Іронічний історик

Що читати та дивитися про Голодомор(якщо прочитаєте хоча б 1 статтю чи подивитеся якийсь 1 фільм — це вже чудово)Статті1. Рекомендую мою статтю для Детектор.Медіа про Голодомор. У ній пояснюю, який вплив визнання Голокосту геноцидом мало на Голодомор й українську діаспору у США та Канаді 2. Стаття від Музею ГолодоморуВідео1. Відео зі свідками Голодомору— тут цілий плейлист, але якщо подивитеся хоч одне — вже буде файно. Зауважу, що ви будете дивитися спогади переважно людей, яким було дуже мало років, коли вони пережили голод, тому не варто вірити усьому на 100%, що вони кажуть.2. Відео про Голодомор від історика Віктора Брехуненка. Дуже хороше відео, рекомендуюКіно1. «Ціна Правди» (трейлер) — добрий фільм про журналіста, який намагався розказати про голод в Україні.2. «Гіркі жнива» (трейлер) — фільм 2017 року від канадців українського походження. Там багато всіляких ляпів, але все одно можна глянути 3. Голодомор та система Торгзін. Цілком таємно (ютуб) — непогане відео, як не дивно, від 2+2, про систему Торгзін — мережу магазинів, в яких товари продавали за іноземну валюту або обмінювали на дорогоцінні метали. Через ці магазини під час Голодомору людей викачували дорогоцінності.4. «Голод-33» (фільм на ютуб) — перший художній фільм про Голодомор за повістю "Жовтий Князь", випущений у 1991 році. Якість погана(5. «Живі» (фільм на ютуб) — документальний фільм Сергія Буковського, отримав кілька нагород Художня література1. Улас Самчук "Марія" — класика 2. Василь Барка "Жовтий князь" — класика3. Анатолій Дімаров "І будуть люди" — класика4. Катерина Єгорушкіна "Скриня" — книжка для дітей про Голодомор. Сам не читав, але знайомі, які мають дітей, рекомендують5. Леонід Кононович "Тема для медитації" — кажуть, що дуже хороша книга. Не читавНаукпоп1. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні — тут зібрані 882 510 жителів України, що померли впродовж 1932-1933 років. Рекомендую глянути свою область, район чи село. Або просто рандомно зайти в будь-який район будь-якої області й прифігіти2. Роберт Конквест "Жнива Скорботи" 1986 рік. Одна з найвідоміших на Заході праць про Голодомор3. Георгій Касьянов "Розрита могила: Голод 1932-1933 років у політиці, пам'яті та історії (1980-ті — 2000-ні)" — чудова праця, рекомендую4. Енн Еплбом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» — хороша праця також, але через західну призму. Що, насправді, добре, бо менше суб'єктивностіЯкщо ви читали/дивилися щось цікаве про Голодомор — діліться у коментарях ⬇️

Ціна свободиЗняв сьогодні нове відео, якщо все буде ок, наступного тижня вийде на ютубі. З фінальної версії сценарію прибрав частину матеріалу. Поділюся найцікавішим, що у відео не потрапить. А саме про скасування кріпацтва.Коли у школі вчать скасування кріпацтва у 1861 році, то учні не сильно заглиблюються, як воно відбувалося, що до чого. І це нормально, 0% засудження, 100% розуміння.Але ми ж тут з вами просвітництвом займаємося, то я вам підсвічу цей нюанс.По суті, реформа звільнення з кріпацтва передбачала, що селяни стають особисто вільними. Тобто тепер пан не може людину продати, бити, судити і так далі. Але селянам, окрім особистої свободи, потрібна була земля: без неї вони як Голум без персня. Нема сенсу в свободі, якщо в тебе нема засобу для виживання. Бо земля селянина годує.Реформатори планували, що селяни викуплять землю в поміщиків і будуть працювати на ній. Як це мало працювати?Уявімо, що в нас є селянин Григорій і його ексвласник поміщик Панас. До реформи Григорій в Панаса орендував землю, і платив за оренду землі щорічно 9 рублів.Після скасування кріпацтва вирішили, що селянин викупить цю орендовану землю в поміщика. Як рахували: брали річний податок, який селяни сплачували поміщикам до 1861 р. У нашому випадку 9 рублів. Цю суму вважали за 6% від потенційного заробітку поміщика за рік з цієї землі. І множили на 100%.Тобто Григорій сплачував річний податок у розмірі 9 рублів, які становили 6% від загальної вартості орендованої землі. Для того, щоб дізнатися суму, яку Григорій мав віддати поміщику, включаємо математику за 5 клас: 9 рублів ділимо на 6% і множимо на 100%. Вийде 150 руб. Таку суму мав би заплатити екскріпак Григорій поміщику Панасу. Це величезна непідйомна сума для селянина. Тому на допомогу прийшла держава.Держава заплатила поміщику Панасу 80% суми, 120 рублів зі 150. Але не тому, що цар був добрий і любив селян. Ні. У кредит. Селянин Григорій мав ці 120 рублів повернути протягом 49 років. Тобто щороку сплачуючи 6% від усієї викупної суми. Тобто 9 рублів. За такою логікою, сплачуючи державі 9 рублів протягом 49 років, Григорій витратить 441 рубль. Що в понад 3 рази більше, ніж початкова позика держави. А ще Григорій мав виплатити 20% суми викупу поміщику. Не дивно, що коли оголошували цей маніфест селянам, вони, замість того щоб радіти й цілувати портрет царя, піднімали бунт, який придушувала армія.Отака сумна математика на ніч.До речі, нагадую, що у мене вийшли відео про те, як українці освітлювали будинки — тут, і про те, чи можна вважати кріпаків рабами — отут

