Десятинний Монастир☦️

​Православний календар:📆 9 травня 2026 р. (26 квітня ст. ст.), суботаСедмиця 4-та після Пасхи.🍽️ Посту немає.Місяцеслов:☑️ Сщмч. Василія, єп. Амасійського (близько 322). Прав. Глафіри діви (322). Прп. Іоанникія Девиченського (ХIII) (Серб.). Свт. Стефана, єп. Великопермського (1396). Сщмч. Іоанна Панкова пресвітера та чад його мчч. Миколая і Петра (1918). Поминання спочилих воїнів. Новомучеників, у Бутові постраждалих (перехідне святкування в 4-ту суботу після Пасхи).☦️ Читання дня:На літургії: Апостол: Діян. 12:1-11 (зач. 29). Євангеліє: Ін. 8:31-42 (зач. 31).🙏 Тропар дня: Тропар священномученику Василію Амасійському, глас 4І священномученик і причасник норовів апостольських, престольник апостолів був ти, священномученику Василію, і діяння знайшов ти, богонатхненний, у видінні, заради цього, істину проповідуючи, ти постраждав за віру, і кров’ю твоєю захистив ти стадо, моли Христа Бога спастися душам нашим.Кондак священномученику Василію Амасійському, глас 4Царево повеління зневаживши, Царство Небесне отримав ти, Василію, в нім же ликуючи, поминай нас, що шануємо пам’ять твою, священномученику.

🔴 Від імені братії та прихожан Десятинного монастиря щиро вітаємо нашого дорогого архіпастиря і духовного отця — єпископа Боровського Климента з другою річницею архієрейської хіротонії! 🕊️ Цей знаменний день є не просто датою в календарі, а духовною віхою на шляху служіння Святій Церкві. Два роки тому владика прийняв на себе високий послух архіпастиря, ставши наступником апостолів і добрим пастирем стада Христового.Від перших днів існування Десятинного монастиря, багато років трудячись у Винограднику Христовому, владика став джерелом духовного укріплення для багатьох. Завдяки його турботі, розсудливості та батьківській увазі вірні знаходять духовну втіху, натхнення і надію.У цей урочистий і благословенний день особистої П’ятидесятниці молитовно бажаємо єпископу Клименту невичерпної благодаті Святого Духа. Нехай Господь, за молитвами Пречистої Своєї Матері, дарує йому повноту сил, ревність Давида та мудрість Соломона, а також щедру допомогу в подальшому архієрейському служінні й виконанні багатьох відповідальних послухів.У ці святі світлі пасхальні дні бажаємо, щоб Пастиреначальник і надалі укріплював єпископа Климента в душевному мирі та тілесному здоров’ї, подавав радість у служінні й розраду в трудах, благословляв усі добрі починання, даруючи благодатну силу право правити слово істини та світлом архіпастирської мудрості вказувати шлях істини вірним чадам Святої Церкви.Εἰς πολλὰ ἔτη, δέσποτα❗️Архієрейська хіротонія (відео)Слово при нареченні во єпископа (відео)

30 березня пам’ять преподобного ОЛЕКСІЯ, ЧОЛОВІКА БОЖОГО (411). 🟢Угодник Божий народився в ІV столітті і походив із заможної римської сім'ї благочестивих християн. Для свого сина батьки обрали наречену зі знатної родини.🟢У ніч після заручин Олексій, залишився зі своєю нареченою наодинці, віддав їй обручку, вмовивши її залишатися у чистоті дівства. Після цього він полишив рідний дім і відплив на судні на Схід. У Едессі святий роздав нужденним залишки майна, одягнувся в простий одяг і став жити як жебрак. 🟢Упродовж наступних сімнадцяти років праведник жив милостинею, харчувався тільки хлібом і водою, а всі ночі проводив у молитві. Через деякий час чутки про подвижника поширилася по всій Сирії. Збентежений всенародною повагою угодник Божий потай втік із міста і повернувся у свій рідний будинок.🟢Батьки не впізнали в ньому втраченого сина, бо обличчя блаженного змарніло за роки життя в жебрацтві. Вони дозволили йому залишитися у їхньому домі. Святий Олексій жив у коморі під сходами. Найбільш важким випробуванням для нього було чути ридання своєї матері і нареченої, які продовжували його оплакувати. 🟢Так минуло ще багато часу. Одного разу в 417 році на Літургії голос Господній вказав вірянам: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився про Рим і про народ його». Наступного четверга той же голос вказав прочанам: «У будинку Евфіміана чоловік Божий, там шукайте». Священики марно розпитували про це Евфіміана (батька святого), однак він нічого не знав про праведника, що живе в його будинку. 🟢І лише згодом слуга розповів Евфіміану про подвижництво преподобного Олексія. Чоловік, поспішив повернутись до свого будинку, однак вже не застав святого серед живих. Обличчя покійного сяяло, а в руці у нього був пергамент. З надпису на ньому присутні дізналися про те, ким насправді був чоловік Божий.🟢Благодатне тіло Олексія було поставлене для прощання на площі, і від мощей його звершувалися численні дива зцілення.

