Економіка з Матвійчук ⚡️

«Перемога» генпрокурора чи сфабрикований наїзд на бізнес 🤬На фб Генпрокурора з'являється: викрито схему в «Укргазвидобуванні» аж на 295 млн грн збитків. Суть звинувачення класична: нібито якісь фірми завищили ціну на спеццемент у 2-3 рази. Усе це, звісно, підтверджено «експертизою».Але юристи з OK Legal розібрали цей кейс, і там відкривається просто феєрична картина того, як наші силовики ліплять кримінальні справи.Як державні «експерти» рахують збитки? Самий прикол у тому, звідки вони взяли свою «справедливу» ціну. Вони обіперлися на прайси виробників... звичайного цементу. Людей, які в житті не робили спеццемент для глибоких нафтогазових свердловин (інколи понад 6000 м).Але й це не все! Щоб довести «завищення» у 2022 році, вони примудрилися послатися на ціни від компаній, які з'явилися лише у 2023-му, або від тих, що на даний момент взагалі втратили ліцензію. Тобто експерти буквально висмоктали цифри, намалювали збитки і побігли писати пресреліз.І навіть якщо на секунду закрити очі на цей юридичний сюр, що вони «випадково» забули врахувати у ціноутворенні 2022 року?🔹 Вартість надскладної військової логістики.🔹 Страхування вантажів у країні, де літають ракети.🔹 Обов'язкові лабораторні дослідження.🔹 Стрибок курсу валют на 35-40% та шалену інфляцію.🔹 Високі фінансові санкції в контрактах самого «Укргазвидобування» (бізнес закладає ризики штрафів у ціну).Якщо порахувати реальні витрати підприємця, то чистий прибуток становив 15-20%. До речі, цей спеццемент постачався по 680 грн за мішок. Підіть зараз в Епіцентр і подивіться на звичайний жаростійкий цемент — він коштує 1000-1300 грн за той самий мішок.Вишенька на торті: після всіх цих гучних звинувачень прокурори тихенько скинули справу на НАБУ. Очевидно, відчули, що жорстко провтикалися з доказами, запахло смаженим, і вирішили вмити руки.Поки в нас існуватиме ця каральна машина, де чиновник може безкарно малювати збитки зі стелі та знищувати репутацію бізнесу заради хайпу — ніякого економічного зростання не буде. Без фундаментального реформування цієї системи та жорсткої персональної відповідальності силовиків і експертів за сфабриковані справи — ми так і залишимося країною, з якої капітал тікає, а не куди він інвестується.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Чому 20 пакетів санкцій не розвалили рф?Європейський Союз прийняв 20-й пакет санкцій проти росії та білорусі. Двадцятий! 🤦‍♀️ Європейські чиновники знову п'ють шампанське і пишуть красиві прес-релізи про те, як вони рішуче і нищівно руйнують путінську економіку:У 2022 році ВВП росії був $2,29 трлн. У 2025 році — $2,58 трлн. Експорт товарів агресора? У 2022 році — $592,1 млрд. У 2025 році понад $419 млрд. Так, санкції існують. Вони роблять логістику дорожчою, створюють транзакційні витрати, змушують шукати нові шляхи. Але чи зупиняє це військову машину? Чи викликає це економічний колапс? Чому західні санкції не працюють так, як нам обіцяли?Тому що західні політики ніяк не можуть засвоїти базовий закон економіки: ви не можете скасувати об'єктивний попит і пропозицію бюрократичним папірцем. Глобальна економіка більше не монополія Заходу (його частка впала до 47% із 75%!, які були 30 років тому). Існують Китай, Індія, Туреччина та десятки ін. Будь-яке обмеження створює нові тіньові ринки та ланцюжки постачань. Ринок, як вода, завжди знаходить шпарину.Захід намагається замінити реальну рішучість і військову стратегію імітацією бурхливої діяльності. "Ми не будемо воювати, ми краще напишемо ще 10-15 пакетів заборон, аби показати, що ми щось робимо".Що це означає для нас?Нам час припинити жити в ілюзії, що росія ось-ось розвалиться сама по собі через нестачу західних чипів чи технологій.Єдина реальна санкція, яка здатна зупинити ворога — це наша військова перемога та його капітуляція. Але щоб цього досягти, Україна має перестати чекати, поки євробюрократи "задушать" ворога, і нарешті запустити власну економіку. Доки світ грається у неефективні заборони, ми маємо дати тотальну свободу українському бізнесу. Матеріали: Ярослав РоманчукЯна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

