Так хочеться зупинитися. Нарешті зробити ту робочу стратегію, знайти саме ту бізнес модель, що працюватиме без тебе. Побудувати систему. Отримувати стабільний прибуток. І перестати постійно щось вигадувати.Але «жити» — це дієслово. І воно вимагає руху. Це про постійно щось шукати, експериментувати та переробляти.Про життя розповім наступного разу, тому зараз про бізнес. Як би класно ви не продавали зараз, цей ринок рано чи пізно вичерпається. Тому щодня треба шукати і тестувати: а кому ще ми можемо продавати, а що ще ми можемо продавати, а як ще …За останні 2 роки бачу, як сильно змінилася логіка стратегування. Раніше це була дуже монументальна річ — півроку ми робили документ Стратегія, у якому намертво фіксували фундаментальні речі (Візія, Місія, Позиціонування….) і друкували плакати на стіни. Правильно, Потужно, Монументально. Класно працювало у статичному світі. Але зараз все стрімко змінюється і поки ти розвісиш плакати стратегічні, ринок вже інший. А ще щодня треба знати, що робити сьогодні, бо те, що робили вчора, зранку вже не працює. Тому сьогодні процес створення стратегії — це пошук та тестування нових гіпотез, а не написання фундаментального документа. Словом, написав для Forbes про те, як змінився світ та яка різниця між статичним та динамічним стратегуванням.https://forbes.ua/columns/znikli-pauzi-mizh-podiyami-yak-biznesu-robiti-strategii-u-sviti-shcho-zminivsya-13062026-39478
Про масштабуванняЧитаю книгу про внутрішні конфлікти і починаю помічати свої. Є у мені дві ідентичності, які постійно сваряться.Сторону ремесла представляє Стратег. Це моє Я, яке дуже любить досліджувати, як влаштований світ, його закономірності та причинно-наслідкові звʼязки. Ця частина мене ще з дитинства любить розгадувати головоломки, копати глибоко і постійно щось покращувати навіть коли все гарно працює й без цього.Інша моя сторона — Підприємець. Його ціль дуже зрозуміла — побудувати систему, яка може масштабуватися при мінімальному, а в ідеалі і взагалі без мого залучення. Щоб це зробити, треба максимально стандартизувати продукт/послугу, описати чітку інструкцію, як це все робиться, щоб інші могли це зробити без тебе. При тому бажано продукт спростити так сильно, щоб для його створення не потрібно було шукати ТОП-ТОП спеціаліста. Бо таких мало, знайти їх тяжко, коштують дорого, словом це взагалі не про швидке масштабування. І ось тут починається конфлікт. Бо для Стратега в мені кожен проект — це унікальна цікава історія, яку хочеться розгорнуто по-новому. Які там шаблони чи описані процеси. По-перше мені нудно робити щось вдруге, по-друге, ну відверто, кожен окремий бізнес-кейс вимагає окремого рішення, а значить — нового шляху, по-третє — хочеться ж творити, створювати рішення під конкретну ситуацію, а не діставати їх з шаблону. І якщо чесно, саме за це я люблю те, що роблю :) Виходить так, що найкраще у моїй роботі не масштабується: Допитливість — не масштабуєтьсяТворчість — не масштабуєтьсяГлибоке мислення — не масштабуєтьсяЦікавість до дедателй — не масштабуєтьсяПідприємництво — це мистецтво перетворювати ремесло (творчість) на процес.А ремесло — це постійна втеча від процесу назад у творчість.І от з самого ранку сиджу і думаю, чи справді підприємництво рано чи пізно вбиває ремесло?
