Telegram statistics channel - @kmnskeparh

Свята Фекла народилася і жила в малоазійському місті Іконії, сучасна територія Туреччини, у родині заможних язичників. У 18 років вона була заручена зі знатним юнаком Фамиридом, але під час перебування в місті апостола Павла захопилася його проповіддю і вирішила не вступати в шлюб, присвятивши себе служінню Богу.Фамирид за порадою друзів відвів Павла до правителя міста, який наказав заарештувати апостола за звинуваченням, що він «забороняє дівчатам вступати в шлюб». Фекла таємно відвідувала апостола, віддаючи тюремним охоронцям свої коштовності. Коли про це стало відомо батькам, то її і Павла привели на суд правителя міста. Мати в нестямі вимагала від судді смертного вироку для непокірної дочки, і свята Фекла була засуджена до спалення.Феклу звели на велике вогнище, однак раптовий дощ загасив полум'я і вона залишилася неушкоджена. Покинувши Іконію, Фекла знайшла Павла і разом з ним вирушила в Антіохію, де на неї звернув увагу правитель міста Олександр. У відповідь на його домагання вона здерла одяг і вінок з голови, за що була відправлена на розтерзання звірам. На неї були спущені ведмедиця і левиця. Остання не чіпала Феклу, більш того, вона стала на її захист, розтерзавши спершу ведмедицю і ціною власного життя вбивши лева, якого додатково випустили на арену. Пізніше після раптової смерті цариці Трифени Фекла була звільнена.З Антіохії Фекла вирушила на пошуки Павла, який благословив її на навчання людей слову Божому. З часом Фекла повернулась в рідну Іконію, де навернула свою матір у християнство.Вона довгі роки жила в сирійській Селевкії і у віці 90 років, коли її переслідували язичницькі жерці, була прихована від них горою. Печера, в якій за переказами померла Фекла, розташована в сирійському селищі Маалюла, гори Каламон. Над нею споруджено монастир, названий на честь святої.Святий Владислав Сербський, молодший син короля Сербії Стефана, був відданий своїй батьківщині і православ’ю. З благословення святителя Савви у 1218–1219 роках Владислав побудував монастир у Мілешево, присвячений Вознесінню Господньму.Тим самим святителем Саввою Владислав у 1230 році був вінчаний на царство. За сім років царювання він прославився своєю добротою й милосердям до хворих, мандрівників та бідних.Після смерті святого Савви в Болгарії король проявив неабияку мудрість, повернувши його нетлінне тіло на батьківщину. Він урочисто вніс мощі святителя до храму міста Мілешево.Святий Владислав Сербський помер в 1239 році і був похований у Мілешевському монастирі.#календар #свято_дня

Як розповідає Євангеліє (Лк. 1:57-80), праведні батьки святого Іоанна Хрестителя, священник Захарія і Єлизавета, жили в стародавньому місті Хевроні. Вони досягли старості, але не мали дітей, бо Єлизавета була неплідна.Одного разу святий Захарія звершував богослужіння в Єрусалимському храмі і побачив Архангела Гавриїла, який стояв праворуч від жертовника для кадіння. Він передрік, що у Захарії народиться син, який буде провісником очікуваного Старозавітною Церквою Спасителя — Месії. Захарія зніяковів, на нього напав страх. Він засумнівався, що в старості можливо мати сина, і просив знамення. Воно було дано йому, будучи водночас і покаранням за невір’я: Захарію вразила німота до часу сповнення слів Архангела.Свята Єлисавета зачала. Боячись глузувань над пізньою вагітністю, вона таїлася п’ять місяців, доки її не відвідала Преблагословенна Діва Марія. Вона була її далекою родичкою і прийшла до неї, аби розділити Свою та її радість. Єлисавета, сповнившись Святого Духа, першою привітала Діву Марію як Матір Божу. Разом з нею Пресвяту Діву Марію і Сина Божого, Який воплотився в Ній, привітав і святий Іоанн, який ще перебував в утробі матері своєї, праведної Єлисавети.#календар #свято_дня