28 березня — Похвала ПресвятоїБогородиці (Субота Акафіста)🔵Це свято встановлене в IX столітті на знак подяки за заступництво і допомогу Пресвятої Богородиці під час  навали ворогів на Константинопіль. 🔵Засновник Константинополя імператор Костянтин надзвичайно шанував Діву Марію і збудував багато храмів на її честь. У передмісті столиці, що мало назву Влахерни, в одному з таких храмів зберігалися: чудотворна ікона Богородиці (написана святим євангелістом Лукою) та священні предмети  Її земного життя – риза і пояс.🔵Коли перси та скіфи взяли Константинопіль в облогу, його жителям не залишилося іншої надії на порятунок, окрім Богородиці. Тож патріарх разом із містянами столиці пронесли ікону Пресвятої Діви вулицями міста з молитвою про захист від нападників.🔵У ніч, коли війська чужоземців і з моря, і з суші рушили на місто, містяни, хто міг, зібралися у Влахернському храмі для молитви. Несподівано здійнялася сильна буря, яка потрощила і потопила кораблі іноземних військ. 🔵Здивований такою  допомогою, вдячний люд Константинополя тієї ночі вперше проспівав Заступниці подячну молитву у вигляді акафісту. 🔵На згадку про дивовижне позбавлення Константинополя від ворогів, Православна Церква в 5-ту суботу Великого Посту встановила свято Похвали Пресвятої Богородиці і благословила співати цього дня на честь Неї акафіст. 🔵Акафіст - це похвальний піснеспів. Він складається з 24 пісень: 12 кондаків і 12 ікосів. Головна особливість ікосів полягає у дванадцяти різних зверненнях до Богородиці, які починаються зі слова «Радуйся». Ці звернення нагадують нам про вітання, з яким звернувся Архангел Гавриїл до Пресвятої Діви Марії у день Благовіщення: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою» (Лк. 1:28).🔵Помолімось, щоб і в наш час Пресвята Богородиця врятувала наш народ від видимих і невидимих ворогів.

