Telegram statistics channel - @U_CONTRA_O

Розпишу декілька подій з фронту, щоб привнести трохи голівуду в стрічку.Тіпи сидять на позиції втрьох, ходять по провізію, ведуть побут та тримають оборону. На них нападають підори і беруть в полон. Звʼязують, але хєрово. Пацик розвʼязується, дістає автомат, вбиває двох із трьох підорів та повертається з полону на позицію, де був раніше. Як виявилось, підори сиділи поряд декілька діб у метрах 10-20 и слухали їх розмови.Після бою пацик заходить в бліндаж для лута та знаходить там живого підора. У нашого в руці ніж, а у підора автомат. Підору пропонують здатись, він погоджується і стріляє собі в голову.Пацики без зброї пішли за провізією біля позиції та побачили пораненого підора зі зброєю. Щоб не дати йому зібрати раму, довелось його душити.Пацики зайняли ворожі окопи, де були деякі бліндажі з проваленим дахом, повністю зруйновані. Закріпились та вели оборону. Вночі із заваленого бліндажа вибігло 5 підарів і направились додому. (Недобігли). Після цього нова группа підарів пішла в контратаку і зайняла позиції знову, а наші пропали зі звʼязку. Через декілька годин ми знову відбили позицію і виявилось, що пацики із першої групи там досі сидять, а деякі навіть не знали, що в сусідніх норах підори. Я називаю це сумісним чергуванням.На наші позиції приходить суміжник із іншої бригади. Наче загубився. Беремо в роботу і він починає допомагати в облаштуванні, спостереженні і тд. Потім виявляється, десь через добу, що то не наша 72-а бригада, а підорська.В авдіївці суміжника забув його підрозділ. Він прийшов до наших, які на парковці готувались до виїзду, та попросив його вивести. Його завантажили в бтр та він поїхав воювати з нашою піхотою. Через декілька діб його вивезли на позицію міномета, де він теж трохи допоміг, а потім виїхав додому із нами. Але допомагав і навіть не жалівся.І от знаєте. Що ви згадаєте в старості? Ефективні вкладання в біткоїн? Живіть життя, панове.

Розумієте в чому справа цих «понять», «закону», «монополії держави на насилля» і тд… Мало того, що воно так не працює і навіть сам апарат здійснення закону часто є незаконним, або створює правові колізії; більше того, воно так і не має бути.Особисто мені в житті поліція ніколи була не потрібна, усі свої проблеми я вирішував сам. І про поліцію окремо я вже писав вище, коли вони займались основною своєю функцією - охороною гомосексуалістів. Але річ не тільки в них, а в самій цій «монополії на насилля» та концепції силового блоку з боку закону.Найпростіше: а що робити, коли сам силовий блок або корумпований, або заангажований? (На приклад мусора Яника проти патріотів). А що робити, коли те саме стосується влади? А як з точки зору законності розглядати майдан? Хіба існують законні революції? А хіба добровольчі батальйони початку АТО не є порушенням монополії влади на насилля? А хіба це були не незаконні збройні формування? А вбивство проросійських активістів хіба не є незаконним? Їх же треба судити по закону в суді, начебто? Ківа взагалі був громадянином України.А хіба ми самі завжди оперуємо законом? Завжди викликаємо поліцію, коли ображають наших близьких? А якщо закони ворожі? А коли особисто ви знаєте, що конкретна потвора повинна понести фізичне покарання, ви зважаєте на закон? Чи ви просто мрієте про те, щоб з нею сталось щось дуже незаконне? Мрієте, тому що багато хто забув, що єдина справедливість - це і є ми.Якщо пʼяний військовий по формі в Києві кидається на людей ми не викликаємо поліцію, а бʼєм його їбало. Ми злочинці? Занадто часто справжня справедливість злочинна. А можливо це просто їх «закони» несправедливі? Хто їх писав і для кого? А можливо цей соціальний конструкт існує просто тому, що народ звик підкорюватися? Я все це до чого. Якщо когось побили телескопом, то провина не може бути обумовлена самим фактом побиття. Бити людей, які цього заслуговують можна і навіть потрібно! Треба завжди задаватись питанням «за що?». І саме відповідь на це питання дасть вам розуміння, хто правий. Апелювати до «законності» може тільки боягуз або дурень. Живіть по честі і ніколи не співпрацюйте з поліцією.

