652 7459🟢Банка:https://send.monobank.ua/jar/3yYSqD2aCr#добро #УПЦ #ЗСУ #Центр_інформації_УПЦ🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==Фото 👇

Святих мучеників Сергія і Вакха імператор Максиміан (284–305) призначив на високі посади у війську, не знаючи про те, що вони християни. Недоброзичливці донесли Максиміану, що два його воєначальники не шанують язичницьких богів, а це вважалося державним злочином.Імператор, бажаючи упевнитися в справедливості доносу, наказав Сергію і Вакху принести жертву ідолам. Але вони відповіли, що шанують Бога Єдиного і тільки Йому поклоняються.Максиміан наказав зняти з мучеників знаки їхнього військового сану, одягнути їх у жіночий одяг і водити містом з залізними обручами на шиї, на посміховисько народу. Потім він знову викликав Сергія і Вакха до себе й дружньо порадив не спокушатися християнськими байками та навернутися до богів римських. Але святі були непохитні.Тоді імператор наказав відіслати їх до правителя східної частини Сирії Антіоха, лютого ненависника християн. Антіох отримав цю посаду за допомогою Сергія і Вакха. “Отці і благодійники мої!” — сказав він святим, — “будьте милостиві не лише до себе, а й до мене: я не хотів би піддавати вас мукам”. Святі мученики відповіли, що для них життя — Христос, а смерть за Нього — придбання.Розгніваний Антіох наказав бити Вакха бичами без милосердя, і святий мученик відійшов до Господа. Сергія взули в залізні чоботи з набитими в них гвіздками і відвели на суд до іншого міста, де він був усічений мечем (бл. 300 р.).Преподобний Сергій Послушливий належить до великого сонму преподобних отців Києво-Печерських. Він жив у ХІІІ столітті. Із якої сім’ї походив преподобний і де народився, невідомо.Знаємо, що, бажаючи відкинути мирську суєту і присвятити своє життя Богові, преподобний прийшов до Печерської обителі і був прийнятий до числа братії. Святий вирізнявся з-поміж інших ченців великою побожністю, смиренням і послухом. Він був великим посником і слухняно виконував всі покладені на нього послухи. За таку слухняність преподобного Сергія почали називати Послушливим.Завершивши перебіг свого благочестивого життя, преподобний відійшов до Господа. Його нетлінні мощі спочивають у Ближніх печерах славної Києво-Печерської Лаври. В Акафісті всім преподобним Печерським цей угодник Божий прославлений такими словами: «Радуйся, Сергію, послуху прехвальний любителю».#календар #свято_дня

Святий апостол Павло поставив святого Ієрофея першим єпископом Афін. Можливо, він був учителем священномученика Діонісія Ареопагіта, свого наступника на єпископській кафедрі.У наші дні православні та західні церковні історики вважають, що твори, автором яких раніше визнавали священномученика Діонісія, насправді були написані в Сирії в п’ятому столітті. Тим не менш, у них міститься вельми поетична похвала першому єпископу Афін, яка відображає славу, котру віддають йому і понині. “…приходячи в споглядання горнього світу і забуваючи все земне, він переживав те, про що співають у славослов’ях, і став за Божественним натхненням оспівувачем усього, що йому доводилося бачити і чути, речей видимих і невидимих”.В одному апокрифічному переданні, із того самого джерела, ідеться, що святий Ієрофей був серед учнів, піднесених на хмарах для присутності на похованні Божої Матері.Святий Ієрофей прийняв мученицьку кончину наприкінці першого століття. Глава його нині спочиває в монастирі біля грецького міста Мегара.#календар #свято_дня

