Telegram statistics channel - @economicmatviuchuk

🇪🇺🇺🇦Євроінтеграція: Шлях до ринків чи 170 тисяч сторінок регуляцій?Україна отримала «повний пакет» умов для вступу в ЄС. Вчора в Брюсселі відкрили останні три переговорні кластери (3, 4 та 5). Разом із грудневим пакетом (1, 2 та 6) ми маємо всі «маяки» на руках.Технічно — це перемога. Але стратегічно — це величезний виклик. Бути в ЄС сьогодні краще, ніж бути поза ним. Проте сучасний Євросоюз — це понад 170 000 сторінок регуляцій. Це тисячі сторінок правил, які можуть стати або трампліном, або залізною кліткою для нашого зростання.Розберемо фінальні три блоки без ілюзій: 📍Кластер 3: «Конкурентоспроможність та інклюзивність» (податки та соціальна політика)❌Ризик: Під «соціальним захистом» ЄС нав’язує регулювання ринку праці. Коли найняти працівника стає дорожче, ніж не наймати його — бізнес іде в тінь. Також тут з'являється питання звільнення неефективного працівника.✅ Моя позиція: Ми — дорослі люди. Працівник і власник мають домовлятися самі через вільний контракт. Державі там місце лише в суді, якщо контракт порушено. Справжня конкурентність — це свобода, а не соціалістична зрівнялівка.📍Кластер 4: «Зелений порядок денний» (Енергетика, транспорт та екологія)❌Ризик: Еко-квоти у воюючій країні під час блекаутів. Вимоги щодо викидів сьогодні виглядають як знущання над промисловістю, яка ледве дихає. Наша енергетика лежить не через «недостатню зеленість», а через держрегулювання цін та й взагалі виробництва енергії!✅ Моя позиція: Енергобезпека — це дерегуляція. Нам потрібно більше приватної енергії, а не «зелені» податки, які доб’ють промисловість.📍Кластер 5: Сільське господарство та «пастка субсидій»❌Ризик: Субсидії — це шлях до економічного інвалідства. Вони вбивають стимул створювати переробку (борошно, паливо, олію), шукати нові ринки та взагалі розвиватися.✅ Моя позиція: Ціна — це сигнал ринку. Якщо ціна впала, значить зерна забагато — роби з нього додану вартість (борошно, олію, паливо). Субсидії «вимикають» мозок підприємця і вмикають інстинкт прохача. Натомість,можна використовувати ринкові ф’ючерси (страховка, якщо ціна впаде. Але це занадто складно, легше ж вирішити все жбурлянням грошей платників податків). Що у підсумку?Ми маємо виконати умови ЄС, щоб отримати доступ до капіталу. Але ми маємо торгуватися за кожен пункт, який обмежує нашу свободу.Вступ до ЄС має бути про свободу руху товарів та грошей (ну і відповідно людей), а не про роздування штату чиновників, які перевірятимуть довжину огірка. Україні потрібна Мала держава з видатками 18% ВВП, а не копія європейської бюрократії.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Економічний аналіз України 2021–2025: держава поглинає економікуЩоб зрозуміти, куди рухається країна, варто відкинути політичні гасла та подивитися на показники. Цифри за останні чотири роки малюють чітку картину: чим більше в економіці стає держави, тим повільніше вона зростає.1. ВВП: Ілюзія відновлення та реальне сповільненняПопри номінальне зростання у доларах, темпи реального розвитку критично падають:📈 2023 рік: +5,5% ВВП.🐢 2024 рік: +3,2% ВВП.🐌 2025 рік: лише +1,8% ВВП (найнижчий показник за період відновлення)Це прямий наслідок одержавлення: у 2025 році державні видатки сягнули 78,6% ВВП. Для порівняння: у розвинених капіталістичних країнах цей показник рідко перевищує 35-40%, а рівень понад 50-60% вважається катастрофічним для ринкової економіки, оскільки він повністю позбавляє приватний сектор ресурсу для інвестицій.2. Видатки: Хто насправді «з’їдає» бюджет?Існує міф, що всі кошти йдуть на ЗСУ. Проте структура видатків у 2025 році свідчить про інше:🛡️ Військові видатки (стаття «Оборона»): $73,64 млрд.🗃 Невійськові видатки: $94,76 млрд.У воюючій країні невійськові витрати перевищують військові на $21,1 млрд. Поки армія потребує ресурсів, держапарат продовжує розширюватися. Вартість «невійськової держави» для кожного громадянина зросла з $2000 (у 2021 році) до $2790 (у 2025 році). Тобто утримання чиновників та програм перерозподілу подорожчало на 39,5% під час війни.3. Боргова пасткаОскільки податкові доходи (+-$84,4 млрд) покривають лише військові потреби, весь невійськовий апарат фінансується за рахунок боргів. Це призвело до стрімкого піке:⚖️ 2021 рік: Державний борг — $97,72 млрд (48,9% ВВП).📈 2025 рік: Державний борг — $213,33 млрд (100,3% ВВП).