Видавництво Богдан

🌟 Олена Демір "Анфілада"Богдан8,5/10Довгий список книга року ВВС 2024...боротися за власне життя завжди варто, особливо, коли правда на твоєму боці Можна я одразу скажу про свої враження? Це було афігєнно!! Якщо не сказати більше...🌟 Це той варіант, коли читаєш і не можеш відірватися, тому що конче необхідно знати, чим же все завершиться. Написано шикарно: мова, стиль, сюжетні гойдалки -- мені все не зайшло, а залетіло.Життєва історія дівчинки з неблагополучної сім'ї зі всіма "витікаючими": мати-п'яничка, яку ГГ називає "та, яка мене народила", злидні, дрібні крадіжки, щоб прогодуватися, гвалтування, проституція, вбивство, зона і "бєспредєл" -- усе лайно життя на сторінках цієї книги.🌟 І при всьому цьому вона неймовірно світла і позитивна. Не знаю, як авторці це вдалося, але це так.📚 Читав відгуки, що все дуже чорнушно і надто тригерно, але то, мабуть, "Район Д" Чеха чи "Юпак" Сайгона ще не читали або "Хто ти такий?" того ж Чеха. Мені навпаки все зайшло і не здавалося зайвим, жодна деталь не тригерила і не викликала роздратування. Тут суцільне зло, яке межується із таким же всеохоплюючим добром -- усе як у житті.Тут герої війни, які одночасно можуть бути гвалтівниками чи мародерами, міліція, що покриває дитячу проституцію, і прості люди, які виборюють правду, навіть коли це здається неможливим, тут система, що ламає і знищує людину, і проста доброта бабусі, яка повертає тебе до життя і віри....такі почуття, як любов і ненависть, занадто яскраві, інтенсивні, виснажливі. Занадто ніщивні, щоб перебувати у них постійно. Вони не дають нічого, крім вогню і божевілля. І виходиш ти з них випаленим і напівживим 🌟Час, який ГГ провела у бабусі в селі -- це найкращі сторінки книги: нічого ніби не відбувається, але правда і сенс життя саме тут, поруч із рідними людьми.А ще по всій книзі авторка свідомо розкидує суспільно-політичні наративи: про імперію, незалежність, Майдан, війну, літературу... Їх небагато і вони не заважають. Навпаки дають палітру життя країни, у якій живе Маріка.На бабусиному горищі, у далекому селі, майже в серці України не було книжок українською. І не дивно, я знала, скільки сил доклала російська імперія, а потім і "освіти" для того, щоб їх і надалі не було 🌟 Це книга, яку читаєш і хочеться читати далі, дуже класно і цікаво написано. Гортаєш сторінку за сторінкою, проживаєш усе разом із ГГ, вболіваеш, хвилюєшся, емоційні гойдалки, сльози, шмарклі і все таке, і до останньої сторінки думаєш, чи витягнуть цю історію вони обидві -- і авторка, і її героїня.Однозначно в мій ТОП року.#сучукрліт#читаємоБогдан

