Десятинний Монастир☦️

13 лютого – пам’ять преподобного НИКИТИ, затворника Печерського, єпископа Новгородського❗️🟢Угодник Божий жив у ХІ столітті і розпочав своє чернече життя у Києво–Печерській обителі. Незабаром юний монах виявив бажання піти в затвор. Ігумен попереджав його про передчасність такого подвигу для молодого ченця, але він сподівався лише на свої сили. 🟢У затворі праведний Никита дійсно став нести великі подвиги на невдовзі впав у спокусу. Йому явився диявол у вигляді Ангела, якому недосвідчений подвижник поклонився. Нечистий дух дав монаху пораду, як такому, котрий вже ніби досяг духовної досконалості: «Ти не молися, а лише читай і вчи інших, а я буду молитися за тебе», – і став поряд затворника, роблячи вигляд, що молиться за нього.🟢Молодий монах несподівано почав пророкувати і напам’ять знав весь Старий Завіт, але уникав навіть згадок імені Господа Ісуса Христа, і чути не хотів про Святе Євангеліє. Дізнавшись про це, святі отці Києво-Печерської лаври зрозуміли, що інок перебуває в небезпечному стані духовної омани. Вони не залишили свого співбрата в біді. Преподобні отці, звершивши багато молитов за Микиту, вигнали з нього біса.🟢 Тоді, прийшовши до тями, Никита сповідавши гріх, відповідаючи на запитання братії, клявся, що ніколи не читав книг, які раніше цитував, і навіть перестав розуміти абетку, тож його знову навчали грамоти. Після цього, згідно патерика, Никита віддався «стриманню, послуху та чистому й смиренному життю, так що всіх перевершив у чеснотах».🟢Після цього преподобний Никита полишив затвор і жив у суворому пості й молитві. Згодом, у 1096 році він був поставлений єпископом у Новгороді, а за своє святе життя Господь наділив його даром чудотворення. Одного разу під час посухи архіпастир молитвою звів дощ із неба, а іншого — по його молитві припинилася пожежа в місті. 🟢Впродовж 13 років святитель Никита опікувався новгородською паствою після чого мирно спочив у Господі.У 1558 році, за царя Іоанна Васильовича, відбулося прославлення святителя. Мощі його спочивають нині в Софійському соборі Великого Новгорода

12 лютого – Собор вселенських учителів і святителів ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА та IОАННА ЗЛАТОУСТА❗️ Вселенських — тобто таких, що мають значення як учителі для всіх часів і народів. Вони відіграли виняткову роль у формуванні догматики, богослужіння та церковного життя загалом. 🟡Святкування на честь трьох святителів було встановлено на початку XII століття. У той час у Константинополі виникла суперечка про вселенських учителів, що розділила на три групи віруючих людей, які забули про шанобливе ставлення до святителів.🟡Одні виступали за те, щоб віддати перевагу святому Василію Великому, оскільки він, як ніхто інший, зумів пояснити таємниці природи і був піднесений чеснотами на ангельську висоту. У ньому, стверджували його прихильники, не було нічого низького або земного, він був організатором чернецтва, главою всієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим архіпастирем, ревнителем чистоти християнських звичаїв. 🟡Інші, навпаки, захищали святителя Іоанна, заперечуючи противникам, що прославлений архієпископ Константинополя, нітрохи не в меншій мірі, аніж святий Василій, закликав грішників до покаяння і спонукав народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, Златоустий пастир тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті.🟡Третя група виступала за те, щоб визнати головним святителя Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що він краще за всіх освоїв мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого рівня в спогляданні Всевишнього, тому ніхто з людей не зміг настільки доступно і повно викласти вчення про Святу Трійцю.🟡Одного разу три вселенські отці у сонному видінні з'явилися свт. Іоанну митрополиту Євхаїтському (памʼять 5 жовтня Греч.) і сповістили йому, що вони рівні перед Богом, повеліли припинити суперечки та встановити загальний день святкування їх пам'яті. Ось як описує їхні слова свт. Димитрій Ростовський:«Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з тим самим погоджуються й обидва інші. Тому накажи тим, що сперечаються щодо нас, припинити суперечки, бо як за життя, так і після смерті ми дбаємо про те, щоб привести до миру й однодумності кінці вселенної. Через це поєднай в один день пам’ять про нас і, як належить тобі, уклади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо перед Богом рівну гідність». 🟡Тоді праведний владика без зволікань зібрав православний народ і розповів про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за доброчесність і захоплювалися силою його красномовства, партії примирилися. Всі стали просити його негайно взятися за складання служби загального свята на честь трьох святителів.

