Telegram statistics channel - @kmnskeparh

ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО СВЯТО-ДУХІВСЬКОЇ ЧЕРНЕЧОЇ ГРОМАДИ С. ХУТІРСЬКЕ .1 червня 2026 року, у День Святого Духа, престольне свято відсвяткувала Свято-Духівська чернеча громада с. Хутірське Петриківського благочиння.З благословення Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Камʼянського і Царичанського, богослужіння очолив благочинний Петриківського округу протоієрей Дмитрій Сахань у співслужінні духовенства округу.Під час Літургії були піднесені особливі прохання про мир в Україні, позбавлення від ворога, за воїнів, людей що у відчаї і втратили свої домівки та за Святу Церкву. Після літургії було звершено хресну ходу навколо храму, та відслужено заупокійну літію на могилі ігумена Каріона, спочилого настоятеля цієї громади.Наприкінці отець Дмитрій виголосив проповідь та привітав настоятеля, насельниць і парафіян зі святом.🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==

Напередодні свята Святої Живоначальної Трійці, Церква Христова звершує особливе поминання всіх від віку спочилих православних християн. У цей день вірні молитовно єднаються з тими, хто вже відійшов у вічність, просячи для них у Господа прощення гріхів і упокоєння у Царстві Небесному.Ця поминальна субота має глибокий духовний зміст. Перед святом Зішестя Святого Духа Церква молиться не лише за живих, але й за померлих, бо благодать Божа обіймає всю Церкву — і земну, і Небесну. У Христі немає мертвих, адже, за словом Спасителя, «Бог не є Бог мертвих, а живих». Є одна цікава особливість Троїцької батьківської суботи – це саме місце її розташування у Богослужбовому календарі. Ми маємо свято Трійці, яке називаємо Днем народження Православної Церкви. Так от, навіть за звичаєм людських традицій ми знаємо, що коли у людини день народження, вона обов’язково згадує своїх батьків. Так от, в переддень Святої Живоначальної Трійці, день народження нашої Церкви, ми обов’язково маємо згадати тих, кому ми завдячуємо нашою вірою. Неділя перед Трійцею присвячена спомину Першого Вселенського собору, а разом з цим і спомину всіх святих отців, яким ми завдячуємо нашою вірою. А безпосередньо перед святом Трійці ми маємо день спомину наших батьків, тобто безпосередньо тих людей, яким ми завдячуємо досвідом нашої віриМолитва за померлих є проявом християнської любові, яка не припиняється навіть після смерті. Людина, що відійшла з цього світу, вже не може сама приносити покаяння чи творити добрі справи, але Церква з любов’ю підносить за неї свої молитви, благаючи милосердя Боже.Особливе місце у цей день займає звершення панахид і поминання імен спочилих на Божественній літургії. Святі отці навчають, що немає більшої допомоги для душ померлих, ніж молитва Церкви та принесення Безкровної Жертви.Троїцька поминальна субота нагадує нам і про власну смертність. У суєті щоденного життя людина часто забуває про вічність, але Церква закликає пам’ятати, що земне життя є лише дорогою до зустрічі з Богом. Пам’ять про померлих спонукає нас до покаяння, молитви та духовного виправлення.Свята Церква молиться цього дня за всіх: за наших рідних і близьких, за тих, хто загинув у війнах, від голоду чи хвороб, за тих, хто не мав кому помолитися за них. Перед Божою любов’ю кожна душа є дорогоцінною.Нехай же Господь упокоїть душі всіх від віку спочилих православних християн «у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою», а нам дарує пам’ять про вічність, щиру молитву і християнську любов, яка сильніша навіть за смерть.#календар #свято_дня

❤️‍🩹 ПАРАФІЯНИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОГО СОБОРУ М. КАМ'ЯНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНО ПЕРЕДАЛИ ПОРАНЕНИМ ВОЇНАМ ЩОЧЕТВЕРГОВИЙ ОБІДВ четвер, 29 травня 2026 року, при Свято-Миколаївському соборі м. Кам'янське приготували 169-й обід для поранених військових, які проходять реабілітацію в одній із лікарень міста. Небайдужі парафіяни, з благословення Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Кам'янського і Царичанського, вже 169 тижнів готують смачний борщ на дровах, салати, випічку і багато смаколиків, та передають нашим пораненим солдатам.🙏 Дякуємо всім хто трудиться над цією доброю справою!❗Підтримати і долучитися до справи милосердя може кожен як молитовно, так фізично і матеріально!Як можна допомогти❓❗Можна прийти і допомогти на кухні щочетверга о 8:00. Допомога чоловіків також актуальна.❗Принести продукти❗Допомогти фінансово на закупівлю продуктів 🟢Карта ПриватБанк:5168 7521 2652 7459🟢Банка:https://send.monobank.ua/jar/3yYSqD2aCr#добро #УПЦ #ЗСУ #Центр_інформації_УПЦ🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==Фото 👇