Свобода — не відсутність зобовʼязаньХоч це так популярно пропагують новомодні інфлюенсери та коучі на своїх марафонах і практиках.Обирати себе — це все ж про «обирати». Визначитись та взяти відповідальність, зобовʼязання, присвятити себе чомусь. Так, це вимагає стержня, бо уникати і ні під чим не підписуватись завжди простіше і безпечніше. Але парадокс у тому, що справжня особистість свобода завжди починаються із зобов’язань.Бо саме вони формують характер.Саме вони створюють ідентичність.Саме вони дають відповідь на питання «хто Я?».Коли ти ні під що не підписався, нікому нічого не пообіцяв і ні за що не взяв відповідальність — ти можеш залишатися дуже вільним. Але є ризик так і не зрозуміти, хто ти насправді.Стержень людини формується не тоді, коли вона залишає собі всі можливості відкритими. А тоді, коли свідомо обирає кілька речей і каже:«Ось цьому я присвячу себе»Класно у книзі «Друга гора» пише Девід Брукс:Наші зобовʼязання дають нам нашу ідентичність. Саме так ми представляємося незнайомцям. Це теми, які змушують наші очі сяяти в розмові. Саме вони надають нашому життю постійності та звʼязності. Як висловилася Ханна Арендт: «Без звʼязку з виконанням обіцянок ми ніколи не змогли б досягти того рівня ідентичності та тяглості, які разом створюють „особу", про яку можна розповісти історію; кожен з нас був би приречений блукати безпорадно й без напряму в темряві свого власного самотнього серця, потрапивши в пастку його мінливих настроїв, протиріч та двозначностей». Ідентичність не формується поодинці.Ідентичність завжди формується через обʼєднання в діаду з чимось іншимНаші зобовʼязання дозволяють нам досягти вищого рівня свободи. У нашій культурі ми сприймаємо свободу як відсутність обмежень. Це свобода «від». Але є інша, вища свобода - свобода «до». Це свобода як повнота можливостей, і вона часто передбачає обмеження та самодисципліну.Щоб мати свободу справді грати на піаніно, треба прикувати себе до інструмента і тренуватися рік за роком. Щоб не стати рабом деструктивних бажань - бажання алкоголю,схвалення, або лежання в ліжку цілий день - треба прикувати себе до певних доброчесних звичок.Характер - це не те, що ви будуєте, сидячи в кімнаті та думаючи про різницю між правильним і неправильним та про свою власну силу волі. Характер виникає знаших зобов'язань. Якщо ви хочете виховати характер у комусь іншому, навчіть їх, як формувати зобовʼязання - тимчасові в дитинстві, тимчасові в юності, постійні в дорослому віці. Зобовʼязання - це школа морального формування.Які ваші зобовʼязання у свій час визначили вашу ідентичність?
Досліджую дорослість. От звідки вона починається? Що є той рубікон, після якого ти чітко усвідомлюєш, «ну все, я тепер дорослий чоловік»? Мабуть, ключовою є Відповідальність. Її має бути багато і майже в усьому. Особливо за власну цінність. Це коли ми не віддаємо право зовнішньому світу визначати свою цінність.Такий собі перехід Від «Я чекаю, поки підтвердять»До «Я сам визначаю, хто я»І тут є тонка грань — синдром самозванця часто не є синдромом 🙂 Якісь речі дійсно дійсно потребують зовнішнього підтвердження, а його може й не бути. Як розібратися, і не «відлетіти» у силі новомодних «не слухай нікого, повір у себе і світ підлаштується»? Бачу тут дві різні речі: Самоцінність і СамооцінкаСамооцінка. Відповідає на питання: Наскільки я хороший у чомусь?І так, тут потрібні факти:результатидосвідперемогиТут абсолютно нормально сказати: Є люди багатші за менеЄ люди спортивніші за менеІ це не проблема, це реальністьА є Самоцінність — відповідь на питання «Чи маю я цінність як людина незалежно від результату?»І тут цікава штука. Уявімо два сценарії:Сценарій АТвій проект взлетівЄ мільйон підписниківЄ грошіСценарій БПроваливсяНе вийшлоНе склалосяПитання: Чи у сценарії Б ти автоматично стаєш менш гідною (цінною) людиною?Як це розвивати? Бачу три речі: 1. Відділяти результат від особистостіВід:Проєкт провалився → я невдахаДо:Проєкт провалився → проєкт провалився2. Помічати свою цінність поза досягненнямиНаприклад, Чому твої друзі дружать із тобою?Через виручку компанії?Через підписників?Чи тому, що ти:розумнийглибокийцікавий3. Поставити собі дуже незручне питання(Я люблю і нелюблю такі водночас)Уявляю:Я більше не успішний стратегНе спікер та автор ForbesНе …Що залишиться такого в мені, що робить мене гідним любові та поваги?Відповідь на це питання і буде фундаментом самоцінності