З вами нерегулярна рубрика #без_джерела_віри_немаПобачив допис у фейсбуці, що ідеальне тіло жінки у 1950-х виглядало як на першому скріні. І не повірив. Бо це занадто відверте фото для 1950-х років, щоб публікуватися у такому великому журналі. Я гортав журнали Time тих років, і ніколи не бачив нічого схожого. За моїми спостереженнями, на фото у тогочасній пресі домінують чоловіки — де 80% фото чоловіків і 20% жінок.Тож я вирішив перевірити. Пошук по зображенню підтвердив мої підозри: це фото 2004 року, на ньому порноактиса Арія Джованні.Якщо вам теж захотілося погортати журнал Time 1950-их, то це можна зробити ось тут. Це всі випуски за 1958 рік. Додаю також скрін найбільш відвертого фото у Time 1950-их, що мені траплявся.Зверніть увагу, скільки реклами алкоголю, цигарок і машин. До епохи ТБ-реклами саме такі журнали були одним з головних рекламних майданчиків того часу.Висновок: в інтернеті такі обманки публікують заради емоцій. Під дописом більше 40 коментарів і жоден коментатор не засумнівався у правдивості фото.У коментарі закину реальні фото американок у бікіні в 1950-их

Ті, хто на каналі давно, можуть пам'ятати, що у мене є друг Микола, який служить командиром відділення зв'язку у 46 бригаді. Фото з Миколою я прикріплю, щоб ви точно знали, що це реальна людина.Микола і його підрозділ займаються ремонтом рацій, прошивкою старлінків, навіть свій власний РЕБ зробили. І у наших захисників зламалася машина.Далі слова Миколи: Машина вже "ветеран бойових дій", оскільки їздить ще з осені 2022 року. Вийшов з ладу двигун і на його ремонт потрібно 86 тисяч гривень. Мій товариш вже зібрав близько 20 тисяч гривень, але цього явно недостатньо. Тому оголошую збір (бо машина нам потрібна). На моє щастя у нас є ще заміна (особисте авто нашого командира), але краще було б відремонтувати цю.Троє найбільших донаторів отримають прапори нашої бригади! Отже, нам треба зібрати 66 000 гривень на ремонт автомобіля.Дедлайн — 1 листопада, бажано, звісно, швидше.Кидати кошти можна сюди:🫙 Банка Монобанк|✉️ Конверт ПриватбанкЗбір про витрати буде 👌P.S. на фото: 1— захисники біля машини, яка виконує задачі вже більше 3 років; 2 — прапор бригади, 3 — машина до того, як зламався мотор; 4 — я і Микола під час його відпустки граємо у квіз.Якщо нема грошей — закиньте цей пост у чатик з друзями/одногрупниками тощо. Це теж посильна допомога ❤️

У мене не було б питань до цього відео — звичайне ШІ відео на тему минулого — якби це не був історичний фільм, на який дали гроші з держбюджету.По-перше, я не розумію, нащо цей тизер випускати. Цінність такого відео — близько нуля. Я сам його можу нагенерувати за пів дня у гіршому разі, у кращому — за пару годин. Тобто нема цінності роботи режисера, команди продакшену.По-друге, у мене питання як у людини з історичною освітою. Чому половці показуються як монголи? Це ж абсолютно різні етнічні спільноти. Половці — жителі українських земель, кочовий народ. Контакти половців та жителів Русі були не лише військовими. Дуже часто руські князі одружувалися з половчанками, разом ходили в походи вирішувати внутрішні чвари. Пізніше вони взагалі намагалися разом дати відкоша монголам.А тут половці жахливі руйнівники, які символізують небезпеку зі Сходу, апелюючи до сучасної війни проти Росії. І це неправильно.Мені прикро, що держава дає гроші на таку безтолкову пропаганду, яка нікому виявиться непотрібною. Було «Слово о полку Ігоревім», а вийшло «Слово о полу АІгоря»

