Видавництво Богдан

🖋️ Джеймс С. А. Корі📖 Експансія. Сходження Персеполісу📚 Видавництво: БогданЗдавалося б, краще вже нікуди, але черговий том «Експансії» знову перевершив всі очікування 😊. Розповідь починається через три десятиліття після подій «У попелі Вавилону». Земля нарешті більш-менш оговталася після метеоритних ударів: "Пошрамована. Поламана. Переосмислена. Перебудована. Перевтілена." Марс здебільшого теж пристосувався до нової реальності. Колишні вороги тепер об'єдналися в КЗМ — коаліцію Землі та Марсу.Навіть протистояння Поясу та внутрішніх планет вже позаду. Тепер система Сол об'єднана та згуртована, а створений нею Транспортний союз керує брамами між 1300 світами та встановлює свої правила переходів і торгівлі між ними. Що, звісно далеко не всім до вподоби."В теорії відбувався масштабний паралельний експеримент над можливими формами людського співіснування, шанс переробити саму структуру культури людства. Але якимось чином у практичному підсумку все закінчувалося, як завжди." Бюрократична система, що ставить політичні міркування понад виживання колоній та ігнорує прагнення до незалежності останніх, була далекою від ідеалу, але стабільною. Аж раптом в один момент стабільності й миру настав край…Заснована представниками марсіанської бунтівної флотилії, Лаконія усі 30 років присвятила побудові нового суспільства, освоєнню технологій на основі протомолекули та розробці планів про "галактичне суспільство миру, процвітання та співпраці". І ось тепер вони вирішили, що надто довго ховалися від решти людства, час похвалитися здобутками, тобто — захопити станцію Медіна і контроль між 1300 світами. "Повільна зона, або кільцевий простір, або мережа брам. Збіса химерне місце, хоч як його називай" першою опинилася в епіцентрі подій. Ні станція Медіна, ні система Сол не виявилися готовими до нападу. "Надто масштабне. Надто химерне. Надто раптове." вторгнення заскочило всіх зненацька, поставивши перед межею, "що відділяє життя під чоботом завойовника від смерті до кінця зміни".По-перше, про усе пов'язане з Лаконією читати було неймовірно цікаво. Ідеологізоване та строго ієрархізоване суспільство, що підкорило химородну технологію, під владою верховного консула, абсолютного військового правителя та безсмертного бога-імператора в одній особі — ще б було не цікаво 😏.По-друге, нова зустріч зі давніми знайомими з "Россі" не могла не потішити. Усі постаріли, переглянули свої пріоритети та бажання, але багато в чому залишилися такими ж самими. Навіть Крісджен Авасарала, попри свій вік та вихід у відставку, все ще багато на що була спроможна. Чергова глобальна криза не залишила нікому шансів на спокійне життя.Та й за іншими персонажами спостерігати насправді було не менш захопливо. Каміна Драммер, президентка Транспортного союзу, та Сантьяго Джилі Сінґх, амбітний новопризначений капітан імперського флоту Лаконії, опинилися в багато у чому схожих ситуаціях і перед досить подібними викликами, однак з абсолютно інших причин та з різними мотивами й наслідками.По-третє, дійсно захопливими виявилися ідеологічна, філософська та психологічна складові історії. Автори настільки глибоко, логічно й зважено прописали ці аспекти, що навіть неправильні рішення виглядають обгрунтованими з певної точки зору і немає чіткої межі між 'добре' і 'погано'. Та й емоційності роману точно не бракує.До кінця саги ще два романи і колекція оповідань, а стає все цікавіше й цікавіше. Залишається ще одна нерозкрита загадка й вона ж — найбільша з колись бачених людством загроз. Дуже вже хочеться нарешті отримати всі відповіді.#читаємоБогдан

