Видавництво Богдан

Видавництво “НК-Богдан” порадувало мене двома своїми новинками! Це книги “Космічні пригоди Марка Ґалаґана” авторства Сергія Пільтяя та “Острів Ороборо”. Роман написаний в співавторсті українського письменника Олега Базилевича та австралійської письменниці Керен Бактон. Синопсиси обидвох романів дуже цікаві. Ось про “Космічні пригоди Марка Ґалаґана” Сергія Пільтяя: Марко «Щасливець» Ґалаґан — пілот із минулим, «Бегемот» — човник із характером, а космос — поле гри без правил. У світі, де люди колонізували планети й астероїди, а корпорації женуться за здобиччю аж до країв Сонячної системи, незалежний капітан Марко Ґалаґан береться за найризикованіші завдання. А це про “Острів Ороборо”: XXІІI століття. Людство користується технологіями минулого, наукові прориви трапляються все рідше. Але науковцю Промусу вдається відкрити нову форму матерії, яку назвали Омега-полем. Це невичерпне джерело енергії. Проте згодом виявляється, що її використання спричиняє на Землі велетенські катаклізми, зокрема виверження вулканів. Аби виправити ситуацію, вирішують спорядити експедицію в минуле. Для певності готують аж три кораблі, щоб хоча б один із них досяг успіху. Однак в процесі транспортування всі три екіпажі втрачають між собою зв’язок... #книжковіновинки #книжковіподарунки

Новинки передзамовлень❤️Готична романтична казка "Механіка серця" Матіас Малазьє Единбург, кінець XIX століття. Джек народився в дуже холодний день, і його маленьке серце, не витримавши холоднечі, замерзло. Втім, його щастя, що обійдена долею акушерка Мадлен знається на магії; дякувати їй, його справжнє серце поступається місцем годиннику з зозулею, а той дає дитині шанс на життя. Є в цьому одне «але». Залишившись під опікою Мадлен, Джек зможе жити далі, якщо тільки ніколи не злитиметься і не закохається. Його годинниковий механізм занадто тендітний для емоційних переживань. Це ніби й невелика дивниця, але ж як жити без почуттів? Тим то за кілька років усе змінюється — випадково він зустрічає гарненьку співачку фламенко і закохується в неї. І тепер Джек, зачарований красою її голосу, має вирішити, чи варто йому важити своїм крихким життям і йти світ за очі задля примарного шансу домогтися уваги коханої... ✍️Переклад з французької Ігоря Андрущенка🖌Ілюстрації Марини Гаргай🖌Обкладинка Ростислава Крамара

Інтерв’ю з перекладачем книги «Рій» Петром Таращуком😎Петро Таращук — український перекладач, публіцист, редактор і колумніст, лауреат низки престижних літературних премій. Відомий перекладами творів німецькомовних авторів, зокрема Франка Шетцінґа. Саме він переклав українською мовою роман «Рій» — масштабний науково-фантастичний твір про взаємини людства і природи.Наскільки складно було перекладати роман, де поєднано океанологію, екологію, геополітику та психологію персонажів?Геополітика, здається, пронизує тепер усі питання війни, миру і ресурсів, які постають у світі, а зводиться, власне, до примітивного грабунку. Яскраві приклади — у нас на очах: Росія, США, Китай. Життя океану — одна з улюблених тем Шетцінґа, і він дає змогу всім своїм читачам (перекладач теж належить до них!) невимушено й цікаво долучитися до складних питань екології, у яких океан відіграє мало не першорядну роль. До речі, останнім часом з’являються повідомлення про можливу зупинку Гольфстріму, тобто прогноз автора не такий далекий від правди. Психологія є практично в кожному творі, але в даному романі автор досить докладно і точно зобразив складність та багатогранність стосунків чоловіка і жінки. А океаном я цікавився ще зі школи: тоді героями були не трансформери чи OnlyFans, а Тур Хеєрдал, Жак-Ів Кусто, Ален Бомбар.Читати повністю на сайті: https://bohdan-books.com/news/intervyu_z_perekladachem_knygy_riy_petrom_tarashchukom/

