Telegram statistics channel - @kmnskeparh

Присвячуючи неділю М'ясопусну нагадуванню про останній Страшний суд Христа, Церква, маючи на увазі цей суд, встановила благальні молитви не тільки за живих членів своїх, але і за всіх, від віку спочилих, що у благочесті пожили, всіх родів, звань і станів, особливо ж за померлих раптовою смертю, і молить Господа про помилування їх. Урочисте всецерковне поминання покійних в цю суботу (а також в Троїцьку суботу) приносить велику користь і допомогу спочилим батькам і братам нашим і разом з тим служить виразом повноти церковного життя, яке ми живемо. Бо порятунок можливий тільки в Церкві - спільноті віруючих, членами якої є не тільки ті що живуть, але і всі спочилі у вірі. І спілкування з ними через молитву, молитовне їх поминання і є вираженням нашої спільної єдності в Церкві Христовій.Встановлення вселенської батьківської суботи перед Неділею М’ясопустною відноситься до передання апостольського, що підтверджується Уставом Святої Церкви, складеним в V столітті преподобним Савою Освяченим на основі найдавнішого передання, і звичаєм давніх християн збиратися в певні дні на кладовища для поминання померлих, про що збереглося письмове свідоцтво IV століття (святий Іоанн Златоустий в Словах 62 і 18).Підставою для встановлення цього поминання послужило те, що в недільний день седмиці сирної (масниці) Свята Церква здійснює спогад Другого пришестя Христового, і тому напередодні цього дня, як би в день, що передує Страшному суду Христовому, і притому наближаючись до духовних подвигів Святої Чотиридесятниці, коли нам слід увійти в найтісніший союз любові з усіма членами Царства Христового - і святими, і тими, що живуть, і померлими, заступництвом за всіх від Адама до сьогодні померлих у благочесті та правдивій вірі праотців, отців і братів наших від всякого роду: від роду царів, князів, монахів, мирян, юнаків і старців, і всіх, кого вода покрила, війна винищила, землетрус поглинув, вбивці вбили, вогонь попалив, тих, що були пожерті звірами, птахами і гадами, загиблі від блискавки і тих що замерзли на морозі, тих що були вбиті мечем, тих, яких кінь потоптав, тих, що були каменем задавлені землею були засипані, тих, які напоєні були отрутою - раптово померли і залишилися без узаконеного поховання, – молиться, благаючи Праведного Суддю явити їм Свою милість у день справедливої всім відплати.В заупокійнії єктенії в суботу м'ясопусну виголошується: «Ще молимося за упокій душ рабів Божих, праотців, отців і братів, що тут лежать і повсюди, православних християн». При цьому поіменно згадуються всі отці, матері, браття і сестри, що упокоїлись в надії на воскресіння та життя вічне.Також в цей день ми особливо молимо Господа за наших воїнів-захисників, що поклали життя своє за Богом бережену державу нашу Україну та її боголюбивий народ. Особлива молитва на наших устах сьогодні і за тисячі наших співвітчизників, які безвинно загинули в цій війні.Ось чому святі отці, рухомі людинолюбством, встановили, грунтуючись на вченні апостольському, здійснювати це загальне, вселенське поминання, щоб ніхто, - коли б, де б і як би не закінчив земне життя, - не позбувся молитов Церкви.#календар #свято_дня

Святий мученик Трифон народився в одній із областей Малої Азії – Фригії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада.З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, які винищували хлібні злаки і спустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса із дочки римського імператора Гордіана.Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати – віри в Іісуса Христа, благодаттю Котрого він зціляв їх.Коли на царський престол вступив імператор Декій, жорстокий гонитель християн, єпархові Акіліну донесли, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа і багатьох приводить до Хрещення. Святий був схоплений і приведений на допит, під час якого він безбоязно сповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били палицями, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили містом, вбивши в ноги залізні цвяхи. Усі тортури святий Трифон мужньо терпів, не видаючи жодного стогону.Зрештою, він був засуджений на усічення мечем. Перед стратою святий мученик молився, дякуючи Богові, Який підкріпив його в стражданнях, і випросив у Господа особливої благодаті тим, хто закликатиме його ім’я на допомогу. Перш ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія сталася в місті Нікеї 250 року.Святе тіло мученика християни обвили чистими пеленами і хотіли віддати похованню в місті Нікеї, в якому він постраждав, але святий Трифон у видіннях наказав перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це і було виконано.Згодом мощі святого Трифона було перенесено до Константинополя, а потім до Рима. Мученику Трифону особливо моляться про зцілення від тілесних недуг, у хворобливому стані, у випадках псування плодів, під час голоду та нашестя шкідників на врожай.#календар #свято_дня

Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, бо він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком розповсюдження та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він закарбував для нас апостольську епоху.Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим отроком, якого Господь взяв на руки і сказав: “Якщо не навернетеся і не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18:3). Богоносцем його названо тому, що, міцно люблячи Господа, він нібито носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола і євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до смирнян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалима 72 року, помер Евод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67-107 рр..). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він запровадив на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився в ранній Церкві.У 107 році під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати дівоцтво і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах відправили в Рим, де на потіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: “Благаю вас, не виявляйте мені необережної любові. Залиште мене бути їжею звірів, щоб за допомогою їх досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай перемелють мене зуби звірів, нехай стану чистим хлібом Христовим”. Почувши про мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його було перенесено до Антіохії, а згодом повернуто до Риму і покладено в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.У своєму посланні до Єфесян святий Ігнатій писав: “Зберігайте віру і любов і на ділі показуйте себе християнами. Віра і любов суть початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у з’єднанні суть справа Божа. Все інше, що належить до чеснот, від них походить. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув любов, не ненавидить”.#календар #свято_дня

Його турботами побудовано багато храмів, лікарень.Розбещеність столичних звичаїв, особливо імператорського двору, знайшла в особі святителя неприємного викривача. Вороги святителя Іоанна, заохочувані дратівливою і мстивою царицею Євдоксією, влаштували неправедний собор і домоглися скинення святого архієпископа з кафедри і вигнання його спочатку до Вірменії, а потім до Абхазії.В останньому слові до константинопольців, котрі сумували з приводу того, що вони залишаються без повчання, святитель Іоанн сказав, вирушаючи в заслання: «Не мною почалася проповідь, не мною і скінчиться».Виснажений хворобами, святитель в супроводі конвою три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команах сили залишили його. У склепі святого Василіска, втішений явленням святого мученика, який сказав: «Не сумуй, брате Іоанне! Завтра ми будемо разом», – причастившись Святих Таїн, вселенський святитель 14 вересня 407 року відійшов до Господа.Духовна велич святителя, що вражала всіх його сучасників, засяяла і в останніх словах: «Слава Богу за все!»Святитель Іоанн Златоуст був похований в Команах. У 438 році Прокл, Патріарх Константинопольський (434-447 рр.), звершуючи богослужіння в храмі святої Софії, виголосив похвальне слово пам’яті свого великого вчителя, в якому порівнював святителя Іоанна Златоуста зі святим Іоанном, Предтечею Господнім, котрий проповідував покаяння і також постраждав за викриття пороків. Народ, який палав любов’ю до святителя Іоанна Златоуста, не давши патріархові докінчити свого слова, почав одностайно просити його звернутися до імператора з проханням про перенесення святих мощей святителя із Коман до Константинополя. Святитель Прокл відправився до царя Феодосія II (408-450 рр.) і від імені Церкви та народу просив його про це. Імператор погодився і відправив у Комани особливих посланників зі срібною ракою, щоб з пошаною перевезти святі мощі. Жителі Коман глибоко сумували через те, що їх позбавляють великого скарбу, але не могли противитися царським указам. Коли ж імператорські посланці приступили до гробу святителя Іоанна, вони не змогли взяти його мощі. Тоді імператор, в каятті, написав послання святителю, просячи у нього пробачення за себе і за свою матір Євдоксію. Послання це прочитали біля гробу святителя Іоанна, поклали на нього і звершили всенічне бдіння. Потім приступили до гробниці, легко підняли мощі і внесли на корабель (гробниця святителя Іоанна залишилася в Команах).Тоді ж відбулося зцілення убогої людини, яка приклалась до покрову від гробу святого. Після прибуття мощей святителя Іоанна до Константинополя, 27 січня 438 року все місто на чолі з патріархом Проклом, імператором Феодосієм з усім його синклітом і безліччю народу вийшло назустріч. Численні клірики зі свічками, кадилами і хоругвами взяли срібну раку і з співами внесли її до церкви святої мучениці Ірини. Коли Патріарх Прокл відкрив труну, тіло святителя Іоанна виявилося нетлінним, від нього йшли пахощі. Припавши до гробу, імператор Феодосій II зі сльозами просив святителя пробачити його матір. Народ не відходив від раки весь день і всю ніч. На ранок мощі святого були віднесені в соборну церкву Святих Апостолів. Коли раку було поставлено на патріаршому престолі, весь народ єдиними вустами вигукнув:«Прийми престол свій, отче», – і патріарх Прокл з багатьма людьми, що стояли біля раки, побачили, як святитель Іоанн відкрив свої уста і вимовив «Мир всім!»У IX столітті Іосиф піснописець, Косма Вестітор та інші написали піснеспіви на честь перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста, які й понині співаються Церквою на спомин цієї події.#календар #свято_дня