АРХІПАСТИР ОЧОЛИВ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ХРАМІ НА ЧЕСТЬ СВЯТОГО БЛАГОВІРНОГО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ІГОРЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО І КИЇВСЬКОГО М. КАМʼЯНСЬКЕ 2 жовтня 2025 року, у день памʼяті святого благовірного великого князя Ігоря Чернігівського і Київського, Високопреосвященніший Володимир, митрополит Камʼянський і Царичанський очолив Божественну літургію у храмі на честь цього святого, який знаходиться на лівобережжі м. Камʼянське. Його Високопреосвященству співслужило духовенство міста.Під час літургії лунали особливі прохання до Господа про позбавлення від ворога, настання миру на Українській землі, за воїнів та за святу Церкву. Після літургії було звершено хресну ходу навколо храму з читанням Євангелія та кропленням святою водою.Під час хресної ходи, біля могили спочилого настоятеля храму - протоієрея Ігоря Дідовця, було здійснено літію за спочилим. Наприкінці Владика привітав всіх зі святом, розповів про подвиг благовірного князя Ігоря, побажав всім миру та закликав на всіх Боже благословення. 🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==

🙏🇺🇦Вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до Дня захисників та захисниць України.Дорогі захисники і захисниці! Мужнє українське воїнство! Дорогі брати і сестри!В цей святковий день вітаю всіх вас, хто щодня і щохвилини несе свій подвиг захисту та оборони нашої рідної і благословенної України та всього українського народу — з Днем захисників і захисниць!Служіння військовослужбовців є важким та відповідальним і ми його цінуємо і поважаємо, адже наші мужні захисники та захисниці — це люди, які перебувають як на сторожі територіальної цілісності нашої Батьківщини, так і на захисті кожного українця, життя в якого вдихнув Господь Вседержитель (пор. Іов. 33:4).Сьогодні, в період воєнних випробувань, Українська Православна Церква перебуває зі своєю паствою та всім народом України. Духовенство та вірні нашої Церкви, будучи невід’ємною частиною народу України, попри негативну пропаганду та відверту ворожнечу, яка штучно розповсюджується проти нас, продовжують працювати для розвитку та утвердження Української держави, несучи служіння у Збройних Силах України, здійснюючи волонтерську діяльність, роблячи свій внесок у медичній, рятувальній та соціально-гуманітарній та інших сферах життя нашого народу.“Будь-яке слово можна заперечити словом; а життя чим заперечиш?” – говорить святитель Григорій Богослов. Тому, дорогі вірні Української Православної Церкви, моє слово зараз до вас: нехай наше життя, наші справи, наші молитви і наш внесок у захист Батьківщини, труди, служіння, піт, кров вірян нашої Церкви, які жертовно віддають себе в спільну справу захисту нашої Батьківщини, говорять про нас.Ми також вкотре звертаємо особливу увагу на винятковій важливості консолідації українського суспільства, оскільки тільки в непохитній єдності українській народ в змозі працювати для майбутнього справедливого миру, про настання якого ми постійно молимо Милостивого Господа, що довершує всі людські справи та починання (пор. Іс. 26:12). Будь-яка ворожа риторика чи дискримінація українських громадян, зокрема вірних Української Православної Церкви, слугує аж ніяк не єднанню, а цілеспрямованому розділенню, користь від якого може бути тільки для ворогів.Вітаючи сьогодні наших військовослужбовців, не забуваймо у своїх молитвах також і про тих захисників та захисниць, які за життя своїх співвітчизників віддали життя власне. Молимося до Небесного Отця, щоб Він прийняв їх до лона Авраама, Ісаака та Якова, в місце, де немає болю, смутку і зітхань, але життя вічне.Дорогі захисники і захисниці Української держави! Приносимо вам слова нашої щирої подяки за ваше служіння, за силу та витримку, які ви щомиті засвідчуєте, перебуваючи в обороні цілісності нашої Батьківщини та її жителів від російської агресії. Нехай Бог дарує вам міцне здоров’я і береже вас цілими і неушкодженими! Віримо, що завдяки вашій мужності та зусиллям наша країна побачить часи миру та благополуччя.Нехай благословення Боже буде зі всіма вами і з нашою Україною!ОНУФРІЙМитрополит Київський і всієї України,Предстоятель Української Православної ЦерквиIn English.

ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ПРИЗРИ НА СМИРЕННЯ» В С. КАЗНАЧЕЇВКА29 вересня 2025 року, в день вшанування ікони Божої Матері, іменованої «Призри на смирення», престольне свято відсвяткувала тезоіменита Богородична парафія села Казначеївка.З благословення Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Камʼянського і Царичанського, богослужіння очолив благочинний Магдалинівського округу, протоієрей Геннадій Сараб'єв у співслужінні духовенства благочиння.Під час Літургії були піднесені особливі прохання про мир в Україні, позбавлення від ворога, за воїнів, людей що у відчаї і втратили свої домівки та за Святу Церкву. Наприкінці о. Геннадій виголосив проповідь, та привітав настоятеля і парафіян з престольним святом.Після Божественної літургії відбувся хресний хід навколо храму та святковий храмовий обід.🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінках:Facebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==

Боянська ікона Божої Матері була написана в 1991 році для церкви на честь різдва Пресвятої Богородиці в селі Бояни Новоселицького району Чернівецької області. Парафіяни цього храму полюбили її відразу і з задоволенням молилися перед нею простим своїм серцем, пізнаючи через ікону дієву Божу благодать.Одного разу під час богослужіння на честь святителя Миколая Мирлікійського ікона Богородиці немов ожила. Очі Божої Матері заблищали й заіскрилися у відблиску палаючих перед іконою свічок і наповнилися сльозами, як у звичайної людини. Потім ці сльози потекли по площині дошки, викликаючи подив і розчулення в прочан, які стояли перед нею.Наступного ранку село Бояни було схвильоване звісткою про чудо. Жителі поспішили до храму, тому що неможливо було не відгукнутися совісному серцю на заклик Божого гласу. Відтоді величезна кількість людей моляться перед цим образом, шукаючи допомоги і заступництва Божої Матері.В Боянах відбулося багато дивовижних зцілень, а згодом біля образу стали збиратися люди, які бажали служити Господу. Виникло сестринство, яке стало жити за чернечим уставом. Це посприяло утворенню при сільському храмі Різдва Богородиці жіночого скиту під духовною опікою Вознесенського Банченського монастиря. А з 1999 року скит перетворений на самостійний монастир на честь Боянської ікони Божої Матері.Паломництво до чудотворної Боянської ікони Божої Матері стрімко зростає. Вона була визнана чудотворною у 1994 році Священним Синодом Української Православної Церкви. Сестрами обителі зафіксоване паломництво більш ніж двома мільйонами прочан із різних країн.#календар #свято_дня

