Telegram statistics channel - @homointellectual

Я часто думаю про те, якими красивими та глибокими звʼязками люди між собою та речами взаємоповʼязані…Як писав англійський поет XVI-XVII століть Джон Донн: «немає людини, що була б, як острів, сама по собі». В одному з моїх улюблених фільмів (по роману Д.Мітчелла) «Хмарний атлас» люди повʼязані між собою крізь епохи, навіть коли реінкарнували в інших тілах та ролях, але все одно впізнають один одного. Книга, яку зараз почала читати (опісля дочитаної «Ерос і Психея») — «Людина моря» про Томаса Манна, і тут також про ці тонкі звʼязки — Томас Манн був безмежно закоханий в море завдяки своїй мамі, а тій довелось пройти дуже непрості життєві бурі, щоб зберегти в собі цю любов до моря й донести її сину…В Одесі нарешті справжнє літо, і я, живучи недалеко від моря та відчуваючи його свіжість, нарешті розпочала сезон читань та кавувань на своїй терасі. І тут відчуваю, що все між собою переплетено — моя турка вироблена у Словʼянську (💔), бренд кави 25 Coffee Roasters з Харкова, сама кава з південної Індії, а пʼю я її на півдні України. А з Т.Манном, звісно, мене єднає шалена любов до моря 😌До речі, гарна новина: за запрошенням 25 Coffee Roasters, я стала їхньою амбасадоркою. Тож тепер не лише в моєму житті стане трішки більше кави, але може і в вашому — завдяки моєму промокоду philokava що тепер діє на постійній основі. Він дає знижку -15% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів. А ще є безкоштовна доставка на замовлення як в межах України (від 350 грн), так і Європи (від 1500 грн).Час від часу буду вам нагадувати про цей промокод, але замовити за ним свою улюблену каву і пити її будь-де й будь-коли можна вже тут 🧡А якщо ви дочитали до цього рядка, то поділіться, яку книгу ви зараз читаєте або прочитали останньою? Мені цікаво!

Що було раніше — яйце чи курка? Раніше за них обох був Ерос. Не той, що став баналізованим й сексуалізованим богом Еротом/Амуром, а той, що наповнив любовʼю душу (Психею) всього сущого. Саме він в основі і яйця як потенційної курки, і курки як можливості нових яєць. Він місток між двома улюбленими протилежностями В.Єрмоленка — Далеким і Близьким. Він червона нитка, що поєднує митців кольору, форми та слова від західного краю Європи до східного — України протягом кількох століть (навіть тоді, коли остання сприймалась Заходом як простір порожнечі, зокрема у Байрона). В цій одній книзі — «Ерос і Психея», В.Єрмоленко як глибоко і широко мислячий філософ створює контекст, де крізь явища мистецтва та літератури просвічуються філософські ідеї, що стали їхньою основою. Серед них ідея Декарта про те, що світ є ілюзією, і що згодом втілиться в камені рукою Берніні; ідея Ляметрі про «людину-машину», тому в «Небезпечних звʼязках» Лакло стосунки між людьми є результатом загадкових внутрішніх процесів, і згодом подібна хімічна ідея буде втілена у «Вибіркових спорідненостях» Ґете; прагнення приймати життя Ніцше найкраще втілилось в історії Альми Малер та згодом Лоуренса, воля до життя якого переливалась через край. Також крізь всю книгу виринають посилання на філософію Руссо й Сковороди, які, відчувається, близькі не лише самому В.Єрмоленко, але й контекстам життя і творчості персоналій, яких він згадує в «Еросі і Психеї».Тому ця книга — не просто набір культурологічних фактів, не пусте філософування, не підручник історії. Замість красивих біографій відомих художників й письменників — їхні до болю чесні портрети, замість хронології — стрибки між часами ніби рух машиною часу та пошук звʼязків між взагалі нібито не повʼязаними між собою людьми й творами культури. Завдяки цій книзі ви відкриєте для себе не лише релігійний, але й еротичний аспект відомої скульптури Берніні «Екстаз святої Терези». Тут Далеке є містком між мадам де Ляфаєтт з XVII століття та Дюрас з XX. Чуттєвість ренесансної Італії по-новому відчуєте в ніжності Лоуренса вже в ХХ столітті. І цей список звʼязків можна продовжувати ще…«Ерос і Психея» — книга, концентрація якої може перевищити можливості читача переварити її в моменті прочитання. Але книга, яку точно варто прочитати кожній людині, що не мислить себе, своє життя та історію поза існуванням європейського контексту, частиною якого, незважаючи на сприйняття нас «екзотичним сходом», є Україна.Людина мисляча | #книжкове #укрфіл #філософія_ЛМ