Святитель Никита, єпископ Новгородський, у молоді роки вступив до Києво-Печерського монастиря і незабаром побажав піти в затвор. Ігумен попереджав його про передчасність такого подвигу для молодого ченця, але він, понадіявшись на свої сили, не послухався. У затворі святий Никита впав у спокусу. Диявол з’явився йому у вигляді Ангела, і недосвідчений подвижник поклонився йому. Біс дав йому пораду, як такому, що вже досягнув досконалості: “Ти не молися, а тільки читай і навчай інших, а я буду молитися замість тебе”, – і став біля самітника, вдаючи, що молиться за нього. Спокушений чернець Никита перевершив усіх у знанні книг Старого Завіту, а про Євангеліє ні говорити, ні слухати не хотів. Києво-Печерські старці прийшли до спокушеного і, помолившись, відігнали від нього біса. Після цього преподобний Никита, залишивши з благословення старців затвор, жив у суворому пості й молитві, найбільше вправляючись у послуху та смиренні. Милосердний Господь за молитвами святих старців звів його із глибини падіння на високий ступінь духовної досконалості. Згодом він був поставлений єпископом у Новгород і за своє святе життя був нагороджений від Бога даром чудотворення. Одного разу під час посухи він молитвою послав дощ із неба, іншого разу за його молитвою припинилася в місті пожежа. 13 років керував святитель Никита новгородською паствою і мирно помер у 1108 році. У 1558 році відбулося прославлення святителя. Мощі його спочивають нині в Софійському соборі Новгорода.#календар #свято_дня

Святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті у Фінікії. За походженням він був євреєм, у молодості здобув гарну освіту. Святий навернувся до християнської віри після того, як побачив одного ченця на ім’я Лукіан, який віддав жебраку свій одяг. Вражений милосердям ченця, Єпіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. У монастирі він подвизався під керівництвом досвідченого старця Іларіона і займався переписуванням грецьких книжок, досягаючи успіхів в чернечому житті.Святий Єпіфаній за свої подвиги сподобився дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов із обителі в пустелю Спанідріон. Там його захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Своїм словом про покаяння святий привів одного із зграї розбійників до святої віри в Істинного Бога. Коли святого подвижника відпустили, з ним пішов і розбійник. Святий Єпіфаній привів його до свого монастиря і хрестив з ім’ям Іоанн. Відтоді він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя й чудотворіння свого наставника.Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Але і туди до нього стали приходити учні. Так виникла нова обитель. Через деякий час святий Єпіфаній та Іоанн вирушили в подорож до Єрусалима для поклоніння його святиням і звідти повернулися до монастиря Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Єпіфанія ченця Полівія передати їхнє прохання посісти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно пішов у Пафійську пустелю до великого подвижника Іларіона, під керівництвом котрого він подвизався в молоді роки. Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Єпіфанія до Саламіна. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість нещодавно померлого. Найстаршому із них, єпископу Папію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати ченця Єпіфанія, який прийшов у місто. Коли Єпіфанія знайшли, святий Паппій ввів його до церкви, де, підкоряючись волі учасників собору, Єпіфаній мав дати свою згоду. Так у 367 році відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Єпіфанія.Святитель Єпіфаній прославився на архієрейській кафедрі великою ревністю про віру, любов’ю і милосердям до бідних, простотою. Він багато потерпів від наклепів і заздрості декого зі своїх кліриків. За чистоту свого життя святитель Єпіфаній отримав дарування бачити під час Божественної літургії зішестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу святитель, звершуючи Таїнство, був позбавлений цього бачення. Тоді він покликав одного із кліриків і тихо сказав йому: “Вийди, сину мій, бо ти сьогодні негідний бути присутнім під час звершення Таїнства”.На цій події перервалися записи його учня Іоанна, оскільки він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Єпіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірський).Наприкінці життя святитель Єпіфаній через підступи імператриці Євдоксії та Александрійського патріарха Феофіла був викликаний до Константинополя на Собор, скликаний для суду над великим святителем Іоанном Златоустом. Але святитель Єпіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного Собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі святитель відчув наближення своєї смерті і він дав своїм учням останню настанову — дотримуватися заповідей Божих і зберігати розум від нечистих помислів — і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали його в новій церкві, зведеній святителем.Сьомий Вселенський Собор визнав святителя Єпіфанія отцем і вчителем Церкви. У його творах “Панарій” і “Анкорат” міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних передань і вказівок на грецькі переклади Біблії.#календар #свято_дня

