𝕚𝕞𝕞𝕖𝕟𝕤𝕚𝕥𝕪🕊

А Бог приходить навіть у тиші,Коли не чути слів, а тільки шепіт,З очей біжить сльоза на самоті,Він не забув, Він бачить твоє серце.А Бог приходить навіть у тиші,Коли ти зовсім цього не чекаєш,Ти чуєш ніжний голос з висоти,Як Він до тебе щиро промовляє.А Бог приходить навіть у тиші,Коли стомилось серце, коли плачеш,Й багато так питань у голові...Він знає й те, що ти переживаєш.А Бог мовчить, як відповідь потрібна,Так, не завжди, але буває і таке,Це лиш тому, щоб зблизилась до Нього,І повністю довірила усе.Не зрозуміти зараз тишину,Та з часом все відкриється для тебе,Хоть Він мовчав та близько, поруч був,І в бурях остався також вірним.І можемо ми часом помічати,Закрите небо, все кругом мовчить.Та у ці дні, смиряємось всім серцем,І хочемо з Ісусом говорить.І якщо важко нині - не здавайся,Можливо, віри зовсім вже нема,І в боротьбі так хочеться вже здатись,Тримайсь, прошу, так відповідь близька!А Бог приходить навіть у тиші,Тоді коли ти цього не чекаєш,І серце відчуває твоє це...Такий Господь, у Нього Свої плани.А Бог приходить навіть у тиші,Коли не чути слів, а тільки шепіт,Він небо відкриває у цей час,І сили дасть, бо далі іти треба.@immensity_withGod

Прожити просто такПрожити просто так,Прожити час для себе,Котрий летить кудись без вороття...Прожити й не почути голос неба,- це просто існування, не життя.Прожити просто так,Не помічати брата, Не пожаліть ніколи сироту,Твоя душа не бачитиме свята,Ти їй обітнеш крила на лету.Прожити просто так,Не дати милостиню, хто руку простягав у час нужди.Це, ніби, заблукать в сухій пустині, де важко віднайти ковток води.Прожити просто так,Не помічати захід, як сонечко заходить за обрій,Як журавель крила свого розмахом повітря розтинає угорі.Прожити просто так,Не чути запах квітів,Не зупинитись на дзвіночка сміх, -Ти пропустив красу весни і літа і скоро осінь вселиться до ніг.Прожити просто так, - Не примиритись з Богом,Не скинути одежу тут стару.Це вибрати у темряві дорогу,Котра веде униз, а не вгору.В байдужості пройтись мимо Голгофи,Не вчути біль і нестряхнуть сльозу.Це для душі найбільша катастрофа, мов човен, що на хвилях у грозу.Прожити просто так,Прожити без Любові і не шукати Правди шлях вузький-Це є будова на слизькій основі,Прожиті марно на землі роки.Не проживи впусту ноЖиття так швидкоплинне.Вчорашній день вже не наздоженеш.Знай, може статися,що Ангол білокрилий закриє вхід душі в Небесний рай.Зроби свій вибір, це у твоїй власті.Нехай в душі засвітиться маяк, щоб в вічності пізнати справжнє щастя, -Ти не спіши прожити просто так@immensity_withGod