90 млрд євро від ЄС: сухі факти та економічні наслідкиДнями Україні розблокували масштабний пакет фінансової допомоги від ЄС. Я уважно розібрала ситуацію (зокрема, спираючись на свіжу аналітику економіста Ярослава Романчука) і пропоную подивитися на це без ілюзій. Ось три головні висновки:1. Це не подарунок, а прагматична угодаДоступ до грошей ми отримали після згоди відновити транзит російської нафти трубопроводом «Дружба» для Угорщини та Словаччини. Західні партнери діють суто з власних економічних інтересів, і ми маємо навчитися робити так само. Водночас ці 90 млрд євро — це не благодійність, а інвестиція ЄС у власну безпеку.2. Боргова математикаСьогодні держборг України перевищує 100% ВВП. З поточною моделлю економіки ми ці гроші не віддамо. Але є історичний контекст: Польщі (коли СССР розпався) чи Іраку (коли там побороли диктатуру) — списали або реструктурували борг на 50% та 70% відповідно (зокрема за рахунок майбутніх репарацій). Тобто проблема не в самому факті кредиту, а в тому, куди ці гроші підуть. Де-факто Україна вже зараз є частиною бюджету Євросоюзу.3. Головний ризик — всередині (куди підуть гроші?)А ось тут починається найцікавіше. У 2025 році невоєнні видатки нашої держави складають близько 44% ВВП. Це колосальна цифра. Для розуміння: це більше, ніж усі видатки держави у мирному 2021 році. Тобто під час війни ми продовжуємо утримувати роздутий державний апарат та неефективні підприємства, замість того, щоб максимально скоротити ці витрати.Що робити з цими грошима (прагматичний підхід):* Мілітарі-хаб: Направити кошти на наше виробництво зброї (та всього іншого, що треба війську), де Україна вже об'єктивно є світовим лідером.* Дерегуляція: Радикально скоротити ті самі 44% невоєнних видатків. Держава має перестати бути неефективним менеджером і перерозподільником.* Ставка на приватний сектор: Фундаментом відбудови має стати виключно приватна власність та приватний бізнес. Тільки капітал здатен швидко генерувати нову вартість.Захід дає нам ресурс. Але чи стане Україна технологічним і військовим хабом, чи залишиться країною з роздутою бюрократією у вічній борговій ямі — залежить від того, чи дозволимо ми державі знову керувати цими грошима замість вільного ринку. Цифри відкриті. Висновки робіть самі.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

13 млн на соцвиплатах при 22-25 млн реального населенняВчора була на закритій зустрічі по демографії від LB.UA, де були присутні міністри, провідні демографи та багато інших експертів.Давайте подивимося на реальність без прикрас:▪️ В Україні фізично залишилося близько 22-25 млн людей (хоча офіційна статистика продовжує малювати 29-31 млн).▪️ З них 13 мільйонів — це отримувачі соцвиплат!▪️ 70% наших жінок, які виїхали за кордон, вже влаштувалися там на роботу.Для мене найсумніше в цьому всьому, що досі популярною є думка "держава має створювати робочі місця", "держава має привезти стільки-то людей" і тд.Але держава не створює робочі місця. Держава взагалі нічого не створює. Вона може тільки забрати гроші через податки у тих, хто ще дихає і працює, пропустити їх через апарат і роздати те, що залишилося. Робочі місця створює виключно бізнес і капітал.На зустрічі прозвучала одна правильна думка: люди не повернуться, якщо не будуть впевнені у завтрашньому дні. А як можна хоч щось планувати, якщо правила в країні змінюють щомісяця? Давайте будемо відвертими. Невпевненість — це ж не тільки наслідок війни. Згадайте часи до 2022 року. Щороку з України виїжджало по 600 тисяч працездатних людей! Від чого вони тікали тоді? Від ракет? Ні. Вони тікали від системи, де кожен папірець треба вигризати, а правила гри переписуються заднім числом. Вони тікали від нашого вічного «м'якого соціалізму», де ініціатива карається, а близькість до корита — винагороджується.Люди не повертаються під державні «програми реінтеграції». Вони їдуть туди, де їхню праця і приватна власність винагороджується і не потрібно нікому нічого доказувати. Туди, де є незмінні правила гри. Якщо ми хочемо, щоб сюди поверталися капітали та люди, то план тільки один: тотальне зменшення держави. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

