Telegram statistics channel - @kmnskeparh

Преподобний Євфимій Великий народився 378 року у Вірменії, в місті Мелітині у літніх батьків. Рано осиротілий хлопчик був вихований святителем Отрієм. Він висвятив дев’ятнадцятирчного юнака на пресвітера і постриг у чернецтво.Євфимій був такий обдарований, що святитель поставив його начальником над усіма мелітинськими монастирями. Але юний чернець прагнув до безмовності і молитви. Тому він таємно пішов у Єрусалим, а потім у Фаранську лавру. Там преподобний познайомився зі святим Феоктистом і сильно з ним потоваришував.Вони віддалилися в Кутиллійську пустелю, де оселилися в печері на високій скелі. Харчувалися святі травою, віддаючи всі сили безперестанній молитві.Місцеві жителі, дізнавшись про подвижників, приходили за порадою. Дехто, побажавши іночества, селився поруч з ними. Поступово утворилася обитель. Її настоятелем був призначений святий Феоктист, а преподобний Євфимій віддав перевагу молитві в печері, залишаючись духівником братії. По його молитвам звершилося багато дивовижних зцілень, і безліч людей стали приходити до нього.Святому довелося таємно піти в пустелю Зиф. Там він жив у печері, де колись святий цар Давид переховувався від переслідувань царя Саула. Преподобний Євфимій заснував там лавру, названу згодом на його честь.Він володів і даром пророцтва, бачив серце людини й готовність до прийняття Святого Причастя. По його молитві Господь посилав дощ у засуху, примножував продовольство в монастирі.За три дні до кончини преподобний Євфимій попрощався з братією монастиря й увійшов до церковного вівтаря. Там він мирно преставився до Господа 20 січня 473 року у віці дев’яноста семи років. Біля мощей преподобного відбулося багато чудес і зцілень.#календар #свято_дня

Преподобний Макарій Великий народився в Єгипті близько 301 року. З любов’ю і старанням послужив він своїм батькам у старості, виконуючи заповідь про шанування батьків. Після їхньої кончини він став цілковито вільним від житейських турбот.Під керівництвом досвідченого старця-інока преподобний Макарій став проходити безмовне іночеське життя і рукоділля. Спочатку він оселився в безлюдному місці неподалік від села, де жив. Потім святий переселився на Нітрійську гору в Фаранській пустелі.Проживши три роки в пустелі, він пішов до преподобного Антонія Великого. Авва Антоній з любов’ю прийняв блаженного Макарія, який став його відданим учнем і послідовником. З ним преподобний Макарій жив довгий час.Потім, за порадою святого авви, він віддалився до Скитської пустелі, що в північно-західній частині Єгипту. Він так просіяв своїми подвигами, що його стали називати “юнаком-старцем”, адже, ледве досягнувши тридцятилітнього віку, він проявив себе зрілим іноком. Тут преподобному Макарію доводилося боротися з бісами день і ніч. Вони волали, що не можуть подолати його, бо він має велику зброю — смирення.Коли святому виповнилося сорок років, він був висвячений в сан священника і поставлений настоятелем (аввою) іноків, які жили в Скитській пустелі. У ці роки преподобний Макарій часто відвідував святого Антонія Великого, одержуючи від нього настанови в духовних бесідах. Разом з двома іншими учнями преподобного Антонія він сподобився бути присутнім під час його блаженної кончини.До преподобного Макарія приходили безліч людей, тож він мав мало часу, щоб в усамітненні віддаватися богомислію. Тому преподобний викопав під своєю келією глибоку печеру, де ховався від тих, хто постійно приходив до нього і порушував його богомисліє та молитву.Святий Макарій досяг такого дерзновіння в ходінні перед Богом, що по його молитві Господь воскрешав померлих. Попри це він продовжував зберігати надзвичайне смирення.