🔴8 лютого — день пам’яті СОБОРУ НОВОМУЧЕНИКІВ І СПОВІДНИКІВ ЦЕРКВИ РУСЬКОЇ — це свято на честь святих Православної Церкви, які прийняли мученицьку кончину за Христа або зазнали гонінь від безбожної влади після революції 1917 року. 🔴На 2025 рік в Церкві поіменно канонізовано 1623 новомучеників і сповідників. Процес канонізації продовжується і сьогодні. 🔴Загальна кількість всіх хто постраждав — невідома до Страшного Суду.Наприклад по найбільш достовірними даними, тільки у 1937 році було розстріляно близько 80 000 представників духовенства, можна собі уявити скільки всього християн були гонимі від безбожників.🔴Відзначається свято 7 лютого (день памʼяті сщмч. Володимира (Богоявленського), митр. Київського (1918) першого з прославлених новомучеників) якщо цей день співпаде з неділею, а якщо не збігається — то найближчої неділі до 7 лютого по н.с.🔴Святкуючи Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської, Свята Церква звершує поминання всіх спочилих, які постраждали в годину гонінь за віру Христову.🔴Жорстоке і криваве XX століття стало особливо трагічним для Русі, яка втратила мільйони своїх синів і дочок не лише від руки зовнішніх ворогів, а й від власних гонителів-богоборців. Серед лиходійськи вбитих і закатованих у роки гонінь було безліч православних: мирян, ченців, священників, архієреїв, єдиною провиною яких виявилася тверда віра в Бога.🔴Прославлення в лику святих сонму новомучеників і сповідників Церкви Руської в 2000 році, на рубежі тисячоліть, підвело риску під страшною добою войовничого безбожництва. Це прославлення явило світові велич їхнього подвигу, осяяло шляхи Промислу Божого в долях Русі, стало свідченням глибокого усвідомлення трагічних помилок і болісних оман народу.

7 лютого – пам’ять сщмч. ВОЛОДИМИРА (БОГОЯВЛЕНСЬКОГО), Митр. Київського (᛭1918) — першого ієрарха-новомученика XX-го століття❗️ 🔴Сповідник Христовий народився 1848 року в родині священика, який згодом також прийняв мученицьку кончину. З дитинства святий вирізнявся скромністю і щиросердністю.🔴Після Духовного училища і семінарії в Тамбові угодник Божий у 1874 році закінчив Київську Духовну Академію і був призначений викладачем в рідну семінарію. Його священицький шлях, вирізнявся адміністративними здібностями, клір та миряни гаряче любили свого пастиря. Коли трагічно загинули його дружина і єдина дитина, святий отець побачив у цьому Промисел Божий і прийняв чернечий постриг. 🔴Згодом праведного Володимира звели в сан архімандрита, а у 1888 році – висвятили у єпископа. З апостольською ревністю святитель проповідував слово Боже, що і поповнювало число вірян.🔴У 1891 році під час голоду святий Володимир організував при монастирях безкоштовні їдальні для голодуючих. Коли ж спалахнула холера, архіпастир проводив богослужіння, підбадьорював хворих і зневірених, допомагав з пошуком лікарів, надаючи в ці важкі часи міцну моральну підтримку.🔴Результатом його невтомних трудів було побудування і відновлення понад сотні храмів, відкриття понад 300 церковнопарафіяльних шкіл, відкриття духовної семінарії в Кутаїсі.🔴Восени 1915 року митрополит Володимир був переведений на Київську кафедру. Жовтневий переворот 1917 року призвів до нестабільності у церковному житті в Україні.🔴Після захоплення Києва безбожною владою храми та святині потерпали від грабежів і наруги. Взимку 1918 року в келію святителя Володимира на території Києво-Печерської Лаври увірвалися озброєні люди. Вони вивели сповідника за межі обителі, жорстоко мучили, а після – розстріляли.🔴Перед тим, як відійти до Господа, священномученик благословив своїх убивць і помолившись за них владика прийняв мученицьку кончину: в акті медичного огляду тіла убитого митрополита зафіксовано, що архіпастиря розстрілювали розривними кулями і кололи холодною гострою зброєю.🔴4 квітня 1992 року був причислений до лику святих, а через кілька місяців святі останки богоугодного Володимира, були знайдені і покладені в Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври.🔴Святий Володимир – перший з новомучеників Православної Церкви в XX-му столітті в сані архієрея. Він очолив сонм святих, закарбувавших сповідання Христа своєю кров'ю, і став одним із перших небесних молитовників за Церкву у роки найжорстокіших гонінь.

