Під дописом про успіх українців на навчаннях НАТО деякі персонажі почали єхидно натякати на те що все це Китай. Типова демагогія агресивних ухилянтів та латентних сепарів. Але все ж таки варто пояснити деякі моменти.Перше і головне. Воюють люди, а не зброя. Тактика та навички первинні, зброя вторинна. Взагалі то німці могли кожному солдату хоч по три дрона видати. Чого ж не видали?Друге. Так, нормальної заміни мавікам/аутелям ще немає і саме ці дрони є основним компонентом контролю поля бою. Тут дійсно є залежність від Китаю. Але також вірно і те, що дрон є лише одним з компонентів великої системи і сам по собі він дає досить мало. Наприклад, без надійного широкополосного звʼязку на позиції дрони не дуже працюють. Коли підарам відрубили Старлінк, то Мавіки якось перестали літати. Є і інші моменти, все це працює лише в комплексі.На тих навчаннях були задіяні Немезіси. Це повністю українська розробка. Навіть більше, важкі бомбери як клас зброї - це наша фішка, українська розробка з самого початку. Багато хто не знає, але до війни Україна була одним зі світових лідерів з використання дронів в агропромислові. Важкі бомбери, Баба Яга, як їх називають кацапи, це творче осмислення аграрного дрону. Про ФПВ нічого і казати. Все це збирається локально, тактика використання створена війною. У нас є дуже непогані літачки, багато в чому унікальні. І кращі за те що приходить з Заходу.ФПВ ПВО - новий клас зброї, створений на цій війні. Якщо я продовжу, то цей список займе не одну сторінку.Ну а диванні експерти можуть і далі зневажати свою країну і творчий потенціал її захисників.
Багато хто написав про навчання в Естонії, де пів-взводу українців розбили 2 батальони НАТО.Судя з опису, до речі, це не зовсім вірно. Скоріш за все наші забезпечили розвідку, виявення і цілевказання. Вогневе ураження наносили інші. Банально мало людей щоб зробити і те і те. Але це вже деталі. Війна змінилася і змінилася назавжди. По іншому вже не буде. Питання навіть не в зброї, а в тактиці. Комбінація дрон + можливість передачі відео (Старлінк) + системи ситуаційної обізнанності (Дельта+Вежа) роблять поле бою прозорим, що нівелює тактичні прийоми і хитрощі, з яких складається сучасне тактичне мистецтво. Будь-яка концентрація війсьск чи їх переміщення будуть виявлені на ранніх етапах, після чого наноситься вогневе ураження. Досить багато військових експертів (особливо з кадрових) лаються на сучасну війну: вона примітивна, все звелось до тактики Першої світової. Сидмов окопах як кроти, тільки окопи риємо гірше ніж тоді. Вони намагаються це пояснити низьким рівнем командирів на місцях, поганим плануванням і різними іншими моментами. А якщо взятися за ум, то...Не буде ніякого то. Поява кулеметів і насиченість артилерією в першу світову так само повністю нейтралізувала всю тактику того часу. Генерали цього не розуміли і вбили половину чоловічого населення Європи, спалюючи їх в тупих атаках день за днем. Ось зараз ще трохи і... Ще трохи не сталося.Знадобилося більше 20 років аж поки німці не створили абсолютно нову тактику маневренної війни та використання механізованих військ. Якою всі армії світу користуються до наших часів. Точніше користувалися.
В теорії Ігор є одна дуже класна гра - трагедія спільнот. Суть проста. Є озеро з рибою. Є село поряд. Кожен рік кількість риби в озері подвоюється. Кожен мешканець може піймати одну рибу, дві риби, три риби, … І так кожен рік. В цю гру зазвичай грають зі студентами на курсі теорії ігор.Логіка каже, що треба всім ловити необхідну кількість риб, залишаючи в озері більше ніж половину. Тоді на наступний рік риби стане більше і можна піймати більше. Можна кожен рік збільшувати дохід. Реальність інша. Якщо в гру грати незалежно, у гравців немає договору між собою, то гра ЗАВЖДИ закінчується однаково. Озеро пусте вже на перший рік. Ті хто грав розумно виявляються ідіотами, бо вони взяли по одній рибині. Ті хто хапав по максимуму красавчики. Вони отримали максимальну вигоду для себе, але також вони знищили спільноту. Єдиний спосіб вирішити цю гру на користь суспільства - це кооперація та введення суспільного договору.Саме це зараз сталося в нашому суспільстві. Частина пішла на війну і вони зробили правильно. Вони своїми життями, здоровʼям, особистим щастям купили можливість для інших жити своє краще життя. І не отримують з цього нічого. За чотири роки ніякий суспільній договір так і не зʼявився. Результат може бути таким самим як і в грі.
