Край

«Відео Бенні»: Я хочу побачитиПродовжуємо розповідати про фільми з програми ретроспективи.«Я хочу дізнатися, як це» — з цієї фрази народився задум для «Відео Бенні». В інтервʼю французькому кінокритику Сержу Тубіана, Міхаель Ганеке розповів, що якось читаючи газету, у розділі кримінальної хроніки натрапив на повідомлення про вбивство однією дитиною іншої. Свій вчинок малолітній вбивця мотивував фразою: «Я хочу дізнатися, як це». Цей епізод настільки вразив режисера, що він протягом кількох років колекціонував повідомлення по подібні злочини, і за його словами, ще декілька разів зустрічав ідентичний мотив. Саме такий мотив звучить і з вуст персонажа у «Відео Бенні».Формально ця картина є завершенням «трилогії заледеніння», однак по суті «Відео Бенні» є прологом до «Веселих ігор». Не випадковою є також участь актора Арно Фріша в обох картинах — його персонажі є якщо не прямим продовженням, то реінкарнацією одного-єдиного образу, однієї ідеї — ідеї video. У перекладі з латині, video означає «дивлюся». Вже у назві Ганеке прямо формулює проблему. Персонажа Бенні рухає тільки один мотив — він прагне «дізнатися, як це» — він хоче побачити. Це бажання веде його навмання через усі кордони, поза межі добра і зла, до веселої науки відео.«Трішки холодніше ніж «реальність» — так описував Ганеке «Відео Бенні». Холодні, приглушені кольори створюють необхідну дистанцію між глядачем та картиною. Цей прийом робить образи максимально ясними, позбавляє будь-яких сентиментів. На екрані кристалізується прозоре наче кришталь питання: що значить дивитися відео?підписатися | квитки на Ретроспективу Ганеке | наш сайт

«Веселі ігри»: Глядач як співучасникМенше тижня до фільму-відкриття. Ми починаємо розповідати про кожен фільм програми, і першою буде саме ця картина, хоча це далеко не перший фільм самого Ганеке. Такий нехронологічний крок необхідний тому, що це дійсно «фільм-відкриття» — навіть не стільки самої ретроспективи режисера, скільки питання про те, що таке кіно взагалі і яка роль глядача в дійстві на екрані.Тому мова про «Веселі ігри».Премʼєра фільму відбулася в Каннах у 1997 році, і замість очікуваного, так званого «високого» кіно з Австрії публіка отримала справжній ляпас. Через це десь третина глядачів покинула зал, і цей факт аж ніяк не типова реклама для чергового штучного фестивального «скандалу». Ганеке й сам зізнавався, що зняв таке кіно, з якого глядачам краще піти, ніж залишитися.Таким чином, глядач замість звичної дистанції до дійства отримав оголене до нервів питання: чи відповідальний я за свій погляд? Чи можу я «просто» дивитися? Зрештою, проблема «бачення» як співучасті набуде подальшого сенсу і в майбутніх картинах режисера.Роль Анни спочатку запропонували неперевершеній Ізабель Юппер — постійній виконавиці ролей у фільмах Ганеке. Але вона відмовилася, оскільки вважала фільм і страждання героїні надто важкими для виконання. Коли Ізабель переглянула готовий фільм, то пошкодувала про своє рішення.А Тім Рот, наприклад, подивитися фільм так і не зміг — настільки його виснажили зйомки американської версії картини. Так, «Веселі ігри» Ганеке зняв двічі — практично покадрово. Публіка знову була спантеличена: навіщо знімати один і той самий фільм двічі? Дехто з критиків звинувачував режисера в «антиуяві» та називав цей ремейк «артхаусним тортурним порно».Режисер завжди говорив, що від самого початку «Веселі ігри» задумувалися саме як американський фільм для американської аудиторії, але такий проєкт у 90-ті не вдалося втілити. Та здається, що через 10 років після оригіналу Ганеке знову вдалося перетворити кіно на унікальний жест, що виходить далеко за межі екрана. Навіть тоді, коли він просто покадрово повторив уже зняте — з іншими виконавцями.Сама структура картини є своєрідним «розривом контракту» між потоком рухомих картинок і глядачем. Цю картину не вийде спокійно споглядати, насолоджуючись кадрами чи захоплюючись сюжетними поворотами. Ганеке казав, що прагне, аби глядач працював. А праця, як відомо, може бути нестерпною.Ганеке не приховував, що дійсно задумував цю картину як експеримент. Він досліджує найглибше джерело нашого задоволення, являючи нашому погляду саме наше нутро. Подібне видовище і справді нелегко витримати. Однак чи можливо дістатися до чогось вартісного, не ризикуючи?Запрошуємо вас ризикнути і стати співучасником кіно вже 15 серпня о 18:00 у кінотеатрі «Жовтень».🔗Квитки — за посиланнямпідписатися | квитки на Ретроспективу Ганеке | наш сайт