Актуальні події навели мене на старі як світ думки. Можна сваритись та миритись. можна переводитись, відколюватись, існувати автономно. Можна бути у різних організаціях і підрозділах. Можна відноситись по-різному один до одного. Насправді, все це пил та маячня. Це все мине і після нас залишиться зовсім інше. У контексті сучасних подій, та й взагалі завжди в новітній історії нашої держави, завжди треба тримати лише одну лінію - лінію себе самого персонально. Ми доповідаємо перед своїми принципами в першу чергу, і перед своїм життєвим шляхом. І я тут не про бійки на вулиці за авторитет. Я тут про націю, про расу, про одвічний дух боротьби. Я про «бути всупереч». Після нас залишиться саме це.Хай там як буде і хто б з ким не сварився, лише треба памʼятати, що кожен з нас особисто йде своїм шляхом. І на своєму шляху ми повинні знищувати СПРАВЖНІХ ворогів і бути достойними людьми. (Спойлер: наразі це загроза підорів з рф, підорів з веселкою та кольорових навал).У дрібницях втрачається істина, а в побуті - буття. Не забувайте будь-ласка, що в житті головне.

Черговий оберт сонячного хреста стався.За останні пару днів я був у парі місць, де відбувались святкування циклу. В одному місці наді мною кружляла лелека, біла, величного виду, супроводжуючи вогнища памʼяті роду та крові. В іншому місці я бачив сокола, що проводжав поглядом треби та відслідковував тління ватри. В одному місці я слухав народні пісні, їв мʼясо та спостерігав молодь, що відшуковує свій шлях у майбутнє. В іншому місці я бачив людей із хмурими поглядами, життєвий шлях яких вимірюється вбитими ворогами, полеглими побратимами та роками не найвеселіших відтинків часу у не найвеселіших місцях.Я слухав розповіді про богів, про людей, про війни та про родини. Про дітей і про старих, про жінок, воїнів, рабів. Про минуле, майбутнє та сьогодення. Я згадував тих, хто пішов у вічність і тих, хто досі зі мною. Я загадував міфологему свого життя, я думав про обраний шлях. Стільки подій трапилось за останні роки, було пройдено шляхів, обірвалось ниток життя та було сплетено нових. Я бачу, що наш шлях справжній, що ми йдемо зарослими тропами через бурʼян невігластва та фальшивий квіт комфорту і прогресу. Але ми дійдемо і цілий всесвіт шепотів мені: «ти правий у своїй меті». Як праві ті, з якими я йду одним шляхом.Я вже писав вам про традицію та сенси кола життя, космосу та циклу всесвіту загалом. І зараз я хочу звернути увагу на земний елемент того, що відбувається. Бо у вогні спалених вінків і хлібу з медом я бачив енергію життя. І хіба не одна памʼять крові і не один поклик духу може привести нас до істинної Традиції?Сьогодні я сповнився рішучості та світлого спокою впевненості. В диму багать з іменами полеглих і рефлексією власних глибоких переживань на дотик ми знайдемо правду і переможемо. І Дніпро буде червоний від крові ворогів, і над Диким Полем по степах і лісах знов пройдуть поступом старі боги. Мої друзі ті, що живуть честю та вірністю. Мої боги - боги війни. Моя батьківщина - вітчизна героїв, царів і мислителів. І якщо нам не повезло з часом - то ми зламаємо його і зробимо правильним.

На честь роковин народження Євгена Коновальця мав змогу дослідити його життєпис. Чим була характерна ця людина.1) можливість на подвійну ідентичність. Його мати була полькою, а отже він мав змогу легко пристосуватись до існуючого устрою без особливих проблем.2) ветеран 1 світової. Ні тільки революції, але і лінійні війська, класична війна.3) постійне напрацювання міжнародних звʼязків та організація українців у Європі. Пошук прихильників, встановлення відносин із урядами країн, взаємодія та співпраця, залучення до боротьби тих, хто опинився в тилах.4) ніколи не втрачав вогню ідеї. У цілком польському Львові боровся за український університет; потрапивши в полон рос.імперії налагоджував контакти та структуру із полоненими українцями; створював УСС, їх роззброювали, зраджували інтереси, створював знову, а потім переформатував; після поразки у конвенційному супротиві створює організацію нового типу, УВО, і далі терор, просвіта та революція; започаткував ОУН і подарував нам приклад для наслідування. Як висновок: щоб не трапилось, як би важко не було, хоч би здавалося що все закінчено, роби свою справу і хай буде що буде.5) навчався в Грушевського, знайомий та надихнувся Донцовим, інспірований атентатами попередників, був першим в усіх галузях боротьби. Не мав структури та патронів, лише жагу та мету, на дотик шукаючи методи та відповідні форми боротьби. Енергія та воля цієї людини в першу чергу має бути прикладом. Декілька його цитат до ознайомлення:«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого,хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю»«Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців»«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії»«Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії»