РОЗІГРАШ 🫣«TOWNBOOKS» та «ВИДАВНИЦТВО БОГДАН» дарують дилогію від Марі Нігофф «Вампірська королівська родина» - «Коли впаде король» та «Коли зійде королева» ❤️псссс. це повністю завершена дилогія🌟про що ця історія:У світі, де безроздільно правлять вампіри, а люди змушені їм підкорятися, юна Флоренс Готорн робить відчайдушний крок. Вона добровільно стає новою Кривавою нареченою короля вампірів Бенедикта. Але дівчина робить це не заради багатства чи слави. Її єдина мета — увійти в довіру до монарха та зруйнувати його імперію зла зсередини.Проте палац приховує безліч таємниць, а межа між лютою ненавистю та палким потягом виявляється надто небезпечною і тонкою. Коли початковий план помсти обертається на складну гру почуттів, стає важко зрозуміти: хто тут справжній хижак, а хто — лише здобич? У другій частині ставки зростають до максимуму, адже на кону опиняється не лише виживання, а й майбутнє обох рас. тропи:🌟від ворогів до кохання🌟таємна особистість🌟шпигунство🌟заборонене коханняУмови участі: 🌟 підписка на канали «TOWNBOOKS» та «ВИДАВНИЦТВО БОГДАН»;🌟 в коментарях під оригінальним дописом залишаєте будь-який смайлик;🌟 перешліть цей допис другу, якому теж було б цікаво взяти участь (буде перевірятися);результати розіграшу: 14.08, ми бажаємо всім удачі 🫶#розіграш

Відгук Volodymyr Ishchenko❤️Нагадуємо, що приймаємо відгуки до 10 серпняУрсула Ле Ґвін "Світи вигнання та ілюзій" 430 с. Видавництво Богдан#читаємоБогданВ цю одну чудову книгу ввійшли одразу три романи американської письменниці Урсули Ле Ґвін. Гросмейстер фантастики. Перша жінка, яка отримала премію Г'юґо за найкращий роман – "Ліва рука темряви", ще в далекому 1970 році. Це перших три романи так званого Гайнського циклу: "Світ Роканнона", "Планета вигнання", "Місто ілюзій". Неймовірний пролог, який був спочатку окремим оповіданням, одразу зацікавив і спонукав читати далі. Взагалі вельми умовний цикл, романи в якому практично не пов'язані між собою. Події в кожному з них відбуваються на різних планетах, в різні часи, з різними головними героями.Їх об'єднує Ліга Всіх Світів, в якій сотні чи тисячі планет в різних зоряних системах. На одній з цих планет, в системі Фомальгаут, космічний вчений Ґаверел Роканнон попадає в якесь раннє середньовіччя. Бронзовий вік, де панує феодальний устрій, королі, князі, лицарі. Різноманітні раси, які схожі на ельфів та гномів. А ще вітроконі, які більше схожі на гігантських котів, які вміють літати. Це дивовижне поєднання фантастики з фентезі. Сама авторка називала це "безладним змішуванням" фентезі і наукової фантастики, де поєднуються летючі коти і зорельоти, мечі і бластери, лицарські лати і захисні непроникні комбінезони, зоряні подорожі зі швидкістю світла, ансиблі – комунікаційні пристрої для миттєвого зв'язку, які долають величезні космічні відстані з надсвітловою швидкістю.Авторка приділяє багато уваги саме цій відносності часу та відстані між зоряними системами, відстані які важко собі уявити, показує наскільки людина мала, незначна, нікчемна в космічних масштабах Всесвіту. За одну ніч може минути десятиліття, страшна Зима може тривати половину життя людини, а під час космічної подорожі на пару світлових років, на планеті минають цілі століття. В світі Планети вигнання, люди-колоністи, які прибули з іншої системи, лишаються відрізаними від цивілізованої Ліги Всіх Світів і важко виживають на планеті, яка шістдесят земних років здійснює тільки один повний оберт навколо своєї зірки, свого сонця. Один їхній рік триває як 60 земних! Треба об'єднуватися з місцевими племенами, щоб разом протистояти суворій Зимі і Орді завойовників, яка суне на колонію. Проходять століття, тисячоліття і на Землю з цієї далекої колонії повертається експедиція. А в колисці людства знову настав Кам'яний вік, про Лігу Всіх Світів вже ніхто і не пам'ятає, її захопили чужинські прибульці, Ворог, який поневолив і перетворив диких землян на рабів за допомогою думкомови – телепатії, стираючи їм пам'ять та всі спогади у Місті ілюзій.Тож загалом це дуже цікава історія, така собі повільна довга мандрівка, читається спокійно, сюжет плавний, неспішний, в цих Світах вигнання та ілюзій немає багато подій та екшену. Моя оцінка 8/10. Також не можна не відмітити працю перекладачок Наталі Михаловської та Марії Великанової, з якою любов'ю та повагою до авторки, вони звертаються до читачів в передмові та післямові.