У сьому неділю після Пасхи Свята Церква звершує пам’ять святих отців Першого Вселенського Собору, який відбувся у місті Нікеї в 325 році (Перший Нікейський собор). У цей день Церква з особливою вдячністю згадує тих святителів і богословів, які мужньо стали на захист православної віри.Причиною скликання Собору стало поширення єресі Арія, який навчав, що Син Божий не є істинним Богом, а лише найвищим творінням. Це вчення руйнувало саму основу християнського спасіння, адже якщо Христос не є істинним Богом, то людство не могло б отримати повноти спасіння і обоження.Святі отці Собору, просвічені Духом Святим, сповідували істину, що Ісус Христос є «Єдиносущний Отцю», істинний Бог від істинного Бога. Саме тоді були укладені перші члени Символу віри, який і сьогодні звучить у православному богослужінні.Передання Церкви особливо згадує великих святителів і захисників Православ’я: Святитель Миколай Чудотворець, Святитель Спиридон Триміфунтський, Святитель Афанасій Великий та багатьох інших отців, які не побоялися ні гонінь, ні людського осуду заради істини Христової.Неділя святих отців нагадує нам, що Церква живе не людською мудрістю, а одкровенням Божим. Істина віри не створюється людьми, а зберігається Церквою через апостольське передання і дію Святого Духа.Особливо символічно, що ця пам’ять звершується між святами Вознесіння і П’ятидесятниці. Христос вознісся на небо, але не залишив Свою Церкву без проводу: Дух Святий наставляє її на всяку істину, укріплюючи пастирів і вірних у боротьбі за чистоту віри.Сьогодні, як і в часи Собору, світ сповнений різних думок, спокус і лжевчень. Тому приклад святих отців закликає нас не бути байдужими до своєї віри, глибше пізнавати вчення Церкви та твердо триматися православної істини.Нехай молитвами святих отців Першого Вселенського Собору Господь укріпить Свою Церкву в єдності та мирі, а кожному з нас дарує мудрість, твердість у вірі та щире прагнення жити за Євангелієм.#календар #свято_дня

Святий апостол Симон Зілот згаданий у списках дванадцяти апостолів у Євангеліях від Матфея, від Марка та від Луки, а також у Діяннях апостолів (Мф. 10:4; Мк. 3:18; Лк. 6:15; Діян. 1:13), проте відомо про нього небагато.Походив Симон із Кани Галілейської. У Святому Письмі він називається Кананітом і Зілотом, щоб відрізнити його від Симона Петра. Прізвисько Зілот (грецькою «ζηλωτής») у перекладі з грецької означає «ревнитель», тобто благочестива людина, яка ревно дотримується іудейського закону. Іноді прізвище Зілот витлумачують в прихильності до партії зілотів (зелотів) — активних борців проти римського панування. Інше його прізвисько, Кананіт (арамейською «Qan’ana»), за одним припущенням, вказує на його походження як уродженця міста Кана; за іншим, це ім’я пояснюється на основі перекладу з арамейської: «ревнитель».Передання іноді ототожнювало його з Симеоном, апостолом із числа семидесяти, «братом Господнім» (сином від першого шлюбу Іосифа), який став другим єпископом Єрусалима після страти Якова Праведного.Перше чудо, яке звершив Спаситель, — перетворення води на вино — сталося в будинку Симона (Ін. 2:1-11). Під час пиру гостям бракувало вина. Тоді Господь за заступництвом Пресвятої Богоматері перетворив воду на вино. Вражений дивом, Симон усім серцем і душею увірував у Господа Іісуса як обітованого Месію і, все залишивши, пішов за Ним.У день П’ятидесятниці він прийняв разом з іншими апостолами дар Святого Духа. Святий апостол Симон проповідував вчення Христове в Іудеї, Єгипті, Лівії, Кіринеї та Британії. Згідно з переданням, святий апостол Симон прийняв мученицьку кончину на Чорноморському узбережжі Кавказу, імовірно, в Абхазії, у другій половині I століття. За іншою версією, його було вбито в Персії. Вважається, що Симон був усічений мечем або заживо розпиляний пилкою. Також існує передання, що його було розіп’ято на хресті.Похований Симон Зілот у місті Нікопсії, місце розташування якого теж викликає суперечки. За деякими думками, це місто — нинішній Новий Афон в Абхазії; за іншими, воно знаходилося на місці нинішнього селища Новомихайлівського в Краснодарському краї.Згодом, у XIX столітті, на ймовірному місці подвигів апостола, поблизу Апсарської гори, було споруджено Новоафонський монастир Симона Кананіта. Нині мощі апостола перебувають під спудом Симоно-Кананітського храму в Новому Афоні, частина мощей перебуває в Німеччині (у базиліці апостола Андрія Первозванного в Кельні) і Ватикані (у соборі святого Петра).Святий апостол Симон Зілот вважається покровителем християнського подружжя, оскільки під час звершення таїнства Вінчання читається уривок про шлюб у Кані Галілейській.#календар #свято_дня