Винесу в окремий допис чудовий комент мого близького друга. Про країну, про нас, про війну. Я б не сказав би краще.Мені Україна дала європейське місто, красивих дівчат, низькі податки, дуже дешеві ціни, нормальну інфраструктуру, дешеву якісну медицину за смішні по світовим міркам гроші. Змогу мати певну свободу дій теж за відносно невеликі кошти. Ну типу в більшості Європи якщо б я поїхав вночі по дорозі загального користування 300 км/год на Мото без номера, в мене б забрали права і можливо на другий раз закрили. В Україні поліція при розмові питає скільки їде і жере і чи не страшно :) Все що потрібно це як і всюди навчитися заробляти якісь середні хоча б гроші. Я в батьків з дитинства нічого не брав. Все життя після армії працював на різних посадах і в різних галузях. Україна дала мені багато друзів, багато яскравих і сміливих людей поруч. Частина з них не роздумуючи обрала шлях боротьби, частина віддала життя або здоровʼя, частина бореться досі. Є величезна кількість людей які не мають ні характеру ні фізичної змоги воювати в окопах, вони допомагають війську і свому народу. Маю честь бути знайомим особисто з кількома заслуженими бойовими хлопцями які стали Героями України. Я свідомо сюди повернувся і ніколи не жалкував про те що обрав цю країну своїм домом не просто тому що тут народився, а в свідомому віці. Тому якісь скиглії які ниють що їм нічого не дали мене взагалі ніяк не вражають. Ілюзії щодо якогось міфічного справедливого закордону де держава тобі все дасть і нічого взамін не попросить і ти зможеш бути вільним в діях і висловлюваннях як тут, ну це смішно і інфантильно, але бажаю їм це пройти :) Ніякі порушення якогось окремого бидлоєда з ТЦК чи там бєспрєдєл мєнта чи ряха корумпованого чиновника не змусить мене перекреслити моє оточення моїх людей, зрадити всіх і тікати як побитий пес волоцюга поневірятися мігрантіком. Але кожному своє. Вражає лише що ці скиглії які цей закордон бачили в кіно або тур поїздці на два тижні, на мнєнії по глобальним перевагам Польщі над Україною і надзвичайної генетично етнічної цінності власної персони, с хуя лі ? Риторичне питання.Україна до вторгнення це була максимально комфортна країна для життя таких людей як я. З загальними заробітками в 5к$ на місяць ти тут міг жити просто чудово. І таких місць залишилось одиниці в цивілізованій частині світу. Але нехай кожен пройде свій шлях.
Київ продовжують цілеспрямовано добивати.По факту, одне з найбільших міст Європи на межі гуманітарної катастрофи масштабів 2-ї світової. Якщо ситуація продовжиться, то ми отримуємо десятки тисяч жертв і мільйони біженців. Це повністю свідомий вибір Росії - терор та знищення цивільного населення. Вони про це навіть заявляють офіційно.І я чомусь майже впевнений,що на Заході це зараз не дуже розуміють. Чому не розуміють? Бо Україна каже що все заєбісь. В медіа є лише два основні наративи. Перший - ми незламні, угугугугу! Дивіться, немає світла і тепла, а у нас дискотека! Українці - ви неймовірні!Другий - Міндіч, де гроші?? Все вкрадено, нічого не зроблено! Зеля (або Кличко) зрадник!Люди, ви зовсім єбануті? Яка в жопу незламність? Незламність це прикольна штука, коли ти незламно ночуєш в метро, бо тривога, потім незламно п'єш лавандовий лате в кав'ярні, що працює від генератора, а потім включаєш ноутбук і працюєш від екофлоу. І хоч хочеться спати, але ти ж незламний! Ну типу гра, пригода. Але зараз не так.Бо без тепла, води і каналізації незламність не працює. Починається виживання.Так само і з Міндічем. Пофіг вже хто і що вкрав. Ви не про те думаєте.Якби я відповідав за державну медіа політику, то максимально агресивно транслював би по всім наявним каналам саме наратив гуманітарної катастрофи і злочину. Чітко натякаючи на наслідки саме для Європи.Насправді, варіантів досить багато, в тому числі і для внутрішнього споживання. Але замість них лише незламність та міндічі. Програє той, хто не бажає змінюватись.
