Авангард (АКС)

83 роки тому, 14 жовтня 1942 року, український дух знову знайшов свій вияв у збройній боротьбі. За рішенням проводу Організації Українських Націоналістів постала Українська Повстанська Армія.В основі їхнього спротиву лежав український націоналізм — не як партійна доктрина, а як найвищий імператив, як релігія служіння Нації. Це ідеологія сильних, готових брати на себе відповідальність за долю мільйонів і жертвувати всім заради вищої мети. Сотні тисяч найкращих синів та доньок України пройшли крізь лави ОУН та УПА, обравши шлях честі, боротьби та самопосвяти.Цей день — свято українських націонал-революціонерів, свято нескореного духу та вірності національній ідеї. Десятиліттями його відзначали потай, бо святкувати було небезпечно: радянська влада таврувала борців за незалежність як “ворогів народу”, намагаючись зламати пам’ять про визвольний рух. Але попри репресії, українська традиція боротьби не зникла — вона передалася новим поколінням.Минули роки, а споконвічний ворог нікуди не дівся — і вже сьогодні на полях уже не партизанських, а загальновійськових боїв, у сирих бліндажах і випалених лісопосадках кров'ю пишеться нова сторінка в книзі звитяг української нації. Не менш героїчна, аніж чини наших предків, з плеядою нових героїв, які залізобетонно закарбували себе у світовій воїнській історії і обов'язково виборють довгождану перемогу.Варто згадати, що 14 жовтня — день козацької слави, лицарства й військової честі, що має глибоке коріння у національній традиції. Саме 14 жовтня відзначається це свято, це наша історична тяглість, що має велике значення національної боротьби.

Запрошуємо на вечір поезії про боротьбу, в памʼять про друга Арджуну, що поліг, ставши на шлях воїна.10 жовтня о 18:00 спільно з «Братством» ми зберемося на лекцію про культуру доби перших національно-визвольних змагань. На вечорі ми ознайомимось ближче із творчістю Євгена Маланюка, Олега Ольжича та Олени Теліги, заслухаємо їхню поезію. Цей захід присвячений памʼяті авангардиста Сергія «Арджуни» Кальницького, який також знаний на псевдо «Фокс» і «Айн-Цвай». Сергій прийняв свій останній бій у складі батальйону «Братство». Друга частина заходу – присвячена йому, де ми обміняємося цінними спогадами про Сергія, щоб памʼять про його чин жила поміж нас, його життєвий досвід став прикладом та рушієм до змін для молодого покоління.Деталі про місце проведення – після реєстрації. «І крізь папери, крізь перо,Крізь дні буденні — богоданноРокоче запорозька кровМіцних поплічників Богдана —Тих отаманів курінних,Що під гармати революційУміли кинуть п'яний сміхВ скривавлене обличчя — муці.» - Євген МаланюкРЕЄСТРАЦІЯ ЗА ПОСИЛАННЯМ

Поміж густих лісів Холодноярщини, на землі, просякнутій кров'ю боротьби, серед скіфських, русинських та козацьких курганів, ми зустріли Літнє Сонцестояння.Ця земля століттями виштовхувала наверх, до тріумфів, хвилі поколінь української військової еліти. 21-го червня Авангардисти з бойових підрозділів зібралися разом з родичами загиблих лицарів Авангарду, пораненими ветеранами Авангарду, цивільними помічниками, волонтерами, молодшим крилом організації та з друзями Авангарду з інших організацій. Сонцестояння — тріумф непереможного Сонця і чарівна мить єднання з усіма попередніми поколіннями найкращих людей нашої землі. День почався сильним дощем, та в час зустрічі, ніби на милість вищих сил, хмари розвіялися. Пообіді, весь день нас тішили теплі промені сонця, в світлі яких і проходило подальше дійство. Наша ватра палала біля давнього гайдамацького ставу, посеред дубового гаю. Погляд на життя через призму Традиції — завжди символічний: цей вогонь як пов'язує нас з вищими силами, так і символізує вогонь життя нашої Нації, що не має перериватися ніколи. Згідно з давніми обрядовими іграми, учасники святкування Сонцестояння стрибали через ватру та купалися в ставі. Наступного дня ми відвідали Мотрин Монастир — центр Колівщини та Холодноярського повстання, де Максим Залізняк, а потім отамани перших визвольних змагань свого часу мали свій військовий штаб, і де колись справжнє українське священство, ще пов'язане в ті часи із вищими силами, надихало козаків на відвоювання України. Відвідали могилу головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака у с. Мельники, а потім — могилу друга Авангарду, командира Фрайкору Георгія "Жори" Тарасенка; далі тисячолітній дуб на хуторі Буда та с. Жаботин — купалися там в ставку, де свого часу любив прохолодитися у спекотний день Максим Булінь.Ми завжди маємо пам'ятати про свою належність до органічного, природнього порядку, що втілюється в космічних ритмах і циклах. Нехай палає вічно вогонь життя українства, на славу наших великих предків!