Звеличення королів - К.С.ПакатМоя оцінка: ★★★★★Хороше завершення трилогії, хоч моєю улюбленою частиною і лишається «Принцовий гамбіт» 😏Третя ж книжка відсотків до 65 йшла мені на тверду четвірку, і лише фінал змусив мене поставити пʼять. Але про все по порядку.Що мені сподобалось?📚 політичні інтриги й захопливий сюжет Масштабні битви, таємні угоди, несподівані союзники, болісні зради і сюжетні повороти, від яких хочеться хапатись за голову. Десь після двохсотої сторінки мені доводилось прикривати собі текст рукою, бо ситуація розвивалась так стрімко, що наступний абзац міг повністю все змінити. 👑 ЛоранУ попередніх частинах він майже завжди мав план, приховану інформацію або запасний хід. Навіть в ситуаціях, де всі перебували у небезпеці, він залишався тим, хто знає більше і зі стовідсотковою ймовірністю має в рукаві декілька козирів. А тут ми поступово почали бачити його іншим — вразливим, іноді беззахисним, щирим та ніжним. І мені дуже сподобалось те, як він одночасно міг бути люблячим та жорстоким, відданим і незламним, турботливим і хитрим. Він залишився гострим, розумним і здатним завдати болю однією фразою, але під цим дедалі чіткіше ставало видно людину, яка просто не знає, як пережити близькість без очікування зради. Він не став зовсім іншою людиною, просто почав відкривати іншим ті речі, які завжди лишав лише для себе.🎩 Дамен Відважний, відданий, рішучий, він звик вирішувати конфлікти на полі бою, а тут йому вперше доводиться самому плести інтриги, розробляти плани та використовувати розум замість мʼязів. Він мусить не лише повернути собі престол, а й захистити тих, кого любить, та вирішити — він хоче просто відновити колишній порядок або змінити систему, яка здавалася йому нормальною, поки він перебував на її вершині. Мені в цій частині він дуже сподобався. 🩶 любовна лінія Пані Пакат вміє писати «від ворогів до закоханих» так, що ти в них віриш. І це одна з моїх улюблених квірних пар евер (після першої книжки ніколи не думала, що скажу це). Мені дуже сподобалось, що в цій частині стосунки героїв не будуються через потяг. Фізична напруга між ними є, але вона не вирішує конфлікту — їм потрібно навчитися бачити одне одного без ролей полоненого, господаря, ворога чи політичного союзника. Вони крок за кроком вчаться бути вразливими, довіряти, віддавати владу в руки іншого і не користуватись слабкістю. І slow burn тут спрацював так добре, що я просто намагалась пищати не надто голосно. Що не дуже сподобалось? 📖 Перша половина книжки давалась мені важко (я читала 150 сторінок три тижні), бо мені просто не було достатньо цікаво — чомусь в мене не було таких яскравих емоцій, як тоді, коли я читала перші дві частини. Але відсотків після шістдесяти це змінилось, тож це такий собі мінус, серединка на половинку. 📖 Розмитий фінал. Це не відкритий фінал — все завершується досить однозначно, але все одно лишається дуже багато питань. Мені бракує епілогу. Я розумію, що буде ще збірка новел, але хотілось би дізнатись про все в цій же книжці, бо останні рядки останнього розділу викликають тільки агресію, а не відчуття завершеності.Хотілося б побачити, що означає завершення війни для звичайних людей, солдатів і двох держав. Дізнатись, що далі буде з головними героями, та й з другорядними теж. І загалом побачити, що буде далі — цього ж дня, завтра, через місяць, та хоч що-небудь побачити, ну хіба я так багато прошу? 😔Але книжка хороша, як і вся трилогія (хоч «Темне сходження» я все одно люблю більше»).Видавництво: 🌟 Богдан#звеличення_королів_к_с_пакат #читаємоБогдан#відгуки_chornobrova_karooka

Польська пам’ять і українські наративи в книжці Зємовіта Щерека «Уявне місто Львів»📚Книжка польського письменника Зємовіта Щерека «Уявне місто Львів» вийшла у 2022 році, торкнувшись перших місяців повномасштабної російської війни. Українською її видали у 2025 році у видавництві «Богдан».Львів для письменників чи журналістів – одна з найвдячніших тем. Але водночас одна з найскладніших і найслизькіших. Бо, з одного боку, це місто чудово надається для каталогізації тем: історія, культура й традиції, рок-н-рол, футбол і революції. Та з іншого – неодмінно несе ризик для автора потрапити в пастку банальності або наштовхнутися на гострі кути неоднозначності.Зємовіт Щерек проспацерував між цими небезпеками доволі вдало. Його книжка задає тон оповіді практично вже своїм заголовком – «Уявне місто Львів». Так автор заявляє, що не претендує на створення чергової «правдивої історії Львова». Навпаки, він попереджає: будь-який Львів, який носять у своїй уяві колишні, теперішні чи майбутні містяни й гості міста, – це певною мірою вигадка. Історія цього міста настільки складна й багатошарова, що будь-яка спроба описати його неодмінно перетворюється лише на конструювання чергової версії реальності. У цьому сенсі «Уявне місто Львів» – це версія Львова, яку носить із собою Щерек.Читати далі:https://culture.pl/ua/stattia/polska-pamyat-i-ukrayinski-naratyvy-v-knyzhtsi-zyemovita-shchereka-uyavne-misto-lviv