6 лютого – день пам’яті СВЯТОЇ БЛАЖЕННОЇ КСЕНІЇ ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ, ХРИСТА ЗАРАДИ ЮРОДИВОЇ❗️🟢Праведниця народилася близько 1730 року і походила із благородної заможної сім’ї. Після досягнення повноліття вона вийшла заміж. Раптова смерть чоловіка Андрія глибоко вразила молоду жінку, бо він закінчив життя без належного християнського приготування і не встиг принести покаяння.🟢У день похорону чоловіка Ксенія вдягла його одяг і всім, хто звертався до неї зі співчуттями, говорила, що помер не Андрій Федорович, а померла його дружина Ксенія Григорівна. Відтоді вона справді померла для світу, прийнявши на себе найтяжчий подвиг — подвиг юродства Христа ради. Рідні й знайомі вважали, що молода вдова втратила розум від горя, яке звалилося на її плечі. Їхні підозри остаточно зміцнилися, коли Ксенія вирішила роздати майно, що дісталося їй у спадок від чоловіка.🟢Свята не мала постійного місця проживання. Найчастіше блаженну Ксенію бачили біля храму, де вона збирала милостиню, яку відразу ж роздавала біднякам. Ночі подвижниця проводила в полі за містом, стоячи на колінах і молячись до світанку. Босоніж, у легкій одежині, взимку і влітку свята поневірялася вулицями Санкт-Петербурга. З надзвичайним смиренням вона приймала всі знущання і образи, які їй нерідко доводилося переносити.🟢 Коли костюм Андрія Федоровича зітлів і розпався, свята зодяглася в лахміття. Коли їй пропонували одяг як милостиню, вона відмовлялася. Брала лише червону кофточку і зелену спідницю (або навпаки). Ймовірно, на згадку про кольори форменого одягу чоловіка. Грошову милостиню вона також уникала приймати. Брала тільки «царя на коні» — мідні копійки, які відразу ж роздавала бідним.🟢У ці роки на Смоленському кладовищі будувалася нова кам’яна церква на честь Смоленської ікони Божої Матері. Робітники, які працювали на будівництві храму, раптом почали помічати дивні речі. Під час їхньої відсутності вночі хтось носив цеглу на риштування будівлі церкви. А коли вони вирішили дізнатися, хто цей добровільний помічник, то побачили, що це блаженна Ксенія працює вночі, перетягуючи цеглу на риштування.🟢За це Спаситель удостоїв праведну Ксенію даром прозорливості. Поступово городяни стали помічати, що за її дивною поведінкою ховається благочестиве життя, що її загадкові слова часто містять передбачення прийдешніх подій. Неодноразово жителі свідчили: якщо блаженна візьме на руки хворе дитя або благословить його - воно неодмінно видужає; якщо візьме якусь дрібницю з крамниці продавця — торгівля буде успішною; якщо вона зайде до хати - у будинку будуть панувати мир і злагода.🟢Благодатна стариця несла подвиг добровільного юродства впродовж 45-ти років і спочила у Господі на початку XIX століття. Її святі мощі почивають під спудом в часовні освяченій на честь блаженної.🟢Після багаторічного народного шанування її, було зараховано до лику святих в 1988 році. По молитвам блаженної Ксенії і до нині відбуваються численні дива зцілення, неодноразово являючи Небесне заступництво в складних обставинах життя.

