Авангард (АКС)

Чую пахне смаженим... з того берега Дінця Під час одного з обстрілів був поранений Контлер, близький друг АКС.Контлер разом зі своєю батареєю вирішили трішки "попустити" ворожі "Гради" та, між іншим, знищити станції перезаряджання, що розташовувались неподалік від їхніх позицій. Тільки-но почався обстріл, розрахунок почав спостерігати за виходами, а наш покорний слуга передавати координати. Як виявилося, обстріл вівся по позиціях авангардистів: довелося шукати укриття. Внаслідок фатального прильоту касети "Граду", шматочок тиньки разом з іскрою залетів Контлеру в ліве око. На жаль, в шпиталі медики зробили нерайдужні прогнози – Контлер, найімовірніше, осліпне на одне око. Наразі наш друг носить круті сонцезахисні окуляри та пластир на окові, щоб чітко бачити хоча б правим. Наостанок, варто додати, що попри рекомендації лікарів щодо скорішої госпіталізації та сильні больові відчуття, авангардист не тільки не залишив свій підрозділ, а ще й того ж дня разом зі своїм підрозділом знищив 16 (!) ворожих душ, серед яких були 2 командира взводів.

31 липня градус конфлікту між Косово та Сербією досягнув критичної точки. Влада Косово за 14 років нарешті вирішила скасувати реєстрацію сербських номерних знаків. Це означає, що сербам потрібно переводити свої номерні знаки на косовську реєстрацію, інакше вони будуть недійсними та не зможуть знаходитись в країні чи перетнути її кордон. Таке рішення прийняли у якості відповіді на сербську політику, яка не визнає жодних атрибутів Косово, включно з номерними знаками.Сербське населення північної частини країни вийшли на протести, будували барикади та перекривали дороги; у відповідь на таку тусовку відправився косовський спецназ. Президент Сербії Вучич, крокуючи стопами "великого братка" заявив про необхідність "денацифікації". На випадок цього у Косово сидить контингент KFOR (це такий вєртухай від нато, шоб на балканах не піздились), який готовий дати по зубах сербським денацифікаторам.У роздмухувані конфлікту зі сторони сербів можна чітко побачити русняві інтереси – переключення уваги інформаційного простору добряче відволікає світ від України. Щоправда, Белград і Приштина розуміють, що ескалація конфлікту невигідна нікому, тому сторони зійшлись на повторний розгляд рішення через 30 днів. Щось підказує, що 31 серпня серби слухняно підуть реєструвати косовські номери, хоча хто його зна...

З 5 по 8 серпня на території Сектор Гази пройшла (((спеціальна військова операція))) «Світанок», а у відповідь — (((ракетна спецоперація))) бойовиків Ісламського Джихаду по прилеглих містах Ізраїлю. Тригером для спецоперації став арешт шейха Бассама-аль-Сааді на початку серпня, лідера політичного крила Ісламського Джихаду, в місті Джанін, Палестинська автономія. Затримання супроводжувалося зіткненням бригади Аль-Кудс з окупаційними силами. Згодом члени руху ІД оприлюднили вимогу: звільнити аль-Сааді та всіх інших в'язнів, інакше буде «помста» за умови утримання полонених та безпрецедентне вторгнення на територію Палестини. Ізраїль, довго не думавши щодо відповіді (аж 5 днів!), i 5-го серпня здійснив авіаційний удар по Сектору Газа через «особливе становище в тилу». Результатами чергової "бульдозерної" self-defense операції, згідно з даними Міністерства охорони здоров'я Палестини, стали 44 загиблих (арабською — мученики) та 360 поранених серед цивільного населення. Конфлікт вирішився за участю Єгипту, який пообіцяв допомогти із звільненням ув'язнених. Прем'єр-міністр Ізраїлю, Яїр Лапід, заявив, що у триденний термін були виконані всі поставлені завдання.Без втручання ХАМАСу, це конфлікт зійшов нанівець; на відміну від торішньої травневої ескалації за ініціативи цього кружка любітелей Аллага на протиправне виселення арабських сімей з власних домівок. На цей раз сутичка пройшла виключно між Аль-Кудс та ізраїльськими вояками. Не останню роль зіграв також тиск зі сторони Єгипту і відповідь на провокацію ізраїльських спецслужб з боку ІД обмежилася лише постіками із погрозами. Тепер, коли українське суспільство намагається стежити та розділяти світових гравців на "своїх" та "чужих", слід нагадати, що Ізраїль не найкращий варіант для союзника. Зовнішня та внутрішня політика Ізраїлю багато в чому нагадує прояви національної політики, або скоріше, користуючись термінологією всіляких постмодерністів... психопатії. На міжнародному рівні це заняття нейтральної, пасивної чи мейнстримної позиції, тільки якщо в певній країні не виникає чергове єврейське питання. Саме тому для ізраїльської громадськості, після того, як Лавров порівняв українців із нацистами, було важливо відреагувати лише на згадку про єврейське коріння Гітлера. Щодо внутрішньої політики — це безкомпромісна жорстокість з тими, з ким вони мають тісні зв'язки, з палестинськими мусульманами.Об'єкт сіоністської політики — це виключно євреї. На цьому можна поставити жирну крапку. Адже навіщо надавати озброєння сторонній країні для захисту своїх же євреїв в тому числі, якщо їх можна просто репатріювати, та водночас великодушно звільнити арабські будинки десь в окупованому Східному Єрусалимі? Тим більше, що для Ізраїлю зараз на порядку денному стоїть значно серйозніше міжнародне питання, ніж війна в Україні, а саме закриття репатріаційного агентства в Москві, клієнтура якого після 24 лютого складалася з рідкісних російських лібералів та опозиціонерів усіх сортів.