Можливо, це прозвучить трохи наївно чи утопічно, але одне з того, про що я мрію глобально, це світ, в якому буде ще більше людей мислячих та читаючих незалежно від віку, раси, гендеру та інших умовностей.Тому радію, що серед книжкових каналів (більшість з яких ведуть жінки), є канали і з чоловічим поглядом на літературу. І ось один з них:📚БУКС — це авторський блог Євгена з Харкова для людей справді мислячих. Тут він пише не лише про книги (відгуки, анонси, знижки на них), але й різні навколо книжкові цікавинки (про письменників, їхні твори, цікаві факти та події). І завжди це дійсно щось незвичайне, наприклад:🌬️ Про те, як народився роман «Звіяні вітром» — [дізнатись]🇯🇵 Про цундоку (японське поняття щодо тих, хто купує, але не читає книги) — [дізнатись]📕 Про особливу книгу, яка допоможе вам справити враження культурної людини (хоча насправді ще більше розширить книжковий вішліст) — [дізнатись]А коротко дізнатись про літературний смак Євгена, щоб знати, чи вам сподобається його канал, є цей допис 🤓Хоча обіцяю: вам сподобається, адже тут кожен/кожна з вас знайдуть собі щось до душі, тож підписуйтесь![підписатись на канал БУКС]🧡Людина мисляча | #рекомендація

За вихідні на моїй книжковій полиці відбулось поповнення — отримала в подарунок від @starlev дві чудові книжечки. Перша — давно бажана, а друга — особиста рекомендація від ВСЛ для мене, і вона прямо в серце 💘 📙 «Коротка історія мистецтва» С.Годж — як і заявлено в назві, це коротка історія, але вона дає базове розуміння мистецтва поглядом згори, щоб потім для себе кожен зрозумів куди рухатись вглиб. Подобається, що книга розбита на частини: по напрямкам, конкретним відомим роботам, темам і технікам. Для мене вона бажана, бо класно доповнює «Ерос і Психею» Єрмоленка, яку я зараз якраз дочитую.📘 «Келія Чайної Троянди» К.Москалець — в цій книзі поєднується все, що я люблю: проза в форматі щоденникових записів, інтелектуальність та естетичність. Ще й теми, близькі мені: про внутрішню свободу, навколишню дійсність і пошук в ній свого місця, а також віднайдення внутрішньої рівноваги. Відчувається навіть з опису, що це щось позачасове, недарма відноситься до класики, бодай й новітньої.Більш детально про обидві книги писатиму згодом по ходу читання. Хоча «історію мистецтва» не втрималась і вже погортала — там такі красиві якісні ілюстрації ❤️‍🔥Людина мисляча | #книжкове

