Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦

Жалюгідну думку про те, що Бог у будь-який спосіб  потребує або жадає нашого поклоніння, наче пуста жінка, котра прагне компліментів або пихатий автор, котрий представляє свої нові книги людям, які ніколи не зустрічалися з ним або не чули про нього, заперечують  слова: «Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює» (Пс 50, 12). Навіть якщо б  існувало подібне безглузде Божество, то навряд чи прийшло б до нас, найнижчих зі словесних істот, аби вгамувати свій апетит. Я не прагну, аби мій собака схвалював мої книги. Ба більше, є навіть і люди, чия завзято схвальна критика не надто мене потішає. Однак найочевиднішої речі у похвалі - чи то Бога, чи чого-небудь іншого - я так і не помітив. Я міркував про похвалу в категоріях  компліменту, схвалення чи вшанування.  Я ніколи не зауважував, що всіляка насолода мимоволі переростає в похвалу, якщо тільки сором'язливість або ж делікатність її не погамують. Світ переповнений похвалою: шанувальник вихваляє свою «володарку», читач - свого улюбленого поета, мандрівник вихваляє сільські краєвиди, гравці ж  хвалять свою улюблену гру; хвалять  погоду, вина, страви, акторів, автомобілі, коней, коледжі, країни, історичні постаті, дітей, квіти, гори, рідкісні марки, рідкісних жуків, а іноді навіть політиків або вчених. Я й не помічав, що найсмиренніші, і водночас найбільш урівноважені та видатні уми хвалять найбільше, при цьому ж прояви, безталанники та маркітники хвалять найменше. Хороший критик знайде що похвалити і в недосконалому творі; поганий же постійно звужує список книг, які «вартує прочитати». Здорова та добродушна людина здатна похвалити й вельми скромну трапезу, навіть якщо виросла серед розкошів і добре знається на хороших потравах, хоровитий же на шлунок чи сноб добачить у всякій страві недолік. Похвала – це «лакмусовий папірець» внутрішнього здоров'я (якщо тільки не стоять на заваді нестерпні несприятливі обставини). Хоч ця похвала може (через невміння) бути  і неотесаною, і кумедною, а все ж вказує на душевне здоров'я. Багато хвалебних любовних од, такі ж кепські, як і наші погані гімни, антологія ж любовної поезії, що видається регулярно для широко загалу,  ймовірно, буде таким же болісним випробуванням для хорошого літератора, як і Древні та сучасні гімни. Я також не зауважував, що люди не лише хвалять спонтанно все те, що цінують, а настільки ж спонтанно закликають нас приєднатися до них: «Хіба вона не прекрасна? Хіба це не було славно? Ви не гадаєте, що це щось величне?» Псалмопівці, закликаючи інших прославляти Бога, чинять те ж саме, що й людина, котра говорить про предмет свого захоплення. Загалом усі мої труднощі щодо прослави Бога залежали від мого безглуздого заперечення того, що стосується Найціннішого, того, що нам робити приємно, що ми насправді не можемо не робити, всього, що ми цінуємо. Гадаю, нам приємно хвалити те, що нам подобається, адже похвала не просто виражає, а й доповнює задоволення, звершує його. Не задля годиться закохані без угаву вихваляють красу одне одного, - їхня радість неповна, допоки не висловлена. Роздуми над Псалмами#ReflectionsOnThePsalms#lewisdaily

Неодноразово я помічав, що особливо часто та багато хвалять найсмиренніші люди, здорові та мудрі, а ущемлені та недалекі хвалять рідко та мало. Добрий критик знайде що похвалити в недосконалій книзі, а поганий викидатиме з літератури книгу за книгою. Здорова та доброзичлива людина знайде, за що нахвалити найскромнішу їжу, навіть якщо звикла до дуже витонченої; хвора чи зарозуміла знайде недоліки в будь-якому частуванні. Якщо не враховувати непередбачуваних обставин, то можна стверджувати, що хвала - словесний вияв здоров'я душі. Зовсім неважливо, майстерна вона чи ні; багато віршів про кохання настільки жахливі, як гімни. Ще я зауважував, що коли ми хвалимо, ми постійно запрошуємо приєднатися до нас: "Ну? Справді? Хіба ні?". Коли псалмоспівець просить всіх хвалити Господа, він робить саме те ж, що робить людина, яка розповідає про об'єкт своєї любові. Напевне, ми так хвалимо те, чим радіємо, тому що хвала не лише виявляє, але й довершує нашу радість, наповнює її. Не влещуючи закохані вторять одне одному про їх красу, - радість не сповна, коли цього не скажуть. Коли відкриєш нового письменника, неодмінно треба розповісти про те, наскільки він талановитий; коли перед очима постає прекрасна долина, просто неможливо змовчати; коли почуєш вдалий жарт, хочеться розповісти його іншим. Звичайно, не все можна висловити. Ось якби написати чудові вірші, чи дивовижну музику, чи картину, наша радість була би більше доповненою. А якби смертна людина могла б належно вихвалити найвеличніше на світі, її б душа сягнула до найвищого блаженства. Міркування над Псалмами#ReflectionsOnThePsalms#lewisdaily