У роки царювання імператора-аріанина Валента (364–378) преподобний Макарій Великий разом з преподобний Макарієм Олександрійським зазнав переслідування з боку аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на пустельний острів, де жили язичники. Там, по молитвам святих, одержала зцілення донька жерця. Після цього сам жрець і всі жителі острова прийняли Святе Хрещення. Дізнавшись про це, аріанський єпископ посоромився і дозволив старцям повернутися до своїх пустиней.Шістдесят років прожив святий Макарій у мертвій для світу пустелі. Більше всього часу він проводив у бесіді з Богом, часто перебуваючи в стані духовного піднесення. Свій великий подвижницький досвід авва виразив у глибоких богословських творах. П’ятдесят бесід і сім подвижницьких слів залишилися дорогоцінним спадком духовної мудрості преподобного Макарія Великого. Основна думка в його творах полягає в тому, що найвищий благом і ціллю людини є з’єднання душі з Богом.Преподобний дожив до дев’яноста років. Незадовго до кончини йому з’явилися преподобні Антоній і Пахомій. Вони повідомили радісну звістку про його близький перехід у блаженні небесні обителі. Преподобний Макарій став готуватися до своєї смерті.Через дев’ять днів йому з’явився херувим з безліччю ангелів. Коли свята душа преподобного Макарія була взята херувимом і піднесена на небо, дехто із отців мисленними очима бачив, що повітряні біси у віддаленні стояли й волали, що уникнув їх святий Макарій.Преподобний помер близько 390–391 років.#календар #свято_дня

Преподобний Павел Фівейський народився в Єгипті, в місті Фіваїда. Залишившись сиротою, він багато потерпів від свого користолюбного родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249-251) на християн святий Павел, дізнавшись про підступний задум віддати його до рук гонителів, покинув місто і пішов у пустелю.Оселившись у печері біля підніжжя гори, преподобний, нікому не відомий, прожив у ній 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі. Харчувався він фініками і хлібом, який приносив йому ворон, одягом із пальмового листя ховався від холоду і спеки. За Божою волею, вже незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому, який також трудився у Фіваїдській пустелі. Одного разу святому Антонію спало на думку, що навряд чи є інший такий пустельник, як він, і тоді він почув голос: “Антонію, є раб Божий, який досконаліший за тебе і раніше за тебе оселився тут у пустелі. Іди в глибину її і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Давши Антонієві урок смирення, преподобний Павел вийшов йому назустріч. Старці назвали один одного на ім’я, обійнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс їм обом хліб. Преподобний Павел відкрив преподобному Антонію наближення своєї кончини і заповів поховати його. Преставився святий Павел під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків і апостолів сходила до Бога. Два леви прибігли з пустелі й кігтями вирили могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одяг із пальмового листя, пішов у свою обитель. Одяг цей преподобний Антоній зберігав як найбільшу святиню і одягав тільки двічі на рік – на Великдень і П’ятидесятницю. Помер преподобний Павел Фівейський 341 року, коли йому було 113 років. Він не заснував жодної обителі, але незабаром після його смерті з’явилося багато наслідувачів його життя, котрі вкрили пустелю обителями. Преподобний Павел вважається отцем православного чернецтва.У XII столітті тіло святого Павла з волі імператора Мануїла (1143-1180) було перенесено до Царгорода. Згодом воно було перенесено до Венеції і, нарешті, до Угорщини в Офеї; частина глави його знаходиться в Римі.#календар #свято_дня