Про фільм «Велика краса» (2013)Велика краса — чи Велика пустота, порожнеча? Одне не існує без іншого, особливо якщо мова про людину, яка, подібно головному герою фільму, Джепу Гамбарделлі каже про себе, що він приречений на чуттєвість. А чуттєвість — це такий невидимий орган всередині людини, що на високих частотах здатний вловлювати щирість й брехню, справжність та штучність, красу і її відсутність. Чуттєвість — його дар, особливо в письменництві, і водночас прокляття — як для обивателя буденності, в якій він закляк.Джеп Гамбарделла — письменник, відомий лише одним своїм романом «Людський апарат», написаним багато років тому. Та і чи він справжній письменник, адже замість стати письменником, який написав би більше однієї книги, він обміняв це на бажання стати королем бомонду, — і врешті успішно ним став. Цікава «випадковість»: Джеп опиняється в каплиці, де невидимий голос питає його: «ти хто?», і одразу сам же відповідає «ти ніхто» — як імʼя Одіссея в печері циклопа Поліфема.Лише в 65 у нього наступає така собі екзистенційна криза, з якої він починає, мабуть вперше в житті, робити те, що дійсно хоче, не витрачаючи час на те, чого робити не хочеться, а ще помічати справжню красу, хоч найважливіша з них вже минула — померла з його єдино коханою жінкою. Тепер він скептично каже: «у моєму віці краси недостатньо».І ніби то ось він, Рим — максимальна концентрація краси в усіх її проявах — від сонячної dolce vita до неймовірної архітектури, мистецтва, музики… Чи не стала вона з цим всім для нього буденністю, чимось пустим? А з іншого боку, певно саме відчуття порожнечі — це те, що врівноважує красу, аби не втрачати від неї не лише голову, але й свідомість, як сталось з азійським туристом на екскурсії спочатку фільму. Його діагноз типовий для такого міста і місця — синдром Стендаля.Не лише Джеп Гамбарделла, але й інші жінки та чоловіки з його оточення за зовнішньою красою своїх життів виявляються такими ж порожніми, як і простори після їхніх вечірки. Ця порожнеча в якомусь сенсі є метафізичною, бо є корінням, з якого зростає їхня нездатність бути щирими, вразливими, чесними, а отже і нездатність до любові, яка є чимось більшим, ніж флірт і секс. Як каже одна з його «подруг», у неї робота — бути багачкою. Напротивагу, жива свята — сестра Марія в одному з діалогів за пишним столом каже: «я заручилась із бідністю, про бідність не розповідають, з нею живуть». Два різні світи одного міста.Сестра Марія викликає глибоку прихильність Джепа. Мабуть, схожістю шляхів — обидва пролягають сходами до спокути, тільки у сестри Марії він релігійний, у Джепа — любовний. Дивне сплетіння релігійного й еротичного, як писав про цей парадокс в іншому контексті В.Єрмоленко в «Еросі і Психеї». До речі, цікаво, що лише невинні — монахині, діти й тварини от як жираф та фламінго — єдині, через кого Джеп осягає справжню суть краси і сам є справжнім навіть у погляді на них. Схоже, Велику красу не можна побачити очима впритул, вона лише сама мимохідь відкривається — і то не всім. Вона ось тут, прямо під його будинком, але вона водночас така недосяжна — близькість далекого й далекість близького. А ще що таке Велика краса, як не любов у чистому вигляді. У випадку головного героя — любов до жінки, яку він кохав все життя, проживши життя без неї…«Наша подорож — лише плід уяви. У цьому її сила», і для такої подорожі достатньо лише заплющити очі — звучить на початку фільму з посиланням на Л.-Ф.Селін «Подорож на край ночі». Така подорож доступна всім нам крізь сни, спогади, фантазії. Але в умовно реальному світі, поза їхньою територію, «усе завжди закінчується смертю, але спочатку було життя — приховане за бла-бла-бла.». Як важливо прожити його сповна, а не втікати у світ ілюзій та сурогатів Великої краси.Людина мисляча | #кіно_ЛМ

