Telegram statistics channel - @U_CONTRA_O

Знаєте в чому ми особливо не росія? Саме у екзистенційній волі до волі. І не дарма тавтологічно. Там де є козак і січ, там нема пана, а тільки збройні пасіонарії та забезпечуючий їх народ. У дикім полі нема імператорів, лише перші серед рівних; на нашій землі, у нашому етно-культурному просторі головна влада - це ми. В Україні прийнято ненавидіти поліцію, прокуратуру, суди та інші корумповані інституції гноблення власного народу, проте прийнято хвалити силовий блок опору ворогу зовнішньому, яким наразі є ЗСУ. Такі ми є, люди волі.Що рф? Що характерно саме для рф? Плавильний котел етносів? Придушення інакомислення? Параноїдальна брехня? Лицемірство релігій? Так, але це йде вагоном від основної характеристики, а саме - ГУЛАГ. Рф - це зона з обох сторін забору. Тотальна влада спец.служб та мусорів, постійна прослушка та слідкування, посадки за репости та доноси. Як наслідок - виняткова кількість увʼязнених пропорційно до населення (до війни), і повне знецінення людської особистості. Зараз воює Русь-Україна проти москви, воля проти рабства.

З одного боку розповідей про кінець війни вже було безліч. З нашої сторони, з ворожої, з західної, з від-усюди. І кожен раз, як ми бачимо, війна продовжується. Зараз Зеленський знову анонсує наближення кінця всього війни. І знову я відчуваю скепсис.З іншого ж боку війни часто закінчуються зненацька. У 1 світовій Німеччина навіть не воювала на своїй території, але в моменті стало зрозуміло, що промислово не витягує, а також комуністи і євреї почали саботувати роботу тилу, і тут трапився неочікуваний кінець імперії, який самі німці називали «ударом ножем у спину». Афганці обидва рази, як і з срср, так і з сша не мали змоги ні на яке симетричне протистояння, але обидва рази після багатьох років окупації перемагали дуже неочікувано. Азербайджан повернув карабах, заявивши про війну як грім серед ясного неба, а євреї навпаки, не змогли здолати мікро-країну в урбан стилі з абсолютною перевагою.Це все до того, що передбачити неможливо нічого і трапитись може все що завгодно. Але коли б не настала заморозка, перемирʼя тощо, ми повинні памʼятати, що розквіт дикого поля і кінець москви у нашому майбутньому гарантовано буде, працювати на це і плекати в душі жагу до помсти і величі. Слава Нації! Наша перемога невідворотня як схід сонця.

У Верховній Раді зареєстрували законопроект №13597, який має посилити відповідальність за злочини на ґрунті нетерпимості, він є частиною зобов'язань України за Угодою про асоціацію з ЄС, повідомила авторка законопроєкту Олена Шуляк.Парламентарка нагадала, що чинні норми кваліфікують злочини на ґрунті нетерпимості переважно як «хуліганство», або інші адміністративні правопорушення. Як наслідок — нападникам вдається обійтися лише штрафами, навіть коли йдеться про агресію проти громадських активістів. Водночас чинне кримінальне законодавство визнає злочинами на ґрунті нетерпимості лише ті, що скоєні через расу, національність або релігію. Відтак, за словами Олени Шуляк, законопроєкт №13597 пропонує комплексні зміни, які мають посилити відповідальність за дискримінацію, наблизити українське законодавство до європейських стандартів та сприяти безпеці всіх громадян. Основними положеннями законопроєкту є:• Розширення переліку захищених ознак: за сексуальною орієнтацією, гендером, станом здоров'я, походженням, мовою, місцем проживання, громадянством, сімейним і майновим станом.• Пропонуються штрафи/виправні роботи за дискримінаційні дії, навіть якщо вони не містять насильства.• Кримінальна відповідальність за заклики до насильства з мотивів нетерпимості.• Включення до статті 300 КК заборони розповсюдження продукції, що пропагує нетерпимість. Цікаві в них економічні союзи, для вступу в які країнам-кандидатам необхідно обмежувати громадян в правах. Пам'ятаю, не так давно націонал-патріотична спільнота святкувала перемогу над законопроектом №5488, який зняли з розгляду саме через "зміну" уряду, а не через протести небайдужої громадськості, як тут же маємо майже ідентичний новий. Повага всім, хто мав сміливість виходити проти ганебного законопроекту №5488, але не треба вводити себе в оману: їм все одно на суспільну думку, тільки якщо цю думку не підтримують великі друзі з посольств. Суб'єктність — це не взяття під контроль антикорупційних органів, а відсутність іноземного впливу. ☠️ @vallholl

