Гавкучо-кусючеВчора розповідав, що порода далматинців походить із Далмації — саме тому вони так і називаються. Можливо, якби їх вивели в Україні, то весь світ знав би їх під назвою «галицький рябий пес».Взагалі багато порід собак отримали свої назви від регіонів, звідки вони походять. Тож ось вам коротенька підбірка на цю тему.Лабрадор-ретривер походить із півострова Лабрадор, що розташований у Канаді.Акіта-іну — веде свій родовід із японської префектури Акіта, що на острові Хонсю.Леонбергер названий на честь німецького міста Леонберг. Про нього якось окремо напишу — цікава порода.Комбай (не плутати з комбайном) — походить із Індії, названий на честь міста.Босерон — французька вівчарка, названа на честь регіону Бос (Beauce) у Франції. З цієї породи, до речі, вивели доберманів.Ну а вівчарок залишимо у спокої. Адже існує німецька, бельгійська, австралійська, шотландська та багато інших.Фото свого пса можна лишити у коментарях.А підтримати автора можна тут. Ваша підтримка допомагає створювати якісніші тексти!Хтось ще пам'ятає як звати пса на фото?
4 серпня 1757 року у Миргороді народився Володимир Лукич Боровиковський — видатний український живописець, портретист і майстер історичного жанру.Його мистецтво виросло з традицій українського бароко та козацького іконопису. Походив із родини іконописців: батько Лука і брати Василь та Іван розписували церкви. Саме в цьому середовищі Боровиковський здобув перші художні навички.Поворотним моментом стало 1787 року замовлення панно для резиденції, де мала зупинитись Катерина II. Роботи вразили імператрицю, і за її рекомендацією (фактично наказом) Боровиковський вирушив до Петербурга. Хоча Академія мистецтв відмовила йому через вік, він здобув освіту у провідних художників епохи — Йоганна Лампі та Дмитра Левицького.У портретах Боровиковського поєднано риси класицизму, сентименталізму та раннього романтизму. Його творчість — це не лише образи аристократів, а й психологічні портрети сучасників, створені з глибокою емпатією. Особливо відзначаються жіночі образи — Марії Лопухіної, Олени Наришкіної — у яких художник зумів передати внутрішній світ і поетичність душі.Попри роботу при імператорському дворі, Боровиковський залишався глибоко прив’язаним до України. У листах він із тугою згадував Миргород, українське небо й пісні. Його творчість — синтез європейської традиції з українською чуттєвістю.Помер 18 квітня 1825 року в Петербурзі. Був похований без пишноти. Його внесок у мистецтво сьогодні повертається до національної історичної пам’яті як яскраве явище українського культурного відродження кінця XVIII – початку XIX століття.В коментарях є посилання на більш розлогу та деталізовану статтю про художника.
Підводне!3 серпня 1958 року американський атомний підводний човен «Наутілус» першим у світі досяг Північного полюса під водою. Місія, що отримала кодову назву Operation Sunshine, стала історичним проривом у мореплавстві.«Наутілус» вийшов у море 23 липня з Перл-Харбора. Човном командував капітан Вільям Андерсон. На борту перебували 111 військових і четверо цивільних. Пройшовши Берінгову протоку, 1 серпня він занурився поблизу північного узбережжя Аляски й узяв курс під льодами Арктики. Через дві доби, 3 серпня об 11:15, підводний човен досяг географічного Північного полюса. Це стало першим випадком в історії, коли корабель, не піднімаючись на поверхню, досяг цієї точки. Після цього «Наутілус» без зупинки продовжив рух у бік Ісландії.Атомна субмарина була спущена на воду у 1954 році в місті Гротон (штат Коннектикут) за участі адмірала Хаймана Ріковера — архітектора американського атомного флоту. У 1980 році, після 25 років служби й понад 500 тисяч миль у морях, «Наутілус» був списаний і перетворений на музей.