Священномученики Діонісій Ареопагіт, єпископ Афінський, пресвітер Рустик і диякон Єлевферій були вбиті в Галлійській Лютеції (давня назва Парижа) 96 року (за іншими даними, 110 року), під час гонінь за часів імператора Доміціана (81–96).Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там він виховувався і здобув класичну еллінську освіту. Потім Діонісій вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з другом Аполлофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп’яття на Хресті Господа Іісуса Христа. “Це або Бог, Творець усього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується”, — сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся із Єгипту, його обрали членом ареопагу, тобто верховного афінського суду.Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Діян. 17:6-34), Діонісій прийняв це спасительне благовістя і став християнином. Протягом трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афін. У 57 році святий Діонісій був присутній під час поховання Пресвятої Богородиці.Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт, який спеціально приїжджав до Єрусалима із Афін, щоб побачити Богоматір, писав своєму вчителю апостолу Павлу: “Свідчу Богом, що, окрім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, такою мірою сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто із людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Сповідую перед Богом: коли я Іоанном був приведений перед обличчя Пресвятої Діви, я пережив невимовне почуття. Переді мною заблищало якесь Божественне сяйво. Воно осяяло мій дух. Я відчував благовоння невимовних пахощів і був сповнений такого захвату, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих знамень і зачатків вічного блаженства і Небесної слави. Від Її благодаті знемогло моє серце, знеміг мій дух. Якби в мене не були в пам’яті твої настанови, я б вважав Її справжнім Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, яке я тоді відчув”.Після смерті апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив із проповіддю до західних країн, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Єлевферієм. Багатьох він навернув до Христа в Римі, а потім у Німеччині, Іспанії.У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всіх трьох сповідників схопили і кинули в темницю. Вночі святий Діонісій звершив Божественну літургію у співслужінні ангелів Божих.Вранці мучеників було обезголовлено. Святий Діонісій узяв свою главу, пройшов з нею до храму і тільки там упав мертвий. Благочестива жінка Катулла поховала останки мученика.#календар #свято_дня

МИТРОПОЛИТ ВОЛОДИМИР ЗВЕРШИВ БОГОСЛУЖІННЯ У ДЕНЬ СВЯТА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ 14 жовтня 2025 року, у день свята Покрови Пресвятої Богородиці, Високопреосвященніший Володимир, митрополит Камʼянський і Царичанський, очолив акафістний спів до Пресвятої Богородиці та Божественну літургію у Свято-Миколаївському кафедральному соборі м. Камʼянське.Його Високопреосвященству співслужило духовенство собору.Перед літургією було звершено акафістний спів до Пресвятої Богородиці. Під час літургії були піднесені особливі молитви про мир на Українській землі, про воїнство, владу та за Святу Церкву. Після літургії, за багаторічною традицією, духовенство на чолі з Архієреєм та за участю всіх вірян, які у цей день прийшли вшанувати Преблагословену Владичицю, звершили Хресну ходу навколо Собору. Під час Хресної ходи особливо підносили свої молитви до Богородиці, аби Пречиста покрила нас Своїм Чесним Омофором.У цей день всі мали нагоду підійти до святині , яка була принесена до собору у цей день - частки Ризи Пресвятої Богородиці. 🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==

Про життя святителя Михаїла, першого митрополита Київського, відомо небагато. У літописних джерелах подаються різні відомості про національність святителя, не встановлено точно його походження: болгарське або ж сирійське. Але не так важлива його національність: святитель Михаїл послужив викоріненню язичництва і просвітництвом християнського вчення на нашій землі.Святий проповідував без перекладача, але водночас не сприйняв в себе язичницький дух Русі, а утвердив замість язичництва Євангеліє. Він зміг стати для русичів справжнім добрим пастирем, який прибув на ці землі за часів Хрещення Русі і тут поширював слово істини в перші роки після цієї доленосної події 988 року.Згідно з Никонівським літописом, святитель Михаїл «був муж, премудрий розумом, такий, що навчає, і святого життя», і не інакше як Промислом Божим можна назвати рішення святого патріарха Константинопольського Миколая Хрисоверга про призначення цього великого святителя на Київську кафедру. Святитель Михаїл немовби прихований від погляду на світло величі святого рівноапостольного князя Володимира, але, найімовірніше, він хрестив наш народ, коли князь «Красне Сонечко» радів за свій новопросвітлений Святим Хрещенням народ.Не тільки в Києві довелося потрудитися святителю Михаїлу. Завдяки його працям, молитві і особистому прикладу люди, котрі щойно почули про Христа, могли повною мірою відчути ту повноту благодаті, яку ця звістка за собою несла. Будучи главою новоствореної Київської Митрополії, святитель Михаїл зробив все для того, щоб люди побачили світло істини, щоб вони не лише зустрілися з Живим Богом, а й назавжди залишилися християнами, як за буквою, так і за духом.Все життя святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Русі, було одним великим подвигом. Це був подвиг служіння ближнім, подвиг безперервної молитви, подвиг послуху священноначаллю, яке призначило йому таке місце служіння. Він їхав на Русь і не знав, що його чекає. Так, не скрізь приймав язичницький народ проповідь про Христа. Але те насіння, ті зерна правди і любові, котрі посіяв в серці нашого народу святитель Михаїл, виросли й дали рясні плоди, якими всі ми зараз маємо можливість користуватися, бачити, доторкатися до них. Величезна кількість храмів, священнослужителів і прихожан, — ось той плід, який зараз споглядає святитель Михаїл, перебуваючи біля Престолу Творця і молячись за кожного із нас.#календар #свято_дня