🎭Бен Ааронович «Річки Лондона»📚 Видавництво: БогданЗ цією книгою я дуже гарно й весело провела час 😊. Це чудове, не банальне і дотепне поєднання міського, міфологічного й комедійного фентезі та містичного детективу з дуже харизматичним головним героєм.Все почалося холодної січневої ночі. Констебль Пітер Ґрант охороняв місце злочину до світанку і, так вже трапилося, допитав привида-свідка 😳.Пізніше він іноді задумувався, чи могло б його життя скластися інакше, "значно нудніше й достеменно безпечніше? Чи міг на моєму місці опинитися будь-хто, чи то таки доля? І в моїх міркуваннях виринули мудрі слова мого батька, який одного разу сказав: «Хто його зна, чого взагалі, курва, щось відбувається»".На той момент Ґрант ще був інтерном відділу з розслідування убивст поліції Лондона на завершальному етапі випробувального терміну. І якраз після цього дізнався, що його направляють у відділ ведення справ. А він ж бо хотів у слідчий відділ — "підтримувати королевин мир", "вершити порядок із хаосу", — а не бути офісним планктоном.Втім, ні тому, ні іншому не судилося статися — Ґрант став учнем чарівника 😲, тобто помічником детектива головного інспектора Томаса Найтінґейла з відділу економічних та особливих видів злочинів.Пітер Ґрант скептичний і самоіронічний, прямолінійний, допитиливий і відкритий до нового, простацький, але знає своє місце й можливості (зокрема, коли слід змовчати, закрити очі, збрехати чи відступити). Часто відволікається на щось і буває не надто уважним до деталей, але наполегливий і завжди намагається доколупатися до суті, коли його щось дійсно зацікавить.Знайомство з Найтінґейлом кардинально змінило світогляд і життя Ґранта: "Я витріщився на нього. Я не вірив у привидів, фейрі чи богів й останні кілька днів почувався наче на виставі усе чекав, коли з-за куліси вийде фокусник і попросить мене вибрати карту — будь-яку карту. Я не був готовий повірити в привидів, але така вже штука з емпіричним досвідом — він трапляється."До слова, повірити Ґранту довелося не лише у привидів, а й у інших надприродніх істот і в магію. За словами Найтінґейла, магія пішла на спад, затьмарена наукою й технологіями, але нікуди не зникла. Разом їм довелося розплутувати низку жахливих, непояснюваних з точки зору науки і здорового глузду, злочинів, а також шукати способи не допустити війни між богами річок Лондона 🙂.Спостерігати за цією парочкою суцільна насолода: драйвово, містично, місцями криваво, але часто ще й дуже весело. Наприклад, завжди дуже потішною була бюрократична тяганина з відпрацьовуванням правдоподібних версій замість надприродної правди.Заодно познайомилася з буднями лондонського копа, як-от: "є певні засадничі речі: птахи літають, риби плавають, а дурні й поліціянти кидаються в гущу подій" чи "стандартний протокол взаємодії з притрушеними довбограями: підтримувати розмову, підійти ближче, схопити, коли ті відвернуться".Твір загалом дуже вайбовий. Сам Лондон, багатий на історії та спогади, відчувається на кожній сторінці. Ще й розповідається багато про його історію та фольклор долини Темзи.Переклад, до речі, дотепний і з характером, наприклад: "Тож отак, пані та панове, ми даємо раду з упирями в старій добрій Лондонщині".Словом, я у захваті, хочу ще. Якщо вірити GoodReads, серія загалом налічує 10 романів і ще купу повістей, оповідань і навіть коміксів. Треба їх усі! ❤️#читаємоБогдан