Про рішення: хороші і погані Люди ніколи не приймають поганих рішень. Тобто в момент вибору людина щиро вірить, що те рішення, яке вона робить — хороше, навіть найкраще. Погодьтесь, було б дуже дивно, якби ми чинили навпаки - «ой, цього разу прийму явно погане рішення, і гляну, як воно буде» 🙂 Звідки тоді у кожного з нас взявся досвід «поганих рішень»? Справа в тому, що кожне рішення має наслідки. І обираємо ми насправді не варіанти, а наслідки, які за ними стоять. І ось тут починається найцікавіше. Бо наслідки ці мають три порядки. Перший — те, що ми бачимо одразу. Швидкий ефект, очевидний результат, часто емоційний дофамін. Наприклад той кольоровий жирний пончик, який манить здалеку і солодкий смак якого дає миттєву ейфорію. Другий порядок — це те, що приходить трохи пізніше. Менш очевидні речі, які ми часто ігноруємо. Побічні ефекти, реакція тіла або інших людей. Той самий момент, коли ввечері вже якось трохи нудить…Третій порядок — це вже стратегічний рівень. Довгостроковий, накопичений ефект наших рішень. Це не про один пончик, а про те, у що це перетворюється з часом. Звички, стан, форма, результати. Простими словами — це і є ваш успіх або не успіх.Тому кожне наше рішення має 3 хвилі: Що сталося одразуЩо змінилося далі У що це перетворилосяІронія долі в тому, що ми переоцінюємо наслідки першого порядку (щиро віримо, що пончик зробить усе наше життя щасливим) та недооцінюємо наслідки 2 та 3 порядку. Які, власне, і формують наше життя.Саме тому у момент вибору не приймаємо свідомо «поганих рішень». Просто ці погані рішення виглядають добре у першому порядку, а далі ми не подивилися. Тому за звабливим «успішним фасадом проривного рішення» часто криються сумні стратегічні наслідки 2 та 3 порядку, які і визначатимуть, чи будете ви жалкувати.Тому найкраще питання, яке варто собі ставити:не «що я отримаю зараз?»а «що це зробить зі мною далі?»
Навіяло життям та сонячним ранком А що у вас — часто вас чують? Так хочеться впливати, але так не хочеться слухатиМи живемо в епоху, де кожен має мегафон (соцмережі), але мало хто не хоче бути вухом. Ми прагнемо впливати, забуваючи, що справжній вплив — це не про те, як голосно ти говориш, а про те, наскільки глибоко ти розумієш іншого.Іноді це виглядає навіть трохи кумедно. Людина пише довгий пост про те, як важливо чути клієнта. І під цим постом — жодної відповіді на коментарі.Або чи було у вас таке, коли ви хочете поділитися чимось своїм глибоким, а вас на півслова перебивають з «та я розумію, у мене, до речі, була схожа історія…». І твоя ще нерозкрита історія стає прилюдною до чужої.І це не тому, що люди погані. Просто ми звикли жити всередині своєї голови. І коли хтось говорить — ми менше чуємо, а більше звіряємо: «це співпадає з моїм досвідом чи ні?»Якщо співпадає — лови пораду.Якщо ні — зараз поясню, як «правильно».І десь по дорозі губиться сама людина.Мені здається, тут є одна дуже проста, але незручна правда:щоб реально впливати — треба на якийсь час перестати бути головним героєм.Поставити на паузу свої думки.Не поспішати з відповіддю.Не рятувати. Не пояснювати. Не виправляти.А просто спробувати почути і зрозуміти. І це, чесно, складніше, ніж виглядає.Бо слухати — це не мовчати.Слухати — це витримувати.Невизначеність.Чужі емоції.Іноді навіть те, що тобі не дуже подобається чути.Але саме там з’являється щось інше.Не «я тобі зараз поясню».А «я тебе бачу».І, можливо, це і є той момент, з якого починається справжній вплив.Бо люди памʼятають не тих, хто говорив розумно, а тих, хто їх по-справжньому чув
Вітаю, любі друзі! 🙂 Мав я кейс хороший про партенрство тижні 3 тому, розповідаю: Проводив я нещадавно партнерську сесію для власників. Запит класичний: разом понад 10 років, зупинилися в рості, почалися конфлікти. Хто скільки вкладає? Хто за що відповідає? Чому один хоче масштабуватися, а інший — нарешті вивести дивіденди на новий будинок?Коли партнери перестають чути один одного, вони починають несвідомо саботувати розвиток. Бо навіщо пахати, якщо ти не відчуваєш справедливості чи радості від процесу?У файлі — 3 реальні сценарії, де «щось пішло не так»Що з цим робити? Треба вибудувати алгоритм взаємодії та стратегію росту бізнесу, яка підходить обом. Яку обоє розуміють однаково, яку обоє вважають справедливо і яка обох надихає на те, щоб вкладатися у розвиток. Буває, цього можна досягти за одну сесію (1,5 годин), буває — за кілька таких сесій. А буває так, що стає зрозуміло, що вже обом не подорозі і тоді шукаємо, як рости кожному далі окремо.У будь-якому випадку стає значно краще, ніж було. Гортайте до останнього слайду, там свіжий відгук клієнта, який після сесії вперше за довгий час «почув» свого партнера спокійним.