Сало чи м'ясо?Станом на серпень 2025 року 1 кілограм сала в Чернігівській області коштував 185 гривень. А от грудина свинини коштувала 215 гривень. І для нас, сучасних жителів України, це не новина. М'ясо, скільки себе пам'ятаю, було дорожчим за сало. Ну і показником кращої якості життя.Але так було не завжди. 250 років тому сало коштувало у 1,5 раза дорожче за м'ясо, і селяни їли саме сало регулярно. І на це був ряд причин.По-перше, сало їли круглий рік окрім постів, а от м'ясо — лише по великих святах. Його банально не було де зберігати і для цього треба мати гроші. Селяни не могли його собі дозволити часто їсти. По-друге, сало — це продукт довготривалого зберігання. Засолили, і може лежати хоч цілий рік. По-третє, 1 грам сала має більшу калорійність, ніж один грам м'яса, а це також важливо, коли щодня важко працюєш.Усе це я дізнався з інтерв'ю мого друга Вадима Назаренка, який досліджує історію повсякдення Гетьманщини. Дуже рекомендую подивитися. Бо мало хто може пояснити, чому в Карпатах популярний банош, яку рибу ловили у Дніпрі 200 років тому та чому нормально їсти кутю з рису.Безвідносно, що Вадим мій друг, випуск вийшов хорошим. Вадим дуже любить цей період, але, що важливо, у дослідженнях опирається на цифри й факти, а не народні перекази й художню літературу. А це цінно.Рекомендую випуск саме слухати, на екрані динаміки майже нема.https://youtu.be/hpSagbTl3rY?si=V2G04SoDbKlS87zr

Фастфуд України 19 століття. СластьониКоли готую сценарій для відео, є дуже багато цікавих історій, які у відео не підуть, бо вони не по темі. Але іноді вони не менш цікаві.Тож розкажу про одну таку штуку вам. Про сластьони.Це страва вуличного фастфуду, яку згадує ще Котляревський в Енеїді:І ласощі все тілько їли,Сластьони, коржики, стовпці,Варенички пшеничні, білі,Пухкі з кав’яром буханці Як сластьон виглядав: це була кулька з тіста без начинки, засмажена у олії або маслі і згори обсипана цукром. Продавали їх на ярмарках. Смажили й продавали сластьони жінки. Для цього вони ставили намет із пічкою, на якій — пательня з олією. На фото ми бачимо жінок за роботою, а також готові пончики, які лежать збоку на таці.Смажені сластьони посипалися сіллю, цукром або поливалися медом. Як пише Оксана Косміна, за 1 копійку можна було купити три таких пончики. Рецепт сластьон можете знайти в інтернеті, і приготувати собі страву, якій більше 200 років. Фіксуються такі ярмаркові продажі сластьон із середини 19 століття, хоча Енеїда вийшла на 50 років раніше. А отже, це був звичний десерт ще раніше.

Одне українське видавництво презентувало обкладинку до «Кассандри» Лесі Українки. Це твір про Троянську війну, де греки (ахейці) припливли битися проти троянців.Обкладинка, на мій смак, красива. Але у мене є історична освіта, тож моє око зачепилося за… колону 😄На обкладинці зліва видно зруйновані колони. Зверніть увагу на завитки вгорі цих стовпів. У 6 класі діти вчать історію Стародавньої Греції. І одним з блоків є архітектура: храми й будівлі для зустрічей громадян, зазвичай вони містять колони. Так от, такий стиль колон з завитками, називається іонічним ордером.Здавалося б, все логічно: художній твір про частину історію Стародавньої Греції – Троянську війну, і колони іонічного ордеру. Але.Іонічний стиль колон виник у 6 столітті до Різдва Христового. А Троянська війна, про яку йдеться в книжці, сталася, за останніми датуваннями, десь на 700 років раніше. Ну і до всього, троянці не були греками, тобто це ще й не притаманний їм стиль архітектури. Тобто ці колони на обкладинці – очевидний анахронізм. Так, я знаю, що це художня книжка про легендарні події. Але мені цікаво спостерігати, як на художніх книжках ілюстратори роблять обкладинки з такими помилками. Хоча в інтернеті є інформація про те, як виглядала Троя (принаймні, орієнтовно). І можна спробувати бути більш коректним. Ну і до всього, це шкільна програма 6 класу :)