Відгук Natalia Lutsyshyn ❤️Франк Шетцінґ «Рій»Видавництво: БогданЦікаве співпадіння трапилося: почала дивитись німецький науково-фантастичний телесеріал «Рій», а за кілька днів дізналася, що його знято за книгою, яку скоро видадуть українською. Отак на половині сезону і зупинилася, щоб спершу познайомитися з першоджерелом. До слова, читати роман виявилося цікавіше (але серіал таки додивлюсь, цікаво скільки всього там ще переінакшили і нащо, зрештою).Цей товстунець зумів вразити не лише своїм розміром. Хотілося б багато про що написати у відгуку, але спробую таки коротко пройтись по головних пунктах.Сюжет. В різних локаціях світу починають траплятися дивні речі, пов'язані з океаном та його мешканцями: спостерігається зміна поведінки тварин, мутації, пошесті, зникнення людей, одна за другою корабельні аварії, екологічні катастрофи, тощо. Раптова одночасна поява цих аномалій викликає багато питань, а всі спроби знайти їм раціональне пояснення заходять у глухий кут.Розповідь ведеться з точки зору кількох головних і ще десятків епізодичних персонажів. Цей факт, а також сама манера оповіді, сприяють цілковитому занурення в історію, можливості поглянути на неї з різних сторін і відчути увесь її масштаб. Більшою мірою здавалося, що я проживала історію, а не просто читала її.Також хочу зазначити, що давненько не зустрічала такої уваги до створення образів головних персонажів: від зовнішності, передісторій та характерів до їхніх слабкостей, вподобань, амбіцій і взаємостосунків. Складалося враження, що я особисто була знайома з героями й через пройнялась якщо не симпатією, то принаймні повагою до більшості з них (а декого й зненавидіти встигла).Сподобалось як з розрізнених і, здавалося, ніяк не пов'язаних фрагментів розповіді (бо спроба пов'язати їх з раціональної точки зору скидалась би на божевілля чи теорію змови) поволі вибудовувалася цілісна картина, і те, наскільки різними й суперечливими були теорії щодо причин і наслідків проблем та методів їх вирішення.Вразила реалістичність розповіді. Якщо прибрати фантастичний елемент, усе розказане головним чином є абсолютно правдивим. Фантастика тут, хоч і відіграє рушійну сюжетну роль, служить радше інструментом привернення уваги до проблематики роману.Власне, головною у творі є глобальна екологічна тематика з усіма пов'язаними аспектами. Екосистемам Землі й океану зокрема та впливу людства на них приділено дуже багато уваги. Також показано наскільки крихкою та вразливою є людська цивілізація, наскільки самовпевненою, необачною та безвідповідальною у ставленні до природи. Пов'язаними з цим є теми людської ідентичності, самовизначення, особистісних та геополітичних стосунків.А ще сподобалось як змінювався характер самої розповіді: то меланхолійний і неквапливий, то пригодницько-азартний, розслаблено-романтичний, драматично- неспокійний, загадково-тривожний, напружено-динамічний, діловий, детективний, апокаліптичний…Фантастична складова виявилася теж дуже цікавою та ідеально вписуються у серію «Чумацький шля», але без спойлерів тут навряд чи можна щось коментувати, тому.Зважаючи на поточну геополітичну ситуацію в світі, трохи смішно було читати про США — "ми єдина наддержава", що тримає на плечах весь світ . "Тож де, по-вашому, буде світ без США? Ми єдиний фактор стабільності, що лишився. Є тільки одна стійка модель національного та міжнародного успіху, правдива і необмежено для будь-якої людини в будь-якому суспільстві, а саме: американська." А от поведінка деяких надміру амбітних персонажів з манією величі, наділених особливими повноваженнями, ані на грам не викликала здивування.Нарешті щодо питання, яке хоч-не-хоч виникає до настільки об'ємних книг: чи виправданою є така кількість сторінок? У даному випадку, вважаю, так. Звісно, при бажанні можна було б скоротити книгу навіть удвічі, але тоді втратилась би уся глибина історії й вона перетворилася б на сюжет чергової третьосортної кіношки про катастрофи чи прибульців, що забуваються одразу після перегляду.P.S.: Не дуже коротко вийшло, але для книги на 1000+ сторінок, вважаю, прийнятно .#читаємоБогдан