Іоанн Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився близько 1551 року на Покутті у Галичині (Коломийщина) у заможній шляхетській сім’ї. Коли хлопцеві виповнилося десять років, він став послушником Угорницького Спаського монастиря, у якому після відбуття послуху став ченцем з ім’ям Іов. Вже у молодому віці він дивував всіх чернечими подвигами, а коли досяг повноліття, був висвячений у ієродиякони, а після того – у ієромонахи. У 30 років преподобний прийняв схиму.Близько 1584 року, завдяки добрій славі, преподобний Іов був запрошений князем Костянтином Острозьким на посаду ігумена Дубенського монастиря на Волині. Цим монастирем він керував близько 20 років, у тяжкі часи, коли польський уряд почав нав’язувати православним українцям унію з Римом. Під керівництвом преподобного Іова у монастирі діяло братство, яке відстоювало права православних.Десь на межі XVI-XVII століть преподобний Іов вирішив здійснити свій давній намір – віддатися молитвам та роздумам у спокійному, тихому місці. Він звернув увагу на Почаївську гору “здавна світлістю чудес многих осяяну”. Незабаром братія обрала преподобного Іова ігуменом, і на цій посаді Преподобний пробув близько п’ятдесяти років, до самої своєї смерті. Він запровадив у монастирі чернечий устав преподобного Феодора Студита, упорядкував щоденне життя монастиря, запровадив регулярні богослужіння. За часів ігуменства преподобного Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток Її святої стопи, поширилася по всьому Православному світу. Сам ігумен був відомий як скромна і добра людина, великий аскет та подвижник. Часто, заховавшись від світу у маленькій печері, він довго і гаряче молився. До того ж він був зразком працьовитості: власними зусиллями він розвів навколо обителі сад та викопав глибоку криницю і два ставки.Преподобний займався літературною діяльністю та заснував у монастирі друкарню у якій друкувалися книги духовного змісту. У 1620 році преподобний Іов брав участь у Київському Соборі, що постановив “твердо стояти в Православній вірі Східній, навіть не думати про відступлення до унії … і до того ж нахиляти весь православний народ”. Під цією постановою стояв підпис: “Іоанн Залізо, ігумен Почаївський”.Упокоївся преподобний Іов 28 жовтня (10 листопада) 1651 року, коли йому виповнилося сто років. Мощі його були віднайдені у 1659 року Київським митрополитом Діонісієм.У 1675 році турки оточили Почаївський монастир. На третій день облоги, під час читання акафіста, над монастирем з’явилась Сама Цариця Небесна, перед якою на колінах молився преподобний Іов. Турки відступили. Святиню було врятовано.У 1721 році Почаївським монастирем заволоділи уніати. Чудотворну ікону Божої Матері вони шанували, але доступ паломників до мощей Преподобного припинили. Проте, через 20 років чудеса преподобного Іова змусили уніатів допустити до них віруючих.У 1831 році уніати Волинського краю були возз’єднані з Православною Церквою. Мощі Преподобного знову були урочисто відкриті для поклоніння, а Почаївський монастир було проголошено Лаврою.#календар #свято_дня