Дуже цікавий огляд на книгу "Послухач" Петри Стеглікової на сайті Зоряної фортеці😎Ми любимо наукову фантастику за те, що вона завжди промовляє про проблеми в повний голос, правда ж? За критику суспільства на безпечній відстані, новизну, що вмикає наше прагнення до пізнання, та за відчуження, що на мить вириває нас зі звичного світу перед тим, як повернути в нього ж зі трохи зміненою оптикою. «Послухач» — книга чеської авторки Петри Стегликової. На перший погляд, простий текст. На другий — жанрова плутанина з фентезі, young adult, антиутопії, наукової фантастики та гри з історичними фактами. Давайте розбиратися, чому ж герої цього роману не зовсім ті, ким здаються.Світ, побудований на каменіВ основі роману вигадливий світоустрій з цілком очікуваними для антиутопії передумовами. Після великої війни, що спустошила світ, людство вижило, але половина континенту була втрачена. Ми не знаємо, з ким була ця велика війна, та важко не здогадатися.До міст увійшли переможці. Обличчя вони мали людські, але душі звірячі. Забрали нашу волю, нашу мрію, наше щастя. Зробили нас примарами. Із власних домівок нас вигнали у гето — оточені високими мурами території, які не вільно було залишати. Якщо вас трохи втомив такий довгий і розлогий опис, то першу частину книжки вам буде важко. Ми знайомимося зі світобудовою цього світу через розповідь про його історію. Миролюбні склянарі, що не втручалися у війни, займалися видобутком мінералу, присвятивши цьому себе настільки, що за певний час вже змінилися на клітинному рівні. Вони мали особливий дар видобувати, обробляти та «чути» скляніт, проте стали повністю безправними. Те, що спочатку виглядає як привілей, стає підставою для поневолення. Але не сприймайте це як великий спойлер, бо ми з вами дійшли лише до тринадцятої сторінки книжки.Читати далі: https://starfort.in.ua/page/posluhach

Рій - Френк Шетцінг«Рій» виявилась для мене надзвичайно цікавою і захопливою книгою.Апокаліптична і масштабна, вона показує, що на нас може чекати через нашу ж недбалість і нездатність оцінити власні дії з перспективи майбутнього, наскільки ми зв’язані обмеженнями своєї свідомості.Ця книга піднімає дуже багато питань.Якщо коротко про сюжет: людство стикається з незрозумілими і катастрофічними подіями та намагається зрозуміти, що за ними стоїть. Наче біблійні кари, на голови людей падають потопи, агресивні бактерії, оскаженілі тварини. Автор майстерно грає на очікуваннях читача, бо попервах це дійсно нагадує якусь Божу кару, і по ходу книги ми самі потихеньку приходимо до висновку, що ж це таке сталося. Не хотілось би спойлерити, але, читаючи відгуки, явно не всі читачі зрозуміли, що ж насправді трапилось у книзі.Рій — це абсолютне дитя свого часу. Як «Кантика для Лейбовіца», написана в 50-х, — результат страху перед Холодною війною і ядерною загрозою, то «Рій» — це результат страху перед природою, яку ми роз’ятрили, і надалі не знаємо, що робити. Якщо ви трошки цікавитеся кліматологією, екологією і природничими науками, ця книга не стане для вас відкриттям, але буде гарним доповненням до картини можливого майбутнього. Бо Франк Шетцінг, описуючи катастрофи, не вигадує нічого, що з нашої ж вини не може з нами статися.Він описує катастрофічні цунамі, які хлинули на міста через руйнування метан-гідратних покладів. Змальовує дивну поведінку диких тварин і агресивні бактеріальні інфекції, які викошують міста-мільйонники за лічені дні. І я не скажу, що все змальоване ним аж занадто гіперболізоване. Якщо вам цікаво почитати про реальні засади подібних катастроф, але ви не хочете зариватись у підручники, то можу порадити «Теорію неймовірності» Макса Кідрука, де майже всі описані катастрофи в «Рої» мають пояснення. Франк Шетцінг не стільки вигадав ці катастрофи, скільки пофантазував, а що з нами станеться, якщо вони всі впадуть на наші голови одночасно під дією якогось каталізатора.І насправді це масштабно, лякаюче і до стобіса правдоподібно.Щодо самої книги, вона доволі повільна, розмірена і плавна, в ній не надто багато персонажів, і мені так видалось, що всі вони виглядають другорядними, бо на перший план виходять самі катастрофи. Але це не робить оповідь поганою, а дозволяє сфокусуватись на історії і послідовності подій, які розгортаються.В книзі дуже багато наукового інфодампу, але тут він доречний і мене особисто не бісив, навпаки — це дало мені пригадати і закріпити все прочитане раніше.Фінал дуже нетиповий, не голлівудський, не трагічний, але сумний, і все-таки з розумінням, що, що б не траплялось, людство не зміниться, не адаптується і не зможе оцінити майбутнє, скільки не втовкмачуй.Багато тем піднімається окрім екологічного апокаліпсису: це і власна ідентичність, і постколоніальна травма, наше сприйняття об’єктивної реальності, здатність та нездатність інституцій швидко реагувати на кризи, те, наскільки ми готові до викликів майбутнього.Власне, ця книга — це 100% перечит у майбутньому.Із недоліків перекладу — місцями є криві, невичитані місця. Сподіваюсь, будуть додруки, де це виправлять, але, з іншого боку, вони не настільки критичні.#читаємоБогдан

