«Веселі ігри»: Глядач як співучасникМенше тижня до фільму-відкриття. Ми починаємо розповідати про кожен фільм програми, і першою буде саме ця картина, хоча це далеко не перший фільм самого Ганеке. Такий нехронологічний крок необхідний тому, що це дійсно «фільм-відкриття» — навіть не стільки самої ретроспективи режисера, скільки питання про те, що таке кіно взагалі і яка роль глядача в дійстві на екрані.Тому мова про «Веселі ігри».Премʼєра фільму відбулася в Каннах у 1997 році, і замість очікуваного, так званого «високого» кіно з Австрії публіка отримала справжній ляпас. Через це десь третина глядачів покинула зал, і цей факт аж ніяк не типова реклама для чергового штучного фестивального «скандалу». Ганеке й сам зізнавався, що зняв таке кіно, з якого глядачам краще піти, ніж залишитися.Таким чином, глядач замість звичної дистанції до дійства отримав оголене до нервів питання: чи відповідальний я за свій погляд? Чи можу я «просто» дивитися? Зрештою, проблема «бачення» як співучасті набуде подальшого сенсу і в майбутніх картинах режисера.Роль Анни спочатку запропонували неперевершеній Ізабель Юппер — постійній виконавиці ролей у фільмах Ганеке. Але вона відмовилася, оскільки вважала фільм і страждання героїні надто важкими для виконання. Коли Ізабель переглянула готовий фільм, то пошкодувала про своє рішення.А Тім Рот, наприклад, подивитися фільм так і не зміг — настільки його виснажили зйомки американської версії картини. Так, «Веселі ігри» Ганеке зняв двічі — практично покадрово. Публіка знову була спантеличена: навіщо знімати один і той самий фільм двічі? Дехто з критиків звинувачував режисера в «антиуяві» та називав цей ремейк «артхаусним тортурним порно».Режисер завжди говорив, що від самого початку «Веселі ігри» задумувалися саме як американський фільм для американської аудиторії, але такий проєкт у 90-ті не вдалося втілити. Та здається, що через 10 років після оригіналу Ганеке знову вдалося перетворити кіно на унікальний жест, що виходить далеко за межі екрана. Навіть тоді, коли він просто покадрово повторив уже зняте — з іншими виконавцями.Сама структура картини є своєрідним «розривом контракту» між потоком рухомих картинок і глядачем. Цю картину не вийде спокійно споглядати, насолоджуючись кадрами чи захоплюючись сюжетними поворотами. Ганеке казав, що прагне, аби глядач працював. А праця, як відомо, може бути нестерпною.Ганеке не приховував, що дійсно задумував цю картину як експеримент. Він досліджує найглибше джерело нашого задоволення, являючи нашому погляду саме наше нутро. Подібне видовище і справді нелегко витримати. Однак чи можливо дістатися до чогось вартісного, не ризикуючи?Запрошуємо вас ризикнути і стати співучасником кіно вже 15 серпня о 18:00 у кінотеатрі «Жовтень».🔗Квитки — за посиланнямпідписатися | квитки на Ретроспективу Ганеке | наш сайт