22 березня — пам’ять святих 40-ка мучеників Севастійських: Киріона, Кандида, Домна, Ісихія, Іраклія, Смарагда, Євноїка, Валента, Вівіана, Клавдія, Приска, Феодула, Євтихія, Іоанна, Ксанфія, Іліана, Сисинія, Ангія, Аєтія, Флавія, Акакія, Єкдикія, Лисимаха, Олександра, Ілія, Горгонія, Феофіла, Дометіана, Гаїя, Леонтія, Афанасія, Кирила, Сакердона, Миколая, Валерія, Філоктимона, Северіана, Худіона, Мелітона та Аглаїя❗️🔴У роки, коли імператорський трон очолив рівноапостольний Костянтин — гоніння на Святу Церкву припинилися. Проте ворог роду людського знайшов інший спосіб здійснення своїх задумів. Східною частиною Римської імперії керував іновірний правитель, котрий лицемірно підписав у 313 році указ святого Костянтина «про віротерпимість» — вільне сповідання істинної віри. В душі ж злочестивий монарх ненавидів християн і продовжував їх переслідувати.🔴Близько 320 року у вірменському місті Севастії стояло військо, у якому було сорок хоробрих воїнів-християн родом із Каппадокії (сучасна територія Туреччини). Воєначальник наказав їм принести жертву бездушним божкам, проте благочестиві воїни ревно сповідали Єдиного Бога.🔴Тоді їх заарештували та вкинули у в’язницю. Сповідники стали ревно молитися до Всевишнього, і одного разу почули одкровення від Спасителя: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». 🔴 Мучеників хотіли побити камінням, але каміння не долітало до них — ніби Сам Дух Святий захищав їх від смерті. І знову ув’язнили християн у темниці. Під час молитви вони почули: «Хто вірує в Мене, якщо й помре — оживе. Дерзайте і не бійтеся, бо приймете вінці нетлінні».🔴Коли ж настав морозний день, їх роздягли, привели до озера і залишили з’язаними під вартою на кризі. На березі язичники розтопили теплу баню, куди могли впустити будь-кого зі страждальців, за умови, що той зречеться Христа.🔴Усю ніч воїни мужньо переносили лютий холод і славили Царя Небесного, співаючи Йому священні гімни. Лише один серед них не витримав тортур та й побіг до лазні, переступивши поріг якої, відразу ж упав мертвим. 🔴Тюремний сторож Аглаїй помітив, що над головою кожного мученика, який залишився в озері, з’явився світлий вінець. Чоловік був настільки вражений цим дивом, що привселюдно оголосив себе християнином, скинув одяг і приєднався до 39 святих. 🔴 Зранку безбожники здивовано побачили страждальців живими і цілком здоровими. Тоді воїнів вивели з води й перебили їм гомілки. Під час цієї болісної страти мати наймолодшого з воїнів, Мелитона, переконувала сина не боятися й витерпіти все до кінця. Тіла мучеників поклали на колісниці та повезли на спалення. Юний Мелитон ще дихав, і його залишили лежати на землі. Тоді мати підняла сина і на своїх плечах понесла його слідом за колісницею. Коли Мелитон віддав останній подих, мати поклала його на колісницю поруч із тілами його святих сподвижників.🔴Тіла святих були спалені на вогнищі, а обвуглені кістки кинуто у воду, щоб християни не змогли їх зібрати.🔴Через три дні після страшної страти, воїни Христові з’явилися місцевому єпископу Севастійському Петру і розповіли про свій мученицький подвиг. Він віднайшов мощі праведників і з благоговінням звершив поховання.🔴 В народі існує звичай цього дня — пекти пісні булочки у вигляді пташок — «жайворонків».

Сьогодні свята Церква шанує памʼять прп. ПАВЛА ПРЕПРОСТОГО, смиренного учня Антонія Великого.🟢Святий Павел жив у III-IV ст. та був землеробом в одному селі. Людина він був неосвіченою, душею ж — простим і незлобивим.🟢Преподобний був одружений, але, дізнавшись про невірність своєї дружини, залишив її, та відійшов у пустелю до одного із засновників монашества — Антонія Великого.🟢Павлові було вже шістдесят років, і святий Антоній спершу не прийняв його, вважаючи нездатним до тяжкого відлюдницького життя. Три дні і три ночі провів він біля келії святого. Побачивши його ревність, преподобний Антоній прийняв Павла до себе. 🟢Він випробовував його терпіння і смирення важкою працею, суворим постом і нічними бдіннями. Після випробування Павлові було дозволено жити в окремій келії.🟢Ревність і лагідність святого були винагороджені багатьма духовними дарами. Він мав силу виганяти бісів. Навіть преподобний Антоній посилав до нього біснуватих, кажучи: «Великі у вірі можуть виганяти лише слабших бісів, а смиренні, як Павел, мають владу над князями бісівськими». 🟢Він мав дар прозорливості. Одного разу братія входила до церкви, і він побачив людину з похмурим, темним обличчям, спотвореним від страждання. Бачив він, як Ангел-хранитель ішов осторонь і плакав. Очевидно, в душі цієї людини накопичилося багато гріхів. Але ось закінчилося богослужіння, і він бачить — обличчя того чоловіка сяє, і виходить він уже радісний. І що ж сталося? Виявилося, що це трапилося тоді, коли він почув слова пророка Ісаї: «Покайтеся, очистіться, обмийтеся!» Ці слова впали в його серце, і він дав обітницю змінити своє життя — і був прощений Господом.🟢Багато років ніс свої подвиги преподобний Павел. Препростим його назвали за його простоту і незлобивість.