“Печера ідей” або багатошаровий філософський детективЯ з дитинства зачитувався міфами Стародавньої Греції: подвиги Геракла, Тесей і плавання за руном, викрадення Персефони й зміна пір року. Думаю, у тому числі через це я 5 років університетського навчання був студентом кафедри історії стародавнього світу й середніх віків. Там був значно глибший рівень занурення в історію Еллади: спецкурси давньогрецької й латини, історії повсякдення еллінів тощо.Давню Грецію я люблю. І коли побачив, що видавництво Апріорі видає історичний детектив (!) в антуражі тогочасних Афін, я знав, що точно книжку прочитаю. Хоча боявся розчаруватися і витратити час дарма.“Печера ідей” починається класично для цього жанру – із вбивства. З’являється головний герой-детектив Геракл Понтор, який не може пройти повз, бо занадто уважний. Не обходиться без замовника розслідування, якому треба дізнатися, хто вбивця. Він же стає співрозслідувачем справи, який виконає роль друга читача, щоб ми з вами розуміли хід думок геніального Геракла Понтора. Коротше, мегаочевидні класичні ходи в детективах. Якщо ви читали кілька хороших детективів, то ви читали їх майже всі.І ось тут я маю сказати, що автор мене здивував, додавши ще одну сюжетну лінію поверх розслідування. “Печера ідей” – твір давній, і його перекладач, розбираючись із твором, розуміє, що щось не так. Спочатку мене це дратувало, бо я хотів читати історію розслідування й дізнатися, як Геракл Понтор знайде вбивцю. А не розбиратися у філології й перекладі окремих слів. Але дуже швидко стало ясно, що це багатошарова історія, і вбивство сталося зовсім не одне. Зважаючи на мій бекграунд, я можу сказати, що це чудовий історичний роман. Бо коли ти навіть з історичною освітою починаєш вірити у деякі речі або ставити собі питання: “Стоп, а ця штука/персонаж/подія вигадка автора чи це справді було?”, то це показник якості й кропіткої роботи автора. Або мого невігластва, звісно 😄Сподобалося:➕ добре прописаний антураж, використання історизмів➕ незвичний формат книги, де перекладач є частиною сюжету➕ чудова розв’язкаМожна було зробити краще:➖ перші 5 сторінок занадто замудрені➖ іноді скучно, якщо ви не фанат античної філософії➖ штамп у кінці “злодій пояснює свої дії й мотивацію”➖ незручні приміткиСтавлю книжці 8/10#іронічний_відгук

Викуп Шевченка: дорого чи дешево?Зі шкільної парти ви знаєте: Тарас Шевченко народився в родині кріпаків. І його викупили з кріпацтва через величезний талант до малювання. Гроші на це дала у тому числі царська родина (яка ж потім його й посадила, отака іронія). Викупили Шевченка за 2500 рублів сріблом. А ці 2500 рублів сріблом за кріпосного – це багато чи мало? За сьогоднішньою логікою, коли 1 грам срібла коштує 1500 грн, то сума виглядає вельми великою.Колишній кріпак, а потім купець Сава Пурлевський пише, що небагатий поміщик пропонував викупилися селу гуртом по 25 рублів з носа. І це була непідйомна сума для основної маси селян.Але чи багато 2500 рублів сріблом для власника Шевченка – поміщика Енгельгардта? Поміщик був заможним: він успадкував від батька 18 000 кріпаків, а це десь 180 000 рублів доходу. Чи багато це для панського життя? На тогочасній Київщині багатим вважався поміщик, який мав 500 кріпаків. Отже, 2500 рублів, отриманих за Шевченка, вистачило б на півроку багацького життя у Києві. А от у столиці імперії, Петербурзі, місцеві енгельгарди таку суму могли пропити за вечір.2500 рублів – це дуже велика сума для селянина, і загалом адекватна ціна за талановиту людину. (Опускаю думку, що кріпацтво, як і рабство — жахлива незаконна річ, це само собою зрозуміло). Бідному дворянину цих грошей би вистачило надовго, а Енгельгардту ці дві з половиною тисячі були краплею в морі.Картина: Тарас Шевченко. Портрет Павла Енгельгардта. 1833 рік