Роджер Желязни — «Острів мертвих» Стара, але добра,філософська фантастика від Желязни. Що сподобалося, так це те, що автор описує як переживання, так і екшн. Ніби й пусто — але «бац!», і ти розумієш, що немаєш «цеглини» формату Сандерсона, хоча подій у книзі приблизно стільки ж. Та й герой, Френк Сандау, — професіонал ,що типово для старої фантастики. Перед нами мільярдер, деміург, іноді релігійний аватар. Тобто доволі неоднозначний та дуже цікавий персонаж, який море чого пережив. Це в автора вийшло дуже круто.Це ранній Желязни, але головний герой вийшов втомленим і битим життям. І ти йому віриш. Світ виглядає дещо застарілим, як на наше уявлення про XXXII століття, але тотаке. Він тут як фон для дії. Швидко звикаєш і йдеш по ньому далі. Найбільше мені тут сподобалися, це не стільки пригоди, скільки концепція планетомайстрів та їх релігійний підтекст. Вийшло доволі цікаво. Ну, а купа філософії, яка читається між рядками, тільки додає шарму. Оцінка: 8 з 10 #читаємоБогдан #враженнямитра #желязни

Книга “Річки Лондона”Автор Бен АароновичВидавництво “НК-Богдан” 🌟Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ціна 374 грнСценарист серіалу “Доктор Хто” Бен Ааронович вміє будувати світи, в якому дивне і буденне органічно проростають одне в одного. Якщо ви любите книжкові серії “Справи Дрездена”, “Цей химерний світ” і “Агенція Локвуд і Ко”, тоді це ваше. Окрім самої магії тут є бюрократія, а поруч з усім цим повсякденним занудством існують стародавні сили, які, звісно, не дуже вписуються у сучасний міський порядок.Отже, по сюжету книги молодий поліціянт Пітер Ґрант випадково виявляє, що магія існує, і потрапляє у спеціальний підрозділ лондонської поліції, що займається надприродними злочинами. Тут треба і вбивство розслідувати, і звіт здати вчасно, і з духами річок якось дипломатично домовитися.Саме це поєднання, тобто поліційний процедурал плюс міське фентезі, напевно, і робить книгу несхожою на більшість жанрових аналогів, адже надприродне просто ще одна сфера відповідальності держави. Лондон у романі живий у буквальному сенсі, тому що його райони та річки є повноцінними дійовими особами, а не просто декорацією для заповнення сторінок. Цікаво працює конфлікт богів Темзи, в якому нігерійська Матінка Темза проти старорежимного Батечки Темзи ділять місто між собою, як реальні банди.Пітер Ґрант як головний герой дуже цікавий. Він саркастичний, спостережливий та культурно неоднозначний у найкращому сенсі цього слова. Навіть у моменти, коли сюжет іде не надто швидко, за Пітером просто цікаво спостерігати, він самокритичний та веселий, тому з ним точно не буде нудно. Важливо також, що цей персонаж не обраний рятівник світу, а звичайний чорношкірий хлопець зі спального району в Лондоні. Герой намагається розібратися в тому, що відбувається, і при цьому не провалити іспитовий термін на службі. Недоліком роману “Річки Лондона” можна частково назвати його фінал. Книга так добре розкручує інтригу і нашаровує деталі світу, що трохи скомкана, а іноді занадто поспішна, кінцівка відчувається трохи дивно. Наче автор і сам трохи стомився і вирішив розв’язати усе швидше, ніж того вимагала історія.Але це все одно не заважає мені рекомендувати цю книгу, якщо вам подобається усе вище описане. Бо загалом “Річки Лондона” — свіже, атмосферне і розумне міське фентезі. Такий Лондон мені точно хочеться досліджувати далі, тому нумо робити це разом.#рецензія #читаємоБогдан📱Ютуб-канал Pavlo Fantastenko | 💰Підтримка каналу

