Спільне | Commons

При обороні Бахмута 19 квітня загинув Дмитро Петров (відомий також як «Ілля Лєший») — активіст-анархіст і науковець-антрополог.Його діяльність як революціонера-інтернаціоналіста була тісно пов’язана із особистою підтримкою антиімперіалістичного спротиву українського, курдського й інших народів. Будучи російським політемігрантом, Дмитро наступного дня після повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у лавах ТРО боронити населення України від окупантів та наближати звільнення всього регіону, включно з власною країною, від путінського режиму.Як дослідник і популяризатор досвіду курдського самоврядування в Рожаві, він відвідував її у розпал боротьби місцевих Загонів народної самооборони (YPG і YPJ) проти головорізів із «ІДІЛ». Тамтешній тематиці присвячені і його численні матеріали для платформи солідарності «Hevale: Революція в Курдистані», і його статті для «Спільного», зокрема, про світоглядне протистояння курдського «демократичного конфедералізму» та імперського «неоосманістського» проєкту турецької влади. Або про те, як децентралізована автономія Сирійського Курдистану зустріла пандемію коронавірусу.Такі наукові розвідки лягли в основу книг «Квіти пустелі: 10 років революції в Рожаві» та «Життя без держави: Революція в Курдистані», фрагмент якої також публікувався у нас на сайті. Він виступив їх співавтором, а також перекладачем дослідження «Курдистан. Реальна демократія в умовах війни та блокади».На своїй батьківщині Дмитро був кандидатом історичних наук, науковим співробітником Центру цивілізаційних та регіональних досліджень Інституту Африки РАН, учасником протестів на соціальну й екологічну тематику, проти хижацької забудови та виселення людей із гуртожитків, брав участь у незалежному книговидавництві та проведенні культурно-просвітницьких заходів. Був змушений покинути РФ через політичні переслідування, жертвами яких стало чимало інших російських анархістів і антифашистів, і знайшов прихисток в нашій країні.Його товариш(к)и за співзаснованою ним Бойовою організацією анархо-комуністів (БОАК), які палять військомати та ведуть рейкову війну на шляху слідування поїздів із російською військовою технікою, залишаються чи не єдиними, хто в Росії дієво перешкоджають агресії проти України. В Україні він також стояв біля витоків антиавторитарної ініціативи «Комітет спротиву» та волонтерських мереж солідарності під час війни.У повідомленні, залишеному ним на випадок загибелі, він писав, що найкращою пам’яттю про нього буде «продовжувати активну боротьбу, щоб досягти вільного суспільства, заснованого на рівності та солідарності».

​Несамовито чекаєте нового випуску «Лінь читати»? Правильно! 🫶Адже цього разу Альона Ляшева із нашим другом і автором Саймоном Пірані розкажуть все, що ви хотіли знати про санкції в енергетиці проти Росії та європейські країни, які мають їх посилити. Саймон Пірані — британський історик і старший науковий співробітник Оксфордського інституту енергетичних досліджень. ✊🏽 Науковець неодноразово приїжджав до України, аби налагодити співпрацю британських та українських шахтарських профспілок. А найвідоміші його праці присвячені робітничим рухам СРСР.⚡️ Як дослідник енергетики Пірані написав книжку про глобальну історію споживання викопного палива та його роль у капіталістичній системі. І ще — кілька важливих матеріалів для «Спільного». Ось вони 👇▪️ Принципи повоєнної відбудови енергетичної системи України з позиції робітничого і громадських рухів. ▪️ Захід проти Росії: економічна війна та провал кліматичної політики. ▪️ План ЄС щодо експорту українського водню — це колонізаторський грінвошинг. ▪️ Кліматична політика, енергетика й українсько-російські відносини: інтерв'ю із Саймоном Пірані.▪️ «Те, що люди могли би зробити для вирішення своїх проблем колективною дією, — завжди більше, ніж те, на що вони спроможні самотужки». Тож поки читайте статті, а вже незабаром долучайтеся до важливого обговорення свіжих досліджень Саймона Пірані на різних подкаст-платформах 🎧

​Діалоги периферій та спільні пошуки альтернатив ✊🏽Україна не є частиною Західного світу. Ба більше, навіть перемога у війні не призведе до зміни її периферійного статусу та рівноправного включення в «європейську цивілізацію». Звідки такі сумні прогнози? Бо так працює капіталізм. Периферії та фундаментальна нерівність існуватимуть допоки світовий порядок тримається на пригнобленні, експлуатації людини й природи, колоніалізмі тощо. Тож саме в опорі капіталістичній системі слід шукати альтернативних шляхів розвитку для всіх країн глобальної периферії. З цією метою ми ініціюємо спільний незалежний діалог із діячками й діячами різних регіонів — від Латинської Америки до Східної Азії. Разом у рамках нашого спецпроєкту ми: ▪️ дослідимо спільний досвід периферій;▪️ поговоримо про бачення майбутнього;▪️ ділитимемося історією української залежності;▪️ пояснюватимемо, чому солідарність з Україною є важливою і актуальною у антиімперіалістичній боротьбі;▪️ піднімемо дискусії про альтернативні системи безпеки, які враховують інтереси пригноблених. Спецпроєкт передбачає низку матеріалів, перший з яких чекайте вже завтра. Також ми запрошуємо всіх долучатися до нашого діалогу й ділитися ідеями, щодо висвітлення досвідів периферійності (пишіть на пошту [email protected]).