Після обстрілу Києва московитами 17 червня, столиця зазнала великих руйнувань та людських жертв серед мирних жителів міста. Пасіонарна молодь з Авангарду,Гетьманського Гарнізону,Української Кровної Єдності, Братства та інших організацій єдиним правим фронтом вирушила на місця руйнацій, де разом із місцевими мешканцями розчищали завали, прибирали уламки скла, цегли й металу, що залишилися після ударів. Особлива увага була приділена допомозі найбільш вразливим — людям похилого віку, родинам із дітьми, тим, хто втратив дах над головою або залишився без доступу до базових речей.Національна солідарність та праця на благо нації - вияв почуття любові та жертовності, яке є складовою світогляду українських правих. Це любов до нашої нації, співчуття до кожної її частини, жага до вибудови міцної всеукраїнської національної цілісності. Ми закладаємо основи для середовища, вихованого згідно цього світогляду. Це середовище буде відокремлене від руйнівних ідеологій зовнішнього хаосу. Його оточать міцні стіни Духу, підняті якомога вище. З цього середовища, у вирі плідної праці та боротьби, народиться нова українська людина - людина героїчного типу.Долучитись до допомоги українцям після руйнацій - @Avantguardist

Паломництво в Холодний Яр: авангардисти провели похід памʼятіМолодші авангардисти вирушили у п’ятиденну, вже традиційну для нас подорож у саме серце Гайдамаччини та антибільшовицьких повстань — до Холодного Яру.Маршрут охоплював ключові місця української історії, просякнуті справжнім духом давнини.Під час походу кожен із нас вчився витримці, самоконтролю та дисципліні, випробовуючи свій дух у польових умовах.Щодня ми долали перепади рельєфу та примхи погоди. Усе це, навіть брак сну, було частиною поставленого завдання.Цей похід ми присвятили Максиму «Буліню» Квапишу — авангардисту, який загинув у бою в травні 2022 року. Максим не просто брав участь у таких мандрах і особисто організовував походи — він закладав основи майбутнього світогляду та ідеології «Авангарду», які ми зберігаємо після його загибелі. Він розумів, що дія формується не в комфорті, а справжнє розкриття людського духу відбувається в диких умовах.Нагадуємо, що незабаром відбудеться вечір памʼяті Максима Квапиша. Під час заходу побратими розповідатимуть про життєвий шлях Буліня, а його рідні поділяться теплими спогадами. Реєстрація — за посиланням у профілі.Наступний похід — улітку. Деталі — згодом.