Щороку між неділями Митаря і фарисея та М'ясопусною Свята церква святкує Неділю про блудного сина. Притча про блудного сина — одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Сюжет цієї повісті, на думку багатьох вчених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Блудний син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Бога Отця.ЛУКИ 15:11-32 «І Він (Христос) розповів: Один чоловік мав двох синів. І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно. А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати. Пішов він та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней. І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду… Встану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів! Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся! І почали веселитися. А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці. Закликавши одного із слуг, він запитав: Що це таке? Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв. Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його. Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями. Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля! А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся!»Розповіддю про старшого сина Спаситель навчає, що кожен віруючий християнин повинен від усієї душі бажати усім спасіння, радіти наверненню грішників, не заздрити Божій любові до них і не вважати себе гідним Божих милостей більше, ніж ті, хто навертається до Бога від свого попереднього гріховного способу життя.Святкуючи Собор новомучеників і сповідників, Свята Церква звершує поминання всіх спочилих, які постраждали в годину гонінь за віру Христову в ХХ столітті. Тільки в день святкування Собору звершується пам’ять святих новомучеників і сповідників, дата смерті яких невідома.Жорстоке і криваве XX століття стало особливо трагічним для нашого народу, який втратив мільйони своїх синів і дочок не лише від руки зовнішніх ворогів, а й від власних гонителів-богоборців. Серед лиходійськи вбитих і закатованих у роки гонінь було безліч православних: мирян, ченців, священників, архієреїв, єдиною провиною яких виявилася тверда віра в Бога.Прославлення в лику святих сонму новомучеників і сповідників Церкви нашої, явило світові велич їхнього подвигу, осяяло шляхи Промислу Божого, стало свідченням глибокого усвідомлення трагічних помилок і болісних оман нашого народу. У світовій історії ще не бувало такого, щоб стільки нових небесних заступників прославила Церква одночасно (до лику святих було причислено понад тисячу нових мучеників).Святі новомученики і сповідники Церкви нашої, моліть Бога за нас!#календар #свято_дня

Біографія митрополита Кам'янського і Царичанського ВолодимираМитрополит Кам’янський і Царичанський Володимир (у миру Станіслав Миколайович Орачов) народився 8 вересня 1973 р. у м. Луганську.З 1980 р. по 1988 р. навчався у СШ № 26 м. Луганська.З 1988 р. по 1992 р. — в Луганському художньому училищі по класу живопису.З 1989 р. — іподиякон єпископа Луганського і Донецького Іоанникія.24 квітня 1992 р. рукоположений у сан диякона.15 вересня 1992 р. прийняв чернечий постриг з ім’ям Володимир, на честь сщмч. Володимира (Богоявленського), митрополита Київського і Галицького.З 1992 р. по 1996 р. навчався у Київській духовній семінарії.7 січня 1994 р. рукоположений у сан ієромонаха і прийнятий до Луганського єпархіального управління на посаду секретаря єпископа.21 травня 1994 р. возведений у сан ігумена.17 листопада 1996 р. возведений у сан архімандрита.З 1996 по 2003 р. навчався в Київській духовній академії.26 грудня 2006 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Історія іконошанування у Православній Церкві”.Рішенням Священного Синоду від 17 листопада 2008 р. архімандриту Володимиру визначено бути єпископом Кременчуцьким і Лубенським.22 листопада, у день вшанування ікони Божої Матері іменованої «Скоропослушниця», митрополитом Київським і всієї України Володимиром та сонмом архієреїв Української Православної Церкви був рукопокладений в сан єпископа.Рішенням Священного Синоду УПЦ від 23 грудня 2010 року призначений керуючим Дніпродзержинської єпархії з титулом "Дніпродзержинський і Царичанський".17 серпня 2015 року був возведений у сан архієпископа.Рішенням Священного Синоду від 20 липня 2016 року (Журнал №26) титул «Дніпродзержинський і Царичанський» було змінено на «Кам’янський і Царичанський».17 серпня 2020 року з уваги до архіпастирських трудів на площі перед Успенським собором Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври за Божественною літургією Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій возвів архієпископа Володимира в сан митрополита.