Святкування Собору Святогірських святих, які в Успенській Святогірській лаврі спочивають, було встановлено 8 травня 2008 року на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Володимира (Сабодана, † 2014), Митрополита Київського і всієї України.11–12 липня 2008 року в Успенській Святогірській лаврі відбулося урочисте прославлення шістнадцяти отців Святогірської обителі, які трудилися у Святих Горах у XVII, XVIII, XIX і XX століттях.Окрім шістнадцяти подвижників благочестя, до Собору Святогірських святих включений преподобний Іоанн, затворник і чудотворець Святогірський, прославлений Українською Православною Церквою 24 серпня 1995 року.В Успенському соборі Святогірської лаври для загального поклоніння знаходяться мощі одинадцяти із сімнадцяти Святогірських святих: преподобних Іоанна Затворника, Арсенія, Германа, Лонгина, Феодосія, Кіпріана, Іоанникія та Ісаакія і преподобносповідників Трифона, Михаїла та Іоанна.День соборного святкування преподобних отців Святогірських, 24 вересня, присвячений дню пам’яті преподобного Іоанна, одного із найвідоміших подвижників Святогірської обителі. Сповідник, ігумен Святогірський, це він колись сказав пророчі слова про відродження Святогірського монастиря хлопчику Василю, майбутньому владиці Аліпію (Погребняку), пророкуючи йому вирішальну роль у відкритті Святогірської обителі. «Дитинко, та ще прийде час — Святогірські дзвони задзвонять, а ти Святі Гори відкриватимеш!» — згадував владика Аліпій слова прозорливого старця, з душевним трепетом підписуючи 1992 року документи про відкриття відновленого Святогірського монастиря.Окрім того, день пам’яті Собору Святогірських святих припадає на перший день святкування, присвяченого присвоєнню Успенській Святогірській обителі статусу Лаври. Проходили ці урочистості з 24 до 27 вересня 2004 року, очолив їх Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.Немає сумніву, що нам відомі далеко не всі імена преподобних отців Святогірських. Пам’ять багатьох із них премудрістю Божою залишилася від нас прихованою, можливо, тимчасово. Тому в день пам’яті Собору прославляються також усі отці, які просіяли подвигами у Святих Горах за час існування Успенської обителі.24 вересня у Соборі Святогірських святих вшановуються:1) єпископ Крутицький Іларіон († 1760);2) архімандрит Фадей (Кокуйлович, † 1758);3) архімандрит Рафаїл (Мокренський, † 1765);4) архімандрит Арсеній (Митрофанов, † 1859);5) архімандрит Герман (Клиця, † 1890);6) архімандрит Софроній (Смирнов, † 1921);7) ієросхимонах Іоанн (Крюков, † 1867);8) ієросхимонах Лонгин (Грифцов, † 1882);9) ієромонах Феодосій († 1850);10) ієромонах Кіпріан (Манько, † 1874);11) ієромонах Іоанникій (Аверкієв, † 1882);12) ієромонах Ісаакій (Головін, † 1903);13) архімандрит Іоїль (Озерянський, † XVII ст.);14) архімандрит Трифон (Скрипченко, † 1939);15) схиархімандрит Михаїл (Галушко, † 1961);16) ігумен Іоанн (Стрельцов, †1970);17) чернець Феофіл (Шаронін, †1868).Того ж 2008 року, коли були прославлені преподобні отці Святогірські, які «у Святих Горах на Донці» подвизалися, Успенською Святогірською Лаврою було видано три томи Святогірського патерика. Вони містять життєпис святогірських подвижників благочестя XVII–XX століть. Деякі життєписи були опубліковані раніше, ще в XIX столітті, а деякі із житій побачили світ вперше.#календар #свято_дня

У Фригії, недалеко від міста Ієраполя, в місцевості, званій Херотопа, знаходився храм в ім’я Архістратига Михаїла, біля якого витікало цілюще джерело. Храм цей був споруджений стараннями одного із жителів міста Лаодікії на знак подяки Богу і святому Архістратигу Михаїлу за зцілення його німої дочки водою джерела.Архістратиг Михаїл, з’явився в сонному видінні батькові німої дівиці, ще не просвіченому Святим Хрещенням, і відкрив йому, що його дочка отримає дар мови, випивши води із джерела. Дівиця справді отримала біля джерелі зцілення і почала говорити. Після цього дива батько з донькою та вся його родина охрестилися, і завдяки трудам вдячного батька було споруджено храм на честь святого Архістратига Михаїла.До джерела стали приходити за зцілення не лише християни, а і язичники. Багато хто із останніх зрікався ідолів і навертався до віри в Христа.У храмі святого Архістратига Михаїла протягом шістдесяти років виконував пономарське служіння благочестивий чоловік на ім’я Архип. Проповіддю про Христа і прикладом свого богоугодного життя він багатьох язичників приводив до віри в Христа. У своєму озлобленні на християн взагалі та насамперед на Архипа, який ніколи не відлучався від храму й був зразковим служителем Христовим, язичники задумали знищити храм і водночас погубити Архипа. Для цього вони з’єднали в одне русло дві гірські річки і спрямували їхню течію на храм.Святий Архип старанно молився Архістратигу Михаїлу про запобігання лиха. По його молитві біля храму з’явився Архістратиг Михаїл, який ударом свого жезла відкрив у горі широку ущелину і наказав текти до неї водам вируючого потоку. Таким чином храм залишився неушкодженим.Побачивши таке дивовижне чудо, язичники в страху втекли, а святий Архип і християни, які зібралися до храму, прославили Бога і дякували Архістратигу Михаїлу за допомогу. Місце ж, де сталося диво, отримало назву Хони, що означає «отвір», «ущелина».#календар #свято_дня