Перед новим роком Герасімов доповів Путіну про успіхи на Запоріжському напрямку, а саме про захоплення Степногірська і Лук'янівського. Вже середина січня, а Степногірськ стоїть. Більше того, ми маємо певні тактичні успіхи, на поточний момент ми типу перемагаємо )Звичайно, не треба хибних надій, їх перевага в чисельності і ініціативі все одно зіграє роль і вони нас рано чи пізно витіснять. Але поки що так. Та мова зараз не про це.Я давно на війні і багато де був. Але навіть мене дивує і десь лякає те що відбувається тут. Кожну ніч вони пхають вперед декілька двійок з задачею вийти на певні точки. Зазвичай досить глибоко у нас в тилу. Тобто тіпи йдуть навіть не на передові позиції, вони заходять глибоко в тил. Тільки щоб ДІЙТИ до кінцевої точки може зайняти місяць часу. Це не мої припущення, це від полонених.Що таке зайти в тил. Це значить що постачання буде в кращому випадку раз на декілька днів, треба буде обходитись без води і їжі. Евакуації не буде. Вона фізично неможлива. Так само як і можливості відступу. Якщо групу виявлять, вона рано чи пізно буде знищена. А варіант повернутися до своїх тільки один - коли росіяни просунуться достатньо далеко. Але цього не стається і не станеться в найближчі терміни. Смертність серед цих пасажирів стопроцентна. Це в прямому сенсі квиток в один кінець. Вони вмирають кожен день. Був день коли за добу знищили 30+ кацапів. І це тільки підтверджені на відносно невеликій ділянці. У мене питання - що примушує їх йти? Так пропаганда, так їм не доводять куди саме вони йдуть, у них телефон з картою і маршрутом і все. Але коли на протязі місяця, другого, третього всі твої друзі просто зникають, невже це не викликає питань?І так, це лякає.Таке враження що ми воюємо не з людьми, а з тіранідами чи зергами. Бо звичайні люди так себе не поводять. Життя дається нам один раз, воно унікальне і дорогоцінне. Якщо вже треба помирати то з якоюсь метою, а не просто як мураха. Я не розумію їх і не хочу розуміти.
І знову про захоплення КСП. Написали фактично всі великі канали. Тисячі коментів під постами. І просто прірва нерозуміння реальної ситуації.У мене дуже маленький канал, читають тільки свої, але все ж таки..."... такого бути не могло ... начальство перше тікає ..."По перше, повертаючись до попередніх дописів. Ніхто нікуди не тікає, знаходження ПУ в зручному і відносно безпечному місці - це питання ефективності та неперервності керування. Розумний командир розмістить ПУ так, щоб можна було ефективно працювати. Як мінімум це значить оптоволоконний швидкісний інтернет та можливість простої зміни особового складу.Але завжди є але. КСП батальона має знаходитись в бойових порядках батальону. Бо так в книзі написано. Які писались коли керування боєм відбувалось за допомогою вєстових на конях. А в критичний момент, командир діставав шаблю і сам вів батальон в атаку. А тому ситуація така, що КСП дуже батальох батальонів знаходяться в НЕБЕЗПЕЧНІЙ близкості від ЛБЗ. Враховуючи поточну тактику противника, проникнення штурмових груп глибоко за ЛБЗ, питання захопллення КСП було питанням часу. В умовах міської забудови це зробити простіше."... чому не знищили майно при відступі ..."Відступу могло не бути. Не було пропиву танкових колон Гудеріана і криків "знищуйте документи, німці прорвались!". До них просто зайшли."... де була охорона.. де сліди бою ..."Мабуть здивую, але охорона була в окопах. Звідки взяти особовий склад на цю охорону? В кращому випадку на вході сидів один чувак з журналом відвідуваня КСП )А персонал КСП рівня батальону - це 3-4 (ну до 10 у дуже багатих сім'ях) зайобаних в смерть тіпів що 24/7 втикають в стріми і сидять на рації. Без броні, зброї або нема, або десь в кутку лежить. Ну я знаю як воно на картінках з інтернету, всі серйозні, в броніках, красівиє.Насправді на бойовому КСП будуть: старший офіцер, оперативний черговий, можливо старший БПЛА, можливо старший вогневих. Якщо зона реально небезпечна, то зміна теж буде на КСП, але буде спати. Хоча по можливості всі намагаються відпочивати десь в іншому місці. Ніяких броніків звичайно, на ногах капці. В двух словах. Якщо пощастить і застати зненацька, то взяти КСП не важко."... там все пилом покрите, нікого не було давно ..."Тут я сміявся ) Бо постійний кашель від пилу наш вічний супутник ) Можна продовжувати далі, але резюмуючи: че могло статися і більш того, це мало статися. Бо ми не хочемо мінятися.Чи сталося це цього разу, чи це постановка? Я не знаю.