Видавництво “НК-Богдан” порадувало мене двома своїми новинками! Це книги “Космічні пригоди Марка Ґалаґана” авторства Сергія Пільтяя та “Острів Ороборо”. Роман написаний в співавторсті українського письменника Олега Базилевича та австралійської письменниці Керен Бактон. Синопсиси обидвох романів дуже цікаві. Ось про “Космічні пригоди Марка Ґалаґана” Сергія Пільтяя: Марко «Щасливець» Ґалаґан — пілот із минулим, «Бегемот» — човник із характером, а космос — поле гри без правил. У світі, де люди колонізували планети й астероїди, а корпорації женуться за здобиччю аж до країв Сонячної системи, незалежний капітан Марко Ґалаґан береться за найризикованіші завдання. А це про “Острів Ороборо”: XXІІI століття. Людство користується технологіями минулого, наукові прориви трапляються все рідше. Але науковцю Промусу вдається відкрити нову форму матерії, яку назвали Омега-полем. Це невичерпне джерело енергії. Проте згодом виявляється, що її використання спричиняє на Землі велетенські катаклізми, зокрема виверження вулканів. Аби виправити ситуацію, вирішують спорядити експедицію в минуле. Для певності готують аж три кораблі, щоб хоча б один із них досяг успіху. Однак в процесі транспортування всі три екіпажі втрачають між собою зв’язок... #книжковіновинки #книжковіподарунки

Новинки передзамовлень❤️Готична романтична казка "Механіка серця" Матіас Малазьє Единбург, кінець XIX століття. Джек народився в дуже холодний день, і його маленьке серце, не витримавши холоднечі, замерзло. Втім, його щастя, що обійдена долею акушерка Мадлен знається на магії; дякувати їй, його справжнє серце поступається місцем годиннику з зозулею, а той дає дитині шанс на життя. Є в цьому одне «але». Залишившись під опікою Мадлен, Джек зможе жити далі, якщо тільки ніколи не злитиметься і не закохається. Його годинниковий механізм занадто тендітний для емоційних переживань. Це ніби й невелика дивниця, але ж як жити без почуттів? Тим то за кілька років усе змінюється — випадково він зустрічає гарненьку співачку фламенко і закохується в неї. І тепер Джек, зачарований красою її голосу, має вирішити, чи варто йому важити своїм крихким життям і йти світ за очі задля примарного шансу домогтися уваги коханої... ✍️Переклад з французької Ігоря Андрущенка🖌Ілюстрації Марини Гаргай🖌Обкладинка Ростислава Крамара

Інтерв’ю з перекладачем книги «Рій» Петром Таращуком😎Петро Таращук — український перекладач, публіцист, редактор і колумніст, лауреат низки престижних літературних премій. Відомий перекладами творів німецькомовних авторів, зокрема Франка Шетцінґа. Саме він переклав українською мовою роман «Рій» — масштабний науково-фантастичний твір про взаємини людства і природи.Наскільки складно було перекладати роман, де поєднано океанологію, екологію, геополітику та психологію персонажів?Геополітика, здається, пронизує тепер усі питання війни, миру і ресурсів, які постають у світі, а зводиться, власне, до примітивного грабунку. Яскраві приклади — у нас на очах: Росія, США, Китай. Життя океану — одна з улюблених тем Шетцінґа, і він дає змогу всім своїм читачам (перекладач теж належить до них!) невимушено й цікаво долучитися до складних питань екології, у яких океан відіграє мало не першорядну роль. До речі, останнім часом з’являються повідомлення про можливу зупинку Гольфстріму, тобто прогноз автора не такий далекий від правди. Психологія є практично в кожному творі, але в даному романі автор досить докладно і точно зобразив складність та багатогранність стосунків чоловіка і жінки. А океаном я цікавився ще зі школи: тоді героями були не трансформери чи OnlyFans, а Тур Хеєрдал, Жак-Ів Кусто, Ален Бомбар.Читати повністю на сайті: https://bohdan-books.com/news/intervyu_z_perekladachem_knygy_riy_petrom_tarashchukom/