Зниклі безвісти - не забутіУ безодні війни їхні імена не загубляться. Кожен зниклий безвісти захисник - це героїчна історія, яка має бути почута, хоч їхні долі досі залишаються невідомими.Минулого року з бойових задач не повернулися 14 Авангардистів, 7 з них досі залишаються у статусі «безвісти зниклий». Ці два слова - невимовний біль рідних і для всіх нас, які щодня чекають звістки – біль, який неможливо виміряти.Памʼятаємо чин кожного!Олександр «Олекса» Сердюков - 20.03.2024- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу у десантно-штурмовій сотні. Олекса керував обороною під час операції поблизу с.Тоненьке на ДонеччиніДмитро «Рембо» Мандзюк - 20.03.2024- командир відділення у взводі Олекси. Потрапив під мінометний обстріл, намагаючись евакуювати ОлексуМарʼян «Маріо» Гбур - 14.04.2024- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь у заході на свіжі позиції у лісі під Часовим ЯромАртем «Смішний» Новосілецький - 23.04.2024- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилеріїВладлен «Опера» Сабіна - 29.04.2024- молодий активіст Авангарду, який став бійцем нашої десантно-штурмової роти. Опера брав участь у складній розвідувальній операції, очолюючи групу. Під час цієї операції з оборони села Парасковіївка прийняв ближній бій із противникомВіталій «Ромашка» Ромашко - 29.04.24- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилерії, йдучи на заміну групи ОпериСергій «Арджуна» Кальницький - 10.10.2024- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу в ГУР. Брав участь у багатьох штурмових операціях на різних напрямках фронту. Під час своєї останньої задачі, Арджуна намагався надати допомогу своїм пораненим бійцямВ СТРОЮ!

"Г. Сковорода писав, що є дві породи людей: одні роджені вести, другі – за ними йти. «Хто колісцятком, а хто ключиком в годиннику має бути», – писав він – залежить від природи людини, від її вдачі, від «сродності», нахилу. «Черепасі сродне плазувати, орлові – літати, не навпаки»!""Ці три прикмети, шляхетність, мудрість, відвага, – три основні прикмети володарської кляси. Є про них і в Евангелії згадка, що коли провідники народу тратять мудрість, благородство і відвагу, – близькі вони до упадку. З проводом же ж, який ті три прикмети посідає, ніякий ворог нічого не зробить: шляхетного не підкупиш, мудрого – не обдуриш, мужнього – не залякаєш!...""На Україні процес занепаду вершків суспільства почався від розкладу козацької старшини, нашої правлячої аристократії, – розкладу, що осягнув свого зеніту в часи Шевченка. А нова народницька інтелігенція – що від половини XIX в. зголосила права на провід народом, не хотіла на жаль нав’язати обірвану нитку старокиївської й козацької традиції…""Що ж спільного знайдуть між собою ті різні породи людей, коли те, що одні звуть боротьбою з злом, другі називають «некультурністю» і «киринею»? Коли те, що одні звуть трусістю – звуть другі «гуманністю»; що одні картають як потурання каналії, другі хвалять як «толеранцію»; що одні підносять як героїзм, другі – знов плямують як «розбишацтво»? Коли те, що в перших є вірність ідеї і бажання боротись за неї до загину, є в других – «ексклюзивністю» і «фанатизмом»? Що в одних зветься безпринципністю й безхарактерністю, то в других є – «об’єктивністю», а прив’язання до правди своєї – «доктринерством»?"Дмитро Донцов, "За який провід?", 1948 р.Коли чекати, що комсомольці типу Квіта та йому подібних відмінять Донцова?Для нас, і для усіх представників покоління Ukraina Militans, Григорій Сковорода, Дмитро Донцов та кн. Костянтин Острозький мають більший авторитет, ніж "антидискримінаційні комітети" НаУКМА та їх прихильники.