​Православний календар:📆 4 лютого 2026р. (22 січня ст.ст.), середа-🍽️ Загальниця.Місяцеслов:☑️ Ап. Тимофія (близько 96). Прмч. Анастасія Персіянина (628). Мчч. Мануїла, Георгія, Петра, Леонтія єпископів; Сіонія, Гавриїла, Іоанна, Леонта, Парода пресвітерів та інших 377-ми (близько 817). Прмч. Анастасія, диякона Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Макарія Жабинського, Бєлевського чудотворця (1623). Сщмчч. Іоанна Успенського та Євфимія Тихонравова пресвітерів (1938).☦️ Читання дня:На літургії: Апостол: 2Пет. 3:1-18 (зач. 68).; Ап.: 2Тим. 1:3-9 (зач. 290). Євангеліє: Мк. 13:24-31 (зач. 61).; Ап.: Лк. 10:1-15 (зач. 50).🙏 Тропар дня: Тропар апостолу Тимофію, глас 4Благости научився и трезвяся во всех, благою совістію священноліпно оболкся, почерпл єси от сосуда ізбраннаго неизреченная, і віру соблюд, равное теченіє совершил єси, апостоле Тимофіє. Моли Христа Бога, спастися душам нашим.Кондак апостолу Тимофію, глас 1Божественнаго ученика і спутешественника Павлова Тимофія, вірнії воспоїм всі, с сим почитающе мудраго Анастасія, возсіявшаго от Персиди яко звізду, і отгонящаго душевния наша страсті і недуги тілесния.

2 лютого — день пам’яті преподобного і богоносного отця нашого ЄВФИМІЯ ВЕЛИКОГО (᛭473) — одного із стовпів пустельницства.🟢Євфимій Великий вважається одним із засновників чернечого співжиття. За своє подвижницьке життя і тверде сповідання православної віри Євфимій отримав найменування Великого.🟢Народився у знатній родині в Малій Вірменії, у місті Мелітині. У три роки втратив батька і на прохання матері був прийнятий на виховання єпископом Мелітинським Отрієм, який охрестив його і провів через ступені церковного служіння.🟢У віці двадцяти восьми років Євфимій вирушив у паломництво до Єрусалима; після поклоніння святиням прийшов до Фаранської лаври преподобного Харитона, але оселився в келії за її межами поруч з іншим пустельником — Феоктистом, з яким вони стали духовними братами.🟢Через п’ять років подвижники разом переселилися в пустелю Кутіла, де жили в печері як затворники. Згодом звістка про них поширилася, і до них почали приходити охочі приєднатися до їхнього аскетичного життя. Євфимій, не бажаючи втрачати усамітнення, спрямовував усіх до Феоктиста, який став духовним наставником спільноти.🟢Наставляючи іноків, Євфимій навчав, що однією з головних умов духовної досконалості монаха є послух. Він також нагадував, що монах має духовно пильнувати, уважно стежити за всіма рухами своєї душі та за кожною думкою.🟢Близько 420 року Євфимій зцілив сина арабського філарха, який прийняв хрещення з іменем Петро (разом із ним охрестився і його народ; згодом Петра було рукопокладено на єпископа).🟢Коли він звершував Божественну літургію, вогонь сходив із небес і оточував святого. Сам преподобний відкрив кільком інокам, що часто бачив Ангела, який співслужив із ним святу Літургію. Преподобний мав дар прозорливості: бачив внутрішні порухи духу й розпізнавав людські помисли. Коли іноки причащалися Святих Таїн, йому відкривалося — хто приступає достойно, а хто на осуд собі.🟢Одного разу до лаври прийшло близько 400 подорожніх — вірмен з Єрусалима, які були голодні. Євфимій покликав економа і звелів нагодувати їх. Економ відповів, що в монастирі немає стільки їжі, але преподобний наполіг. Прийшовши до сховища хліба, економ знайшов там велику кількість хлібів. Те саме сталося з вином і єлеєм. Подорожні їли на славу Божу, наситилися, і після цього ще залишився тримісячний запас їжі для братії.🟢Серед інших чудес, явлених за молитвами преподобного Євфимія Великого, — дарування чадороддя неплідним жінкам і ниспослання дощу.🟢 Євфимій прийняв рішення IV Вселенського Собору в той час, коли палестинське монашество було на боці монофізитів, боровся за православне віровчення.🟢Помер 20 січня 473 року і був похований у заснованій ним лаврі.🟢Частина мощей преподобного Євфимія Великого зберігається на Святій Горі Афон — у Великому скиті святої Анни, в Іверському монастирі, а також у багатьох монастирях Греції.