«Нам треба знаходити механізми підтримки великого бізнесу» — керівний партнер McKinsey в Україні Олександро КравченкоДнями в одному економічному подкасті почула таку тезу: «Середній і малий бізнес більш націлений на внутрішній ринок. Нам потрібно більше орієнтуватися на зовнішній, і тому нам дійсно треба знаходити механізми підтримки великого бізнесу». Давайте розберемо суто ці слова і подивимося, що з ними не так.Перше. Міф про те, що малий бізнес — це лише про внутрішній ринок. Експортує не розмір компанії, експортує конкурентний продукт. Невелика крафтова мануфактура, ІТ-компанія на 20 людей чи локальний виробник військових технологій чудово виходять на глобальні ринки, якщо їхній продукт потрібен людям. Малому бізнесу не бракує амбіцій. Йому найчастіше бракує капіталу через високі ризики всередині країни. Друге. Що таке «механізми підтримки»?Держава не має власних грошей. Щоб створити «механізм підтримки» для когось великого, вона має спершу забрати цей ресурс у когось іншого — найчастіше якраз у того самого малого і середнього бізнесу у вигляді податків. Тобто замість того, щоб дати меншим компаніям можливість вирости, ми їх обмежуємо, аби просубсидіювати тих, хто вже має вплив та масштаби. Це не ринкова економіка, це створення привілеїв. Третє. Хто визначає, який сектор підтримувати?У цитаті йшлося про те, що треба підтримувати сектори, які мають «велику ємність по інвестиціям». Але як чиновник у кабінеті може знати, яка галузь «вистрелить» завтра? Ринок — це живий організм. Інновації та надприбутки майже завжди з'являються там, де ніхто не чекав, а не в тих секторах, які уряд призначив «пріоритетними».Що робити замість цього?Якщо ми хочемо великих гравців, які конкурують на глобальному рівні, державі не потрібно вигадувати для них спеціальні милиці чи механізми. Потрібно створити середовище, у якому малий бізнес зможе безперешкодно та безпечно вирости у великий. Капітал (і внутрішній, і зовнішній) завжди йде туди, де є свобода підприємництва і залізобетонний захист власності, а не туди, де держава ручним управлінням вирішує, кого сьогодні «підтримувати».Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Держава має будувати інституції, а не будинкиПобачила відео Олени Шуляк про ідею зносити та реновувати старі будинки. Звучить, звісно, як казка: красиві, нові, енергоефективні квартали замість облуплених панельок. Хто ж проти? Ніхто. Але щойно я чую від урядовців слова «комплексна реновація», «чіткі критерії» та «державні програми», у мене починає сіпатися око. Тому що за цим красивим фасадом ховається старий добрий радянський підхід.Давайте розберемо на пальцях. Квартира в старій хрущовці — це приватна власність. Так, вона може бути некомфортною, але вона належить конкретним людям. Як працює капіталізм (добровільний обмін)? Якщо стара хрущовка стоїть у привабливому районі, приходить приватний девелопер. Він іде до власників квартир і каже: «Друзі, я хочу збудувати тут сучасний ЖК. Я викуповую ваші квартири за ринковою ціною (або даю вам нові площі у моєму майбутньому будинку)». Люди добровільно погоджуються, підписують контракти (підкріплені законом). Забудовник інвестує СВОЇ гроші, бере на себе ризики, будує, продає. Усі у виграші. Держава в цей процес взагалі не лізе. Як працює соціалістичний підхід, до якого нас так хилять? Держава створює чергове відомство чи комісію. Чиновники малюють план «реновації кварталу». Самі визначають критерії, який будинок «аварійний», а який ні (уявляєте поле для корупції?). Далі починається примусове відселення заради «суспільного блага» та пошук міфічних «джерел фінансування» (тобто або грантів, або наших з вами податків). Власник перетворюється на безправного прохача, якому просто вказують, куди він тепер переїде.Досвід Німеччини чи Балтії — це чудово. Але там працює інститут приватної власності та судової системи. У нас же будь-який такий мегапроєкт ризикує перетворитися на чергову схему з розпилу бюджету та лобіювання інтересів «своїх» підрядників під прикриттям відбудови.