Ще пару слів про підарську тактику, тому що може скластися враження, що вони придумали щось дуже просунуте. Насправді — ні.Тактика дуже примітивна і заснована на використанні їх основного ресурсу - рабського особового складу.Беруться тіпи, їм видається дешевий телефон з точками і маршрутом, по якому вони вирушають за сприятливої погоди. Вони НЕ ЗНАЮТЬ, куди вони йдуть, чи є там противник або мінування, хто проти них, та взагалі нічого не знають. Задача - дійти і зайняти позицію. Все. Дуже часто це досить глибоко за лінією фронту.Коли накопичується певна кількість, вони починають діяти: влаштовують засідки, ріжуть логістику, можуть просуватися ще глибше, атакувати позиції БПЛА. Логістика значно утруднюється, міняти позиції на передньому краї стає все важче. Ну і психологічний тиск: тіпи розуміють, що у них в тилу ворог, вони частково відрізані і можуть відступити. Повернути позиції вже не вийде. Таким чином лінія зіткнення рухається.Інколи некваліфіковане командування ігнорує ситуацію наявності противника в тилу, та продовжує воювати лініями на карті. Тоді це призводить до значних втрат території. Відповідь на питання «чому не зачистити всіх цих пєтухів у тилу?» дуже проста - ніким. Немає особового складу. А ті, хто є, часто не готові. Все-таки зачистка, це трохи важче, ніж сидіти на СП.Ще раз хочу наголосити: це не є свідомий маневр. Вони пускають групи по всіх напрямках, використовуючи наш брак особового складу і те, що половина позицій просто пусті. Втрати при таких броунівських атаках просто космічні. Групи підриваються на мінах, їх розбирають скидами і бомберами. Та й олдскул-контакти ніхто не відміняв.Доходить до комічного. Ось вам історія з життя. Сидять тіпи на позиції, вода/їжа майже на нулях, «Вампір» полетить тільки ввечері (якщо полетить). Раптом виходять на зв’язок:— До нас у траншею стрибнули тіла, майже в бліндаж зайшли, ми їх нахлобучили, залутали два АК-12, екіп, а головне — два великих рюкзака з харчами і водою! Ніштяк!— Пацани, красунчики! Ну то тепер вам логістика не треба, так? Все візьмете з бою?І це не одна історія. Під час туману/дощу таких доповідей може бути пару за ніч.Це перший і основний елемент. Саме так вони нейтралізують тактику кіл-зон. Всі інші способи, типу механізованих штурмів, призводять до ще більших втрат з меншим ефектом.Другий, концентрований вогневий вплив на виявлені позиції СОУ. Якщо їх десь нормально нахлобучили, або вони бачили з дрона, як пацани зайняли бліндаж, позицію розберуть. Але тут між нами різниці нема, ми робимо так само.Ну і третій, різати логістику за допомогою ударів ФПВ і «ждунів». Так само, як і ми робимо.Розумієте, до чого я веду? Головна причина, чому ми відступаємо, чому програємо війну, — це тому, що нас мало. Вони можуть рухатися та просочуватись, бо у нас немає достаньої щільності оборони. А мало, бо держава повністю проїбала армійську реформи та мобілізацію, натомість перетворила власну армію на якесь пугало. Люди ладні калічити себе або в Тисі тонути, аби тільки не йти на війну. Причини на це в цілому є, не буду сперечатися. Але нічого такого, що не можна було б змінити, за наявності політичної волі.Чи можна це виправити зараз? Не знаю.Я знаю, що зараз мені напишуть про командирів-м’ясників, про Содоля і оце все. Так, проблеми є, армійська реформа необхідна. Її відсутність, так само як тупі совкові офіцери, призвели до величезних втрат. Просто це інша тема.