📖 «Чорне сонце»✍🏻 Ребекка РоангорсЯк я казала раніше, ця книга, наразі, одна з найтемніших і найатмосферніших фентезійних історій, які мені попадались останнім часом. І темрява тут не лише про кров,жорстокість etc. Вона всюди: у релігії, фанатичній вірі, пророцтвах і людях, яких з дитинства ламають і ліплять наново, під чужі очікування.Історія крутиться навколо кількох персонажів, але найбільше мене зачепив Серапіо. Хлопчик, якого з самого дитинства готують до чогось дуже моторошного й сакрального. Його буквально ростять як інструмент для бога-ворона. Сцени з його дитинства важкі, а місцями прям дуже тривожні. Особливо те, наскільки спокійно дорослі навколо ставляться до насильства в ім’я віри. Не сказати що це щось нове, як в реальності так і в купі художніх книг з подібною тематикою. Та кожного разу я дивуюсь, рівню всіх цих…дійств.Паралельно є лінія Ш’яли — капітанки корабля з магічним голосом, яка пливе морем до святого міста Това, де має статися Сонячне затемнення. І весь роман тримається на цьому відчутті неминучості. Усі персонажі вже повільно йдуть до катастрофи, просто ще не до кінця це розуміютьДуже сподобалось, наскільки створений Роангорс світ не схожий на класичне європейське фентезі. Тут культура й атмосфера натхненні цивілізаціями доколумбової Америки, і це реально освіжає жанр. Міфологія, ритуали, жерці, культи, політичні інтриги — усе відчувається чужим, древнім і не вторинним.Не новина, що я люблю деталі і побудову лору, та в цій книзі авторка не дає цієї інформації забагато. Трохи заводить в хаос богів, кланів і вірувань а там, потроху сам складаєш картинку. Атмосфера тут просто брудно прекрасна. Морок, спека, кров, море, пір’я, обсидіан, ритуали і постійне відчуття, що сонце скоро згасне, і нехай воно все летить то бісаВидавництво Богдан 🌟

📚 “Річки Лондона” Бен Ааронович. Атмосферне міське фентезі.Серію романів міського фентезі англійського автора Бена Аароновича “Річки Лондона” часто порівнюють зі “Справами Дрездена” Джима Бутчера та “Гарретом” Глена Кука. По враженням від першої книги я б сказав, що ця серія є золотою серединою між ними. Низьке міське фентезі - так би я її охарактеризував на самому початку, але вже ближче до фіналу книга стає більше міським фентезі. З’являється більше магії, проявів надприродного, різних істот та персонажів з фольклору тощо.Історія починається з Пітера Ґранта, який опитуючи свідків зухвалого вбивства примудрився опитати привида, який мешкає в Лондоні вже понад сотню років. Це втягує його у вир подій, де магія та надприродні сили є нормою. Він стає учнем справжнього мага, інспектора Найтінґейла та з подивом дізнається, що магія існує, як і безліч міфічних істот, і це не така вже й велика таємниця. В поліції є багато людей, особливо серед тих, хто очолює відділи, які в курсі справи і враховують це при розкритті злочинів. А тим часом, хтось, або щось дуже давнє та зле вбиває людей на вулицях та творить справжній хаос.Книга динамічна, тут постійно щось відбувається й цю динаміку автор розбавив суто англійською атмосферою та історією Лондона й Англії. Це настільки класно написано, що інколи я відчував потребу налити собі англійського чаю, закутатися в плед та сидіти в альтанці, думаючи, що стара добра Англія зникає і ніхто вже не пам’ятає правила етикету. В книзі багато описів різних місць Лондона, як сучасного так і старовинного, багато історії яка пов’язує минуле та сучасність, є описи того як виникли ті чи інші традиції, звички, соціальні норми. Навіть коли головні герої подорожують різними районами Лондона відчувається різниця в атмосфері між ними. Особливо гарні контрасти між районами старої забудови та сучасним світом, який поступово їх витісняє.Пітер Ґрант людина сучасна, тому починаючи вивчати магію, він цікавиться як це працює, причому на найглибшому рівні. Як саме куля світла з’являється на долоні? Чи порушує вона закони фізики? Які процеси призводять до її появи. У системі магії, яка описується в книзі, відчувається логіка та конкретні закони, завдяки яким вона працює. Я б сказав, що магія тут схожа на окремий розділ науки. І це не дивно, бо описав та впорядкував її сер Ісаак Ньютон, він же сприяв розвитку науки. Різні істоти з легенд та міфів, міського фольклору тощо існують не тому, що автор просто вирішив їх додати навмання. У них є свої передумови появи та давня історія і вони відчуваються невід’ємною частиною цього світу.В книзі є гарний гумор та іронія з критикою сучасної англійської поліції та бюрократії, є легкі жарти щодо англійських традицій. І на початку здається, що це таке легеньке та трохи гумористичне фентезі. Пітеру Ґранту теж здається, що він потрапив у сповнений чудес світ магії. Саме тому інспектор Найтінґейл бере його з собою на деякі завдання, де Пітер повинен сам оцінити те, що побачить. Історія з упирями, як живуть в звичайному будинку мені дуже сподобалася та запам’яталася завдяки своїй атмосфері. Автор всю сцену побудував на контрастах і без жодної краплі крові зміг показати зворотній бік магії. Дуже сильно та атмосферно.Без гарно прописаних персонажів ця книга не була б варта навіть одного пенні, і можу сказати, що більшість персонажів мені сподобались. Пітер Ґрант та його подруга Леслі спочатку здаються простими та зрозумілими, але під дією обставин вони проявляють неочікувані риси характеру, змінюються тощо. Водночас такі люди як інспектор Найтінґейл, які живуть давно і багато чого бачили, та володіють магією, залишаються майже незмінними. Хоча інколи сучасна молодь, така як Пітер можуть відкрити їм очі на щось нове, наприклад на досягнення сучасних технологій.Ця серія є гарним представником жанру міського фентезі. Першу книгу мені надіслали з видавництва “Навчальна книга - Богдан”, за що їм окрема подяка. І тепер я планую збирати та читати всю серію. #КаджитЧитає #фентезі #РічкиЛондона #БенАаронович #читаємоБогдан📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу

#читаю_розповідаю#Згадки про мою смерть. Український народний герой Симон Петлюра. З моїх споминів про Симона Петлюру : спомини.Автор  -  Королів-Старий ВасильУпорядкував - Олександр ГаврошВидавництво #БогданСторінок - 400Жанр #мемуари (художні спогади)серія РаритетОцінка  10/10⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐⭐"Ангел-Хоронитель мав зі мною мав аж надто  багато клопоту". ✨ «Згадки про мою смерть» — це останній твір українського письменника Василя Короліва-Старого, написаний незадовго до його відходу у засвіти. У ньому автор озирається на власне життя, майстерно поєднуючи документальні факти з виразною, живою белетристикою.📚 ​Мемуари — один із моїх найулюбленіших жанрів. Мені важливо відчути живу людину через призму епохи, побачити її вразливість і силу, а не просто сприймати як суху історичну постать. Разом із автором  подорожувала: від його дитинства і аж до завершення життєвого шляху.⚡ ​Народився Василь у родині священника. Батько мав колосальний вплив на становлення хлопця, і цей духовний зв'язок відчувається протягом усієї розповіді — автор часто й щиро дякує Богові. Доля не була надто прихильною до нього: рання втрата матері, низка небезпечних випадків, коли він заледве не загинув (чого варта лише моторошна історія на болотах).⚡ ​Доросле життя автора розгортається на тлі буремних історичних подій: студентські роки, перший шлюб, здобуття фаху ветеринара та перша робота на чужині. Згодом — запеклі часи визвольних змагань і доби Петлюри, та зрештою — гіркий, але творчий хліб в еміграції. Особливу увагу Василь Королів-Старий приділяє своїй пристрасті до книг, повсякчас наголошуючи, що саме література формувала його світогляд.✨ ​Окремим щемом відгукується частина «Український народний герой Семен Петлюра». У ній автор тепло згадує про знайомство із Семеном ще в дитячі роки, їхню міцну дружбу, спільні погляди на життя та бачення політичної боротьби за українську незалежність.✨ ​Це надзвичайно глибока й затишна книга про те, як залишатися Людиною, коли навколо рушиться звичний світ. #цікаві_фактиВасиль Королів-Старий  — український прозаїк, видавець, громадський діяч і художник. Один із фундаторів Української Центральної Ради. Найбільш відомий як автор перших українських літературних казок, що популяризували міфологію.Роки життя: 1879 (Полтавщина) — 1941 (Чехія).Освіта: Закінчив Полтавську духовну семінарію, а згодом навчався в Харківському ветеринарному інституті.Громадська діяльність: Був активним членом Української партії соціалістів-федералістів. У 1917 році брав участь у розбудові української державності, працював у Центральній Раді.На еміграції: З 1919 року перебував у Чехословаччині. Відмовився від громадянства СРСР і до кінця життя залишався громадянином УНР. Займався журналістикою та писав прозові твори. Літературний доробок:«Нечиста сила» (1923): Найвідоміша збірка казок. Її мета — переосмислити образи традиційної української демонології та показати, що духи природи є добрими й чуйними помічниками.Найвідоміші казки: Оповідання «Хуха-Моховинка», «Мавка-Вербинка» та «Лісовик».Також є автором повісті «Чорні хмари» та низки публіцистичних і мистецтвознавчих статей.  💋☕📕#рекомендую#мемуари#читаюБогдан