Моє рішення просте: Державі не треба видумувати нові плани знесення. Їй треба зробити крок назад і дати працювати ринку:1. Дерегулюйте будівництво: скасуйте купу непотрібних дозволів, ліцензій та погоджень, через які забудовники втрачають роки і мільйони (які потім закладають у ціну метра).2. Захистіть приватну власність і контракти: суди мають працювати так, щоб і девелопер, і власник квартири в хрущовці були впевнені, що їх не кинуть.3. Приберіть монополії на підключення до мереж — це головний біль будь-якого будівництва в Україні (у тому числі ВПК).Коли будуть створені ці умови, бізнес САМ прийде і оновить житловий фонд. Без чиновників, комісій і роздутих державних програм. Бо вільна економіка і приватна ініціатива відбудують країну швидше і якісніше, ніж будь-який генплан. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Соціалісти, націоналісти, ліві, праві, комуністи — всі як один носяться із «соціальною справедливістю»Щойно до будь-якого слова додають приставку «соціальний», воно втрачає сенс. От що таке «соціальна справедливість» насправді? Це коли держава привласнює собі право забирати результати вашої праці та перерозподіляти їх на власний розсуд.Справа не лише в корупції. Справа в тому, що жоден кабінетний планувальник ніколи не зможе розпорядитися вашим капіталом краще за вас. Але нам роками продають цю турботу.От що взагалі значить популістське: «кожна людина має мати добру роботу і гідну зарплату»? Що таке «добра»? Що таке «гідна»? Якщо ви чуєте від політика прикметники замість цифр — перед вами маніпулятор.Бо що відбувається в реальності? Щоб профінансувати цю «соціальну» державу, економіку обкладають такими податками та обмеженнями, що створити ту саму «добру роботу» стає для бізнесу надзавданням.Давайте на побутовому прикладі. Пенсії. У нас же «соціальна» держава, так?А тепер чесно: чи є у вас вибір, де накопичувати собі на старість? Чи можете ви сказати державі: «Дякую, але я не хочу брати участь у вашій солідарній піраміді, я понесу ці гроші в приватний накопичувальний фонд чи куплю акції»?Ні, жодного вибору. Держава тупо монополізувала право розпоряджатися вашими грошима. Вона приватизувала ваші життєві вибори. У вас забирають ваші ж кошти примусово, щоб потім, якщо доживете, видати вам пайку, на яку неможливо вижити.Справжня справедливість — це капіталізм.Бережіть свій здоровий глузд і не ведіться на «соціальні» казки.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Американський блогер добуває золото на державній земліБрент Андервуд оформив права на ділянку в США і тепер добуває там срібло та золото. За законом, увага, 1872 року! Він не купував землю. Він не проходив сім кіл пекла дозвільної системи. І він не платить жодних федеральних роялті. Він просто заявив права і почав працювати. До речі, величезні американські корпорації працюють за тим самим законом.А тепер згадайте нашу ст. 13 Конституції: «Надра належать народу». Звучить гарно, правда? Майже як тост.Але спробуйте, як представник цього самого «народу», піти й легально накопати хоча б піску на продаж (чи дрів). Або згадайте багаторічні криваві розбірки навколо бурштину на Поліссі.До вас у той же день приїде Держгеонадра, екоінспекція, прокуратура, СБУ і ще десяток «зацікавлених».Тому що при соціалізмі фраза «належить народу» насправді означає «належить чиновнику, який продає дозвіл».Що робить американський капіталізм? Він розуміє просту істину: шматок скелі чи землі не має жодної цінності, поки підприємець не вкладе туди свій ризик, гроші та інтелект. Закон 1872 року стимулює людей створювати багатство з нічого. Тому Америка — найбагатша економіка світу.Що робить наша держава? Сидить, як собака на сіні, на колосальних ресурсах. Створює штучний дефіцит, заганяє підприємців у тінь, плодить корупцію, а потім ми всі бідкаємося, що в бюджеті немає грошей на армію і ми критично залежимо від грантів.Сильна держава під час війни — це не мільйон перевіряльників. Це вільні підприємці, які без страху створюють багатство. Хочемо економічного дива? Скасуйте радянську дозвільну систему. Дозвольте людям вільно заробляти. Бо війну виграють не ті, хто краще контролює ресурси, а ті, хто дозволяє їм працювати на економіку.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

