Ще пару слів про підарську тактику, тому що може скластися враження, що вони придумали щось дуже просунуте. Насправді — ні.Тактика дуже примітивна і заснована на використанні їх основного ресурсу - рабського особового складу.Беруться тіпи, їм видається дешевий телефон з точками і маршрутом, по якому вони вирушають за сприятливої погоди. Вони НЕ ЗНАЮТЬ, куди вони йдуть, чи є там противник або мінування, хто проти них, та взагалі нічого не знають. Задача - дійти і зайняти позицію. Все. Дуже часто це досить глибоко за лінією фронту.Коли накопичується певна кількість, вони починають діяти: влаштовують засідки, ріжуть логістику, можуть просуватися ще глибше, атакувати позиції БПЛА. Логістика значно утруднюється, міняти позиції на передньому краї стає все важче. Ну і психологічний тиск: тіпи розуміють, що у них в тилу ворог, вони частково відрізані і можуть відступити. Повернути позиції вже не вийде. Таким чином лінія зіткнення рухається.Інколи некваліфіковане командування ігнорує ситуацію наявності противника в тилу, та продовжує воювати лініями на карті. Тоді це призводить до значних втрат території. Відповідь на питання «чому не зачистити всіх цих пєтухів у тилу?» дуже проста - ніким. Немає особового складу. А ті, хто є, часто не готові. Все-таки зачистка, це трохи важче, ніж сидіти на СП.Ще раз хочу наголосити: це не є свідомий маневр. Вони пускають групи по всіх напрямках, використовуючи наш брак особового складу і те, що половина позицій просто пусті. Втрати при таких броунівських атаках просто космічні. Групи підриваються на мінах, їх розбирають скидами і бомберами. Та й олдскул-контакти ніхто не відміняв.Доходить до комічного. Ось вам історія з життя. Сидять тіпи на позиції, вода/їжа майже на нулях, «Вампір» полетить тільки ввечері (якщо полетить). Раптом виходять на зв’язок:— До нас у траншею стрибнули тіла, майже в бліндаж зайшли, ми їх нахлобучили, залутали два АК-12, екіп, а головне — два великих рюкзака з харчами і водою! Ніштяк!— Пацани, красунчики! Ну то тепер вам логістика не треба, так? Все візьмете з бою?І це не одна історія. Під час туману/дощу таких доповідей може бути пару за ніч.Це перший і основний елемент. Саме так вони нейтралізують тактику кіл-зон. Всі інші способи, типу механізованих штурмів, призводять до ще більших втрат з меншим ефектом.Другий, концентрований вогневий вплив на виявлені позиції СОУ. Якщо їх десь нормально нахлобучили, або вони бачили з дрона, як пацани зайняли бліндаж, позицію розберуть. Але тут між нами різниці нема, ми робимо так само.Ну і третій, різати логістику за допомогою ударів ФПВ і «ждунів». Так само, як і ми робимо.Розумієте, до чого я веду? Головна причина, чому ми відступаємо, чому програємо війну, — це тому, що нас мало. Вони можуть рухатися та просочуватись, бо у нас немає достаньої щільності оборони. А мало, бо держава повністю проїбала армійську реформи та мобілізацію, натомість перетворила власну армію на якесь пугало. Люди ладні калічити себе або в Тисі тонути, аби тільки не йти на війну. Причини на це в цілому є, не буду сперечатися. Але нічого такого, що не можна було б змінити, за наявності політичної волі.Чи можна це виправити зараз? Не знаю.Я знаю, що зараз мені напишуть про командирів-м’ясників, про Содоля і оце все. Так, проблеми є, армійська реформа необхідна. Її відсутність, так само як тупі совкові офіцери, призвели до величезних втрат. Просто це інша тема.