ПОЧНИ З ПРОСТОГО....Хіба нема за що нам славить Бога ?Хіба нема для вдячності причин ?Давайте ми почнемо із простого ,І привід віднайдеться не один... Прокинулись здоровими ми зранку,Це  милість Бог над нами оновив...А хтось не зміг дожити до світанкуКогось ракети вибух розбудив... Поснідали... і не злиденно зовсім,А кожен смакував тим , чим хотів...Десь з голоду вмирають люди досі ,І хтось ще з дня вчорашнього не їв... Нам є де відпочити після втоми ,І ліжко є й над головою дах...А стільки їх ... З адресою й без дому...Домівки руйнувались на очах   ... Хоч раз  Творцю приносив ти подяку,За те що геть нічого не болить?А скільки хворих   .. в боротьбі із раком ,На жаль,  програють бій в єдину мить... Ми не одні , є друзі в нас і рідні Відповідаєм на чиїсь дзвінки...А стільки їх  ... Нікому не потрібних ...Що в самоті живуть свої роки... Ми на весні і влітку працювали,Тепер помітні осені плоди ...І фруктів є і овочів немало ,І ще в достатку хліба і води... Ти йдеш до Церкви , лине там  хваління ,І проповідь про Господа звучить ...А десь тривають ще страшні гоніння ,За віру у в'язниці хтось сидить...Через Ісуса маємо спасіння...Він в Небеса дорогу нам відкрив,А скільки грішних душ зазнали тління,Бо ворог їх навіки загубив. Можливість маєш Біблію читати,І чуєш ... Дощ нічний по вікнах б'єА є глухих, незрячих так багато ,Для когось мрія це - життя твоє... Хіба нема за що прославить Бога?Хіба не віднайдеш подяки слів?Нема причин ? Тоді почни з простого,Прокинувся ти й день новий зустрів@immensity_withGod

БОГ ПРИХОДИТЬ ВЧАСНОВажливо дочекатись до кінцяТих обітниць, що дав Господь із небаЩоб з рук Христа отримати вінцяТеж до кінця лишитись вірним треба.Початок шляху легким завжди є,Та Бог випробування посилаєЩоб перевірити тебе, єство твоєЧи вірним бути до кінця бажаєш.Бог так колись Саулові сказав:"Сім днів чекати приходу пророка"І він покірно всі ці дні чекав...А навкруги зростала все тривога.Бо филистимське військо вже іде,Євреї ж в страху стали розбігатисьДе ж Самуїл? Уже ж бо сьомий деньІ страшний вирок:"Ви не дочекались".Хотів зробити Бог царем навік,Благословінням утвердити царствоТа стала вирішальною лиш митьЯка зробила вироком - прокляття.Важливим дочекатись до кінцяБо як Господь сказав то так і будеІ щоб не втратити свого вінцяТо і в малому вірним треба бути.І повеління всі Його святіВиконувати до кінця сумлінноА Бог усі обітниці свої сповняєТим, хто залишився вірним.І навіть як настане сьомий деньІ мить остання вже й надія гаснеТи дочекайся, Бог таки прийде!Бо Він завжди, завжди приходить... вчасно!@immensity_withGod

У кожного в житті — свої потреби,У кожного в житті — якась є біль…Але не всі в печалях кличуть Небо,Не всі шукають Господа… Не всі…І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на себе кладе —Не на Христа, а на просту людину…Ну, а в людини що вона знайде?Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття — докором б’ють.Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають…І ти стоїш, й від когось ти чекаєшХоч крихітку душевного тепла.І в цьому всьому ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі вже дав…— Моє дитя! Повір, Я не змінився.Я — поруч. Я іду весь шлях з тобою.Я, як і ти, самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою.Всі учні спали. Я один молився.Підтримки ні від кого не було.І піт кривавий по чолі котився…А скільки раз, дитя, таке було —Що навіть рідні геть не розуміли,І не приймали Господа свого.Сміялись з Мене, глузували й били…Й від цього всього тяжко так було…Але Я йшов. Бо думав Я про тебе.Я знав: Моя підтримка — в Небесах.Там — Мій Отець, і шлях пройти цей треба,Бо доля світу — на Моїх плечах.Тебе, дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи.Прийди до Мене — й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят свої птахи.Поплач, дитя… Я сльози витираю.Побудь зі Мною. Я — твій добрий Бог.Якщо впадеш — Я Той, Хто підіймає,Цілитель ран і болей багатьох.Чому сьогодні ти засумувала?Чому печаль засіла у тобі?Невже у Мене сили вже не стало?Чому ж, скажи, здалася в боротьбі?Не зупинись. Не здайся. Не зламайся.Не падай духом — Я з тобою є.Мені, як і раніше, довіряйся,Бо лиш в Мені опора твоя є.Я проведу, дитя. Не сумнівайся.Лише у всьому вірною лишайся.Настане день — побачиш чудеса.Я — твій Господь. А ти — Моє дитя@immensity_withGod