VIDEO: Ретроспектива Міхаеля ГанекеПоки ви чекали свої канікули та відпустки, ми планували їхній розклад за вас. «Край», «Жовтень», Міхаель Ганеке — хіба можна уявити компанію ліпшу, ніж ця? Хоча дивитися фільми доводиться сидячи перед екраном, однак це той випадок, коли відпочинок є дійсно активним. Бо глядач — це повноцінний співучасник картин австрійського режисера. Що значить дивитися відео? Зазвичай таке питання належить уже не кіно, а його теорії. Міхаель Ганеке робить саме кіно способом поставити це питання. Кожна його картина — це проблема, яку доводиться розв'язувати разом із режисером. Вона викликає опір, тривогу, дискомфорт чи навіть провину — і змушує зайняти позицію. Чому я дивлюсь на це? Хіба це правильно?Розлад свідомості юнака-маніяка, незнаомйці в білих рукавичках на порозі дому, закрита протестантська спільнота, квартира літнього подружжя в Парижі або історія одержимого кохання викладачки консерваторії — на кожному тлі Ганеке розгортає єдиний світ. Усі ці історії сходяться воєдино — туди, де глядачу уже не сховатися за екраном.📅 Розклад показів:15 серпня, 18:00 - Веселі ігри / Funny Games16 серпня, 18:00 - Відео Бенні / Benny`s Video19 серпня, 18:30 - Піаністка / La Pianiste20 cерпня, 18:00 - Біла стрічка / Das weisse band22 cерпня, 18:00 - Любов / Amour23 серпня, 18:00 - Гепі-енд / Happy End🔹Мова фільмів — оригінал (німецька, французька) + українські субтитри 💡Формат: Покази супроводжуватимуться вступними промовами до фільмів та обговореннями після перегляду.🎤Також 21 серпня, 11:00 - Open Talk з Олександром Філоненком «Ти просто дивишся»: кіно, неприховане зло і співучасть — вхід безоплатний 🔗 Квитки на покази шукайте на сайті Жовтня за посиланням.➕Розклад додаткових показівГенеральними партнерами ретроспективи є Visa та Райффайзен Банк. Проєкт також відбувається за підтримки Посольства Австрії в Україні та у партнерстві з кінотеатром «Жовтень».

