У кожного в житті — свої потреби,У кожного в житті — якась є біль… Але не всі в печалях кличуть Небо,Не всі шукають Господа… Не всі… І так стає від цього дуже гірко,Що хтось надію на себе кладе —Не на Христа, а на просту людину… Ну, а в людини що вона знайде? Так часто біль і смуток люди сіють,І замість співчуття — докором б’ють. Так мало люди розуміти вміють,І так багато ран нам завдають… І ти стоїш, й від когось ти чекаєшХоч крихітку душевного тепла. І в цьому всьому ти не помічаєшТого, Хто це давно тобі вже дав…— Моє дитя! Повір, Я не змінився. Я — поруч. Я іду весь шлях з тобою. Я, як і ти, самотнім опинивсяУ надскладнім духовнім тім бою. Всі учні спали. Я один молився. Підтримки ні від кого не було. І піт кривавий по чолі котився… А скільки раз, дитя, таке було —Що навіть рідні геть не розуміли,І не приймали Господа свого. Сміялись з Мене, глузували й били… Й від цього всього тяжко так було… Але Я йшов. Бо думав Я про тебе. Я знав: Моя підтримка — в Небесах. Там — Мій Отець, і шлях пройти цей треба,Бо доля світу — на Моїх плечах. Тебе, дитя, Я добре розумію,Мені відомі всі твої страхи. Прийди до Мене — й Я тебе зігрію,Як гріють пташенят свої птахи. Поплач, дитя… Я сльози витираю. Побудь зі Мною. Я — твій добрий Бог. Якщо впадеш — Я Той, Хто підіймає,Цілитель ран і болей багатьох. Чому сьогодні ти засумувала? Чому печаль засіла у тобі? Невже у Мене сили вже не стало? Чому ж, скажи, здалася в боротьбі? Не зупинись. Не здайся. Не зламайся. Не падай духом — Я з тобою є. Мені, як і раніше, довіряйся,Бо лиш в Мені опора твоя є. Я проведу, дитя. Не сумнівайся. Лише у всьому вірною лишайся. Настане день — побачиш чудеса. Я — твій Господь. А ти — Моє дитя@immensity_withGod