Свята Ніна була племінницею Єрусалимського патріарха Ювеналія. Вона з юності всім серцем полюбила Бога і глибоко шкодувала людей, які не вірують у Нього. Після того, як батько її Завулон пішов у пустельники, а мати пішла в диякониси, святу Ніну віддали на виховання одній благочестивій стариці. Часті розповіді цієї стариці про Іверію (нинішню Грузію), тоді ще язичницьку країну, побудили в Ніні сильне бажання відвідати цю країну і просвітити її жителів світлом Євангелія.Бажання це ще більше посилилося, коли вона одного разу побачила у видіннях Матір Божу, Котра вручає їй хрест із виноградних лоз. І бажання її збулося, коли їй довелося тікати в Іверію, рятуючись від гоніння, розпочатого імператором Діоклітіаном (284-305 рр.).В Іверії свята Ніна оселилася в однієї жінки в царських виноградниках і дуже скоро стала відомою в околицях, тому що надавала допомогу багатьом стражденним. Дізнавшись про силу її молитов, безліч хворих стали приходити до неї. Прикликаючи ім’я Христове, свята Ніна зцілювала їх і розповідала їм про Бога, Котрий створив небо і землю, і про Христа Спасителя.Проповідь про Христа, чудеса, які звершувала свята Ніна, і її доброчесне життя благотворно діяли на жителів Іверії, і багато хто з них увірував в істинного Бога і прийняв Хрещення. Вона навернула до Христа в Грузії і самого царя Маріана (Мероя), який був до цього язичником. Тоді було викликано з Константинополя єпископа і священників та побудовано перший в Іверії храм в ім’я св. апостолів. Поступово майже вся Іверія прийняла християнство.Свята Ніна, яка не любила почестей і слави, віддалилася на одну гору, там на самоті дякувала Господу за навернення до християнства ідолопоклонників. Через кілька років вона залишила своє усамітнення і вирушила в Кахетію, де навернула до християнства царицю Софію. Після тридцятип’ятирічних подвигів свята Ніна мирно померла 14 січня 335 року. На місці її смерті цар Маріан спорудив храм в ім’я великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.З пам’яттю святої Ніни пов’язано знайдення хітона Христового. Під час розп’яття Спасителя цей хітон дістався за жеребом одному римському воїну і після різних подій потрапив до Грузії.#календар #свято_дня

Свята Татіана була дочкою багатого римлянина і була вихована ним у християнській вірі. Коли Татіана досягла повноліття, вона стала байдужою до багатства та інших благ і полюбила всім серцем духовний спосіб життя. Вона назавжди відмовилася від подружнього життя і за доброчесне життя її призначили дияконисою Римської церкви. На цій посаді вона старанно доглядала хворих, відвідувала в’язниці, допомагала незаможним, намагаючись постійно догодити Богові молитвами і добрими справами.За імператора Олександра Севіра (222–235 рр.) свята Татіана за сповідування Іісуса Христа прийняла мученицькі страждання від римського градоправителя Ульпіана (близько 225 р.). Згідно з давньою розповіддю, святу Татіану після різних тортур кинули на арену цирку (Колізею), щоб лютий лев розірвав її для забави глядачів. Але замість цього лев став лагідно пеститися до неї. Тоді святу Татіану усікли мечем. Вісім слуг градоправителя, які мучили святу, увірували в Іісуса Христа, бачачи над нею силу Божу, — і вони теж були після мук усічені мечем.#календар #свято_дня

Преподобний Феодосій Великий був родом із Каппадокії. Вихований батьками в благочесті. Прагнучи усамітненості, оселився в Палестині в пустельній печері, в якій, за переказами, ночували три волхви, котрі прийшли вклонитися народженому Спасителю світу. У ній він прожив 30 років у великій стриманості та безперестанній молитві.До подвижника поступово почали стікатися охочі жити під його керівництвом. Коли церква вже не вміщала ченців, що зібралися, святитель після молитви, взявши кадило з холодним вугіллям, пішов пустелею. На одному місці вугілля раптово розгорілося і запалився фіміам. Тут преподобний і заснував перший спільножительний монастир, або Лавру. У монастирі св. Феодосій влаштував будинки для приймання гостей, окремі лікарні для ченців і мирян, притулки для людей похилого віку. За його молитвою багато разів з’являлося чудо примноження хлібів, необхідних для харчування жебраків, які зібралися до обителі.Коли виникла єресь Євтихія, православні були гнані від імператора Анастасія (491-518). Преподобний Феодосій спочатку написав послання імператорові, потім пішов до Єрусалима і у Великій церкві виголосив привселюдно: “Хто не шанує чотирьох Вселенських Соборів, нехай буде анафема”. За цей вчинок його утримували в ув’язненні. Ще за життя сподобився дару зцілення та інших чудес. Мирно помер у віці 105 років (529 р.).#календар #свято_дня