📣Венеціанський кінофестиваль оголосив програму, і навіть побіжний погляд на неї дає зрозуміти: цьогорічний конкурс виглядає вражаючеОкрім нових картин від визнаних режисерів на кшталт Денні Бойла, Вернера Герцога та Мартіна МакДони, на європейський екран повертаються герої японського андеграундного кіно 1990-х: Сін'я Цукамото зі стрічкою «Містере Нельсоне, ви вбивали людей?» та Такасі Міїке зі своєю дебютною документальною роботою про спадщину театру Кабукі.Також у програмі — нова саспенс-містерія від Паоло Стріпполі, а також свіжі роботи Пола Шредера, Лі Чхан Дона, Лава Діаса, Віктора Косаковського, Цая Мінляна та багатьох інших.Програма 83-го Венеціанського кінофестивалю:▪️ INK, реж. Денні Бойл (фільм-відкриття);▪️ Company, реж. Кейсі Аффлек;▪️ A Bit of Light, реж. Алі Асгарі;▪️ Ritorno a Buenos Aires, реж. Марко Бекіс;▪️ Un bon Petit Soldat, реж. Стефан Брізе;▪️ Il Fuoco Che Ti Porti Dentro, реж. Едуардо Де Анджеліс;▪️ Woman Unknown, реж. Мей Ель-Тухі;▪️ Bucking Fatard, реж. Вернер Герцог;▪️ A Place to Hell, реж. Седрік Кан;▪️ DAU, реж. Ілля Хржановський;▪️ Look Back, реж. Хірокадзу Корееда;▪️ Possible Love, реж. Лі Чхан Дон;▪️ Wild Horse Nine, реж. Мартін МакДона;▪️ Succederà Questa Notte, реж. Нанні Моретті;▪️ Primetime, реж. Ленс Оппенгайм;▪️ The Echo Chamber, реж. Андреа Паллаоро;▪️ Un Peu Avant Minuit, реж. Ніколя Парізер;▪️ L'estranea, реж. Паоло Стріпполі;▪️ Mr. Nelson, Did You Kill People? («Містере Нельсоне, ви вбивали людей?»), реж. Сін'я Цукамото;▪️ Bunker, реж. Флоріан Зеллер.Серед позаконкурсних прем'єр ігрового кіно:▪️ The Basics of Philosophy, реж. Пол Шредер;▪️ Let Us Through, Dear Ancestors, реж. Лав Діас;▪️ Place to Be, реж. Корнел Мундруцо.Позаконкурсні документальні прем'єри:▪️ Holy Wood Dust, реж. Віктор Косаковський;▪️ Imperium, реж. Сергій Лозниця;▪️ From Inside Out — The Architecture of Peter Zumthor, реж. Вім Вендерс;▪️ Dust, реж. Цай Мінлян;▪️ They're Here (короткометражний), реж. Лора Пойтрас;▪️ Joie de Vivre, реж. Лука Гуаданьїно;▪️ What Love Builds, реж. Рассел Кроу;▪️ The Road to Jericho, реж. Амос Гітай;▪️ My Undesirable Friends: Part 2, реж. Джулія Локтєв;▪️ Shumei — The Living Legacy of Kabuki, реж. Такасі Міїке.підписатися | наш сайт

Кінофестивалі корисні не тільки тим, що дають можливість побачити роботи, на які іншим шляхом натрапити вкрай важко, а й тим, що дозволяють зрозуміти інтелектуальну ситуацію, в якій перебувають як автори робіт, так — і що особливо важливо — спільноти, дотичні до культурних інституцій, та самі інституції. Цьогорічний Docudays (зрештою, як і попередні) у цьому плані — лакмусовий папірець ситуації української, яка у своїй розгубленості намагається знайти способи роботи з тим матеріалом, який у неї потрапляє і який вона самостійно продукує. Для цього в хід ідуть різноманітні фрагменти західних концептуальних апаратів, які, не бувши належним чином пропрацьованими, проблематизованими та реактуалізованими, а отже, позбавленими вписаних у них протиріч та їхніх критичних інтенцій, утворюють звалище невинних опудал.◾️ Чому ми вважаємо, що запозичення певних концептів вимагає відповідальності та роботи продумування і чому «Деконструкції» Docudays, на наш погляд, майже не мають нічого спільного з цією операцією — читайте в новому тексті.підписатися | наш сайт

Ганеке цілком справедливо можна вважати одним із найжорсткіших, якщо не найжорстокіших режисерів. Але ця жорсткість не поверхнева, не криваво-червона, з помахами ножа, а радше глибинна — від того їдка й осмислена. Парадоксально, що один із останніх великих фільмів режисера має назву саме «Любов».Тим, хто знайомий із його творчістю, це одразу видається чи то пасткою, чи іронією: справді, як у автора «Кумедних ігор» головний фільм може називатися «Любов»? Але саме в ній і через неї режисер знаходить ту саму крайню межу, де жорстокість від любові відрізнити практично неможливо. Високопарності щодо Ганеке варто уникати, але ця робота справді є піком його кінематографу, з яким, ми сподіваємося, зможемо розібратися разом з вами на київських показах вже зовсім скоро.◾️ Хотілося б сказати: обережно, адже в тексті є спойлери. Але насправді австрієць ніколи не приховує, що буде. Набагато більше його хвилює, як саме це станеться. Про це читайте в нашому новому матеріалі за посиланням.підписатися | наш сайт