❤️‍🩹 ПАРАФІЯНИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОГО СОБОРУ М. КАМ'ЯНСЬКЕ ТРАДИЦІЙНО ПЕРЕДАЛИ ПОРАНЕНИМ ВОЇНАМ ЩОЧЕТВЕРГОВИЙ ОБІДВ четвер, 18 вересня, при Свято-Миколаївському соборі м. Кам'янське приготували 133-й обід для поранених військових, які проходять реабілітацію в одній з лікарень міста. Небайдужі парафіяни, з благословення Високопреосвященнішого Володимира, митрополита Кам'янського і Царичанського, вже 133 тижні готують смачний борщ на дровах, салати, випічку і багато смаколиків, та передають нашим пораненим солдатам.Також при лікарні діє каплиця святого пророка Божого Іллі, де щочетверга об 11:00 священнослужителі проводять водосвятний молебень. Бажаючі можуть причаститися Святих Христових Тайн. 🙏 Дякуємо всім хто трудиться над цією доброю справою!❗Підтримати і долучитися до справи милосердя може кожен як молитовно, так фізично і матеріально!Як можна допомогти❓❗Можна прийти і допомогти на кухні щочетверга о 8:00. Допомога чоловіків також актуальна.❗Принести продукти❗Допомогти фінансово на закупівлю продуктів 🟢Карта ПриватБанк:5168 7521 2652 7459🟢Банка:https://send.monobank.ua/jar/3yYSqD2aCr#добро #УПЦ #ЗСУ #Центр_інформації_УПЦ🖥Слідкуйте за нами також на офіційних сторінкахFacebook: https://www.facebook.com/kmnskeparhInstagram: https://instagram.com/kamyanska_eparchia_upc?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA==Фото 👇

Священномученик Анфім, єпископ Нікомідійський, і з ним інші мученики постраждали під час гонінь на християн за часів імператорів Діоклетіана і Максиміана. Переслідування християн особливо загострилися після того, як у Нікомідійському імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі й виявили щодо них нечувану жорстокість. В одній тільки Нікомідії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників.Однак ці нелюдські дії не злякали християн: вони твердо сповідували свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Так, страдницьки померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мигдоній, Петро, Індис і Горгоній. Одні із них були усічені мечем, інші були спалені, засипані землею або втоплені в морі.Зінон, воїн, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім обезголовлений. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які дбали про те, щоб тіла святих мучеників були поховані.Єпископ Анфім, який керував Нікомідійською церквою, на прохання пастви переховувався в селищі недалеко від Нікомідії. Звідти він звертався до християн з посланнями, в яких переконував їх твердо триматися святої віри і не боятися мук. Один із його листів, посланий з дияконом Феофілом, було перехоплено і передано імператору Максиміану. Феофіла піддали допиту і він помер під тортурами, так і не відкривши своїм мучителям місце перебування єпископа Анфіма.Через деякий час Максиміану все ж вдалося дізнатися, де перебуває святий Анфім, і він послав по нього загін воїнів. На шляху зустрівся сам єпископ. Воїни не впізнали святого, проте він покликав їх до себе, пригостив обідом, а потім відкрив, що він і є той, кого вони шукають. Воїни не знали, що робити. Вони хотіли залишити святого і сказати імператорові, що не знайшли його. Єпископ Анфім не терпів брехні і не погодився на це. Воїни увірували в Христа і прийняли Святе Хрещення. Але святитель все ж змусив їх виконати наказ правителя.Коли єпископ Анфім з’явився до царя, той наказав принести знаряддя страти і покласти перед ним. «Невже ти, царю, думаєш налякати мене знаряддями страти? — запитав святитель. — Ні, не злякаєш того, хто сам бажає померти за Христа! Страта лякає тільки малодушних, для яких тимчасове життя дорожче за все». Тоді цар розпорядився жорстоко мучити святого і усікти мечем. Єпископ Анфім до останнього подиху радісно славив Бога, за Якого сподобився постраждати († 302 р.).#календар #свято_дня