Ми перейшли межу, коли борг дорівнює всьому, що країна виробляє за рік. Це капітал, який буде вилучено з кишень майбутніх підприємців для виплат кредиторам. 4. Рішення: Модель «Малої держави»Ліберальна альтернатива — це не скорочення «на трохи», а зміна самої ролі держави.🎯 Ціль: Модель держави з видатками на рівні 18% ВВП. Чому саме 18%? Цього показника достатньо для виконання базових функцій: оборона, правопорядок та захист прав власності (Розрахунок Ярослава Романчука). Все інше — це простір для добровільного обміну та приватного капіталу.Результат: Якби у 2025 році ми жили за цією моделлю, в економіці лишилося б $56 млрд. Це гроші, які могли піти на технологічне переозброєння армії та розвиток бізнесу, а не на утримання «Левіафана».Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Перша бізнес-леді Галичини: як з одного мішка цукру збудувати імперію 🍫Уявіть: 1918 рік, руїни після Першої світової. Українка Климентина Авдикович залишається вдовою з двома дітьми та порожнім гаманцем. Що вона робить? Починає створювати цінність.Климентина продає свою швейну машинку, купує мішок цукру і починає варити помадки на власній кухні.🔥 Це неймовірна історія:1️⃣ Коли вона переїхала до Львова, там уже було 7 фабрик і 84 цукерні! Вона не просила державу «захистити вітчизняного виробника» чи обмежити імпорт. Вона просто робила краще, креативніше та смачніше.2️⃣ З домашньої кухні — до фабрики «Фортуна Нова», 110 працівників та експорту в Європу. Климентина особисто придумувала слогани для газет, бо розуміла: ринок треба завойовувати мізками.Але прийшли соціалісти...У 1939-му прийшли «визволителі» і просто відібрали все. Фабрику націоналізували, назвали «Кондитерською фабрикою №3», а саму Климентину викинули з власного життя: змусили померти в еміграції.Сьогодні ми знаємо її дітище як частину «Світоча», але часто забуваємо, чиєю кров’ю і потом він будувався. 🎬 Як одна жінка перемогла 84 конкуренти та що сталося з її імперією — дивіться у новому відео!

41% європейців незадоволені своєю демократією — діагноз сьогоднішнього ЄС.Чому майже половина людей у найбагатшому регіоні світу невдоволені? Бо замість свободи вони отримали владу людей у краватках, які ніколи не ризикували власним центом.У чому корінь зла:* Елітарна бульбашка. Чиновники в Брюсселі (і наші, що їх копіюють) живуть у світі ESG-звітів та квот. Платник податків бачить інше: регуляції плодяться, ціни ростуть, а реальна безпека — нуль.* Соціалізм під прикриттям. Коли держава вирішує, кого тобі наймати (DEI) і як тобі дихати, це не демократія. Це м’яка версія того, від чого ми намагаємося втекти.* Смерть конкуренції. 170 тисяч сторінок директив — це не «шлях у цивілізацію», це зашморг на шиї бізнесу.Висновки для нас:Ми так завзято копіюємо кожен пчих європейських бюрократів, що ризикуємо успадкувати їхній спад. Справжня демократія — це ринок. Де люди щодня голосують своїми грошима (ми щодня обираємо, у кого купимо товари/послуги), а не раз на п’ять років за обіцянки чиновника.Якщо ми хочемо вижити і перемогти, нам потрібна економічна свобода, а не ілюзія вибору між різними податковими інспекторами.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Ми заробимо на війні з Іраном — і це правильно ⚠️👋Бачили мій попередній пост про Ежена Вадона? Він збудував приватну верф і за рік видав есмінці. Сьогодні наші «Вадони» — це сотні приватних компаній, що створюють найкращі у світі дрони-перехоплювачі, системи РЕБ і купу іншого.Старий світовий порядок не спрацював — сьогодні іранські дрони луплять по Дубаю, а ППО багатих країн виявилося не готовим до війни на виснаження. Усі хочуть те, що маємо ми: перевірену боєм технологію вбивства ворога. Чому ми досі вагаємося з відкриттям експорту зброї?1️⃣ Масштабування = дешевша оборона. 📈 Коли компанія продає тисячі дронів на Близький Схід, собівартість одного дрона для ЗСУ падає в рази. Це чиста економіка: чим більше ми продаємо, тим дешевше озброюємо власну армію.2️⃣ Інвестиції. Закордонні контракти — це притік валюти, нові робочі місця та податки (ну, можливо, хоч на це клюнуть). Нам потрібен капітал, щоб вести війну, а не лише сподіватися на допомогу партнерів.3️⃣ Це не «гроші на крові» а національний інтерес. Це гроші для виживання. Кожен долар прибутку виробника зброї — це нова розробка, яка завтра врятує життя нашого військового і цивільного.Розмови про відкриття експорту тривають роками. У березні 2026-го, коли палає Близький Схід від союзника рф, ці розмови мають стати діями.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