21 лютого – пам’ять великомученика ФЕОДОРА СТРАТИЛАТА❗️🔴Святий Феодор походив із Малої Азії (сучасна територія Туреччини) і був воєначальником (з грецької мови – «стратилатом») в одному місті поблизу Чорного моря. 🔴На посаді воїн Христовий не приховував свою віру в Христа і апостольською проповіддю Євангелія привів до Єдиного Істинного Бога більшу частину місцевих язичників.🔴На початку IV ст. гоніння на християн особливо посилились. Чутки про праведного Феодора дійшли до злочестивого імператора. Правитель прибув до святого і намагався схилити його принести жертву ідолам. Угодник Божий був непохитним. Тоді розгніваний імператор наказав піддати жорстоким тортурам сповідника Христового.🔴Страждальця били залізними палками, знімали шкіру, обпалювали вогнем, зрештою розіп’яли на хресті і викололи очі. Вночі Ангел Господній явився мученику, зняв його з хреста і повністю зцілив. На ранок воїни правителя, виявивши святого Феодора живим та неушкодженим, увірували в могутність християнського Бога і прийняли Святе Хрещення.🔴Не бажаючи уникнути мученицького кончини за Христа, угодник Божий добровільно віддався в руки мучителів. Коли він йшов на страту, люди що дотикалися до його оновленого тіла, миттєво зцілювалися від недугів і звільнювалися від злих духів.🔴Великомученика Феодора усікли мечем у 319 році.

16 лютого – пам’ять святого рівноапостольного МИКОЛАЯ, архієпископа Японського (яп. 日本の聖ニコラウス)🟡Святий народився у 1836 році в сім’ї диякона і походив із невеличкого села поблизу Смоленська. Відмінно закінчивши місцеву семінарію, юнак продовжив навчання в Санкт-Петербурзькій духовній академії. Завершуючи богословський курс, він виявив у собі покликання Господнє — проповідувати істину віру іншим народам.🟡У віці 24 років угодник Божий приймає чернечий постриг, після чого за власним бажанням був призначений для духовної місії в Японії. Прибувши на місце свого служіння в місто Хокодате, отець Миколай невдовзі зрозумів, що у цих краях звичаї були далекі від християнських, а також формально було заборонено проповідувати Христа, що мало сприяло благій справі. 🟡Проповідь християнства в Японії тривалий час каралася смертною карою. «Японці дивилися на християнство як на шкідливу секту, до якої можуть належати лише запеклі злочинці» , — розповідав архієпископ Миколай.🟡Першим японцем, який прийняв Православ’я, став синтоїстський священник, що спочатку хотів убити святителя. Але, докладніше ознайомившись із християнським ученням, синтоїст відмовився від свого наміру, довгий час провів у бесідах з отцем Миколаєм і згодом став першим християнським священником-японцем. Це сталося через 4 роки після прибуття святителя Миколая (Касаткіна) до Японії.🟡Довгих 8 років блаженний вивчав країну, народ, мову та місцеві традиції. За цей час лише двадцять японців охрестилося. У 1871 році розпочалися гоніння на християн, багато з них були піддані переслідуванням. Через два роки, коли гоніння дещо зменшилися, подвижник приступив до будівництва в Токіо храму, а потім духовного училища.🟡До кінця 70-х років при місії в місті налічувалося більше 4 тисяч православних вірян, діяло 4 училища, став регулярно видаватися журнал «Церковний вісник». Богослужіння і викладання проводилося рідною мовою. Стали видаватися духовно-моральні книжки.🟡У 1880 році святого звели у єпископа Токійського. Святитель Миколай із ще більшою завзятістю звершував свої апостольські труди. Він завершив будівництво собору Воскресіння Христового, а також взявся за новий переклад богослужбових книг та Святого Письма.🟡Після плідного служіння на ниві Христовій святий владика мирно відійшов до Царя Небесного на 76-му році земного життя. Похорон відбувся при величезному скупченні людей — як християн, так і інших японців та іноземців. Навіть японський імператор Мейдзі надіслав вінок на похорон святителя, вперше виявивши таку честь іноземному місіонерові.🟡Святий Миколай залишив після себе собор, 8 храмів, 175 церков, 276 парафій, одного єпископа, 34 ієреїв, 8 дияконів, 115 проповідників і 34 110 православних вірян у Японії, заклавши міцну основу Японської Православної Церкви.🟡Не лише православні шанували пам’ять великого пастиря — вся Японія знала й почитала святителя. Навіть через 58 років після його кончини, коли під час канонізації віряни хотіли перенести його святі мощі до собору, їм цього не дозволили, сказавши, що святий Миколай належить усьому японському народові, незалежно від віросповідання, і його останки мають залишатися на народному кладовищі. Таким чином, мощі рівноапостольного Миколая й донині спочивають на кладовищі Янака.