☠️ Марі Морт «Кістяна Вежа»📚 Видавництво: БогданЦе неординарна темне фентезі з похмурою готичною естетикою, медитативним темпом оповіді й при цьому високою концентрацією подій та великою кількістю персонажів.Світ, про який йде мова, — небезпечне похмуре місце на порозі глобальної війни й занепаду. Він сповнений магії, а поруч з людьми, більш-менш в гармонії з ними, живуть різноманітні магічні створіння: некроманти, вампіри, перевертні, відьми, ельфи й навіть втілені древні демони з багряних вод Першоокеану.Та нещодавно з'явилися фанатики, котрі виступають проти будь-якого використання магії та заповзялися винищувати магічних створінь. Їхня кількість стрімко зростає. Існуючий порядок ось-ось розвалиться і світ порине у хаос.Незважаючи на відносно невеликий обсяг роману, він динамічний і насичений подіями. Розповідь нелінійна, з постійним перемиканням між багатьма POV-персонажами та численними флешбеками. Герої у книзі на будь-який смак: різних рас, характерів і з різними мотивами. Їхні передісторії подані досить лаконічно, але достатньо, щоб скласти про них враження й обрати тих, хто більше до вподоби.Інша особливість — спокійний, медитативний темп оповіді та пафосний стиль з акцентами на розлогих описах локацій, внутрішніх переживань персонажів та створенні відповідної атмосфери, котрій приділена особлива увага.Готичні локації й естетика смерті є невід'ємними частинами цього позбавленого яскравих барв, жорстокого й нещадного світу: містичні локації, замкнені простори, склепи, замки, підземелля, руїни, кладовища, ребристі склепіння, голчасті вікна, колони, вітражі, мозаїки, окультні символи, обвиті дикими трояндами могильні плити… Настрій роману меланхолійний, депресивний, сповнений фаталізму під акомпанемент поховальних мотивів. Життя — "вервечка втрат і страждань", все тлінне й минуще. Оспівуються блаженний спокій небуття, похмурі думки клубочаться чорними хмарами… Усе зловісне, гнітюче, макабричне, сповнене печалі, порожнечі й смутку, відчаю, скорботи, трагізму, смирення приречених, ірраціонального жаху, тліну, мороку і могильного спокою…Загалом, мене зацікавив роман і планую читати продовження. Хотілося б, щоправда, трохи більш структурованого викладу подій. Сподобалася ідея твору, неідеалізовані (радше навпаки) персонажі та незвичайна атмосфера 🖤. Щодо останнього, власне, хочеться наголосити на її депресивності ⚠️, тому в похмурому настрої краще, мабуть, відкласти книгу на потім й обрати тим часом щось позитивніше й життєствердніше.Окремо хочу відзначити надзвичайно привабливе оформлення книги 😍. Ну і наявність карти завжди великий ➕ для будь-якого фентезі.#читаємоБогдан

Відгук Volodymyr Viatrovych❤️"Луна. Новий Місяць. Книга 1" Ієна Макдональда Ця книга — фантастика, крута суміш «Дюни», «Гри престолів», «Фундації» та «Заради всього людства».Як видно вже з назви, вона про освоєння Місяця. А оскільки займаються цим здебільшого люди, то все, звісно, супроводжується боротьбою за владу й гроші, сексом та насильством. В основі сюжету — протистояння кількох «олігархічних» родин, кожна з яких прагне стати єдиною владою на Місяці.Письменник створив цікавий фантастичний світ із купою технічних (спершу не надто зрозумілих) деталей. До того ж усе це щедро присмачене бразильським фольклором. Макдональд розкриває особливості цього світу поступово, разом зі стрімким розвитком сюжету. Тому «входження» в книгу забере трохи часу, зате потім вона серйозно затягує.Якщо є бажання на якийсь час відволіктися від наших проблем і насолодитися тим, як зі своїми (напрочуд схожими на наші, хоч і в геть інших умовах) намагаються впоратися інші, десь далеко від Землі, рекомендую.Наразі українською дякуємо Видавництво Богдан вийшла лише перша частина трилогії. І вона, звісно, закінчується в найдраматичніший момент.Тому чекаємо на продовження.