Інфляція в Україні зросте через Близький Схід — Голова НБУ Пишний для ReutersЗручно списувати все на світові кризи. Але реальна інфляція в Україні — це не лише ціна на імпортну нафту. Це передусім наслідок того, що держава залізла у вашу кишеню через найгірший, прихований податок — інфляцію, щоб оплатити банкет своєї неефективності та прогодувати бюрократію.Нацбанк заявляє, що «йде по лезу бритви», але сам же закручує гайки. Ліміти на p2p-перекази для громадян та жорсткі валютні обмеження для бізнесу — це мікроменеджмент наших гаманців, який паралізує рух капіталу під соусом "макрофінансової стабільності".До чого призводить ручне управління, яскраво показала історія з «гігаватом Зеленського». Держава заманила бізнес пільговим газом для створення маневрової генерації. Підприємці вклалися, завезли обладнання, а влада просто скасувала пільги через зростання світових цін. Підсумок: техніка ризикує перетворитися на металобрухт. Ринок не пробачає втручання.У статті Reuters також лякають, що через розбиту енергетику в Україну не повернуться 6 млн громадян. Але будьмо чесними: до великої війни з країни щороку виїжджало по 600 тисяч людей. Вони тікали не від ракет, а від регуляторного болота і системи, де чиновник з печаткою головніший за підприємця.Що робити замість плодіння заборон?* Зняти штучні обмеження НБУ. Дати капіталу вільно рухатися, не душачи бізнес зсередини.* Відмовитися від ілюзій держгарантій. Замість тимчасових пільг та "доступних кредитів" для обраних, потрібен прозорий ринок, де ціну формує попит і пропозиція.* Реальна дерегуляція. Скасувати максимум дозволів на встановлення будь-якого генерувального обладнання. А краще для всього обладнання.Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ

☕️ Скільки держави у вашій чашці кави?Подивилася чергове відео головного фіскала країни Данила Гетманцева, де він розпаковує «страшні схеми» на ринку кави. Головна теза чиновника: українці п'ють багато, а митниця бачить мало. Хто винний? Звісно, кляті бариги, ФОПи на 2-й групі та ті, хто везе комерцію під виглядом гуманітарки. Висновок: треба терміново всіх перевірити і змусити платити більше (класика)!Тобто вони спершу створюють нестерпні умови, душать бізнес податками і бюрократією, а потім героїчно боряться з тими, хто намагається вижити.Давайте подивимося на реальну економіку і зазирнемо всередину вашої чашки еспресо, яка сьогодні в середньому коштує 41 гривню — дані Опендатабот (дивіться інфографіку☝️). Держава забирає з чашки майже втричі більше, ніж підприємець, який ризикує своїми грошима під час війни! Не посадивши жодного кавового дерева і не зваривши жодного еспресо. Чому виникають «схеми»?Тіньова економіка та ігри з «гуманітаркою» — це не тому, що підприємці за природою злодії. Це захисна реакція на економічний терор. Коли офіційне розмитнення супроводжується простоями, хабарями і штучним завищенням митної вартості, а податки на працю змушують власників сивіти — бізнес йде в тінь. Бо інакше він просто помре. ☕️ Митниця має бути як сервіс, а не бар'єр. Зробіть процедуру розмитнення в один клік у смартфоні. Коли завезти товар «в білу» швидко і дешево, жоден підприємець не буде ризикувати з підробленими документами. Схеми просто втратять економічний сенс.☕️ Знижте клятий податкового тиску. Замість того, щоб натравлювати податкову на кожну сімейну кав'ярню, дайте малому бізнесу дихати.☕️ Замість фіскального терору оберіть економічне зростання. Якщо прибрати державний тягар, кава для споживача стане дешевшою, закладів відкриється більше, з'являться нові робочі місця. Бюджет отримає свої гроші за рахунок масштабу економіки, а не за рахунок її удушення.Сильна держава, здатна безперебійно фінансувати армію і перемагати у війні, будується не на штрафах і тотальному контролі, а на ринковій економіці. А поки що... смачного вам державного капучино! 😉Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