Хтось сказав, що „котів і собак треба завжди виховувати разом: це розширює їхній світогляд“. Прив’язаність – розширює наш; зі всіх типів природної любови вона є найбільш всеохопною, найменш вибагливою, найширшою. Люди, з якими звела вас сім’я, коледж, їдальня, корабель, чернечий дім є, з цього погляду, ширшим колом, ніж друзі, яких ви знайшли для себе в зовнішньому світі, якими численними вони б не були. Маючи багато друзів, я не хочу цим довести, що в мене широке поцінування людських гідностей. Так само можна сказати, що в мене широкий літературний смак, бо мені подобаються всі книжки в моєму кабінеті. В обох випадках відповідь буде однакова: „Ви самі вибирали ці книжки. Ви самі вибирали цих друзів. Звичайно, вони вам підходять“. Справді широкий смак у літературі – це тоді, коли ви можете щось для себе вибрати на вуличній розкладці книжок по шість пенні біля кожного книжкового комісійного магазину. Так само, коли йдеться про людей, то справді широкий смак знайде що поцінувати в тих, з ким доводиться зустрічатися кожен день. Зі свого досвіду можу сказати, що цей смак творить власне Прив’язаність, навчаючи нас спочатку зауважувати, тоді – терпіти, тоді – посміхатися, тоді – насолоджуватися, і нарешті цінувати людей, які „опинилися там“. Створених для нас? Дякувати Богові, ні. Вони є самі собою, ще дивніші, ніж ми собі уявляли, і варті набагато більшого, ніж ми думали.Чотири Любові#thefourloves #lewisdaily

Передпасхальна СуботаМіркування про Зішестя Христа в пеклоБо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в'язниці були, зійшовши, звіщав.(1 Петра 3:18-19)- Загибла душа є нескінченно малою, її майже немає. Вона зовсім всохлася, замкнулась у собі. Бог 6'ється об неї, як звукова хвиля до вуха глухого. Вона стиснула зуби, стиснула кулаки, зіщулилась. Вона не хоче, а зрештою - не може відкрити уста для їжі, руки - для дарунків, очі - щоб споглядати.- Значить, ніхто до неї не достукається?- Tільки Всевишній зі всіх може так змаліти, щоб увійти в Пекло. Чим вищим ти є, то нижче здатен опуститися: людина може прихилитися до коня, але кінь не прихилиться до миші. Один Христос спустився туди, до них.- Чи спуститься Bін знову?- Час тут не такий, як на землі. Tі дні, коли Bін перебував у Пеклі, обіймали всі хвилини тут, котрі є, були і будуть. У темниці немає жодного, кому б Bін не проповідував. Велике Розлучення#reflectionsforEaster

Передпасхальна П'ятницяМіркування про Страждання ХристовіБоже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?(Матвія 27:46)Xіба не кожне з Христових страждань розділяє наші страждання? Спочатку молитва в муках, вона не виконана. Пoтiм Bін звертається до друзів. Вони сплять як наші, як ми самі часто зайняті або відсутні. Потім Він стоїть перед Церквою, тією ж Церквою, яку Сам cтворив. Вона осуджує Його. Це теж характерно. В кожній церкві, в кожній інституції є те, що рано чи пізно стає працювати супроти самого сенсу їхнього існування. Але здається, що ще є шанс. Є держава; тут йдеться про римське правління. Вона не має таких претензій, як в юдаїзму; тому є вільною від місцевого фанатизму. Вона стверджує, що основоположна на звичайному, світському рівні. І це так, але лише доти це не суперечить політичній доцільності. Людина стає пішаком в заплутаній грі. Але навіть тепер не все втрачено. Залишається прикликати народ, який Він благословляв, який Він зцілював, годував і навчав, до якого і Сам належить. Але через одну ніч (нічого незвичайного) ці люди перетворилися у вбивчий натовп, що вимагає Його крові. Не залишається нікого, крім Бога. І останні Cлова Бога, звернені до Бога «Нащо Мене Ти покинув?»Бачиш, як це показово? Ось це і означає "бути людиною". Всі нитки рвуться, лише ти за них хапаєшся. Всі двері захлопуються, тільки ти до них добігаєш. Тебе, як загнаного звіра, б'ють звідусіль.І нарешті (як це нам осягнути та знести?), виходить, що Сам Господь може статися Людиною лише тоді, коли Його найбільша надія не збудеться. Якщо так, то чому? Я думаю, ми навіть і не наблизилися до розуміння того, що ховається в самій суті творення. Коли Бог творить, Він кличе до буття те, що одночасно і буде, і не буде Ним Самим. Бути творінням - означає бути відділеним. Невже чим досконаліше творіння, тим глибше може коли-небудь статися розділення? "Темну ніч" переживають не звичайні люди, а святі. Бунтують не тварини, а люди та ангели. Неодушевлена природа починає на лоні Отця. "Прихованість" Бога, можливо, найболючіша для тих, хто найближче до Нього. Тому Сам Бог, що став Людиною, більше від всіх людей був Богозалишеним. Один теолог в XVII столітті сказав: «Явивши себе зримо, Бог лише обманув би світ». Можливо, Він частково робить це - для щирих душ, яким необхідна частка "відчутного потішення". Він не обманює їх, а лиш полегшує їхню долю. Звичайно, я не можу, як Нібур, сказати, що зло невід'ємне до кінця. Тоді Творіння світу було б падінням, а Бог був причетним до зла. Але можливо, що страждання, самотність, розп'яття входять в дію творіння. І Єдиний Суддя бачить, що далекий кінець того вартує.Листи до Малькольма#reflectionsforEaster