Американське кіно часто говорить про саме себе — в його мові історична традиція підважується, ніби втрачаючи опору. Це дає змогу розглянути рани сучасності на мапі становлення власного міфу. І Брати Коени гостро це відчувають: вони ніби показують цей світ зсередини й починають говорити про нього саме тоді, коли він починає руйнуватися.Цей міф, як й американське кіно, досить простий: бажання грошей, успіху, влади та свого місця у світі. А якщо цього досягти не виходить — завжди є ідея втечі кудись подалі. За кордон, за той фронтир, де Дикій Захід умовної далечини дозволить зникнути від радарів нової культури. Коени зіштовхують ці елементи в їхній глибокій посередності та простоті, навіть абсурдній — героя можуть звати «просто» Чувак, на кордоні Північної Дакоти «просто» стоїть статуя дроворуба завдовжки у 5 метрів.У фільмі «Старим тут не місце» — головній роботі режисерів на їх власну думку — вони доводять «американську» проблему до максимуму. І вже в суботу, 25 квітня, у рамках нашого спільного показу разом із баром «Протагоніст», ми поговоримо про те, що таке «американський міф», яким саме «старим» тут не місце, і навіщо герой-маніяк Хав’єра Бардема постійно грає в орла й решку.📍Субота, 25 квітня, 15:00, Харків, кінотеатр Palladium⚠️Вхід за списками. Щоб потрапити на показ — напишіть «+» у дірект Протагоніста.

🎄«Різдво для сінефілів» — так у мережі називають день оголошення левової частки програми майбутнього Каннського кінофестивалю. За дуже виразним та щирим декламуванням з листочка позицій вишуканого французького меню від досвідченого шефа Тьєррі Фремо звідусіль спостерігають в нетерплячому очікуванні народження та переродження нових геніїв du cinéma. Зрештою, саме це є першоціллю травневих професійних зборів у невеличкому містечку на Лазуровому березі. У наступному, 2027-му, році найпрестижніша кіноподія світу перейде на дев'ятий десяток свого існування, і тому, здавалося б, можна було б чекати прохідної 79-ї некалендарної едиції. Вкотре виявилось, що така стратегія цілком контрпродуктивна — Фремо, знову переймаючи на себе роль волхва, одарив віддану сінефільску публіку чудом справжнього авторського духу. Чи то ця трансляція зачаклована, чи то насправді фестиваль приречений завжди бути неперевершеним. Травень покаже. А поки представляємо до Вашої уваги підтверджені на даний момент картини основного конкурсу 79-го Каннського кінофестивалю:▪️ «Баранчик в коробці» — реж. Хірокадзу Корееда▪️«Батьківщина» — реж. Павел Павліковський▪️«Боягуз» — реж. Лукас Донт▪️«Гаранс» — реж. Жанна Еррі▪️«Гірке Різдво» — реж. Педро Альмодовар▪️«Життя жінки» — реж. Шарлін Буржуа-Так▪️«Любов моя» — реж. Родріго Сорогойен▪️«Людина, котру я кохаю» — реж. Айра Сакс▪️«Мінотавр» — реж. Андрєй Звягінцев▪️«Мрійлива пригода» — реж. Валеска Грізебах▪️«Мулен» — реж. Ласло Немеш▪️«Надія» — реж. На Хон-джин▪️«Наше спасіння» — реж. Еммануель Марре▪️«Невідома» — реж. Артюр Арарі▪️«Ні з того, ні з сього» — реж. Рюсуке Хамагуті▪️«Ніжний монстр» — реж. Марі Кройцер▪️«Нічні історії» — реж. Леа Місус▪️«Ноти Нагаї» — реж. Кодзі Фукада▪️«Паралельні історії» — реж. Асгар Фархаді▪️«Фіорд» — реж. Крістіан Мунджиу▪️«Чорний шар» — реж. Хав'єр Амброссі, Хав'єр Кальвокрай