Дуже цікавий огляд на книгу "Послухач" Петри Стеглікової на сайті Зоряної фортеці😎Ми любимо наукову фантастику за те, що вона завжди промовляє про проблеми в повний голос, правда ж? За критику суспільства на безпечній відстані, новизну, що вмикає наше прагнення до пізнання, та за відчуження, що на мить вириває нас зі звичного світу перед тим, як повернути в нього ж зі трохи зміненою оптикою. «Послухач» — книга чеської авторки Петри Стегликової. На перший погляд, простий текст. На другий — жанрова плутанина з фентезі, young adult, антиутопії, наукової фантастики та гри з історичними фактами. Давайте розбиратися, чому ж герої цього роману не зовсім ті, ким здаються.Світ, побудований на каменіВ основі роману вигадливий світоустрій з цілком очікуваними для антиутопії передумовами. Після великої війни, що спустошила світ, людство вижило, але половина континенту була втрачена. Ми не знаємо, з ким була ця велика війна, та важко не здогадатися.До міст увійшли переможці. Обличчя вони мали людські, але душі звірячі. Забрали нашу волю, нашу мрію, наше щастя. Зробили нас примарами. Із власних домівок нас вигнали у гето — оточені високими мурами території, які не вільно було залишати. Якщо вас трохи втомив такий довгий і розлогий опис, то першу частину книжки вам буде важко. Ми знайомимося зі світобудовою цього світу через розповідь про його історію. Миролюбні склянарі, що не втручалися у війни, займалися видобутком мінералу, присвятивши цьому себе настільки, що за певний час вже змінилися на клітинному рівні. Вони мали особливий дар видобувати, обробляти та «чути» скляніт, проте стали повністю безправними. Те, що спочатку виглядає як привілей, стає підставою для поневолення. Але не сприймайте це як великий спойлер, бо ми з вами дійшли лише до тринадцятої сторінки книжки.Читати далі: https://starfort.in.ua/page/posluhach

Рій - Френк Шетцінг«Рій» виявилась для мене надзвичайно цікавою і захопливою книгою.Апокаліптична і масштабна, вона показує, що на нас може чекати через нашу ж недбалість і нездатність оцінити власні дії з перспективи майбутнього, наскільки ми зв’язані обмеженнями своєї свідомості.Ця книга піднімає дуже багато питань.Якщо коротко про сюжет: людство стикається з незрозумілими і катастрофічними подіями та намагається зрозуміти, що за ними стоїть. Наче біблійні кари, на голови людей падають потопи, агресивні бактерії, оскаженілі тварини. Автор майстерно грає на очікуваннях читача, бо попервах це дійсно нагадує якусь Божу кару, і по ходу книги ми самі потихеньку приходимо до висновку, що ж це таке сталося. Не хотілось би спойлерити, але, читаючи відгуки, явно не всі читачі зрозуміли, що ж насправді трапилось у книзі.Рій — це абсолютне дитя свого часу. Як «Кантика для Лейбовіца», написана в 50-х, — результат страху перед Холодною війною і ядерною загрозою, то «Рій» — це результат страху перед природою, яку ми роз’ятрили, і надалі не знаємо, що робити. Якщо ви трошки цікавитеся кліматологією, екологією і природничими науками, ця книга не стане для вас відкриттям, але буде гарним доповненням до картини можливого майбутнього. Бо Франк Шетцінг, описуючи катастрофи, не вигадує нічого, що з нашої ж вини не може з нами статися.Він описує катастрофічні цунамі, які хлинули на міста через руйнування метан-гідратних покладів. Змальовує дивну поведінку диких тварин і агресивні бактеріальні інфекції, які викошують міста-мільйонники за лічені дні. І я не скажу, що все змальоване ним аж занадто гіперболізоване. Якщо вам цікаво почитати про реальні засади подібних катастроф, але ви не хочете зариватись у підручники, то можу порадити «Теорію неймовірності» Макса Кідрука, де майже всі описані катастрофи в «Рої» мають пояснення. Франк Шетцінг не стільки вигадав ці катастрофи, скільки пофантазував, а що з нами станеться, якщо вони всі впадуть на наші голови одночасно під дією якогось каталізатора.І насправді це масштабно, лякаюче і до стобіса правдоподібно.Щодо самої книги, вона доволі повільна, розмірена і плавна, в ній не надто багато персонажів, і мені так видалось, що всі вони виглядають другорядними, бо на перший план виходять самі катастрофи. Але це не робить оповідь поганою, а дозволяє сфокусуватись на історії і послідовності подій, які розгортаються.В книзі дуже багато наукового інфодампу, але тут він доречний і мене особисто не бісив, навпаки — це дало мені пригадати і закріпити все прочитане раніше.Фінал дуже нетиповий, не голлівудський, не трагічний, але сумний, і все-таки з розумінням, що, що б не траплялось, людство не зміниться, не адаптується і не зможе оцінити майбутнє, скільки не втовкмачуй.Багато тем піднімається окрім екологічного апокаліпсису: це і власна ідентичність, і постколоніальна травма, наше сприйняття об’єктивної реальності, здатність та нездатність інституцій швидко реагувати на кризи, те, наскільки ми готові до викликів майбутнього.Власне, ця книга — це 100% перечит у майбутньому.Із недоліків перекладу — місцями є криві, невичитані місця. Сподіваюсь, будуть додруки, де це виправлять, але, з іншого боку, вони не настільки критичні.#читаємоБогдан