За великі її подвиги і терпіння Господь ще за життя прославив свою угодницю. Ксенія удостоїлась дару прозріння сердець і майбутнього. Навчаючи людей правдивості, блаженна Ксенія нерідко відкривала і таємниці тих осіб, кого вона відвідувала. Милість Божа так осяяла Ксенію, що навіть ті, до кого вона заходила або у кого споживала їжу, були щасливі і успішні в справах. І торговці, і візники, всі старалися їй чим-небудь зробити послугу; особливе благополуччя відвідувало тих, кому сама блаженна Ксенія давала що-небудь.На сімдесят першому році земного життя вона віддала душу Богові. Тіло її було поховане на Смоленському кладовищі. І багато знамень милості Божої почало відбуватися біля її могили. По молитвах блаженної Ксенії Господь врятував одну дівицю від жахливого шлюбу із біглим каторжником, який видавав себе за убитого ним полковника. Після панахиди над її могилою страждаючі отримували зцілення, в сім’ях встановлювався порушений мир, ті, що мають потребу отримували все необхідне.#календар #свято_дня

Священномученик Климент народився в галатійському місті Анкірі 258 року від батька язичника і матері християнки. У дитинстві втратив батька, а на дванадцятому році втратив і матір, яка передрікла йому мученицьку кончину за віру в Христа. Жінка, яка усиновила його, Софія, виховувала його в страху Божому. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи змоги їх прогодувати. Софія збирала нещасних до себе, годувала й одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він навчав дітей і готував їх до прийняття Святого Хрещення. Багато із них згодом померли мученицьки за віру в Христа.За доброчесне життя святий Климент був поставлений на читця, а потім на диякона. У вісімнадцять років він отримав сан пресвітера, а у двадцятирічному віці був висвячений на єпископа Анкірського.Невдовзі спалахнуло гоніння Діоклетіана (284–305) на християн. За доносом притягнутий був до відповіді і єпископ Климент. Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам. Але єпископ Климент твердо сповідав віру Христову і мужньо перетерпів усі муки, на які наразив його лютий намісник. Його вішали на дереві; різали тіло гострим залізом так, що видно було кістки; жорстоко били палицями та камінням; крутили на колесі і палили на повільному вогні. Господь оберігав Свого страждальця і двивовижно зціляв його понівечене тіло.Тоді Дометіан послав святого в Рим, до самого імператора Діоклетіана, з донесенням про те, що єпископа Климента жорстоко мучили, але він виявився нездоланним. Діоклетіан, побачивши мученика цілковито здоровим, не повірив донесенню і піддав його ще жорстокішим тортурам, а потім ув’язнив.Багато хто із язичників, бачачи мужність святого і дивовижне зцілення його від ран, увірував в Христа. До святого Климента у в’язницю стікалися люди для повчань, зцілень і Хрещення, так що в’язниця перетворилася на храм. Багатьох із них за доносом стратив імператор.Діоклетіан, вражений дивовижним терпінням святого Климента, відіслав його в Нікомідію до свого співправителя Максиміана. Дорогою, на кораблі, до святого приєднався учень його Агафангел. Він уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати й померти за Христа разом із єпископом Климентом.Імператор Максиміан віддав святих Климента й Агафангела правителю Агрипіну. Той піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть у глядачів-язичників спалахнуло співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів.Отримавши свободу, святі зцілювали жителів міста покладанням рук, хрестили і наставляли безліч людей, які стікалися до них. Знову схоплені за розпорядженням Максиміана, вони були відправлені на батьківщину в місто Анкір. Там князь Анкірський Куріній знову піддав їх мукам. Потім він відіслав у місто Амісію до намісника Дометія, який вирізнявся особливою жорстокістю.В Амісії святі мученики були кинуті в кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкоджені. Дорогою в Тарс, в пустелі, святому Клименту по його молитві було дано одкровення, що він ще двадцять вісім років страждатиме за ім’я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були ув’язнені в темницю, де пробули двадцять вісім років.Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем. Святого Климента анкірські християни звільнили із в’язниці і відвезли до печерного храму. Там після звершення Літургії святий сповістив вірянам швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик справді невдовзі був убитий воїнами міста, які увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви († близько 312 року).#календар #свято_дня