​​Для чого тобі студентська профспілка?✊ Солідарність: зіткнувшись із несправедливістю у своєму ВНЗ чи потрапивши у складні умови ти можеш покладатися на допомогу інших учасників профспілки, а якому б куточку світу вони не знаходились.🌐 Політичний саморозвиток: реалізація твого запалу у сфері політичної боротьби та захисту своїх прав шляхом проєктування політичних кампаній, органайзингу профспілкових осередків тощо.🖌 Навички в менеджменті та медіа-комунікаціях: поле для експериментування та практики у сферах івент-менеджменту, PR-менеджменту, SMM, написання статей, репортажів та проведення інтерв’ю, публічних виступів, дебатів тощо. Пряма залученість до медіа-роботи допоможе тобі без перепон висвітлити глобальні та локальні проблеми та ефективно вести інформаційну боротьбу проти свавільства адміністрації вишів. 🧑‍🎓 Однодумці: круте коло однодумців, мінімум бюрократії, неформальне спілкування та тімбілдінги.Якщо ти студент_ка вищого чи навчально-технічного закладу освіти, не гай часу — долучайся до профспілки «Пряма дія»!

🔺 Близько двох третин українських біженок і біженців планують повернутися в Україну після завершення війни за даними вересневих соціологічних опитувань. І це паралельно зі зростанням впевненості суспільства у тривалому перебігу війни 🔺Такий високий відсоток людей, які не планують залишатися в країнах ЄС, є однією з найцікавіших тенденцій українського біженства. Саме тому ми вирішили приділити більше уваги цьому питанню й розібратися👇▪️ хто ці люди, які поспішали повернутися додому вже в травні 2022 року? ▪️ як змінюються траєкторії українських біженок протягом року?▪️ чому багатьом легше адаптуватися до реалій війни, ніж до життя за кордоном?▪️ чи справді повернуться всі, хто заявляв про такі плани навесні, якщо війна триватиме ще довго?Досліджувала та шукала відповіді на всі ці питання наша редакторка Анастасія Рябчук. Читайте її нову статтю за посиланням. —————————Матеріал опубліковано в рамках спецпроєкту, організованого Eastern European Left Media Outlet та присвяченого темі транснаціональної міграції в країнах Центрально-Східної Європи. У рамках проєкту планується публікація ще чотирьох тематичних статей і підсумкова онлайн-дискусія. Тож слідкуйте за оновленнями в стрічці.

​Планувати щось на рік — це вже щастя, про яке годі було й мріяти наприкінці лютого. 🩼 Війна застала мене на 13-му поверсі з вікнами в бік київського фронту, я був на милицях після спортивної травми. Тоді ми планувались «із сьогодні на сьогодні», а перший вихідний стався у квітні… Окрім канонади, шалений темп задавала потужна хвиля уваги до України та можливість донести нашу позицію до всього світу. Тільки за місяць ми вийшли на тижневе планування, а влітку — на місячне.Нарешті у нас є сміливість позагадувати на весь 2023. Тож поїхали 🏃‍♀️ • Найперше — плануємо вижити і зберегти редакторський та авторський колективи. Мріємо навіть про розширення. Для цього робитимемо школу соціальної журналістики, й будемо зʼясовувати, як писати про соціальні питання гостро, компетентно й цікаво.• Також хочеться втілити давню мрію, щоб «Спільне» «зазвучало». Плануємо запустити подкасти, а якщо пощастить, — то й опцію прослуховування наших статей на сайті.• Відеоформати «Спільного» розвиватимемо на нашому Youtube-каналі. Підписуйтесь і чекайте класних анімацій та інших відео. • Звісно, будемо й надалі розробляти тему відбудови України в наших публікаціях. Ми хочемо бачити справедливіше й стійкіше суспільство після перемоги. Суспільство, яке позбавиться трепету перед ринковими рятівниками і заговорить всерйоз про перерозподіл та регуляцію на користь більшості з нас. Для цього, спільно з вами, дамо голос людям, які щодень роблять свій вклад у майбутнє і мають бути почутими.А від вас, як завжди, чекаємо коментарів, критики, підтримки репостами матеріалів та ідей. А ще побажайте нам довгої відпустки улітку)