Святитель Григорій, єпископ Ніський, був молодшим братом святителя Василія Великого. Народження і виховання його збіглося з самим розпалом аріанських суперечок. Здобувши прекрасну освіту, він був свого часу наставником красномовства. У 372 році був висвячений святим Василієм Великим на єпископа міста Ніси в Каппадокії.Святий Григорій був твердим ревнителем православ’я і разом зі своїм братом Василієм Великим боровся проти аріанської єресі, зазнаючи гонінь з боку аріан, якими 376 року був хибно звинувачений в неправильному використанні церковного майна, позбавилений кафедри і засланий до Анкіри. Наступного року святий Григорій був знову заочно позбавлений кафедри собором аріанських єпископів, але продовжував зміцнювати свою паству в православ’ї, переходячи з місця на місце. Після смерті царя Валента (378) його повернули на свою кафедру, і він з радістю прийняв свою паству. У 379 році помер брат його, святий Василій Великий. Святий Григорій важко переживав втрату свого наставника. Він написав йому надгробне слово і закінчив складений святителем Василієм опис шести днів творіння, так званий “Шестоднев”. Того ж року святий Григорій брав участь в Антіохійському Соборі проти єретиків, які не шанували непорочного дівоцтва Божої Матері, та інших, які поклонялися Богоматері як Божеству. Він був обраний Собором для огляду церков в Аравії та Палестині й утвердження православного вчення про Пресвяту Богородицю. На зворотному шляху святий Григорій відвідав Єрусалим і вклонився святим місцям.У 381 році святий Григорій був одним із головних діячів II Вселенського Собору, скликаного в Константинополі проти єресі Македонія, який неправильно вчив про сутність Святого Духа. На цьому Соборі з ініціативи святого Григорія було доповнено Нікейський Символ віри.Разом з іншими єпископами святий Григорій затвердив у сані Константинопольського архіпастиря святого Григорія Богослова.383 року святий Григорій Ніський був учасником Собору в Константинополі, де виголосив слово про Божество Сина і Святого Духа. У 386 році він знову був у Константинополі, і йому було доручено виголосити надгробне слово покійній цариці Плакіллі. У 394 році святий Григорій знову був присутній у Константинополі на Помісному Соборі, скликаному для вирішення церковних справ в Аравії.Святитель Григорій Ніський був полум’яним захисником православних догматів і ревним учителем своєї пастви, а також милостивим і жалісливим батьком своїх пасомих, заступником їхнім перед суддями; вирізнявся великодушністю, терпінням і миролюбством.Доживши до глибокої старості, святий Григорій Ніський мирно помер незабаром після Константинопольського Собору. Разом зі своїми великими сучасниками, святителями Василієм Великим і Григорієм Богословом, святитель Григорій Ніський мав значний вплив на церковне життя свого часу. Його сестра, свята Макрина, писала йому: “Ти відомий і містам, і народним зборам, і цілим областям: Церкви посилають і кличуть тебе на допомогу”. Святитель Григорій увійшов в історію як один із найвизначніших богословів і діячів християнської думки IV століття. Володіючи глибоким філософським даром, він розумів філософію тільки як засіб для глибшого проникнення в справжній сенс Божественного одкровення.Святий Григорій залишив після себе багато творів догматичного характеру, слова і повчання.#календар #свято_дня