Не вірю у Різдвяне перемир’я. Хоча дуже хотілося б, звичайно.Ну по-перше, кацапам ніяке припинення вогню не потрібне. Але навіть якби вони захотіли, то не ясно, як його практично реалізувати.Лінія зіткнення відсутня, групи противника просочуються на глибину 2–3 км у наш тил і сидять там у наших же бліндажах і окопах. Наші групи часто мають контакт уже на заході, задовго до позицій, які вони мають зайняти. Якщо розібратися, то багато наших позицій, та навіть населених пунктів, у напівоточенні.Але і підарам невесело. Їхні групи невеликі, повністю відрізані від постачання. Евакуації поранених не буде, ті, хто загинуть - пропадуть безвісти. Без води і їжі по декілька днів (якщо пощастить). Чесно, на таке, мабуть, тільки кацапи здатні. Це смертники, 99% ймовірність, що йдеш в один кінець. Ці групи знищуються щодня в промислових масштабах. Чому ми не зачищаємо цих «хробаків» повністю? Бо немає піхоти… Нічого нового.А тепер уявіть, що на Різдво припинення вогню. І як ви це собі уявляєте в таких умовах? Нам обігріти і нагодувати типів, що сидять у нас у тилу? Чи, може, дати їм вийти? Чи що?
Пару слів про "тилові посади".Трохи задовбало вже читати всю цю дічь про "купив посаду в тилу", "тепле місце" і все таке.Я особисто знаю немало людей, що перевелись з таких посад в бойові підрозділи. Один служить у мене.До цього він служив у підрозділі, що займається розробкою однієї з систем, якою наша країна дуже пишається.Вчора запитав у нього: - Як тобі було?- Було херово. Ти якби працюєш в ІТ, але зарплата на мінімалках. Живеш в Києві за 20 тисяч. Навкруги всі живуть своє краще життя. А ти відчуваєш себе не просто лохом, а лохом в кубі. Навіть нікому не скажеш, що служиш, бо ти "тилова криса". І тут криється велика проблема насправді. Наша доктрина - це досягнення технологічної переваги. В якийсь момент ми її мали, потім втратили і продовжуємо втрачати. Противник скопіював майже всі наші вдалі рішення, багато чого покращив, крім наших він має і свої, які ми скопіювати не можемо.Але технологічна перевага - це перш за все люди, а потім правильні процеси. Потрібні топові спеціалісти. Де їх взяти? Йти на 20 тисяч, працювати 24/7, на тебе буде весь час орати дебіл-начальник, який взагалі не в темі, бонусом йде можливість опинитись в Скалі. Пропозиція топчик, я вважаю. Від кандидатів не буде відбою.І я особисто бачу як багато наших розробок вперлись в стелю, не розвиваються, зато проблем стає все більше. Бо вони досягли рівня, коли на ентузіазмі не виїхати, потрібні унікальні інженери, що їх взагалі пара десятків на країну. Потрібна свіжа кров, точковий підбір інженерів та управлінців на певні посади, як це відбувається в бізнесі. Позиція має визначатися навичками, а не тим була у людини військова кафедра 20 років назад чи ні (це ще одна проблема, від якої ми так і не позбавилися, хотя про неї кричать з 22 року).Скажу за себе. 4 роки тому я був топовий спеціаліст з розробки високонавантажених розподілених систем. Principal engineer в двох компаніях з Fortune 500 (США, потім Данія). Пройшов інтерв'ю в Фейсбук. Відмовився. СТО досить великої української ІТ компанії. Викладав в університеті курс з архітектури програмного забезпечення. Читав лекції на курсах для просунутих розробників. Додамо сюди 4 роки в армії на бойових посадах, бойовий досвід і розуміння як дійсно треба воювати технологіями )Чи став би я цінним придбанням для будь-якого MilTec проекту? Думаю, що так.Але я єбав, якщо чесно. Сидіти за 20 тисяч і слухатись якогось дурачка з військовою кафедрою? Дякую, не треба. Знаю ще тіпа, що наразі є можливо кращим спеціалістом по Харрісам і взагалі по зв'язку. До армії був у нього колись тім лідом, а він сіньор девом.Теж з першого дня, обороняв Бахмут, зловив на пікапі ПТРК, потім "тилова посада" розробника, через півроку плюнув і пішов до нас нач зв'язку одного з загонів. Причини дивись вище.Питання на засипку. Як саме ми збираємося досягти технологічної переваги в таких умовах?Риторичне питання.І на фоні того що зараз на фронті не таке важливе.
TGLIST.COM.UA