☦️ЧАСТИНА СИНАКСАРЯ В НЕДІЛЮ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯПро митаря й фарисея:Хто по-фарисейськи живе — той від Церкви віддаляється;Христос же знаходиться вами, смиренні, всередині.Передусім у першу підготовчу седмицю отці пропонують нам притчу про митаря і фарисея. Подібно до того, як ті, що йдуть на війну, спочатку проходять навчання під проводом воєначальників — щоб, очистивши й нагостривши зброю та все належно приготувавши, усунувши всі перешкоди, добре озброїтися до бою й подбати про все необхідне. Ще перед битвою воєводи не раз виголошують їм бойові гасла, притчі, оповідання, що розпалюють у них мужність, а лінощі, страх, зневіру й усяке інше зло відганяють. Так і божественні отці сповіщають наперед про майбутню пісну боротьбу з демонами, щоб нам визволитися від пристрастей, прийнятих у душу, і отрути, що накопичилася за довгий час, а потім постаратися набути тих чеснот, яких не маємо, і так, будучи готовими та у всеозброєнні, приступити до пісних подвигів.Оскільки головною зброєю для здобуття чесноти є покаяння і смирення, а перешкодою для похвального смирення — гордість і звеличення себе, то отці насамперед пропонують нам для роздумів нинішню притчу з Божественного Євангелія. Приклад фарисея закликає позбутися пристрасті гордості та пихатості, а приклад митаря — набути протилежних їй покаяння і смирення. Гордість і надмірне звеличення себе — найголовніша й найгірша пристрасть, бо саме через неї диявол, який колись був світлоносною зорею, упав з неба й став темрявою. Через цю ж пристрасть і наш праотець Адам був вигнаний із райського саду. Отже, цими прикладами святі навчають не звеличуватися своїми чеснотами, не ворогувати проти ближнього, але завжди зберігати смирення, бо Господь гордим противиться, а смиренним дає благодать. Краще бути грішником і каятися, ніж бути праведником і величатися. «Кажу вам, — сказав Господь, — що митар пішов виправданим до дому свого більше, ніж фарисей». Ця притча закликає нікого не звеличуватися, навіть якщо він і доброчесний, але завжди смирятися і всією душею молитися Богові, навіть якщо впав у глибину зла — бо спасіння недалеко. Синакса́р (гр. συναζάριον — збірник) — це читання, зібране з писань святих отців та церковних передань, призначене для читання на утрені після шостої пісні канону.У синаксарях міститься пояснення, або опис святкуваної події. Нині синаксарі під час служб зазвичай не читаються, однак у деяких монастирях та храмах практикують читання житій святих або описів святкуваних подій.Виключення — під час Великого посту, на утрені четверга 5-ї седмиці, в кожному храмі читається житіє прп. Марії Єгипетської.