В мене поки творча пауза, отже не дуже балую вас постами. Але все буде. Трохи поділюся справами на війні.Ось дивіться, є речі погані в нашій армії. Багато хто з командирів у типових номерних бригадах мають забагато вад та гріхів. Є карʼєристи та ті, що мають наглість апелювати до звання. Є такі, які крадуть та займаються зловживанням становища. Є й такі, яким похєр на війну і їх підрозділ. А є такі, що можливо б і хотіли воювати нормально, але не вміють або занадто інтелектуально та психологічно посередні для якихось інтенцій у самоосвіті або ризиковій ініціативі.Я останнім часом стільки поганого бачив у суміжників… Розповідати не буду, але зазвичай викликає ненависть. Але я знову усвідомив наступне: для того, аби стало краще, ба більше, стало достатньо для перемоги, не так вже й багато потрібно. Не мільйони доларів, не ф15 в кількості 10 тисяч штук, не патріот під кожну хату. Достатньо буде просто оптимізувати роботу всередині, поставити достойних людей на відповідні місця, налагодити системну роботу, виконувати елементарні заходи безпеки, підготовки тощо. І не лінуватись у справах, які дійсно важливі. І не потрібно натівської допомоги на всі гроші світу. Окрім, щоправда, української піхоти, якої забагато зараз сидить в країнах НАТО. Отже, як я і казав, ми переможемо. Так, або інакше, швидше або довше. Перемога невідворотна і ми на неї приречені. Все що треба - це правильно робити роботу. Наш рух зростає, наші структури набувають міці, гідні люди займають все вищі посади і ми нарешті можемо експансувати назовні, асимілюючи в мілітарний націоналізм все більше чергових 88-их бригад тро, яких набрали із вчорашніх алко-ухилянтів, яким вже завтра ми дамо шанс на героїзм.Це все до чого. Багато чого поганого довкола, але ми можемо покращити свій стан своїми силами. Адольф Гітлер, коли описував бої із лівими у Мюнхені, казав своїм штурмовикам, що вони дарма гадають, ніби зараз вони бʼються за вулиці Мюнхена. На тих вулицях тоді вирішувалась доля навіть не Німеччини, але всієї Європи. І коли зараз я скажу, що на східному фронті в Україні вирішується доля світу, ви зрозумієте мене лише згодом. І як колись про англійців казали «прокинувшись, лондонець міг зненацька усвідомити, що він володіє половиною світу», про українців скажуть, що в своїх шанцях вони виборювали ідеологічний та геополітичний вектор усієї картини сучасності.

І не просто ті мусора, що когось били. ВСІ МУСОРА МАЮТЬ ВОЮВАТИ. І ще треба контролювати, щоб залупа не надумала собі сховатись в нору або відступити. Тільки пильний нагляд. В мене є багато бійців з батальйону шквал, для тих хто знає, і вони б залюбки здійснили нагляд.Послухайте, НЕМАЄ ПОРЯДНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, є або мразь, або ідіот. Якщо людина прийшла «виправляти систему» і «бути чесним», то або її система зжере, звільнить та не дасть зросту і бути «порядним», або людина стане такою, яка зручна системі. І це є ідіот, якщо цього не розуміє.Ну або шляпа приходить за карʼєрою, грошима та просто бути репресивним апаратом, і тоді це підорас.Обидва вони відмазуються «наказами». «В мене наказ, я нічого не можу». Вони за наказом готові смоктати хуй у тих, кого охороняють на парадах. Але є виключення в такому виконавчому процесі. Це коли наказ стосується поїздки на фронт. Тоді вже наказ не так сприймається, тоді вже боягузлива натура підораса бере верх.Якщо ви є, або ви знаєте «порядних» мусорів, порадьте їм звільнитись. В інших випадках плюйте в обличчя підорасам і робіть все, що треба, бо собака, що репресує воїнів під час війни - ворог і зрадник.