П’ять порадУ повсякденному житті,Щоб нам духовно виростати,Й зміцнятись вірою в Христі,Прийми мій брат, такі поради -Їх небагато - тільки п’ять,Як пальців, на одній долоні,То ж добре їх запам’ятай,І повсякчасно їх виконуй.По перше Біблію щодня,Читай уважно і завзято,Бо решта книг дає знання,Духовно ж, лиш вона збагАтить.Наповніть мудрістю серця,І підбадьорить і потішить,І згідно намірам Отця,Думки нам виправляє грішні.По друге брате мій молись,І не тримай від Бога тайни,Бо сам ти знаєш, що колись,Все потаємне стане явним.І ти не в зАвчених словах,Звертайся кожен раз до неба,А вилий в щирих молитвАх,Перед Христом свої потреби.По третє - спільності завждИ,Шукай у радості з братами,Неси служіння і ходи,До Церкви лЕгкими ногами.А ось четверта не мала,А може й головна порада,Не забувай брат про діла,Щоб ними віру підкріпляти.Свої таланти, силу, час,Любов, увагу, кровні гроші,Віддай нужденним, щоб про нас,Казали - це є діти Божі.І накінець запам’ятай,Пораду цю останню, п’яту -Нехай завждИ твої вуста,Про ТОго свідчать, що розп’ятийЗа нас був грішних, і коли,Ти людям вкажеш шлях спасіння,Тоді поправді брат в собі,Відчуєш ти християнИна.@immensity_withGod

БУВАЄ НАС ПАРАЛІЗУЄ СТРАХБуває нас паралізує страх…Від відчаю, так хочеться кричатиІ терпить віра неминучий крахНе змігши всі атаки відбивати.І наповняє душу сильний плачІ крик німий летить туди, до Бога,А страх стоїть над нами , як палач:Великий, грізний і надміру строгий.Наш розум розуміє «що» і «як»А страх не дасть й повітря нам вдихнути.І не втекти від нього нам ніяк.І підозрілі нам стають всі звуки.Стискає серце. І приходить жах.Не в силах ні ходити , ні стояти,Бо десь зникає міцність у ногахІ землю починає хтось хитати.І в світлий день аж темно у очах…Нема куди від цього нам сховатисьКоли приходить в наше серце страх…А Бог нам каже: Діти, не лякайтесь!Я - ваш Господь. НЕ мертвий. Я – Воскрес.І влади смерть давно уже немає.Ви подивіться в висоту небесНа те, що вас у вічності чекає.Я – Ваш Господь. Я мир вам Свій даю,Який ніхто й ніщо не захитає.Я поруч з вами в вашому бою,І в цім бою Я вам допомагаю.Я не залишу вас на самоті.Ніколи Я в житті вас не покину.Я буду з вами до останніх днів.Лиш тільки ви не втратьте свою віру.В житті ви часто матиме страхТа ви у небо з вірою вдивляйтесь.До Мене линьте у своїх думкахЙ Мені всім своїм серцем довіряйтесь.Я не покинув. Я вас не забув.Я не лишу ні на одну хвилину.Я завжди поруч. Завжди близько був.І в темну ніч і в найсвітлішу днину.І в час, коли до вас приходить страхВ думках Своїх до Мене поспішайте,Хай ваше серце буде наче птах,Зміцніться в вірі, духом запалайте.Ваш Бог живий. Він з вами повсякчас.Тож будьте мужні й страху не лякайтесь.І кожен день, і кожну мить і часВи Своїм Богом в горі утішайтесь.Я дам вам спокій серед всіх тривог.Так промовляє ваш Великий Бог.Амінь.@immensity_withGod

