Перед новим роком Герасімов доповів Путіну про успіхи на Запоріжському напрямку, а саме про захоплення Степногірська і Лук'янівського. Вже середина січня, а Степногірськ стоїть. Більше того, ми маємо певні тактичні успіхи, на поточний момент ми типу перемагаємо )Звичайно, не треба хибних надій, їх перевага в чисельності і ініціативі все одно зіграє роль і вони нас рано чи пізно витіснять. Але поки що так. Та мова зараз не про це.Я давно на війні і багато де був. Але навіть мене дивує і десь лякає те що відбувається тут. Кожну ніч вони пхають вперед декілька двійок з задачею вийти на певні точки. Зазвичай досить глибоко у нас в тилу. Тобто тіпи йдуть навіть не на передові позиції, вони заходять глибоко в тил. Тільки щоб ДІЙТИ до кінцевої точки може зайняти місяць часу. Це не мої припущення, це від полонених.Що таке зайти в тил. Це значить що постачання буде в кращому випадку раз на декілька днів, треба буде обходитись без води і їжі. Евакуації не буде. Вона фізично неможлива. Так само як і можливості відступу. Якщо групу виявлять, вона рано чи пізно буде знищена. А варіант повернутися до своїх тільки один - коли росіяни просунуться достатньо далеко. Але цього не стається і не станеться в найближчі терміни. Смертність серед цих пасажирів стопроцентна. Це в прямому сенсі квиток в один кінець. Вони вмирають кожен день. Був день коли за добу знищили 30+ кацапів. І це тільки підтверджені на відносно невеликій ділянці. У мене питання - що примушує їх йти? Так пропаганда, так їм не доводять куди саме вони йдуть, у них телефон з картою і маршрутом і все. Але коли на протязі місяця, другого, третього всі твої друзі просто зникають, невже це не викликає питань?І так, це лякає.Таке враження що ми воюємо не з людьми, а з тіранідами чи зергами. Бо звичайні люди так себе не поводять. Життя дається нам один раз, воно унікальне і дорогоцінне. Якщо вже треба помирати то з якоюсь метою, а не просто як мураха. Я не розумію їх і не хочу розуміти.