⛽️ Чому насправді дорожчає бензин і як нас дурять популісти?Ціни на пальне ростуть через Близький Схід, а «захисники народу» вже шукають спекулянтів. Тимошенко критикує «Укрнафту» за високі ціни й вимагає перевірок. Сюр у тому, що держава одночасно є власником «Укрнафти», регулятором ринку та головним збирачем податків. Просити уряд перевірити самого себе — це імітація діяльності, яка ніяк не знизить ціну в чеку. Правда, яку вам не скажуть популісти:1. Ціна — це термометр. Нафта у світі дорожчає. Ламати «градусник» через Антимонопольний комітет — не означає лікувати хворобу. Це просто заплющувати очі на реальність.2. Головний «спекулянт» — держава. Понад 50% ціни в кожному літрі — це податки, акцизи та ліцензії. Популісти хочуть перевірок, але жоден не запропонував знизити податковий зашморг, щоб полегшити логістику для армії та бізнесу.3. Державне — значить дороге. Чиновник в «Укрнафті» ніколи не буде таким ефективним, як приватний бізнес, що б’ється за кожного клієнта.Замість «контролю» нам потрібні конкретні кроки:* Дерегуляція: спростити ввіз пального та відкриття нових АЗС. Конкуренція збиває ціну краще за будь-якого міністра.* Зменште державний сектор: +-70% ВВП у 2025-му було перерозподілено через державний бюджет (більша половина пішла на невоєнні видатки).* Податкова дієта: скоротити акцизи з палива під час війни. Це миттєво здешевить усе — від хліба до снарядів.* Приватизація: Продайте «Укрнафту». Держава не повинна володіти заправками. Крапка.Капіталізм — це добровільна вигода. Соціалізм — це «справедлива ціна» від чиновника, яка завжди закінчується дефіцитом або космічним чеком за ваш рахунок.Більше читайте у моїй статті:https://blogs.pravda.com.ua/authors/matvijchuk/69ab07e45d60c/Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Світ палає, а ми досі бавимося в «соціалочку»Ракети в Ірані, війна в Україні, нафта дуже скоро може бути по 100$, інфляція. Світ входить у піке, яке називають третьою світовою».Але я хочу спустити цю високу геополітику на нашу грішну землю.Знаєте, що мене як підприємницю бісить найбільше? Поки світ готується до великої війни, Європа продовжує тонути в «зелених» бюрократичних нормах, а ми в Україні — у м’якому соціалізмі.Ми чекаємо, коли «все закінчиться», але правда в тому, що старого світу більше немає. І виживуть у цьому новому хаосі не ті країни, де найбільше чиновників чи найвищі податки, а ті, де економіка максимально вільна і мобільна.Чому ми зараз вразливі?Кожен дозвіл, кожна ліцензія, кожен роздутий штат міністерства — це гиря на ногах нашої армії. Сильна держава — це багата держава. А багатство створюється не в кабінетах, а на заводах і в цехах.Що нам робити, поки «пил не осів»?1. Економічна мобілізація через свободу. Нам не потрібні нові податки «на війну», нам потрібне скасування всього, що заважає виробляти зброю, дрони та все інше тут і зараз.2. Приватизація всього. Державні підприємства — це чорні діри для наших податків. Продайте їх тим, хто зробить їх ефективними.3. Чесна валюта. Нам потрібна стабільність, яку не зможе зпустити в унітаз жоден уряд «надрукувавши трохи грошей» для покриття власних прорахунків. Чому ми відйшли від золотого стандарту?Світ розділився на тих, хто платить за хаос кров’ю, і тих, хто на ньому заробляє. Україна вже заплатила найвищу ціну. Щоб не просто вистояти, а перемогти, ми маємо стати економічним тигром.Час «соціальних гарантій» від держави, яка сама ледь тримається, минув. Час брати відповідальність на себе. Тільки вільна людина з гвинтівкою та капіталом здатна захистити свій дім.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Приватне ППО: Чому держава згадала про бізнес, коли «припекло»?Сьогоднішня новина від уряду про розширення участі підприємств у ППО — це класичне «зізнання» системи у власній обмеженості. Коли ресурсів не вистачає, а чиновники не встигають за реальністю, вони приходять до нас — підприємців.