Кожна спроба щось написати про Каурісмякі закінчується, зрештою, зізнанням у коханні. Воно і не дивно — кожен його фільм ніби вивірена крупнокаліберна куля пробиває серце навиліт. За таких умов важко тримати необхідну дистанцію.У суботу ми покажемо тільки «Опале листя», однак хотілося б і «Життя богеми», і «Аріель», і «Я найняв убивцю», і… Коли доводиться обирати чи рекомендувати серед фільмів Каурісмякі, хочеться обрати усі. Тож замість того, щоб обирати серед фільмів фінського режисера, ми вирішили запропонувати ті картини, котрі вибрав він сам.Отже, улюблені фільми Акі Каурісмякі:◾️«Руки над містом» / Le mani sulla città (1963), Франческо Розі◾️«Мій тато — інженер» / Mon père est ingénieur (2003), Роберт Гедігян◾️«Навмання, Бальтазаре» / Au hasard Balthazar (1966), Робер Брессон◾️«Золота каска» / Casque d’or (1951), Жак Беккер◾️«Банда невдах» / Bande à part (1964), Жан-Люк Годар◾️«Людина-звір» / La Bête humaine (1938), Жан Ренуар◾️«Умберто Д.» / Umberto D. (1951), Вітторіо де Сіка◾️«Жако з Нанта» / Jacquot de Nantes (1990), Аньєс Варда◾️«Зламані пагони» / Broken Blossoms (1919), Д. В. Гріффіт◾️«Аталанта» / L’Atalante (1933), Жан Віго◾️«Дивніше, ніж у раю» / Stranger Than Paradise (1984), Джим Джармуш◾️«Подвійна рокіровка» / Infernal Affairs (2002), Ендрю Лау, Алан Мак◾️«Джоні дали зброю» / Johnny Got His Gun (1971), Далтон Трамбо◾️«Дружина пекаря» / La Femme du boulanger (1938), Марсель Паньоль

🐻Скандальний 76-й Берлінський кінофестиваль підійшов до свого логічного завершення. Десятиденне суспільне невдоволення далося взнаки — на оксамитово-червоній сцені розкішного Паласту, основної локації фестивалю, розігралася політична вистава у трьох актах. Директорка Тріша Таттл зачитала монолог про плюралізм, голова журі Вім Вендерс виразно відповів самому собі тижневої давності, а ведуча церемонії в розгубленій емоційності парирувала безпардонні вигуки із зали. Однак, не варто піддаватися спокусі називати розподіл підсумкових призів ідеологічним, анітрохи - картина «Жовті листи», яка завоювала Золотого ведмедя, говорить про авторитарну ситуацію, авторитарні людські умови, але робить це не дидактичним способом. За завітами Годара, Ількер Чалтак зробив свою стрічку politiquement — через призму структури, механізму і теорії театру. Все в результаті повертається до вистави, адже як не крути, а Справжність працює саме за його правилами. І те, що багато кращих фільмів не отримали свої заслужені хвилини слави в ведмежому вольєрі, як не дивно, тому підтвердження — у ролі блискучої сяючої декорації вони не дозволять розпастися слабким режисерським рішенням привілейованих вищих і будуть тримати на собі задоволеність дійсно мислячого глядача від справді сильної фестивальної програми.◻️Список усіх нагороджених картин 76-го Берлінале:▪️Срібний ведмідь за художні досягнення — «Йо (Любов — бунтівна пташка)», Анна Фітч і Бенкер Уайт▪️Срібний ведмідь за кращий сценарій — «Ніна Роза», Женев'єв Дюлюд-Десель▪️Срібний ведмідь за кращу другорядну роль — Анна Калдер-Маршалл і Том Кортні, «Королева в морі»▪️Срібний ведмідь за кращу головну роль — Сандра Гюллер, «Розе»▪️Срібний ведмідь за кращу режисуру — Грент Джі, «Всі тащаться від Білла Еванса»▪️Приз жюрі — «Королева в морі», Ленс Геммер▪️Гран-прі — «Спасіння», Емін Альпер▪️Золотий ведмідь за кращий фільм — «Жовті листи», Ількер Чатак