Це все максимально погана історія, тому, що Україна в міжнародному плані кинута в руки ліберальних еліт. Такі акції з "місяцями гордості" - демонстрація: ми з цими, не з "правим" табором.Проблема в тому, що "правий" табір це усвідомлює і бачить. Сучасна Польща - це, наприклад, "проект" оцього табору, в його власних очах (не знаю, що про це думає саме польське керівництво). Тут складна та комплексна справа: і гроші, і вплив, і симпатії. Ліберальний табір роками окучував українську інтелігенцію та еліти. Союзник з нього поганий - більше риторики, аніж якихось дій та допомоги. Відомо ж, як Байден свідомо затягував із допомогою Україні. Яким чином переорієнтуватися Україні на співробітництво із "міжнародною правицею", і при тому ще й переконати її представників у необхідності допомоги Україні - це важке питання. Чи працює хтось в цьому напрямку? Навіть ерзац-націоналістичної Європи поки не існує. Якщо буде існувати, умовно, завтра - навряд її влаштує така розстановка сил. І навряд вона буде послуговуватися геополітикою як аргументом. В минулому столітті зв'язки Петлюри (на рівні, що деякі журналісти та дипломати казали "це наша людина") із демократичною Францією не дали нічого - потім всі ще й жалілися про армію Галлера. Зв'язки з кайзерівською Німеччиною, тобто представниками "правого" табору, дозволили українцям (заслуга це соціалістів чи Скоропадського - байдуже) вигнати з України більшовиків на певний час - хоч і ціною власних ресурсів.Навіть помірні праві - це завжди набагато кращий союзник, аніж будь-який вияв співробітництва з ліберально-лівим табором. Тому, що зазвичай, як демонструє історія, вони дають багато зброї і війська, коли це справді союзник, а не роздратовані люди, яким дістався небажаний спадок.

4 авіабази стратегічної авіації.Уражено декілька десятків стратегічних бомбардувальників.Одночасний удар із застосуванням ФПВ дронів. Ту-95 - носії крилатих ракет, які здійснюють пуски одночасно декількох ракет. Це «важкі» «стратеги», їхня ціна та задача унікальна.Ту-22М3 - неможливий для виробництва в Росії, невідновлювальна авіація. Існують за рахунок «канібалізму» - агрегати з одних Ту-22 чіпляють на інші, аби продовжували літати. З цієї причини Ту-22 не носять максимальну кількість ракет, а зачасту лише 1-2 під час атаки. Це зменшує вал ракетних обстрілів, суто з причин, що носії не можуть всі літати і не можуть все нести як штатно заплановано.Знищення кожного Ту-22 - це непоправна трагедія для російської не лише авіації, а стратегічного воєнного потенціалу атаки, чи оборони.Знищення Ту-95 - кратно більша трагедія. Якщо було також уражено хоч 1 А-50У, літак ДРЛО - це відразу мінус 350 млн $. А також кратна втрата спроможностей в розвідці в повітрі. А-50 також не виробляють вже. 1 червня - нова ера в світі технологій війни, розвідки та примусової українізації.…Одночасна атака на всі бази сьогодні показує масштаб операції. І хто сказав, що вона не повториться завтра? Найближчий час для РФ величезна трагедія - де розташовані літаки, як їх захистити.…При Сталіні командування ВКС і ППО РФ сьогодні б розстріляли.При Путіні - організують чергову гей-оргію геронтофілів «зато Кієв за трі дня!». Втім, навіть пляшки їм підвезе СБУ, тому оргію скасують.З празніка залишиться лише останній атрибут…Над Кремлем сьогодні буде протяжно, гучно, патриотично:- ХОХЛЫЫЫЫЫЫЫЫ….

У міркуваннях дійшов цікавої думки: якщо людина є непослідовна; якщо вона не схильна до традиційного (поза часового), а схильна лише до модного; якщо її бажання є просто примхи та змінюються разом із напрямом вітру - це не просто порожня людина. Це, насправді, відсутність людини. Особистість формується рамками. Щоб на порожньому аркуші паперу зʼявилось коло - потрібно задати колу рамки, окреслити його, виділити те, що є колом, а що НЕ є, або існує поза ним. Якщо у людини не має обмежень, якщо її особистість «інклюзивна» (тобто, включає в себе все і не виключає нічого), то ця особистість є нічим і всим одразу. Без протиставлення нема ідентичності. Немає «за» без «проти». У далекій перспективі, та людина, що йде за віянням моди, трендів, думками свого кола спілкування, оминає незручності та годиться на комфортне - та людина не існує. Вона фон, декор, npc. Я не хочу тут сипати попсою про «біомасу» та все в цьому роді. Радше хочу звернути вашу увагу на вас самих. Там, де ви не стверджуєте своє, а приймаєте соціально-схвальне; там де ви йдете на компроміс задля оминання дискомфорту або у службі своїй слабкості - там ви зникаєте. І замість вас там лишається тільки вегетативний організм, рослина. Вона просто існує і їй подобається сонце.