🙏Вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з нагоди Дня Соборності України.Дорогі брати і сестри! Шановні українці!Сердечно вітаю всіх вас з Днем Соборності України!Соборність, тобто суспільне життя, побудоване на любові та повазі, являється втіленням Божественної заповіді про любов до Бога як нашого Творця і Создателя і любов до свого ближнього як носителя Божественного образу.Соборність і єдність в народі слід плекати, тобто підтримувати розумними зусиллями та розвивати. Тому сьогодні, коли наш народ проходить важкі випробування жахливої війни та лиха, яке несе з собою війна, ми повинні більше згуртуватись і не нищити себе внутрішніми чварами. Для зовнішнього ворога внутрішня ворожнеча є бажаною, тому що вона нас послаблює і дає йому лишній шанс для перемоги.Вірю, що ми це зрозуміємо і, проходячи всі випробування, будемо зберігати духовну красу нашого народу, яка виражається в його різноманітності. Ким би кожен із нас не був, яку би посаду не займав, ми маємо, говорячи мовою святого Євангелія, бачити і в іншому свого «ближнього», якому слід бути готовим допомогти (Лк. 10, 25).Переконаний, що ми матимемо справжню соборність в Україні тоді, коли кожен мешканець нашого українського дому відчуватиме біль один одного; коли не буде ворогувати один з одним і не буде оголошувати ворогом іншого, відмінного від себе; коли буде допомагати і служити своєму ближньому, як про це пише святий апостол Петро: «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пет. 4, 10). А відтак, відчуваючи і переживаючи біль один одного, ми ще більше будемо радіти спільним радостям і спільним досягненням та перемогам.Отож в день цього свята бажаю кожному з нас продовжувати будувати спільну єдність реальними добрими справами, підтримкою та допомогою своєму ближньому і, як наслідок, цим робити свій маленький внесок у велику справу плекання соборності і єдності нашого народу.Нехай благословення Боже буде зі всіма вами і з нашою державою! Онуфрій,Митрополит Київський і всієї УкраїниПредстоятель Української Православної Церкви

Наступного дня після великих Господніх і Богородичних свят у Церкві встановлено звичай згадувати тих святих, які найближче послужили цій священній події в історії. Так, наступного дня після Богоявлення Церква вшановує того, хто послужив справі Хрещення Христового, поклавши свою руку на главу Спасителя. Святий Предтеча і Хреститель Господній Іоанн, найвидатніший із пророків, завершує історію Церкви Старозавітної та відкриває епоху Нового Завіту.Виникає питання: чому свято на честь одного святого називається Собором? Хіба Собором не називається лише день святкування пам’яті багатьох святих, як, наприклад, Собор дванадцяти апостолів?У цьому випадку слово “Собор” має інше значення: не те, коли ми згадуємо багатьох угодників Божих, а те, що православний народ збирається в храмі, аби соборно помолитися, звершити богослужіння і похвалу на честь Іоанна Предтечі, який послужив справі Хрещення Христового. Саме до Іоанна Хрестителя, а не багатьох угодників Божих, цього дня ми звертаємо свої молитви, про що наочно свідчать і молитви свята (тропар, кондак, святковий канон).Іоанн Предтеча жив приблизно з 6-2 року до н. е. до 30 року н. е. Майбутній великий пророк народився в сім’ї праведних Захарії та Єлизавети. По материнській лінії Іоанн був родичем Іісуса Христа і народився на шість місяців раніше від Нього.Іоанн був останнім пророком серед безлічі праведників, які передбачали пришестя Месії, який звільнить народ Ізраїлю. Іоанна називають Предтечею і Хрестителем. Предтечею — тому що він прийшов перед Христом і проповідував народу Його пришестя. Хрестителем — тому що він хрестив Спасителя в Йордані.Перш ніж почати свою проповідь, Іоанн багато років жив у пустелі — готувався до свого служіння постом і молитвою. Носив грубий одяг, харчувався одними медом і акридами (сараною). Коли йому виповнилося 30 років, Господь звелів йому вийти з пустелі та проповідувати пришестя Христа.