Роджер Желязни — «Острів мертвих» Стара, але добра,філософська фантастика від Желязни. Що сподобалося, так це те, що автор описує як переживання, так і екшн. Ніби й пусто — але «бац!», і ти розумієш, що немаєш «цеглини» формату Сандерсона, хоча подій у книзі приблизно стільки ж. Та й герой, Френк Сандау, — професіонал ,що типово для старої фантастики. Перед нами мільярдер, деміург, іноді релігійний аватар. Тобто доволі неоднозначний та дуже цікавий персонаж, який море чого пережив. Це в автора вийшло дуже круто.Це ранній Желязни, але головний герой вийшов втомленим і битим життям. І ти йому віриш. Світ виглядає дещо застарілим, як на наше уявлення про XXXII століття, але тотаке. Він тут як фон для дії. Швидко звикаєш і йдеш по ньому далі. Найбільше мені тут сподобалися, це не стільки пригоди, скільки концепція планетомайстрів та їх релігійний підтекст. Вийшло доволі цікаво. Ну, а купа філософії, яка читається між рядками, тільки додає шарму. Оцінка: 8 з 10 #читаємоБогдан #враженнямитра #желязни

Книга “Річки Лондона”Автор Бен АароновичВидавництво “НК-Богдан” 🌟Оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Ціна 374 грнСценарист серіалу “Доктор Хто” Бен Ааронович вміє будувати світи, в якому дивне і буденне органічно проростають одне в одного. Якщо ви любите книжкові серії “Справи Дрездена”, “Цей химерний світ” і “Агенція Локвуд і Ко”, тоді це ваше. Окрім самої магії тут є бюрократія, а поруч з усім цим повсякденним занудством існують стародавні сили, які, звісно, не дуже вписуються у сучасний міський порядок.Отже, по сюжету книги молодий поліціянт Пітер Ґрант випадково виявляє, що магія існує, і потрапляє у спеціальний підрозділ лондонської поліції, що займається надприродними злочинами. Тут треба і вбивство розслідувати, і звіт здати вчасно, і з духами річок якось дипломатично домовитися.Саме це поєднання, тобто поліційний процедурал плюс міське фентезі, напевно, і робить книгу несхожою на більшість жанрових аналогів, адже надприродне просто ще одна сфера відповідальності держави. Лондон у романі живий у буквальному сенсі, тому що його райони та річки є повноцінними дійовими особами, а не просто декорацією для заповнення сторінок. Цікаво працює конфлікт богів Темзи, в якому нігерійська Матінка Темза проти старорежимного Батечки Темзи ділять місто між собою, як реальні банди.Пітер Ґрант як головний герой дуже цікавий. Він саркастичний, спостережливий та культурно неоднозначний у найкращому сенсі цього слова. Навіть у моменти, коли сюжет іде не надто швидко, за Пітером просто цікаво спостерігати, він самокритичний та веселий, тому з ним точно не буде нудно. Важливо також, що цей персонаж не обраний рятівник світу, а звичайний чорношкірий хлопець зі спального району в Лондоні. Герой намагається розібратися в тому, що відбувається, і при цьому не провалити іспитовий термін на службі. Недоліком роману “Річки Лондона” можна частково назвати його фінал. Книга так добре розкручує інтригу і нашаровує деталі світу, що трохи скомкана, а іноді занадто поспішна, кінцівка відчувається трохи дивно. Наче автор і сам трохи стомився і вирішив розв’язати усе швидше, ніж того вимагала історія.Але це все одно не заважає мені рекомендувати цю книгу, якщо вам подобається усе вище описане. Бо загалом “Річки Лондона” — свіже, атмосферне і розумне міське фентезі. Такий Лондон мені точно хочеться досліджувати далі, тому нумо робити це разом.#рецензія #читаємоБогдан📱Ютуб-канал Pavlo Fantastenko | 💰Підтримка каналу