Усім привіт! ) Четвер — хороший день, щоб подумати про розвиток свій та команди. Готую я модулі навчальні для команди Fozzy Group, прийшло трохи думок та й подумав, що треба і вам розповісти :) Будь-яке навчання має робити роботу.Особливо якщо це про бізнес та розвиток команд.Навчання у компанії може бути для команди або додатковим навантаженням, або прискорювачем.У першому випадку навіть дуже цікава і свіжа інформація сприймається як «це все класно, але тепер ці 2 години треба буде відпрацювати ввечері чи на вихідних». Часто такий формат додає навантаження і може програвати подкасту в авто по дорозі на роботу.У другому випадку, коли вже під час навчання команда працює з робочими задачами, цього конфлікту немає. Тут це сприймається як прискорювач у роботі і тому має явно кращу залученість та ефект.При цьому сама якість матеріалу та його викладу може бути однаково хорошою в обох випадках. Основна різниця, як на мене, у підходах до формування програми.Після роботи з не одним десятком команд, виробив наступний алгоритм:1. Сам запит формулюємо не «нам треба курс з маркетингу», а «зараз команда справляється з такими задачами ось так, а хочемо щоб…(вищий рівень задач та результату)»2. Далі треба почути команду — розпитати у них (інколи достатньо анкетування), на що зараз йде найбільше енергії, що заважає росту. Навіть якщо «кількість годин у добі», можна дослідити, куди діваються ті години, що вже є, і як там можна їх зекономити3. Беремо реальну роботу команди і будуємо програму навколо прискорення/покращення ефективності цієї роботи4. Не розказуємо, як треба, а беремо і робимо разом з командою. Навіть якщо не усі-усі учасники працюватимуть саме над своїм сьогоднішній робочим завданням (а так і буде, якщо чесно), то вони точно зможуть потім повторити цей підхід зі своїм будь-яким іншим завданнямСловом, я вірю, що навчання — це не «відірвати людей від роботи», а навпаки — прискорити їх. Цього року бачу фокус компаній на тому, щоб приймати сильні рішення у світі, де все несеться шалено і непередбачувано. Тому основі вектори на 2026 виглядають ось так:Стратегія та стратегічне мислення: Пошук точок зростання та бачення «повної картини» бізнесуМаркетинг та інновації: Як знайти конкурентну перевагу, щоб випередити ринок, а з ним і конкурентів?Дух підприємництва у компанії: Як навчити команду приймати рішення та нести за них відповідальність на рівні лідерів?Якісні рішення: Як приймати хороші рішення під тиском та без повних даних, пріоритети та когнітивні викривленняСценарне стратегування: готуємось до «а що, якщо завтра ринок розвернеться на 180°?». Спокій приходить тоді, коли є план на будь-який хаосНу і звісно часто разом з командою замовника ми робимо навчання «під ключ». Від окремого блоку до архітектури всього навчання. Від підбору методологій до викладачів. Словом, якщо плануєте розвиток команди у цьому році — пишіть. Бо рівень бізнесу визначається рівнем команди — масштабом задач, які вона може вирішити.