Свята Ірина, слов’янка за походженням, жила в другій половині І століття і була дочкою Лікінія, правителя міста Магеддона в Македонії. Ще в юнацтві Ірина, котра до прийняття християнства носила ім’я Пенелопа, зрозуміла суєтність язичництва й увірувала у Христа. Згідно з переданням, її хрестив апостол Тимофій, учень апостола Павла. Бажаючи присвятити своє життя Богу, свята Ірина відмовилася від шлюбу.Пізнаючи все глибше християнську віру, свята Ірина стала переконувати і батьків стати християнами. Батько мучениці, Лікіній, спершу прихильно слухав її слова, але потім розгнівався на неї, і, коли вона не погодилася поклонитися ідолам, кинув її під ноги диким коням. Один із коней кинувся на Лікінія і задавив його до смерті. Коли за молитвою святої він повернувся до життя, то увірував у Христа сам і все його сімейство, а з ним увірувало три тисячі осіб.Після цього свята Ірина стала сміливо проповідувати Христа серед жителів Македонії, за що багато разів зазнавала принижень і страждань. За наказом правителя Седекії святу Ірину то кидали в рів зі зміями, то намагалися розпиляти пилкою, то прив’язували до млинового колеса. Муки Ірини супроводжувалися чудесними знаменнями, що приваблювали багатьох до віри в Христа. Так, змії не торкалися мучениці, пили не шкодили її тілу, колесо млинове не крутилося. Сам мучитель Ваводон увірував у Христа і охрестився. Всього ж Іриною навернено було понад десять тисяч язичників. Коли Господь вказав Ірині день її смерті, вона пішла в одну гірську печеру біля міста Ефеса, вхід до якої на її прохання був завалений каменем. На четвертий день її знайомі повернулися до печери і, відкривши її, не знайшли в ній тіла святої Ірини. Усі зрозуміли, що вона була взята Господом на Небо.Пам’ять святої Ірини дуже шанувалася в стародавній Візантії. У Царгороді в пам’ять святої Ірини було побудовано кілька прекрасних храмів.#календар #свято_дня

У шосту неділю після Пасхи Свята Церква пропонує нам Євангельське читання про зцілення сліпонародженого (див. Євангеліє від Іоанна). Ця подія відкриває перед нами не лише чудо тілесного зцілення, але й глибоку істину про духовне просвітлення людини.Господь Ісус Христос зустрічає людину, яка від народження не бачила світла. Учні питають: «Хто згрішив — він чи батьки його?» Але Христос відкидає таке спрощене розуміння страждання і відповідає, що це сталося, «щоб явилися діла Божі на ньому». Тим самим Господь показує, що скорботи не завжди є прямим наслідком особистого гріха, але можуть стати шляхом до явлення Божої слави.Спаситель, створивши бріння із землі та помазавши очі сліпого, посилає його вмитися в купелі Силоам. І той, послухавшись, повертається зрячим. У цьому ми бачимо не лише силу Божу, але й необхідність співдії людини: віра проявляється через послух.Однак диво не викликає радості у всіх. Фарисеї, замість того щоб прославити Бога, починають допитувати і звинувачувати зціленого, бо чудо сталося в суботу. Вони, маючи тілесний зір, виявляються духовно сліпими. А той, хто був сліпим тілесно, поступово прозріває духовно і сповідує Христа.Особливо зворушливими є слова зціленого: «Одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу». Це просте свідчення стає незаперечним доказом дії Божої благодаті. І коли Господь знову знаходить його, той уже відкрито визнає: «Вірую, Господи!» — і поклоняється Йому.Святі отці навчають, що цей сліпонароджений є образом кожної людини, яка народжується у духовній темряві і потребує світла Христового. Без Бога людина не може бачити істини, навіть якщо має зовнішні знання і досвід.Неділя про сліпого нагадує нам, що найстрашніша сліпота — це сліпота душі, коли людина не бачить власних гріхів і не шукає Бога. Але Христос є «Світло світу», Який просвічує кожного, хто приходить до Нього з вірою.Нехай же і ми просимо Господа, щоб Він відкрив наші духовні очі, очистив серце і дав нам бачити істину, щоб разом із зціленим вигукнути: «Вірую, Господи!» і поклонитися Йому в дусі та істині.#календар #свято_дня