Жалюгідну думку про те, що Бог у будь-який спосіб  потребує або жадає нашого поклоніння, наче пуста жінка, котра прагне компліментів або пихатий автор, котрий представляє свої нові книги людям, які ніколи не зустрічалися з ним або не чули про нього, заперечують  слова: «Як зголоднію, не скажу тобі того; бо мій усесвіт і те, що його сповнює» (Пс 50, 12). Навіть якщо б  існувало подібне безглузде Божество, то навряд чи прийшло б до нас, найнижчих зі словесних істот, аби вгамувати свій апетит. Я не прагну, аби мій собака схвалював мої книги. Ба більше, є навіть і люди, чия завзято схвальна критика не надто мене потішає. Однак найочевиднішої речі у похвалі - чи то Бога, чи чого-небудь іншого - я так і не помітив. Я міркував про похвалу в категоріях  компліменту, схвалення чи вшанування.  Я ніколи не зауважував, що всіляка насолода мимоволі переростає в похвалу, якщо тільки сором'язливість або ж делікатність її не погамують. Світ переповнений похвалою: шанувальник вихваляє свою «володарку», читач - свого улюбленого поета, мандрівник вихваляє сільські краєвиди, гравці ж  хвалять свою улюблену гру; хвалять  погоду, вина, страви, акторів, автомобілі, коней, коледжі, країни, історичні постаті, дітей, квіти, гори, рідкісні марки, рідкісних жуків, а іноді навіть політиків або вчених. Я й не помічав, що найсмиренніші, і водночас найбільш урівноважені та видатні уми хвалять найбільше, при цьому ж прояви, безталанники та маркітники хвалять найменше. Хороший критик знайде що похвалити і в недосконалому творі; поганий же постійно звужує список книг, які «вартує прочитати». Здорова та добродушна людина здатна похвалити й вельми скромну трапезу, навіть якщо виросла серед розкошів і добре знається на хороших потравах, хоровитий же на шлунок чи сноб добачить у всякій страві недолік. Похвала – це «лакмусовий папірець» внутрішнього здоров'я (якщо тільки не стоять на заваді нестерпні несприятливі обставини). Хоч ця похвала може (через невміння) бути  і неотесаною, і кумедною, а все ж вказує на душевне здоров'я. Багато хвалебних любовних од, такі ж кепські, як і наші погані гімни, антологія ж любовної поезії, що видається регулярно для широко загалу,  ймовірно, буде таким же болісним випробуванням для хорошого літератора, як і Древні та сучасні гімни. Я також не зауважував, що люди не лише хвалять спонтанно все те, що цінують, а настільки ж спонтанно закликають нас приєднатися до них: «Хіба вона не прекрасна? Хіба це не було славно? Ви не гадаєте, що це щось величне?» Псалмопівці, закликаючи інших прославляти Бога, чинять те ж саме, що й людина, котра говорить про предмет свого захоплення. Загалом усі мої труднощі щодо прослави Бога залежали від мого безглуздого заперечення того, що стосується Найціннішого, того, що нам робити приємно, що ми насправді не можемо не робити, всього, що ми цінуємо. Гадаю, нам приємно хвалити те, що нам подобається, адже похвала не просто виражає, а й доповнює задоволення, звершує його. Не задля годиться закохані без угаву вихваляють красу одне одного, - їхня радість неповна, допоки не висловлена. Роздуми над Псалмами#ReflectionsOnThePsalms#lewisdaily