Сьогодні Свята Церква згадує Страшний Суд (М'ясопустна Неділя), передостанній тиждень перед Великим постом та останній день, коли православні християни напередодні посту вживають у їжу м'ясо (заговини на м'ясо).У цю неділю згадується майбутній Страшний Суд, про який читається на Літургії Євангеліє (Мф. 25:31-46). У богослужбових піснеспівах Господь Ісус Христос називається правосудним, а Суд Його - праведним і непідкупним.Святитель Іннокентій Херсонський, спираючись на свідчення апостола Павла (Рим. 2:12), говорить про те, що «на цьому Суді буде судимий увесь світ: християни будуть судимі за законом Євангелія, юдеї — за законом Мойсеєвим, а язичники — за внутрішнім законом серця». Нагадуванням Страшного Суду Свята Церква спонукає до покаяння грішників і вказує справжній зміст самої надії на Боже милосердя. Бог милосердний, але Він водночас праведний Суддя, що має возддати кожному по справах його; тому люди не повинні забувати відповідальність за свій моральний стан і зловживати довготерпінням Божим. У наш час нагадування святою Церквою цього дня про Страшний Суд є особливо своєчасним.«Бо всім нам належить стати перед судилищем Христовим, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане»(2 Кор. 5:10).«Господь хоче, щоб усі спаслися — отже, і ви… У Бога є одна думка й одне бажання — милувати й милувати. Приходь кожен… Господь і на Страшному Суді буде не вишукувати, як би засудити, а як би виправдати всіх. І виправдає кожного, аби тільки була хоч найменша можливість». — Феофан Затворник

#святі@desyatinka 14 лютого – пам’ять святого мученика ТРИФОНА Апамейського (250)❗️🔴Святий мученик жив у ІІІ столітті і походив із малоазійської області Фригії. З молодого віку він служив Богу і допомагав ближнім, за що Всевишній дарував благочестивому юнаку владу виганяти з людей бісів і зцілювати різні хвороби. 🔴Одного разу його односельці були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив шкідливих комах полишити поля, на яких вони знищували посіви різних злаків. Особливо прославився святий мученик Трифон вигнанням біса з доньки римського імператора Гордіана. Допомагаючи всім стражденним, він вимагав лише однієї винагороди — віри в Ісуса Христа. 🔴Коли на царський престол зійшов імператор Децій, жорстокий гонитель християн, єпарху Аквіліну донесли, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа й багатьох приводить до хрещення. Святого було схоплено й приведено на допит, під час якого він безстрашно визнав свою віру. Нехристи піддали його жорстоким тортурам, били ланцюгами, тесали тіло гаками, обпалювали рани вогнем, водили вулицями міста, вбивши в ноги залізні цвяхи. 🔴Зрештою страждальця засудили до усічення мечем. Перед стратою він молився, дякуючи Спасителю, і просив у Господа особливу благодать тим, хто буде закликати його ім’я на допомогу. Сповідник Христовий отримав переможний вінець мучеництва у 250 році.🔴За переданням XVI століття, святий явив світові ще одне чудо. За царя Івана Грозного під час царського полювання улюблений царський кречет відлетів. Цар наказав сокольнику Трифонові знайти зниклого птаха. Сокольник об’їздив навколишні ліси, але без успіху. На третій день, виснажений довгими пошуками в знемозі приліг відпочити, перед тим щиро помолившись своєму небесному покровителю — муч. Трифону, просячи його про допомогу. Уві сні він побачив юнака на білому коні, який тримав на руці царського кречета, і цей юнак сказав: «Візьми загубленого птаха, їдь із Богом до царя й ні про що не журися». Прокинувшись, сокольник справді побачив неподалік на сосні кречета. Він одразу відвіз його до царя й розповів про чудесну допомогу, отриману від святого мученика Трифона. Через деякий час на тому місці, де було явлення святого, сокольник Трифон збудував каплицю, а згодом і церкву на честь святого мученика Трифона.