Життя це що ?Життя…це що? і що його складає?Секунди? Миті?, та ні - напевно це не час,Це люди… ті, яких ми зустрічаєм,І змінюється все, - вони міняють нас.Хтось думає, що можна час назад вернути,Прожити ще раз незабутнє у житті,Мелодію моментів тих ще раз почути,Щоб було все насправді, а не просто в сні.Але ми грішні…часто забуваєм,Не в часі справа, але саме в нас,У тому чи людей, чи їх ми пам`ятаєм?Так це ж вони, - вони спиняли час.Не миті…не вони нам дарять радість,І не вони тримають нашу руку у біді,А близькі люди, - і в молодість і в старість,Крокують поряд з нами у житті.Тому, не час потрібно нам винити,І не роки, що швидко пролітали,А лиш себе, як ми старались жити,І як своїх, так часто забували.Бог дав нам друзів, близьких, і рідню,Він дав життя і час, щоб в мирі жити,Він дав нам Слово, - Біблію Святу,Щоб кожен, як себе, - навчився всіх любити.Настане день, ми зможем зрозуміти,Назад нікого вже не повернути,Життя не дане нам для того, щоб жаліти,Тому цінуйте тих, хто хоче біля вас ще бути.@immensity_withGod

Терпіння-це коли серце зболене, а ти все одно дякуєш БогуЦе-коли хочеться крикнути, а ти шепочеш молитву. Коли хочеться опустити руки, а ти простягаєш їх до неба, не розумієш, чому все саме так, а віриш, що Бог знає кращеТерпіння-це не про слабкість. Це про силу залишатися добрим, коли навколо жорстоко, Про силу не озлобитися, коли зрадили. Про здатність чекати, не озираючись на годинник і не рахуючи днів. Бо віра поза часомТерпіння-це коли не видно світла, але ти знаєш, що воно є, і йдеш. І навіть якщо повільно, то все одно вперед. Бо Господь тримає тебе за руку. І якщо ти терпиш із любов’ю-ти не стоїш на місці. Ти зростаєшІ саме в терпінні народжується глибина. Не в зручності. Не в швидких відповідях. А в тиші, в сльозах, у боротьбі серця, що не здається. У виборі залишатися людиною. Залишатися БожимТерпіння-це молитва, що не припиняється. Це-світло, що не гасне, навіть коли вітер сильний. Це-хрест, що не зламав, а зміцнив «Хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мт. 24:13)@immensity_withGod

О, МІЙ ГОСПОДЬ...А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був...(Ісаї 53:5)О, мій Господь, так хочеться збагнутиВсю глибину Твоєї за нас жертви,Як зміг в той час таким покірним бути,Щоб все стерпіти й на хресті померти?Як у саду, де Ти порушив тишу,Коли молитва до небес злітала,Коли вже знав - сюди не прийдеш більше,І краплі поту, наче кров, стікали -Ти нас любив. Ти думав не про Себе,Хоч ось вогні і поцілунок Юди,І з палками, мечами - всі до Тебе,І жалю від людей уже не буде...Розбіглись учні. І вони лишили.А потім суд в Каяфи і лжесвідки.Тоді плювали у лице, сміялись, били.Скажи, прощення сила в ту ніч звідки?Перед Пилатом крики і докори -Тобі, знеможеному від знущання.А Ти ж зціляв когось із них ще вчора!Сьогодні ж замість вдячності - страждання,І відпустити не Тебе - Варавву,І крики "Розіпни!" - уже до Тебе!І воїни знущаються криваво...А Ти усе ще прихиляєш небо.Про що Ти думав, коли йшов крізь натовп?Тобі ж боліло дуже усе тіло.І зранений, мусив хреста тримати,І щоб іти, мусив шукати сили.Голгофа. Хрест. Великі римські цвяхи.Біль пронизав наскрізь пекучим жалом.Господь, це ж мала бути наша плаха!Але вона в той день Твоєю стала...Ти помирав. А натовп ще й глумився.Ніхто не міг такого зрозуміти:Син Божий в руках грішників скорився,Щоб смертю їх від смерті відкупити.О мій Господь, так хочеться збагнутиОті останні на хресті хвилини,Твоє "Завершилось!" серцем щоб почути,І вдячний погляд щоб до неба злинувЗа Твої рани, за Твої стражданняІ кров святу за нас усіх пролиту.За те, що смерть прийняв без нарікання,Щоб грішникам спасіння шлях відкрити.Допоможи сьогодні пригадати,Якою ми відкуплені ціною,Достойно участь у причасті взяти.Допоможи з'єднатися з Тобою.@immensity_withGod