Відчуваю, що маю достатньо мужності в собі, аби нарешті сказати вам про це:Я відкриваю запис на 3 перші консультації у новому для себе форматі взаємодії — філософської консультації 🪷 Це не психотерапія, не коучинг і не поради «як правильно». Це зустріч із собою — завдяки філософії — у моїй присутності, через питання, мовчання, роздуми, глибокі слова.Можливо, ви:— переживаєте втому, розгубленість, втрату себе чи сенсу;— відчуваєте, що зник зв’язок із собою, чимось живим й справжнім;— прагнете подивитися на свою ситуацію інакше — глибше та ширше;— просто хочете побути в просторі, де вас не виправляють, а приймають.Ця консультація — як прогулянка філософським садом, де можна запитувати та бути почутим(-ою), дивуватися, думати й відчувати без поспіху та страху бути не такою людиною як «всі».В ній я буду спиратись на свій життєвий досвід й власні виклики (які попри унікальність водночас дуже універсальні в своїй основі), сократівський метод діалогу, філософські тексти, орієнтуючись на ваш запит і основну тему.Щоб визначити основну тему або кілька тих, які турбують саме вас саме зараз, пропоную заповнити цю маленьку анкету, після чого я звʼяжусь для більш детального обговорення дати та часу нашої онлайн-зустрічі.🕯 тривалість: 60 хв онлайн в зумі;💬 формат: розмова, питання, дзеркало, тиша, філософські тексти й метафори;💸 вартість free donation (орієнтир: від 300–500 грн) — оплата після зустрічі за відчуттям цінності й можливості.📩 Напишіть мені в особисті @varvara_bosco , якщо відгукується моя пропозиція і маєте поклик взяти участь в такій консультації. Або заповніть цю анкету і я сама з вами звʼяжусь.

Не уявляю, яким примітивним та одноманітним був би наш світ, якби в ньому не існувало мистецтва!Хоча, чи могло бути інакше? Мистецтво як частина культури, до якого належить і література, і музика, і кіно, і філософія — для людини є способом осягнути безпосередню реальність крізь призму унікального бачення спочатку митця, а потім нас як глядачів.Щоб розширити своє світобачення, запрошую вас до телеграм-каналу Art Ligera. Його авторка — Наталія, стане вашою особистою провідницею у світ прекрасного, а підписавшись на її канал, ви:🔎 дізнаєтесь секрети шедеврів, навчитесь «читати» картини та їхні приховані сенси, які завжди хотіли зрозуміти;🤓 станете більш ерудованою людиною, яка розбирається і в класичному мистецтві, і в сучасному;✨ надихнетесь історіями життя й творчим шляхом талановитих художників;🎉 перевірите свої знання та відкриєте нові факти про мистецтво у пізнавальних вікторинах.І от маєте першу нагоду перевірити себе чи відкрити нове завдяки двом картинам в цьому дописі, які авторка Art Ligera надіслала у відповідь на моє питання які полотна саме про неї зараз. Отже, це «Зривайте троянди, доки можете» художника-прерафаеліта Джона Вільяма Вотергауса (зліва) і «Мовчати» сучасного іспанського художника Діно Валлса (справа).Тож підписуйтесь, якщо хочете бачити, розуміти та відчувати мистецтво глибше![підписатись на канал Art Ligera]Людина мисляча | #рекомендація

Привіт, люди мислячі!Мабуть, ви помітили мою рідку присутність і вже більшу відсутність на каналі останнім часом. Насправді, це зовсім не заплановано, навпаки, в моїх планах було повернутись в ритм частіших публікацій, активніше і ще цікавіше його вести, навіть аудіоповідомлення в попередньому дописі було такою спробою.Проте все, що я можу зараз — це лише тримати свій стан й власне життя в якомусь більш-менш стабільному стані. Наразі думки абсолютно не клеяться в слова і тексти, навіть читати досить важко (і то дочитавши книгу Кроніна, про яку напишу згодом, читаю лише для філософського клуба), а останні дні якусь радість знаходжу лише в мистецтві, а спокій — в тихому спогляданні речей навколо.Це не вигорання, просто якийсь душевно важкий період, коли на поверхню піднялось дещо з того, що здавалось глибоко схованим, але як виявилось, не віджившим себе.Обіцяю повернутись, щойно відчую готовність ділитись з вами чимось з повноти та щирого натхнення. Можливо, вже за кілька днів, а можливо ще трохи довше. Просто відчувала потребу про це написати.Дякую, що читаєте і чекаєте!