Сьогодні день пам’яті преподобного і богоносного отця нашого, авви АНТОНІЯ ВЕЛИКОГО, єгипетського пустельника — отця монашества! Кілька цікавих фактів про святого.🟢Святий народився в єгипетському місті Комі в середині ІІІ століття і походив із заможної християнської сім’ї. Коли йому виповнилося двадцять років він втратив батьків, і залишився один із сестрою, яка була під його опікою. 🟢Преподобний Антоній вирішив присвятити себе чернецтву після такого випадку. Одного разу він зайшов до храму й почув, як священник читав слова Євангелія:«Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай маєток твій і роздай убогим, і матимеш скарб на Небі; і приходь та йди за Мною» (Мт. 19:21). Він роздав усе майно, сестру віддав на виховання благочестивим дівицям, а сам почав подвизатися під керівництвом старця. 🟢Праведний Антоній полишив місто, щоб присвятити своє земне життя лише Царю Небесному. Подвизаючись в пустелі, він переніс чимало випробувань: страждав від голоду і спраги, холоду і спеки. Однак найстрашніша спокуса, за словами самітника, лукаві думки. Він протистояв підступам лукавого суворим постом, старанною молитвою та тяжкою працею — очищаючи свою душу від гріховних помислів.🟢Згодом біля преподобного згуртувалося безліч сподвижників. Він не був першим монахом і сам навчався чернецтву в старців-пустинножителів, але ім’я святого Антонія об’єднало окремих ревнителів благочестя в братські громади. 🟢Відомий випадок, коли Антонієві явився Господь. Христос з’явився тоді, коли Антоній упав від знемоги в боротьбі зі спокусами:— Де ж Ти був, коли я так відчайдушно боровся? — вигукнув Антоній.— Я стояв невидимо поруч із тобою, готовий вступити в бій, якби ти лише здався. Але ти не здався — ти переміг.🟢Провівши в пустелі 85 років, преподобний Антоній відійшов у Вічні обителі Вседержителя у 356 році у віці 105 років. Старець отримав найменування Великий, за богоугодне життя, проведене у невпинних подвигах служіння Господу. Він залишив після себе багато повчань, ось кілька цитат про віру. «Браття! Будьмо віруючими в Господа нашого Ісуса Христа і поклоняймося Йому. Підкорімо себе Йому й стараймося виконувати Його волю в кожну мить.В іншого Бога, крім Нього, не будемо вірити: Він — Бог великий, Господь господарюючих. Будьмо славословити Його в істині та правді; не уподібнюймо Його жодному з творінь — ні з тих, що на небі вгорі, ні з тих, що на землі внизу, бо все це створене Ним, і Він є раніше за все, і перебуватиме вічно, не маючи жодного кінця.Будьмо вірувати в Нього і поклонятися Йому, щоб царювати з Ним і у вічності насолоджуватися Його благами: Він — Цар царів, і всі царства від Нього є. Будьмо вірувати в Нього від усього серця нашого і жити за Його заповідями, бо «віра без діл — мертва» (Як. 2:20, 26); і Він помилує нас у Своєму Царстві, коли вийдемо з мандрівки, призначеної нам у цьому світі…» (Отечник свт. Ігнатія)

🔔З благословення Блаженнішого митрополита Онуфрія видано збірник духовних творів!З благословення Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія було видано збірник духовних творів Михайла Олександровича Надєждінського — церковного композитора, регента та представника київської духовно-музичної традиції кінця ХІХ — початку ХХ століття.Збірник підготовлено на основі архівних матеріалів і містить відновлені та відредаговані хорові твори, які публікуються вперше. Минуло майже сто років від часу створення цих композицій, і лише тепер з’явилася можливість не тільки ознайомитися з нотним текстом, а й почути та виконувати ці духовні твори в живому церковному співі.Видання доповнене історичними довідками, рідкісними фотографіями й ілюстраціями, пов’язаними з Володимирським собором у Києві та Десятинним монастирем Різдва Пресвятої Богородиці. На обкладинці розміщено QR-код із доступом до аудіозаписів творів, що дає змогу не лише вивчати нотний текст, а й почути звучання відновлених композицій.Збірник адресований регентам, співцям, дослідникам церковної музики та всім, хто цікавиться духовною спадщиною Православної Церкви. Це унікальне видання яке стане знаковою подією в церковно-хоровому мистецтві.Збірник ви зможете придбати:📍 Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородицівул. Гончарна, 17-Б, Київ📞 +380 50 199 40 72📍 Галерея Соборна (склад-магазин при Київській митрополії)м. Київ, Залізничне шосе, 3📞 +380 67 236-39-80📍 Синай — магазин церковного начинням. Київ, просп. Берестейський, 111📞 +380 67 957-00-00