Неймовірні, однак часи, навколо нас мають місце. Наша молодість проходить скрізь події різного ступеню важливості та глобальності, але завжди залишає на нас свій відбиток. Колись ми булі малі та були свідками дорослішання поколінь навколо бетонних блоків, так званих багатоповерхівок хрущова. І бачили бійки, весілля, пияцтво та надії на майбутнє. У вогнях великих міст ми знаходили маленький всесвіт, хоча з історичної точки зору то була лише метушня комах, але яка для нас мала важливість незрівнянно вищу, за будь-які політичні флуктуації. Після цього історичний процес за волосся витягнув нас на сцену, але небагато чого субʼєктивно змінилося. І далі наше становлення продовжує йти своїм ходом, вбачаючи рівно стільки ж загроз і сподівань у сьогоденні, скільки колись на вулицях рідних міст. В цій вічній юності ми навчились відвідувати поховання знайомих занадто часто, жартувати над серйозним і занадто перейматись дрібним. Ми ставали свідками конфліктів, де ціною питання було життя, і це навіть не було рідкісним явищем. Ми бачили, як серед епохи руїн люди продовжують створювати сімʼї і шукати справжнє. Ми ніколи не станемо молодше, ніж зараз. Але в памʼяті збережено всесвіт століття, під знаком якого ми маршируємо до звершень. Покоління нового світу.

Менее примечательная, но более показательная ситуация с того же мероприятия.Обстановка в концлагере Австралия, на митинге против нелегальной иммиграции:Чёрный тожеавстралиец пришёл на митинг в футболке с чёрным солнцем. Полицейские его вывели.Затем еврей из Rebel News натравил одного из организаторов протеста на Национал-Социалиста Джоэла Дэвиса. Протест был организован иудео-христианами. Белый христианин-организатор сказал Дэвису покинуть протест, потому что "нацистов не хотят видеть". Дэвис спросил у организатора: "Христиане вместе с евреями против своих [белых] людей?". Организатор ответил: "Вы не ‘наши люди’", и сразу же вмешался еврейский подпизда Ави Йемини из Rebel News: "Иисус был евреем, проваливай!". Когда Дэвиса выпроводили, в его сторону кричали: "Ты не христианин, ты расистский кусок дерьма, расистский ублюдок!" Культурный фон era vulgaris в которой рождается уже не первый десяток поколений живущих, давно перестал нами фиксироваться как не норма. Не норма не только для европейской цивилизации, но и всего остального мира. А именно - христианская мораль, что является ориентиром в жизненных выборах, и даже референсом в массовом кинематографе, всё от Aliens/Prometheus Ридли Скотта до экранизации комиксов DC/Marvel.Какой бы "ариизироанной" религией не было бы Христианство, его культурно-генетическое происхождение, его мифология, его легаси массы священных текстов - всё это никуда не пропадает. А главное, начальные и конечные интенции христианской морали определяющие жизненные выборы человека - всегда были и останутся неестественными и самоубийственными для большинства человечества.Что мы видим на митинге целью которого (казалось бы) является защита идентичности и безопасности граждан конкретной страны?Данный митинг организованный радикальным христианином был обречен превратиться в фарс, борьбу пчёл против мёда. Ведь последовательный христианин (даже если он считает себя националистом, этно-идентаристом, и даже расистом) благодаря христианской морали обречён проваливаться в культурный марксизм. Последовательное Христианство мало чем отличается от Ислама, где благословленной богом и имеющей право на существование может быть только одна община, коммуна братьев во Христе средь который нет более ни Эллина ни Иудея.Чтобы по этому вопросу окончательно не оставалось споров, на Константинопольском Соборе 1872 года "Этнофилитизм" был осужден как ересь.Христианин всегда обязан будет брататься с чужеродным братом во Христе. Христианин всегда будет проводником прогрессивно левых идей. Христианин всегда будет находится в контексте иудейской мифологии, и всегда предавать генетически близкородственного, но не крещённого человека, в пользу криптоиудейской идентичности.Ведь во чтобы не верили христиане, их бог всегда будет богом пустыни, проводниками интересов которого всегда был и будет только богоизбранный народ Израиля.🌟WJ