Світом рухає любов. Ерос, як один з її проявів, є рушійною силою у створенні культури.Саме темі любові й культури присвячений новий потік мого філософського клубу «Людина мисляча». Будемо пізнавати її на межі між літературою, мистецтвом та філософією, між європейським і українським контекстом. І все це — на основі однієї книги «Ерос і Психея» сучасного українського мислителя Володимира Єрмоленка.Протягом найближчих 5 тижнів ми разом читатимемо цю книгу, і в залежності від тарифу (нова фішка клубу), можете послухати запис ефіру в зручний для себе час або ж безпосередньо взяти в ньому участь, перед цим отримавши купу додаткових цінних матеріалів і змістовного спілкування між нами по ним і книзі (тепер клуб більше, ніж про те, аби просто обговорити книгу).Обирайте будь-який зручний для себе формат участі:👀 спостерігач(ка) — за 333 грн отримує безстроковий доступ до запису ефіру з обговоренням книги (цей формат доступний тим, хто бодай раз брав участь в клубі);👂слухач(ка) — за 555 грн має можливість окрім запису ефіру стати частиною закритої групи по обговорюваній книзі, де і будуть додаткові матеріали та спілкування з іншими учасниками(цями).❤️‍🔥 активний(а) учасник(ця) — за 777 грн має нагоду безпосередньо взяти участь в онлайн-зустрічі (на вибір: четвер, 29 травня, з 18 до 21 год або субота, 31 травня, з 12 до 15 год) для живого обговорення по книзі, і звісно, всі перераховані вище бонуси.Також незалежно від обраного тарифу, всі учасники(ці) отримують промокод для знижки -20% на книгу «Ерос і Психея» у паперовому або електронному вигляді, а ще можливість в голосуванні обирати наступну клубну книгу.Неодмінно приєднуйтесь до цього потоку клубу, адже завдяки книзі В.Єрмоленка ви всього за місяць розширите та поглибите свої знання, дізнавшись про 10+ творців європейської і української культури.Щоб взяти участь в клубі, пишіть мені @varvara_bosco в особисті 💌

Роздуми про правдуЦе правда: люди злі, світ несправедливий, життя не має сенсу.Але однаково правда і те, що люди добрі самі по собі від народження, в світі діє справедливість (принаймні закон карми), а сенс в житті кожен знаходить свій сам.Наше мислення так влаштоване, що нам постійно хочеться обрати лише якусь одну правду, закривши очі на іншу. Або — або. Нам важко прийняти, що ми самі є серцевиною безлічі антиномій. Серед них і те, що ми водночас безсмертні (можемо стати через дітей, творчість, памʼять інших людей), і природньо, що смертні — того вимагає наш тілесний аспект. Ми самотні — кожен замкнений сам на собі, своєму субʼєктивному світі, і в той самий час, через любов ми здатні досягти глибин сутності іншої, поряд з нами, людини. Ми «раби Божі», і ми вільні душі. Ми з матерії, і ми з духу. Все це чисті відтінки правди, між якими ще безліч напівтонів.Всі ці вічні питання тягнуться з того самого часу, щойно людина осмислила саму себе як окремість. В ній колись вперше зронилось питання «а хто я?», «а що це?». Розум був вільний шукати й не зупинятись на жодній стороні, тепер же він хоче чітких відповідей. Ми покоління готових відповідей в один клік — відповідей на незадані, а часом й на неіснуючі питання.Нестерпно визнати, що світ такий порожній за межами нашої голови, і те не у кожного там наведено лад. Скільки хибних суджень, чужих слів, стереотипів… Так сильно хочеться взяти у ліву руку чорну, а в праву білу (з білою особливо хочеться бути правими, тобто у всьому завше мати рацію), і пофарбувати все ним навкруги. Визначити одну людину як білу, іншу як чорну — і мова, звісно, не про расову приналежність.Я можу зрозуміти кожну людину, я сама така: тривожна, від чого так прагну якомога швидше й чіткіше означити межі визнаного мною світу і його правил, характеристик, можливостей… Та все одно щоразу нагадую собі, що світ — це щось ширше, ніж здатна осягнути моя голова, інші люди — щось глибше, ніж здатне відчути моє серце, а такі речі як добро і зло, справедливість та її відсутність — речі, що ніколи не стануть такими чіткими як «потрібно» (з цього радше починаються політичні диктатури чи релігійні догмати). Тож доводиться щоразу втрачати своє розуміння й відшукувати його знову і знову — з самої своєї серцевини. Тільки шляхом правди з собою можна бути чесними з іншими.#роздуми