Іоанн прийшов на річку Йордан, у якій іудеї традиційно здійснювали релігійні обмивання. Тут він став говорити народу про покаяння і хрещення на відпущення гріхів і хрестив людей в водах. Це не було Таїнством Хрещення, яким ми його знаємо зараз, але було його прообразом.Народ вірив пророцтвам Іоанна Предтечі, багато хрестилися в Йордані. І ось, одного разу до берегів річки прийшов Сам Іісус Христос. Спаситель попросив Іоанна хрестити Його. Пророк був здивований до глибини душі і сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?». Але Христос запевнив його, що «належить нам виповнити усю правду». Під час хрещення «розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і був голос із неба, Який говорив: Ти Син Мій Улюблений, в Тобі моє благовоління!» (Лк. 3:21-22).Хрещенням Іісуса Христа увінчалася проповідь Іоанна Предтечі. Йому була уготована мученицька смерть. Цар Ірод Антипа, син царя Ірода Великого (який після Різдва Христового наказав убити всіх вифлеємських немовлят) ув’язнив пророка в темницю за те, що той викривав його злочинний шлюб з Іродіадою. На бенкеті на честь дня народження дочка Іродіади Соломія танцювала для Ірода, і в нагороду за танець мати намовила її попросити у царя смерті пророка. Іоанну Хрестителю відтяли голову, і Соломія принесла її на блюді Іродіаді. Святий Пророче, Предтече і Хрестителю Господень Іоанне, моли Бога за нас#календар #свято_дня

Подія Хрещення Господнього описана в усіх чотирьох Євангеліях (Мф. 3:13-17; Мк. 1:9-11; Лк. 3:21-23; Ін. 1:33,34).Останній пророк Старого Заповіту Іоанн, званий Предтечею, прийшов до берега річки Йордан, у якій іудеї зазвичай здійснювали релігійні обмивання. Майбутній пророк виріс у пустелі, вів аскетичне життя, носив грубий одяг із верблюжої вовни і харчувався сараною та диким медом. Господь покликав його з пустелі для проповіді єврейському народу. Тут, на Йордані, він почав говорити людям про покаяння і хрещення на відпущення гріхів. Тих, хто каявся у своїх гріхах, він хрестив у Йорданських водах. Це ще не було те таїнство Хрещення, яким ми його знаємо сьогодні, а був лише прообраз майбутнього таїнства – духовне приготування до прийняття Хрещення водою і Духом у майбутньому.І ось до вод Йордану прийшов тридцятирічний Іісус Христос, Який сказав святому Іоанну хрестити Його. Здивований пророк, який дізнався за одкровенням, що перед ним стоїть не проста людина, а Син Божий, відповів Йому: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?” (Мф. 3:14) Але Спаситель сказав: “Так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3:15). У такий спосіб Христос показав людям приклад смирення і послуху Богові. Тоді Іоанн звершив Хрещення Спасителя, в момент якого була явлена Пресвята Трійця: Господь Іісус Своєю плоттю занурився у воду, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Іісуса, а голос Бога Отця промовляв з небес: “Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління” (Мф. 3:17).Після Свого Хрещення Спаситель пішов у пустелю для приготування до служіння людям – відкритої проповіді Євангелія.Хрещення Господнє як святкова подія згадується вже в “Апостольських постановах і правилах”. Але на самому початку Хрещення і Різдво Христове були одним святом – Богоявленням.Приблизно з кінця IV століття Хрещення Господнє стає окремим святом. Хоча в богослужінні й зараз можна побачити деяку єдність цих днів – обом святам передує Святвечір (суворо пісний день).У перші століття християнства на свято Богоявлення існувала традиція хрестити новонавернених (оглашених), і цей день називали “днем Просвіщення” або “святом Світла” на знак того, що таїнство Хрещення очищає від гріха й просвіщає Світлом Христовим. З другої половини V століття свято Хрещення вже відзначають як окреме, а слово “Богоявлення” стає його синонімом, не торкаючись уже свята Різдва.#календар #свято_дня