Горбанівська чудотворна ікона є однією із найвідоміших святинь Полтавщини. Окремі вчені виводять історію святині аж Корсунської ікони, принесеної із Корсуня до Києва Володимиром у 988 році. Нинішня святиня, імовірно, є копією того зображення.Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалася. Виявилося, що саме так в нашу історію увійшла нова святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився до сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священника отця Василія Павловського.Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила із рук шведів. Це пов’язано з наявністю відомостей про негативне ставлення шведської армії до православних церков. Одна із них була розграбована, а її ікони були викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має це передання під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому разі релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення, — металева пластина.На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев’яний храм. Особливий внесок у будівництво церкви зробив козацький полковник Ілля Волковняков, якого після смерті було поховано разом з дружиною у цьому храмі. Відтоді ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо. Проте 1734 року він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев’яну дзвіницю. 1818 року на місці старого храму, з дозволу єпископа Полтавського і Переяславського Мефодія та стараннями настоятеля, священника Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.З 1850 до 1917 року щороку 13 липня відбувався хресний хід з Горбанівською іконою до Успенського кафедрального собору. Там вона знаходилася до свята Успіння Божої Матері, після чого її з хресним ходом повертали до Горбанівки.У 1930-х роках церква була зруйнована. Чудотворний образ врятувала черниця Ананія Панасенко, сховавши його у своєму будинку в місті Полтаві. 1941 року вона повернула ікону до Макаріївського храму.З 1949 до 1963 року святиня перебувала у Преображенському кафедральному соборі. Після його знищення вона знову повернулася до Макаріївської церкви, де перебуває і донині.#календар #свято_дня

СОБОР У ФЕОФАНІЇ 27 ТРАВНЯ 2022 РОКУ БУВ ВАЖЛИВИМ КРОКОМ НАШОЇ ЦЕРКВИ НА ШЛЯХУ ДУХОВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ЄДНОСТІ ТА ВНУТРІШНЬОЇ СВОБОДИ. МИ ЗІБРАЛИСЯ ЯК ОДНЕ ТІЛО ХРИСТОВЕ — У ДУСІ МИРУ, ВІРИ І ЛЮБОВІ ДО СВОЄЇ ЦЕРКВИ.У зв’язку з поширенням різних думок і тверджень щодо канонічності та умов проведення Собору Української Православної Церкви, який відбувся 27 травня 2022 року у Феофанії, вважаю своїм обов’язком, як правлячий архієрей та учасник цих подій, дати щире свідчення з позиції очевидця.По-перше, хочу чітко зазначити: ніякого зовнішнього тиску чи втручання у підготовку або проведення Собору не було. Всі ці розмови про «контроль спецслужб» або «вплив влади» є домислами і не відповідають дійсності.Ініціатива проведення Собору виникла зсередини Церкви — з боку архієреїв, священства та мирян з різних єпархій. До мене, як правлячого архієрея надходили численні звернення вірян та духовенства Кам’янської єпархії з проханням дати церковну відповідь на ті виклики, які постали перед Українською Православною Церквою у зв’язку з повномасштабною війною. Саме ці звернення я передав Предстоятелю нашої Церкви. Вони та звернення з інших єпархій і стали підставою для скликання Собору.Від Кам’янської єпархії ми також брали участь у процесі обрання делегатів на єпархіальних зборах. Всі бажаючі могли подати кандидатури. Представники духовенства і мирян були гідно представлені та мали можливість вільно висловлювати свої думки під час засідань.Під час роботи Собору панувала атмосфера відкритості, молитви і взаємної поваги. Архієреї, священики, чернецтво та миряни мали можливість без жодного тиску брати участь в обговореннях, пропонувати зміни, висловлювати свої позиції.Усі рішення Собору приймалися соборно, після дискусій та молитви. Блаженніший Митрополит Онуфрій особисто дотримувався принципу невтручання і не дозволив би скликати Собор, якби існував навіть натяк на зовнішній тиск.Щодо канонічності — нагадаю, що згідно зі Статутом про управління УПЦ, Собор має вищу владу у Церкві, а його постанови набирають чинності одразу після ухвалення. Вони не потребують жодного затвердження від інших церковних органів.Тому будь-які твердження про «нелегітимність» чи «неканонічність» рішень Собору — не відповідають ані фактам, ані церковному праву.✠ ВолодимирМитрополит Кам’янський і Царичанський