Привіт!)Ділюся книгами, які вплинули на моє мислення або можуть бути корисними для керівників і підприємців. Сьогодні пост саме про це.Є тема, яка рідко звучить у бізнес-контексті, але дуже сильно впливає на управлінські рішення. Йдеться про психологічну сепарацію. Більшість людей сприймає її як щось, пов’язане із сімейними стосунками. Але на практиці вона напряму впливає на те, як людина будує бізнес, приймає рішення і взаємодіє з командою.Наприклад:- керівник не може делегувати, бо відчуває потребу контролювати все- власник приймає рішення, орієнтуючись не на стратегію, а на очікування інших людей- топменеджер уникає складних або конфліктних рішень, щоб залишатися «хорошим» для командиУсі ці ситуації часто мають одну спільну основу —незавершену психологічну сепарацію.Саме цій темі присвячена книга «Відріж себе ніжно», яку хочу сьогодні порадити. Вона про те, як відокремити свої рішення, свої цінності та свою відповідальність від чужих очікувань.У книзі розбираються питання, які насправді часто знайомі багатьом керівникам:- як говорити «ні» без почуття провини- як приймати непопулярні рішення- як будувати відносини без контролю або залежності- як не повертатися у токсичні сценарії взаємодіїОкрім пояснень, у книзі є й практичні інструменти:реальні психологічні кейси, питання для саморефлексії, прості моделі для розуміння складних процесів і формулювання для непростих розмов.Від себе додам ще одну думку.Сепарація свідчить про зрілість. Зрілість — одна з ключових якостей сильного керівника.
Стратегічна ставка 🎰«Ми працюємо все більше, але результат кращим не стає». «У нас все є: цілі, плани, багато роботи, але немає росту». «...і коли ми намагаємося робити більше, ми просто спалюємо більше ресурсу та сильніше втомлюємося».Це реальні цитати власників бізнесу за останні місяці. В цілому ситуація на ринку зрозуміла: вартість залучення клієнта росте, реклама більше не дає лінійного прибутку, а попит у багатьох нішах падає. Конкурентів стає більше, покупців — менше.Ми звикли, що результат — це «більше». Більше ідей, більше напрямків, більше ініціатив. Але сьогодні цей каскад цілей з красивих презентацій вже не рятує. Світ став надто непередбачуваним для простого «руху по графіку».Більше роботи сьогодні ≠ більше результату. Більше напрямків — це лише більше спаленого ресурсу.Я бачив це десятки разів: компанія намагається вхопити і Україну, і закордон, і великих клієнтів, і маленьких. У підсумку — маркетингові канали врізнобій, команда вигорає, а чіткого напрямку немає. Метушня рідко виглядає як проблема. Частіше вона маскується під активність, рух і бадьоре «ми щось робимо, егегей!».Але з часом вона непомітно з’їдає фокус, вбиває сенс і виснажує людей.Стратегія сьогодні — це вже не план. Це ризиковий вибір. Що він неочікуваніший для ринку, то більшим може бути результат. Екзистенційне питання тепер не «як ми цього досягнемо», а «на що саме ми зробимо свою Стратегічну ставку?».Наше життя, як і бізнес — суцільне казино. І результат прямо залежить від точності ставок. Стратегія просто допомагає робити ці ставки кращими і дешевшими.Ми з клієнтами проходимо цей шлях за методологією, яку я назвав «Стратегічна ставка»:1. Гасимо хаос. Чистимо простір. Відрізаємо те, що з’їдає ресурс без вихлопу. Отримуємо ясність і ресурс для нового.2. Обираємо ринок та клієнта. Йдемо туди, де є гроші і де ми можемо бути найкращими.3. Формуємо рішення. Знаходимо ту саму перевагу, яку неможливо скопіювати за тиждень. Розуміємо, чому оберуть нас.4. Тести та робоча модель. Ми не віримо презентаціям, ми віримо цифрам. Перевіряємо гіпотези в реальності, а не на папері.5. Масштабування. Тільки коли модель підтверджена — нарощуємо оберти в маркетингу, продажах та процесах.Для мене Стратегія — це не про ріст будь-якою ціною. Це спосіб повернути собі контроль і задоволення від гри.Звучить ризиково, але насправді це єдиний спосіб не спалити бізнес у метушні. У каруселі розповідаю, як ми це робимо методологічно з нашими клієнтами і можемо зробити з вами.І памʼятайте, метушня вбиває не тільки велич, А й ваш бренд, прибуток та бізнесВаша ставка, панове!
TGLIST.COM.UA