Пам'ятаєте у Гаррі Поттері був поділ на чистокровних, напівкровних, бруднокровних магів? А тепер уявіть, що таке існувало у реальному світі в Іспанії. Чистота крові — концепція релігійно-расової чистоти в Іспанії, Португалії та їхніх колоніях XV—XIX ст. Вона поділяла підданих на «чистокровних» (старих християн — осіб, чиї предки сповідували християнство до завершення Реконкісти) і «нечистокровних» (нових християн — нащадків євреїв, мусульман, язичників і неєвропейців, які прийняли християнство пізніше).У вузькому сенсі «нечистокровними» вважали осіб із єврейським корінням; у широкому — усіх, хто мав міжрелігійне або міжрасове походження (метиси, мулати, самбо тощо). Найчистішими вважалися баски й астурійці, території яких не були підкорені мусульманами.Концепція вперше зафіксована в Толедських статутах 1449 року після єврейського погрому. Вона передбачала дискримінаційні обмеження: заборону обіймати високі посади, вступати до орденів, війська, університетів, цехів, займатися окремими видами діяльності. Згодом правила набули сили державного, церковного та станово-правового законодавства.Єзуїти, зокрема Ігнатій Лойола, виступали проти такої політики. Концепція стимулювала розвиток генеалогії: для зайняття посад вимагали довідки про «чистоту крові». Шляхетні роди підкреслювали походження з Астурії або Наварри. «Нові християни» часто вдавалися до підкупів і підробки документів.У Латинській Америці та на Філіппінах ця ідея лягла в основу кастової системи. З поширенням лібералізму концепція втратила вплив. Проте локально дискримінація зберігалася до середини ХХ ст. (напр., на Майорці священикам із «нових християн» забороняли служити в катедральному соборі).Іспанський досвід частково вплинув на розробку Нюрнберзьких законів у нацистській Німеччині.На фото довідка про чистокровність початку ХІХ ст.Підтримати канал можна тут
Музичне!Нікельхарпа — це традиційний шведський струнний смичковий інструмент із клавішами, що має характерне звучання та унікальну конструкцію. Назва походить від шведських слів nyckel (ключ, клавіша) та harpa (архаїчна назва струнного інструмента). Зовні вона нагадує скрипку або віолу, проте має вбудовані клавіші з тангентами, які при натисканні вкорочують струну, змінюючи висоту тону.Хоча сучасна форма нікельхарпи сформувалась у Швеції, її історичні витоки простежуються по всій середньовічній Європі. Найдавніші зображення датуються XIV–XV століттями, зокрема фреска в італійській Сієні (1408) та рельєфи у шведських церквах. Найстаріший збережений екземпляр інструмента датований 1526 роком.У XVII столітті нікельхарпа отримала поширення у шведській провінції Уппланд, ставши невід’ємною частиною місцевого музичного фольклору. У XX столітті майстер Август Буглін модернізував інструмент, надавши йому хроматичної системи, що сприяло його новій популярності.Звучання інструменту ви могли чули в фільмах та серіалах про вікінгів.
Раніше, 28 липня, Україна відзначала день Хрещення Русі.З 2023 року дату перенесли на 15 липня.Та визначення точної дати хрещення Русі — це радше лірика. Адже точного дня в письмових джерелах не зафіксовано, а сам процес християнізації розтягнувся на декілька століть.У літописі взагалі процес християнізації фігурує під 6496 роком від створення світу. Саме таким літочисленням користувалися греки, а згодом і наші літописці.Частенько можна почути ще оповідки про те, що киян хрестили на річці Дніпро — біля пам’ятника Володимира Великого. Літопис і справді згадує саме Дніпро, але дослідники вважають, що насправді все відбувалося в Почайні — правій притоці Дніпра, яка протікала через Оболонь. Там було мілко, зручно й ближче до житлових кварталів. Нині цієї річки не існує...А дух "добровільного" хрещення Русі гарненько передає уривок із Повісті минулих літ. Його ще й частенько юзають на ЗНО/НМТ.«Повелів Володимир поскидати кумирів – тих порубати, а інших вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями… І, приволікши його, вкинули в Дніпро… Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». І, це почувши, люди йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри усього б не прийняли». А на завтра вийшов Володимир зі священиками цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а священики, стоячи, молитви творили...»
Басенджі — одна з найдавніших порід собак. Її вивели мисливські племена в Центральній Африці. У цьому регіоні собаки допомагали ловити дрібну дичину, переслідували поранених тварин, супроводжували людей у джунглях. Місцеві жителі цінували їхню витривалість, мовчазну поведінку та здатність орієнтуватися на місцевості. Басенджі не гавкає, що робить його зручним помічником на полюванні. В африканських культурах цю породу вважають оберегом. Назва «M'bwa m'kubwa M'bwa» перекладається як «той, що скаче вгору і вниз». Люди вірять, що ці собаки захищають господаря від зла.Історичні згадки про собак, схожих на басенджі, знайдено в Єгипті. Археологи виявили статуетки, фрески й мумії, які зображують тварин із характерною зовнішністю. Деякі мумії лежали поруч із саркофагом фараона Тутанхамона. У Стародавньому Єгипті таких собак сприймали не лише як мисливців, а і як магічних захисників.Першу спробу вивезти басенджі до Європи здійснили у 1895 році. Собаки не витримали подорожі. Лише у 1937 році породу представили на виставці в Лондоні. Її називали «Конго-тер'єром» і «Собакою джунглів». В кого живе цей пес - залиште коментарі!