Ну шо, вітаю. Дивіться, по протестам проти законопроєкту проти НАБУ.1) за час існування НАБУ дуже небагато було відкрито кримінальних проваджень, а реальних строків у вʼязниці отримано було взагалі одиниці. І чим корупціонер жирніший, тим менше вірогідність його посадки.2) НАБУ по факту не підпорядковується державі, але цілком підпорядковується посольству США.3) Коли українські патріоти вимагали відставок і розслідувань корупціонерів, а часто ще й сепарів, як то Кличко, Труханов, одеський воєнком капітан залупа та інші, ані НАБУ, ані свідомі громадяни не протестували та не допомагали. Бо їх діяльність не про боротьбу з корупцією.4) Хто протестував? Судячи по фото, ті ж самі відвідувачі гей-парадів, лише без кольорових прапорів. Мерзенні клоуни, як той вбогий із плакатом про воюючу матір, або шалави, які претендують на статус убд. Мабуть там були і нормальні люди, але обличчя протесту саме таке.5) Протест? А де були протести проти більш важливих для країни рішень? Протести проти ОПЗЖ? Протести проти московських церков? Протести проти конкретних командирів/корупціонерів/сепарів, і це вже не кажучи про протести проти гей-параду. Ні, на такі вони не підуть.6) Протестувальники були на зарплатні погодинно. Ніхто з них не був здатен на пряму дію, на насилля проти обʼєкту ненависті. Вони можуть лише писати на картонках та робити вигляд. Гідна конкуренція російським лібералам. Ще й з такою підтримкою усіляких лідерів думок та західних лобістів. Дуже зручно проявляти непокору, коли тобі нічого не буде.І як висновок: Я не проти і не за НАБУ, мене бісить цей театр та такий гвалт навколо нікчемного питання, яке губиться далеко на третіх ролях, у порівнянні з більш великими проблемами. І особливо мене бісить комплекс меншовартості. І ні, не до росіян. А до західних колег.

Це відео опублікували на каналі ОК Захід. На відео – візуалізація якогось страшного сну, версія України, яка не варта жодної краплі крові, що нині проливається.Виглядає відео, як російське ІПСО, але ж виявилось, що воно створене Львівською міською радою та Львівським ТЦК. «Чи ввійде Україна в Європейський Союз? Чи матимемо євро і шенгенську зону?»Ні, дякую. Вступай в АКС, а не НАТО і ЄС. За здорових умов, в східно-центральній Європі має постати Балто-Чорноморський оборонний блок на чолі з Україною. «Чи стане українська армія основною потугою НАТО?»Бутафорської структури, яка дає Україні снарядів менше, ніж КНДР Росії? «На якому морі проводитимуть відпустку наші сім’ї і під захистом яких кораблів перебуватимуть?»У всесвіті авторів відео - на Львівському, вочевидь, якщо за Україну воювали б прихильники лібералізму та лівих цінностей. Також, всім нам відома ситуація на фронті, тож це питання виглядає як насмішка. «Як виглядатимуть наші міста через 20-30 років?»Із сучасними тенденціями - як постіндустріальні помийки. Гидь та сором. Ще й показана родина якихось новіопів, чисто по московсько-євразійсько-глобалістським лекалам. І це все при тому, що московити активно займаються заміщенням українського населення окупованих територій на якихось чужинців. Автори відео – вороги українства.

Звербованими ФСБ вбивцями полковника СБУ виявилися громадяни Азербайджану.Двоє безпосередньо виконавців вбивства, азербайджанці Гулализада Хагади та Гулієва Нармін, при спробі затримання чилини опір, і були ліквідовані. Ще один азербайджанський мігрант, причетний до вбивства, Надіров Расім Гахараман Огли, 03.07.2025, за 7 днів до вбивства покинув територію України, та наразі перебуває у розшуку. Це вже не перший випадок, коли московитські спецслужби вербують іноземців, зокрема з країн Кавказу, для виконання завдань на території України.Пояснюється це дуже просто. По-перше, в чужинців немає відчуття того, що вони тут когось зраджують. Українці — не їхній народ і ніколи ним не буде, а Україна — не їхня батьківщина, і ніколи нею не стане, тож і зраджувати їм тут нікого, окрім власної діаспори. По-друге, за рахунок в середньому нижчого рівня інтелекту, з ними простіше домовитися та схилити їх до виконання навіть самовбивчих завдань, обіцяючи винагороду та втечу.Тим часом, різні діячі активно лобіюють заміщення мігрантами українців, що буде в інтересах Москви. Якщо це в інтересах Москви, то на кого працюють ті діячі? З іншого боку, Московія сама приймає мільйони мігрантів з середньої Азії, та в російські регіони стікаються вихідці з кавказьких республік. Їх за тими ж самими причинами можна вербувати для виконання завдань на території РФ, і часто так і стається. Це слабкість, якою необхідно користуватися, і якій не можна піддаватися.☠️ @vallholl