Звісно, те, що бізнесу нарешті починають дозволяти захищати свої об'єкти, — це крок у правильному напрямку. Але тут є декілька "але".1. Чому це називається «експериментальним проєктом»? Захист своєї власності — це базове право людини. Уявіть, якби вам дозволяли ставити сигналізацію на офіс тільки в межах «експерименту» під контролем міністерства. Приватний власник завжди зацікавлений у результаті більше, ніж найманий чиновник.2. «Тимчасове надання» озброєння. Уряд каже, що буде «тимчасово передавати» засоби ППО, які зараз не використовуються ЗСУ. Тобто держава тримає десь на складах техніку, не може дати їй раду (немає людей, бюджету чи волі), але замість того, щоб дозволити бізнесу вільно купувати та імпортувати такі засоби захисту, вона створює складну процедуру «індивідуальних рішень».3. Хто за це платить? Бізнес сам навчить людей, сам забезпечить логістику і сам нестиме відповідальність. Це і є капіталізм у дії: ми беремо на себе ризики та витрати, які держава не здужала. Але при цьому ми продовжуємо платити податки на «загальну безпеку», яку в даному випадку забезпечуємо собі самі.Яка тут альтернатива? Замість «експериментів» та «тимчасових дозволів» нам потрібна реальна децентралізація оборонної спроможності.* Дозвольте підприємствам офіційно купувати засоби захисту на ринку без посередництва держспец-прокладок.* Спростіть сертифікацію приватних безпекових компаній (компаніям не треба розпорошуватися Забезпечення безпеки можна передати на аутсорс).* Дайте бізнесу податкові пільги на суму інвестицій у власну (і державну як частину системи) безпеку. Сьогодні нам дали трохи «покерувати» захистом власного майна. Завтра ми маємо вимагати від них піти з економіки, щоб ми могли збудувати країну майбутнього.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

В Україні закрився другий завод АрселорМіттал: чи винна тільки росія?Новина про закриття Ливарно-механічного заводу «АрселорМіттал» у Кривому Розі — черговий успішний постріл ворога по нашому тилу. Росія системно нищить енергетику, щоб зупинити промисловість. 2400 людей без роботи.«АрселорМіттал» — це найбільший іноземний інвестор та промисловий гігант України.Сьогодні стає заручником не лише російських ракет, а й вбивчої бюрократії та енергетичної неефективності.Ми самі допомагаємо ворогу своєю неефективністю:1. Енергетична зашморг. Ракети б’ють по великих ТЕС, але бізнес добивають штучно високі ціни на електрику та неможливість гнучко купувати енергію. Замість того, щоб дати повну свободу приватній генерації (без ліцензій, дозволів та бюрократичного пекла), ми досі намагаємося «регулювати» дефіцит.2. Регуляторний десант. Поки наші металурги працюють під сиренами, ЄС впроваджує CBAM (вуглецеве мито). Це як вимагати від марафонця з простреленою ногою бігти за олімпійськими стандартами. Наша держава має не «співчувати», а зубами вигризати скасування цих бар’єрів для України на час війни (як мінімум).Ми не можемо збити кожну ракету, але ми можемо збити кожне обмеження, що заважає заводам працювати:1. Геть державне регулювання енергетики. Повна лібералізація ринку, щоб будь-яке підприємство могло самостійно забезпечувати себе світлом без огляду на чиновників.2. Економічний наступ у Брюсселі. Вимога повного зняття екологічних мит і квот. Це наша плата за захист східного кордону Європи.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Європа визнає крах: 83% планів «покращення» проваленоПрем’єр Бельгії Александр Де Кроо виступив з промовою, яка звучить як вирок сучасній європейській бюрократії.Гола правда в цифрах:* 83% — саме стільки пріоритетів конкурентоспроможності ЄС або стоять на місці, або деградують.* 10% — на стільки обвалилися інвестиції в хімічну промисловість (базис усієї індустрії).* Деіндустріалізація — це вже не лякалка, а реальність. Європа ризикує перетворитися на «промисловий музей», де туристи милуються минулим, поки майбутнє будують в США та Китаї.Чому це важливо для нас?Наші «реформатори» з ентузіазмом тягнуть в Україну ті самі директиви та норми, від яких зараз задихається Антверпен. Ми копіюємо шлях до бідності, видаючи це за «європейську інтеграцію».Мусимо розуміти:1. Пріоритет — капіталу, а не паперам. Де Кроо прямо каже: якщо декарбонізація (зелений перехід) не поєднується з прибутком, вона стає синонімом бідності. Нам в Україні потрібна політика «економіка здорового глузду», де кожна регуляція проходить тест: «це допоможе нам виробляти більше чи ні?».2. Час — це зброя. У Європі роки йдуть на те, щоб отримати дозвіл. Ми у стані війни не маємо років. Нам потрібна лібералізація «на вчора».3. Геть «м'який соціалізм». Бюрократія, що намагається контролювати кожен крок бізнесу, вбиває інвестиції не гірше за ракети. Капітал йде туди, де його поважають і не чіпають.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