19 квітня в Культурно-Мистецькому Центрі НаУКМА мала пройти лекція «Героїчна порода: від Старої України до Третіх Визвольних Змагань», але двері КМЦ виявилися закритими для нас. Владислава Осьмак, що вийшла зсередини та надала коментар з приводу позиції керівництва університету, відверто єхидствувала та перебивала організаторів та учасників лекції, котрі намагалися отримати пояснення від неї. Тим не менш, захід було проведено під стінами Могилянки; окрема подяка за надання стільців - працівникам ресторану, що знаходиться у парку.За тиждень до цього, студентська спілка націоналістів «Український Студент» подала звернення щодо проведення лекції в стінах Академії. Спочатку їм погодили проведення лекції, але, раптово посеред тижня надійшла інформація щодо звернення «Антидискримінаційного комітету» НаУКМА до адміністрації університету, з проханням заборонити проведення цього заходу. Приводом до звернення нібито послугував донос анонімного представника університету - чи то студента, чи то когось із керівництва. Після появи висновку цього антидискримінаційного комітету, відбулася наша переписка з Сергієм Квітом. Окрім того, що відомий зрадник націоналістичного руху (поговорюють, що в далекому минулому аж цілий сотник Тризубу ім. Степана Бандери!) Сергій Квіт повторив маячню з висновку комітету з етики, він також засвідчив себе як затятий комсомолець на службі усім відомих фондів спонсорування світової пролетарської лібертарної революції та прихильником ліволіберальної, людожерської частини євробюрократії. І це той Квіт, що казав у інтерв'ю 2021 року «Донцов хотів, щоб українці були переможцями» - цікаво, а чи дав би він самому Донцову слово в стінах університету, якби склався такий анахроністичний фантастичний сценарій? Адже Донцов був завжди зовсім незручним, та взагалі ненависним для таких провансальців, як нинішнє керівництво Могилянки. Також в переписці Сергій Квіт зазначає, що «університет є вільною трибуною для вислову для людей різних поглядів, які готові слухати і чути один одного». Його дії демонструють зворотнє: комсомольці присвоїли собі Академію та не хочуть, аби в її древніх стінах був простір свободи.Вважаємо, що з цієї події має розпочатися очищення Києво-Могилянської Академії від прихильників «ліберального тоталітаризму». Закликаємо студентів-націоналістів єднатися, аби зробити Могилянку справді вільним простором для висловлення думок.

Впродовж війни Авангард втратив багатьох представників своєї організаційної старшини. За "міжвоєнного" життя більшість цих людей беззавітно віддалася справі національної боротьби, не маючи зазвичай суспільного визнання їх справ та діючи всупереч усім обставинам. Війна показала, хто є хто - та, на жаль, представники цієї породи є великою рідкістю для України, та їх втрата щораз стає великим горем для української справи. За такими людьми лишається лише слава, і ми маємо встановити її на найвищий щабель - щоб вона овіяла нові покоління героїв, виховуючи їх за наявними прикладами видатних войовників.Незамінною втратою для нас стала і смерть Деймоса - ідеологічного референта Авангарду, історика-індоєвропеїста, перекладача, письменника.Запрошуємо на вечір пам'яті Сергія "Деймоса" Заїковського. У рамках вечора пам'яті відбудеться доповідь про життєвий шлях Деймоса, проведемо дискусію щодо ролі інтелектуала в українській національній боротьбі та поділимося спогадами друзів та родичів про Сергія.Час: 06.04.2025, 18:00Місце: Київ, Музей НаУКМА, вул. Григорія Сковороди, 2Для зручності просимо зареєструватися на Вечір пам'яті за посиланням.

Для кожного з нас важливо берегти пам'ять про близьких і продовжувати їхні справи, захищаючи і досліджуючи ідеї та ідеали, що непохитно тримають нас у цьому буремному часовому вирії. Одним з таких людей для багатьох був, є і буде Олександр "ОЛЕКСА" Сердюков, думки та дії якого завжди знаходили підтримку та внутрішній відголос у тих, хто його знає. Для когось він наставник, для когось побратим, але для всіх він був і є чудовим другом, з яким завжди можна було поговорити про насущні та вічні теми, а потім зробити класне плівкове фото.Тож запрошуємо на Вечір пам'яті Олекси, який зник безвісти 20-го березня 2024-го року, рятуючи життя побратимів і відбиваючи ворожий штурм. Разом згадаємо його, як людину і воїна, що завжди надихає кожного та є прикладом для наслідування.У рамках Вечора на початку буде проведена панельна дискусія на тему "Via Heroica українського воїнства", де з науковцями та військовими поговоримо про історію і становлення українського воїнства і мілітарної культури та який вигляд вона має зараз. Опісля неї буде проведено Вечір спогадів, де кожен охочий зможе висловити цікаві історії, що пов'язує нас з Олексою.● Дата: 20-е березня, 18:00● Місце: Червоний корпус КНУ ім. Шевченка, Мистецький салон (3-ій поверх)Для зручності просимо зареєструватися на Вечір пам'яті за посиланням.Берегти пам'ять і продовжувати справу Олекси - наш обов'язок!