Передпасхальна СередаМіркування про зраду ЮдиСатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...(Луки 22:3-6)Бог може створити складне благо з примітивного зла, та це не вибачає - хоча з милосердя і може спасти - тих, хто творить безпосереднє зло. І ця відмінність є визначальною. Злочини будуть чинитися, але горе тим, через кого вони трапляються. Гріхи і справді провадять нас до подостатку благодаті, але ми не маємо це за привід, щоб продовжувати грішити. Розп'яття у своїй сутності - це найкраща, як і найгірша, з усіх історичних подій, але Юда залишається діячем банального зла. Ми можемо першочергово застосувати це до проблеми страждання інших людей. Милосердна людина хоче добра для свого ближнього, і таким чином робить «Божу волю», свідомо працюючи для «простого блага». Зла людина пригнічує свого ближнього, і робить таким чином просте зло. Але здійснюючи це зло, вона, несвідомо та не погоджуючись, використовується Богом для звершення складнішого добра, так що перша служить Богу, як син, а друга - як знаряддя. Бо, як би ви не чинили, ви безсумнівно будете звершувати Божі задуми, але для вас не байдуже, слугуєте ви Йому як Юда або ж як Іван.Проблема страждання#reflectionsforEaster

Так чи інак, у Новому Завіті без зайвих подробиць, про­те водночас aбсолютно зрозуміло описано, як виглядало б ціл­ковито християнське суспільство. Ймовірно, прочитати там можна навіть більше, ніж ми здатні сприйняти. У Новому За­віті сказано, приміром, що пасажирів-­зайців, чи то пак пара­зитів, існувати не мало б: хто не працює, той не їсть. Кож­ ному слід працювати своїми руками і, крім того, створювати щось добре; не буде ні виробництва безглуздих предметів роз­ коші, ні ще безглуздішої реклами, мета якої – переконати нас ці предмети розкоші купувати. Поза тим, ніхто не матиме по­треби ні вихвалятися, ні бундючитися й зазнаватися. У пев­ному сенсі християнське суспільство було б, послуговуючись сучасною термінологією, досить “лівим”. З іншого боку, у та­кому суспільстві рішуче наполягали б на послуху – послуху (і зовнішніх виявах поваги), який мали б виявляти перед на­лежно призначеною владою – всі ми, перед батьками – діти, перед своїми чоловіками – дружини (цей останній пункт, бо­юсь, буде геть непопулярним). По-­третє, це було б суспіль­ство веселе, сповнене радощів і пісень; занепокоєння й острах у ньому не толерували б. Люб’язність – одна з християнських чеснот, а тих, хто “не робить нічого, тільки байдикує”, в Ново­му Завіті, м’яко кажучи, не люблять. Якби таке суспільство справді існувало, а нам із вами поталанило там побувати, то поверталися б ми звідти, гадаю, із цікавими враженнями. Побачили би, що економіка там по­ будована на вельми соціялістичний манір і в цьому сенсі – до­стоту “передова”, натомість сімейне життя і стиль поведінки – доволі­таки “старосвітські”, ба навіть церемонні й аристокра­тичні. Щось із укладу життя цього суспільства припало б до вподоби кожному, та, боюсь, дуже небагатьом із нас сподоба­лося би воно загалом. Та якщо християнство становить все­осяжний план функціонування людської машини, то чогось іншого годі й сподіватися. Адже від цього всеосяжного пла­ну відійшли ми всі, кожен по-­своєму, і тепер кожному кортить обставити все так, ніби та модифікована версія, яку він про­понує, – це і є сам план. Ви раз по раз переконуватиметесь, що це стосується всього справді християнського: кожного ва­блять ті чи інші частини, а от усе решта найкраще було б про­ сто відкинути. Тому-­то ми й не просуваємося вперед: люди, які обстоюють іноді цілком протилежні погляди, можуть однаково стверджувати, що борються за християнство.Просто християнство#lewisdaily#merechristianity