Мене ніколи до глибини душі не торкались романтичні фільми або книги. Я не відчував розчуленості від любовних історій, від усіляких Титаників тощо. Насправді, чесно признаюсь, я не вмираю від жалю, коли гинуть люди, хоч від обстрілів в тилу, хоч від техногенних катастроф. Хвороби дітей і дорослих також, визнаю прямо, не торкаються мого серця. Це все правила існування світу. Так іде життя. А Л Е…Але я впадав у жаль і розчарування, коли бачив неймовірну сміливість бійців, яких знав особисто, і яких ніколи не бачив у житті; і як ця сміливість приводить до загибелі. Я насправді, розчулений трагедією героїв. Я чув історії як на війні вмирають хлопці, після чого їх батько також йде на фронт і на старості років відходить до Залу Богів. В мене у підрозділі служив той самий боєць, в якого в Одесі ракета вбила дружину, дитину і тещу. І він також віддав своє життя у борні. Я бачив хлопців 18-20 років, які просто не розуміли небезпеки того, що навколо них трапляється, але йшли без вагань, виконуючи усі команди. І доля забирала їх молодими. Я зустрічав багато тих, хто погоджується на всі задачі і завжди йде добровольцем, і я сам завжди намагався так робити. І такі речі можуть довести мене до глибоких переживань. А Л Е….Я вже казав це. Як я вражаюсь героїзмом і співчуваю долям кращих серед нас, так само я ненавиджу боягузів. Я всією душею, чорною ненавистю бажаю найгіршого кожній сволоті, що без обʼєктивних причин покидає позиції, що полишає побратимів на полі бою, що халатно ставиться до питань, які іншим можуть вартувати життя; а особливо я ненавиджу тих, хто ставить цінність свого життя вище за інших, виправдовуючи свій страх, вважає що він не народжений для війни, що нехай воюють депутати, та все інше, я навіть не можу змусити себе перелічувати усі ці кліше.Постлюдина суспільства толерантності, фемінні чоловіки, які здатні воювати тільки з токсичною маскулінністю, суспільство психотерапевтів та наркотиків, все це мерзенне суспільство насолод знищить нас усіх. І в цьому процесі смерті я обираю ненавидіти.

Якщо не кривити душою і бути перед собою чесним, з досвідом життя все більше переконуєшся в одній і тій самій істині: might is right, сила є право. І я гадаю, ми всі безсвідомо це відчуваємо завжди, але часто самі намагаємось пояснити собі правила життя сторонніми причинами, намагаємось вірити у зовнішнє джерело справедливості, намагаємось шукати в людях альтернативні до справжніх рушії мотивації в їх діях.Трохи детальніше. До прикладу концепція «прав людини» де сказано, що людина має право на життя. На життя… а якщо її вбивають, куди дівається це право? Як воно зникло? Чим воно було забезпечене? Я навіть продовжу цю думку: людина має право на вічне життя; але з одним але - якщо вона зможе. Ти маєш право на все, що здатен здобути і ні на що, що не взмозі осягнути сам. Я чув, що у вікінгів було заборонено красти, за це могли вигнати з спільноти. Але було дозволено забирати. Бо якщо людина не здатна відстояти те, що їй належить - воно їй не належить.Заходячи далі, дам вам очевидну істину, яку, як і всі інші, ми й самі відчуваємо, але не хотім вірити. Нас на справді не судять за категоріями того, до чого ми належим, до яких «закритих клубів», не дуже береться до уваги наш шлях, повага до нас оточуючих чи ще щось гідне. Нас оцінюють тільки за фактором: на що ми здатні тут і зараз; на що ми здатні загалом. Тільки це впливає на рішення людей довкола стосовно нас. Формально, десь на периферії рішень, коли для тебе не потребує багато що робити, ти можеш бути належним до якогось кола, організації, «двіжу», чого-завгодно, і воно спрацює на твою користь. Як тільки питання стає критичним - вирішує тільки те, що ти сам представляєш із себе. І тільки це.Насправді, по спогляданням нашого буття і побуту можу зробити наступний висновок - дуже великою силою є здатність не триматись за своє життя. Людина, що готова із ним прощатись у будь-яку мить, коли питання принципове, має більше сил в очах опонента або оточуючих. Бо багато чого ти можеш здобувати, мати, багато чим володіти, але якщо ти не готов цим ризикнути - то ти заручник своїх здобутків, а аж ніяк не вони є твоєю силою. Отже, якщо треба померти - то треба померти. По Гегелю позицію господаря у дихотомії із рабом здобуває частіше не той, хто сильніший, а той, хто готовий йти до кінця та ризикувати усім, що в нього є. Це ми бачимо в політиці, у житті націй, і у побуті звичайних людей; це не залежить від субʼєкту.Сублімуючи: ти будеш мати тільки ті речі і таке відношення, яке власними силами здатен вимагати і відстояти від оточення; ти маєш право на те, що здатен здобути власноруч, не залежно від парадигми світосприйняття сучасників та політичної конʼюнктури. Велика сила - здатність ризикувати усім і не триматись за своє життя. Сильні завжди домовляться, а слабкі, хоч нехай вони будуть праві, нікому не цікаві. Це не завжди справедливо, але світ влаштован саме так.