Святий апостол Тимофій походив із лікаонського міста Лістри в Малій Азії. 52 року він був навернений до Христа святим апостолом Павлом. Коли святі Павло і Варнава вперше відвідали лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив хромого від народження. Багато жителів міста увірували у Христа. Серед них були і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника та бабця Лоїда (Діян. 14:6-12; 2Тим. 1:5).Насіння віри, посіяне апостолом Павлом у душі святого Тимофія, принесло рясний плід. Він став ревним учнем святого Павла, а згодом його невідлучним супутником у проповіді Євангелія.Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його у посланнях своїм улюбленим сином, з вдячністю згадуючи його вірність та відданість. Він також писав Тимофієві: “Ти наслідував мене у вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні, у гоніннях, стражданнях…” (2Тим. 3:10-11).65 року Павло висвятив апостола Тимофія на єпископа Ефеської Церкви. Святий Тимофій керував нею п’ятнадцять років. Коли апостол Павло перебував у темниці в Римі, знаючи, що на нього чекає мученицький подвиг, він викликав до себе свого вірного учня і друга апостола Тимофія на останню зустріч (2Тим. 4:9).Святий Тимофій також закінчив життя мученицьки. Одного разу в Ефесі язичники звершували свято на честь ідолів і носили їх містом, супроводжуючи нечестивими обрядами й піснями. Ревнуючи про славу Божу, святий єпископ Тимофій намагався зупиняти і напоумлювати засліплених ідолопоклонством людей, проповідуючи їм істинну віру у Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола. Вони били його, тягли по землі і, зрештою, побили камінням. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій прийняв 80 року.У IV столітті мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгорода і покладені у храмі Святих апостолів.#календар #свято_дня

Коли Констанс II отримав визначення Собору, він наказав схопити і папу Мартина, і преподобного Максима. Цей наказ було виконано через п’ять років, у 654 році. Преподобного Максима звинуватили у зраді вітчизни й ув’язнили. 656 року його заслали до Фракії, а потім знову привезли до константинопольської в’язниці.Преподобного разом з двома його учнями піддали дуже жорстоким тортурам: кожному відрізали язик і праву руку. Потім їх заслали до Колхіди, на Кавказі. Але тут Господь явив невимовне диво: всі вони отримали здатність говорити і писати.Преподобний Максим заздалегідь передбачив свою кончину. Вона настала 13 серпня 662 року. Над могилою преподобного Максима ночами запалювалися три дивовижно явлені світильники і відбувалося безліч зцілень.Преподобний Максим Сповідник залишив Церкві велику богословську спадщину. Його екзегетичні праці містять пояснення важких місць зі Святого Письма, тлумачення молитви Господньої і 59-го псалма, схолії до творів священномученика Діонісія Ареопагіта і святителя Григорія Богослова. До екзегетики належить також пояснення богослужіння, що має назву “Містагогія” (“Введення про таїнство”).До догматичних праць преподобного належать: виклад його диспуту з Пірром, декілька трактатів і листи до різних осіб. У них міститься виклад православного вчення про Божественну сутність та іпостась, про Боговоплочення і про обоження людської природи.Преподобному Максиму належать і антропологічні праці. Він розглядає природу душі та її свідомо-особисте існування після смерті людини. Серед моральних творів особливо важливими є “Глави про любов”. Преподобний Максим написав також три гімни в найкращих традиціях церковної гімнографії, що ведуть початок від святителя Григорія Богослова.#календар #свято_дня