🌟 Олена Демір "Анфілада"Богдан8,5/10Довгий список книга року ВВС 2024...боротися за власне життя завжди варто, особливо, коли правда на твоєму боці Можна я одразу скажу про свої враження? Це було афігєнно!! Якщо не сказати більше...🌟 Це той варіант, коли читаєш і не можеш відірватися, тому що конче необхідно знати, чим же все завершиться. Написано шикарно: мова, стиль, сюжетні гойдалки -- мені все не зайшло, а залетіло.Життєва історія дівчинки з неблагополучної сім'ї зі всіма "витікаючими": мати-п'яничка, яку ГГ називає "та, яка мене народила", злидні, дрібні крадіжки, щоб прогодуватися, гвалтування, проституція, вбивство, зона і "бєспредєл" -- усе лайно життя на сторінках цієї книги.🌟 І при всьому цьому вона неймовірно світла і позитивна. Не знаю, як авторці це вдалося, але це так.📚 Читав відгуки, що все дуже чорнушно і надто тригерно, але то, мабуть, "Район Д" Чеха чи "Юпак" Сайгона ще не читали або "Хто ти такий?" того ж Чеха. Мені навпаки все зайшло і не здавалося зайвим, жодна деталь не тригерила і не викликала роздратування. Тут суцільне зло, яке межується із таким же всеохоплюючим добром -- усе як у житті.Тут герої війни, які одночасно можуть бути гвалтівниками чи мародерами, міліція, що покриває дитячу проституцію, і прості люди, які виборюють правду, навіть коли це здається неможливим, тут система, що ламає і знищує людину, і проста доброта бабусі, яка повертає тебе до життя і віри....такі почуття, як любов і ненависть, занадто яскраві, інтенсивні, виснажливі. Занадто ніщивні, щоб перебувати у них постійно. Вони не дають нічого, крім вогню і божевілля. І виходиш ти з них випаленим і напівживим 🌟Час, який ГГ провела у бабусі в селі -- це найкращі сторінки книги: нічого ніби не відбувається, але правда і сенс життя саме тут, поруч із рідними людьми.А ще по всій книзі авторка свідомо розкидує суспільно-політичні наративи: про імперію, незалежність, Майдан, війну, літературу... Їх небагато і вони не заважають. Навпаки дають палітру життя країни, у якій живе Маріка.На бабусиному горищі, у далекому селі, майже в серці України не було книжок українською. І не дивно, я знала, скільки сил доклала російська імперія, а потім і "освіти" для того, щоб їх і надалі не було 🌟 Це книга, яку читаєш і хочеться читати далі, дуже класно і цікаво написано. Гортаєш сторінку за сторінкою, проживаєш усе разом із ГГ, вболіваеш, хвилюєшся, емоційні гойдалки, сльози, шмарклі і все таке, і до останньої сторінки думаєш, чи витягнуть цю історію вони обидві -- і авторка, і її героїня.Однозначно в мій ТОП року.#сучукрліт#читаємоБогдан

Звеличення королів - К.С.ПакатМоя оцінка: ★★★★★Хороше завершення трилогії, хоч моєю улюбленою частиною і лишається «Принцовий гамбіт» 😏Третя ж книжка відсотків до 65 йшла мені на тверду четвірку, і лише фінал змусив мене поставити пʼять. Але про все по порядку.Що мені сподобалось?📚 політичні інтриги й захопливий сюжет Масштабні битви, таємні угоди, несподівані союзники, болісні зради і сюжетні повороти, від яких хочеться хапатись за голову. Десь після двохсотої сторінки мені доводилось прикривати собі текст рукою, бо ситуація розвивалась так стрімко, що наступний абзац міг повністю все змінити. 👑 ЛоранУ попередніх частинах він майже завжди мав план, приховану інформацію або запасний хід. Навіть в ситуаціях, де всі перебували у небезпеці, він залишався тим, хто знає більше і зі стовідсотковою ймовірністю має в рукаві декілька козирів. А тут ми поступово почали бачити його іншим — вразливим, іноді беззахисним, щирим та ніжним. І мені дуже сподобалось те, як він одночасно міг бути люблячим та жорстоким, відданим і незламним, турботливим і хитрим. Він залишився гострим, розумним і здатним завдати болю однією фразою, але під цим дедалі чіткіше ставало видно людину, яка просто не знає, як пережити близькість без очікування зради. Він не став зовсім іншою людиною, просто почав відкривати іншим ті речі, які завжди лишав лише для себе.