... нічого дивуватися, коли псалмопiвцi i пророки жагуче прагнуть суду, і сповіщення про грядучий суд для них - блага вість. Сотні й тисячі безневинно скривджених врешті будуть почуті. Певна річ, вони не бояться суду. Вони знають: їхня справа безпрограшна, але тiльки, якщо буде вислухана. Коли Бог прийде судити, то так і станеться.Декілька віршів проллє світло на це питання. У псалмi 9-му, як уже згадувалося, Бог «правдою судитиме вселенну» (9), бо «не забув він крику вбогих» (13). Він - «суддя удовам» (тобто захищає вдів, а не засуджує їх) (Пс 68, 6). Добрий цар у псалмах (Пс 72, 2) судитиме народ по праву, тобто, вiн захистить убогих. Коли «підводиться на суд», то «спасе всіх покірних на землi» (Пс 76, 10); усiх боязких і безпорадних, чиї кривди ще ніколи не були загладженi. Коли Бог перед усім світом звинуватить неправедних суддів, то промовить: «визнайте правду вбогому й бідоласi» (Пс 82, 3).Отже, праведний суддя, передусім, виправляє несправедливість у цивільній справі. Він, без сумніву, розсудив би й кримінальну справу справедливо, але заледве чи псалмопівці про це думали. Християни взивають до Бога про милосердя, а не про правосуддя. Юдеï взивали до Бога про правосуддя, боячись неправди. Божественний Суддя - захисник і рятівник. Науковці говорили мені, що в книзі Суддів, власне, слово «суддя» можна перекласти як «захисник».Роздуми над Псалмами#роздуминадпсалмами #reflectionsonthepsalms #миВУкраїні

...справжня проблема з християнським способом життя виникає там, де люди переважно не сподіваються з чимось подібним зіткнутися. Вона з'являється на обрії щодня, варто лиш розплющити зранку очі. Тієї ж миті всі бажання і сподівання, пов'язані з цим днем, кидаються на вас, ніби зграя диких звірів. І щоранку перше наше завдання - просто відсунути їх убік, прислухатися до того іншого голосу, подивитися під тим іншим кутом, впустити всередину потік того іншого життя - ширшого, сильнішого і спокійнішого. І так далі, упродовж цілого дня. Маємо стримувати свою природну схильність до метушні і занепокоєння, маємо пробувати сховатися від вітру.Спочатку сягнути такого стану вдається лише на лічені хвилини. Та власне завдяки цим хвилинам цілим нашим організмом розходитиметься нове життя: адже тепер ми даємо Йому змогу діяти в нас саме там, де треба. Це як різниця між фарбою, яка вкриває тільки поверхню, і барвником, який просочується всередину.Просто християнство#merechristianity#простохристиянство#lewisdaily

Складний момент – сягнути тієї миті, коли ми готові визнати: все, що ми зробили досі і що можемо зробити, – це, по суті, ніщо. Нам же найбільше припало б до душі, якби Бог зараховував нам добрі риси та вчинки, а на все погане просто заплющив очі. У певному, знову ж таки, сенсі можна сказати, що жодної спокуси не здолати, доки ми не відмовимось від на­магань її здолати, не визнаємо своєї поразки. А проте й “від­мовитися від намагань” належним чином і з належної причи­ни ми зможемо тільки після того, як покладемо на кін усе без винятку, вичерпаємо всі свої можливості. Зрештою, у ще ін­шому сенсі, полишити все Христові зовсім, звісно, не означає, що самим нам можна тепер сісти і скласти руки. Ясна річ, до­віритися Йому – значить намагатися виконувати все, що Він каже. Бо й справді, нічого казати, що комусь довіряєш, якщо не маєш наміру прислухатися до його порад. Отже, якщо ви справді повністю довірилися Христові, то намагатиметесь Його слухати. Але намагатиметесь по­-новому, переймаючись уже не так сильно. Будете робити те, про що говорить Хрис­тос, не для того, щоб спастися, а тому, що Він уже почав вас спасати. Не сподіватиметесь потрапити на небо у винагороду за свої добрі вчинки, а вже неминуче прагнутимете діяти пев­ним чином, бо в душі у вас замрів перший, іще слабкий від­блиск Неба.Просто християнство#merechristianity#lewisdaily