Сьогодні день військової розвідки. Слід зазначити, що є розвідка фізична, яку ми всі уявляємо. Це хитро-мудрі тіпи в кікіморах із замазаним обличчям, які лазять по сірій зоні, отримують інфу та здійснюють диверсії. А є розвідка фактична, яка, з точки зору інформації, є більш ефективною. Це OSINT, ІПСО та інше.Розкажу вам про свій розвідний досвід. Якось під Києвом я йшов у складі дрг на Броварському напрямку. Нас було троє і ми щупали сіру зону на предмет початку зони червоної. Мій напарник йшов дуже обережно. Коли він чув будь-який звук або бачив будь-який підозрілий обʼєкт, він казав нам зупинятись та очікувати, видивлятись. Декілька годин ми зі швидкістю равлика долали декілька сотень метрів, щоб побачити початок окупованого села та щось схоже на техніку (що потім нею не виявилось). Після чого мій напарник покликав нас всіх до повернення, задля аналізу інфи, прийняття рішень та розробки подальшого плану.Наступною операцією командував я. Ми майже в повний зріст ігноруючи усе на світі дійшли до села, я жахнул із панцерфаусту по вогнищу, яке росіяни палили задля обігріву, і таким же скорим кроком ми повернулись усміхаючись.З точки зору розвідки, мій напарник був корректніший у своїй поведінці. Але я тоді зрозумів, що безумство повільного пересування із максимумом концентрації без будь-яких гарантій бою або виконання саме бойового завдання - це не для мене. І вже потім, коли я спробував штурм, я зрозумів де саме в цьому світі панує істина.В будь-якому разі, із днем розвідника, розвідники!