🎩 Дамен Відважний, відданий, рішучий, він звик вирішувати конфлікти на полі бою, а тут йому вперше доводиться самому плести інтриги, розробляти плани та використовувати розум замість мʼязів. Він мусить не лише повернути собі престол, а й захистити тих, кого любить, та вирішити — він хоче просто відновити колишній порядок або змінити систему, яка здавалася йому нормальною, поки він перебував на її вершині. Мені в цій частині він дуже сподобався. 🩶 любовна лінія Пані Пакат вміє писати «від ворогів до закоханих» так, що ти в них віриш. І це одна з моїх улюблених квірних пар евер (після першої книжки ніколи не думала, що скажу це). Мені дуже сподобалось, що в цій частині стосунки героїв не будуються через потяг. Фізична напруга між ними є, але вона не вирішує конфлікту — їм потрібно навчитися бачити одне одного без ролей полоненого, господаря, ворога чи політичного союзника. Вони крок за кроком вчаться бути вразливими, довіряти, віддавати владу в руки іншого і не користуватись слабкістю. І slow burn тут спрацював так добре, що я просто намагалась пищати не надто голосно. Що не дуже сподобалось? 📖 Перша половина книжки давалась мені важко (я читала 150 сторінок три тижні), бо мені просто не було достатньо цікаво — чомусь в мене не було таких яскравих емоцій, як тоді, коли я читала перші дві частини. Але відсотків після шістдесяти це змінилось, тож це такий собі мінус, серединка на половинку. 📖 Розмитий фінал. Це не відкритий фінал — все завершується досить однозначно, але все одно лишається дуже багато питань. Мені бракує епілогу. Я розумію, що буде ще збірка новел, але хотілось би дізнатись про все в цій же книжці, бо останні рядки останнього розділу викликають тільки агресію, а не відчуття завершеності.Хотілося б побачити, що означає завершення війни для звичайних людей, солдатів і двох держав. Дізнатись, що далі буде з головними героями, та й з другорядними теж. І загалом побачити, що буде далі — цього ж дня, завтра, через місяць, та хоч що-небудь побачити, ну хіба я так багато прошу? 😔Але книжка хороша, як і вся трилогія (хоч «Темне сходження» я все одно люблю більше»).Видавництво: 🌟 Богдан#звеличення_королів_к_с_пакат #читаємоБогдан#відгуки_chornobrova_karooka

Польська пам’ять і українські наративи в книжці Зємовіта Щерека «Уявне місто Львів»📚Книжка польського письменника Зємовіта Щерека «Уявне місто Львів» вийшла у 2022 році, торкнувшись перших місяців повномасштабної російської війни. Українською її видали у 2025 році у видавництві «Богдан».Львів для письменників чи журналістів – одна з найвдячніших тем. Але водночас одна з найскладніших і найслизькіших. Бо, з одного боку, це місто чудово надається для каталогізації тем: історія, культура й традиції, рок-н-рол, футбол і революції. Та з іншого – неодмінно несе ризик для автора потрапити в пастку банальності або наштовхнутися на гострі кути неоднозначності.Зємовіт Щерек проспацерував між цими небезпеками доволі вдало. Його книжка задає тон оповіді практично вже своїм заголовком – «Уявне місто Львів». Так автор заявляє, що не претендує на створення чергової «правдивої історії Львова». Навпаки, він попереджає: будь-який Львів, який носять у своїй уяві колишні, теперішні чи майбутні містяни й гості міста, – це певною мірою вигадка. Історія цього міста настільки складна й багатошарова, що будь-яка спроба описати його неодмінно перетворюється лише на конструювання чергової версії реальності. У цьому сенсі «Уявне місто Львів» – це версія Львова, яку носить із собою Щерек.Читати далі:https://culture.pl/ua/stattia/polska-pamyat-i-ukrayinski-naratyvy-v-knyzhtsi-zyemovita-shchereka-uyavne-misto-lviv