Поговоримо про дивний звичай?Левірат — це звичай, за яким, якщо чоловік помирав бездітним, його брат або близький родич мав (або міг) одружитися з удовою, щоб зберегти родинну лінію померлого.Мета — продовження роду, забезпечення жінки та збереження майна в родині.Про цей звичай ви могли читати у Біблії.А про найвідоміший приклад вам розповідали в школі на уроках історії. Хоч і не використовували цей термін.У XVI ст. іспанська принцеса Катерина Арагонська вийшла заміж за принца Уельського — Артура Тюдора. Якби все було добре — вони разом управляли б Англією.Та через 5 місяців після шлюбу 15-річний принц помирає від гарячки (чи іншої зарази).Якщо що, то шлюби в 15 років тоді вважалися нормою.Щоб зберегти політичний союз Іспанії та Англії, Катерина одружилася з молодшим братом Артура — Генріхом VIII.Шлюб відбувся не відразу. Перш за все, потрібен був дозвіл Папи Римського, та й одруження 10-річного принца з 15-річною принцесою виглядало дивно. Тому все таїнство відбулося тільки через 5 років.Якщо що, то батько Генріха VIII сам планував одружитися з Катериною, проте не наважився. Якщо що — йому було 45 років.Ну а далі була красива історія кохання Генріха VIII та Катерини Арагонської.Підтримати канал та замовити теми публікацій можна тут.
Поговоримо про право вето?Нині багато хто про нього говорить, та чи всі знають історію його походження?Вето у перекладі з латини означає «забороняю».З’явилося у Стародавньому Римі у V ст. до н. е., де плебейський трибун словом veto міг скасувати будь-яку постанову магістратів чи сенату. Це був інструмент захисту плебеїв від дій патриціїв.У Римі право вето зникає з утвердженням імператорської влади. Авторитаризм переміг демократію.У Речі Посполитій кожен депутат сейму мав право liberum veto — міг сказати «Nie pozwalam!» («не дозволяю») і зірвати ухвалення будь-якого рішення. Спочатку цей механізм мав гарантувати одностайність та захист прав шляхти, але згодом перетворився на інструмент політичного саботажу. Сейми дедалі частіше розпадалися, управління паралізувалося, а держава втрачала дієздатність. Зловживання liberum veto стало однією з причин падіння Речі Посполитої у XVIII столітті.У сучасних республіках право вето надане главі держави. В американській системі президент може накласти «pocket veto» — мовчазне вето, коли він не підписує закон, а Конгрес завершив сесію.Ну і, якщо що, то Зеленський уже не може накласти вето на ту дурню, яку підписав. Недарма в Україні існує прислів’я: сім раз відмір — і один раз відріж…
Поговоримо про те, як вляпатися в історію.У Стародавній Греції, у місті Ефес, знаходився храм Артеміди. Він входив до семи чудес світу, а за сучасною географією це територія Туреччини.Якщо що, Артеміда — це богиня полювання. Ну а ще — місяця, цноти і дітей. Таке собі цікаве поєднання.У ніч з 20 на 21 липня 356 року до н.е. нікому не відомий Герострат вирішив за будь-яку ціну увійти в історію. Він навмисно підпалив храм Артеміди. Його було затримано на місці злочину, а на допиті Герострат відкрито визнав, що зробив це заради слави: його єдиною метою було увійти в історію як людина, що зруйнувала одне з чудес світу.Герострата було страчено, а разом із тим накладено damnatio memoriae — заборону на згадування його імені з метою не допустити, щоб приклад Герострата наслідували інші.Однак грецький історик Теопомп, який жив у той самий період, зберіг цю інформацію у своїх працях, завдяки чому ім’я Герострата пережило тисячоліття. Саме цей випадок породив вираз «геростратова слава» — як синонім скандальної або деструктивної популярності, здобутої через злочин або провокацію.Існує символічний збіг, згаданий Плутархом: тієї ж ночі, коли згорів храм Артеміди, у македонському Пеллі народився Олександр Великий. У античному фольклорі це трактувалося як знак — нібито богиня Артеміда не вберегла свій храм, бо була присутня на пологах майбутнього завойовника світу.
TGLIST.COM.UA
