(Продовження)Упс… Буває ж таке? І лише потім, після рішення Президента, яке ще мусить бути затверджено Верховною Радою, починають працювати механізми військової системи, коли врешті решт бригада, а потім вже батальойн отримує беерку в якій сказано, "здійснити підрив мостів та таими кординатами". Так і ніяк інакше! А це все… час!Ба більше. Головнокомандувач ЗСУ не може власноруч прийняти рішення, що в країні ось вже потрібно вводити правовий стан – воєнне положення. Навіть, якщо дуже сильно захочеться! НЕ МО-ЖЕ! Бо це виключно прерогатива Президента України, себто… Верховного Головнокомандувача. І то, із цією пропозицією він мусить звернутися до Верховної Ради України! Чи знав про це колишній комбат Юрій Береза який був депутатом Верховної Ради? Ну мусив ж знати! Але чомусь промовчав. Чому? На це питання відповідь знайдіть самі.І ось лише потім, після отримання відповідного рішення, коли з Банкової полетять відповідні «цидулі», війська отримують Накази та починають рух. Так… І НІЯК ІНАКШЕ! Не можуть війська, ну наприклад якась бригада ДШВ, (самостійно, бо їм так захотілося) знятися з полігону, примчатися в район мого рідного Мелітополя, зайняти оборону та замінувати міст через Каховський магістральний канал в районі вже колишньої АЗС «Паралель». Міст по якому постійно йде рух цивільного транспорту… А ось якщо б ХТОСЬ дуже потужний та незламний, знайшов в собі політичні яйця, та виніс на розгляд Верховної Ради пропозицію про введення воєнного стану не 24 лютого 2022 року, а хоча б 24 січня, того ж самого року, все було б для російських окупантів… набагато складніше. В рази! (Той міст, дуже важливий, так і не встигли замінувати і відповідно підірвати тому що… речення закінчить самі).Повертаючись думками в минуле, я постійно згадую події листопада 2018 року, коли після захоплення росією двох катерів та буксира, тодішній президент Петро Порошенко одразу виніс на розгляд ВР ту саму пропозицію. Що тоді тільки не лунало на його адресу, але Порох діяв навипередки! Хоча мова тоді йшла про інцидент в Керченській протоці, а не про накопичення російських військ на кордонах з Україною і постійних закликів союзників рити окопи та готуватися до війни. По різному українці ставляться до Порошенка, але все ж таки тоді, у 2018 році рішення було прийнято! Правильне рішення! А ось у 2022-му, вже іншому президенту на це не вистачило сміливості.Наприкінці цього допису, усім своїм читачам, я наполегливо РАДЖУ подивіться інтерв’ю, яке генерал Сергій Наєв (у 2022 Командувач сил оборони України), дав «Українській правді». Там він максимально доступною мовою розклав по полицях, як все мусило бути і у відповідності до чого?! Пояснив скільки часу потрібно на розгортання військ? Як швидко бригада висувається у визначений район та займає позиції? Після чого, себто після яких рішень вищого політичного керівництва країни, в районі із тимчасово окупованим Кримом мусило б початися нарощування мінно-вибухових загороджень, тощо. Генерал також навів приклад та пояснив, чому перед самим початком повномасштабного вторгнення, в районі Чернігова підрозділи змушені були займати позиції не згідно військових планів «задумів», а там де прийшлось. Також він чітко каже про те, що до самого початку повномасштабного вторгнення, він ЧОМУСЬ так і не отримав офіційні данні від розвідки. Подивіться… Гарне інтерв’ю, яке дає відповіді на купу питань. Інтерв’ю людини, яка ВЗЯЛА на себе відповідальність тоді, а не стала військовим експертом в студії потім.
А знаєте що? Учорашній день, вірніше шалена хвиля радісних коментарів під дописами на тему зруйнованих складів компанії «Рошен», виявила один нюанс… Навіжені адепти секти «Вбив брата та зʼїв його на Ліпецькій хвабриці у Тюмені коли збагатився у вісімдесят два рази», нікуди ж не поділись. Всі тут. Сидять тихесенько і чекають команди. А ось пооооооотім… Чого я тільки учора не начитався. Іноді здавалось, що поїде дах від почутої дичини. Отже. Ще раз. Для особливо обдарованих.❌ (Вкид) Порошенко здав Крим.✅ (Правда). АР Крим був тимчасово окупований в середині березня 2014 року. Петро Порошенко стає президентом аж у червні того ж року. Як він міг здати Крим не будучи президентом, я не знаю.❌ (Вкид) Порошенко і Турчинов не дали наказ на збройний спротив військ в Криму. І в якості доказу наводиться відео Кузьми де він говорить, про те, що наші війська були в Криму оснащені всім, себто як кіборги, лише чекали наказу і так далі.✅ (Правда). На той час, Петро Порошенко був депутатом ВР. Але справа в тому, що жодний депутат не має жодного права віддавати наказ на застосування військ. Це перше. Друге. Якщо всі українські війська плюс силові структури готові були до збройного спротиву і тільки чекали наказу, то яким тоді чином приблизно 70% всього угруповання (армія + силовики) залишились на території окупованого Криму, себто зрадили Україні? Ба більше, в червні 2014 року, вже президентом України Петром Порошенко був відданий Наказ на контрнаступ. І тоді ЗСУ, НГУ та добровольчі підрозділи звільнили дуууууууже багато раніше окупованої території. ❌ (Вкид) Порошенко наказав військам припинити вогонь, відступати назад і здав території. От дивіться відео. ✅ (Правда). Так, був наказ від президента Петра Порошенко припинити вогонь з 00:00 годин 15 лютого 2015 року, як і передбачалося Комплексом заходів по виконанню Мінських домовленостей. Але цей режим тиші протримався лише чотири години. (Принаймні в секторі «М»). Жодного наказу на залишення своїх позицій не було і бути не могло. Підписання того Комплексу подарувало Україні довгих сім років.❌ (Вкид) Порошенко не допомагає армії. Мій син (брат, племінник і багато різних варіацій) у війську і нічого від Порошенка не отримав.✅ (Правда). Сума допомоги українському війську від Петра Порошенко вже перевалила за сім мільярдів гривень. Відео та фотозвіти на сторінці пʼятого президента та «Справи громад», всім в допомогу. І коли умовна бригада… (тут треба зазначити, що допомога надається саме бригадам, полкам або окремим батальонам)… отримує два чи три екскаватори, декілька вантажівок, десять генераторів та наприклад десять «Мавіків», все це не діліться на всіх військових цієї бригади порівну. Ну щоби кожен отримав тріііішки екскаватора, вантажівки, генератора і маааааленьку частину «Мавіка». Так що умовний Степан, запросто може вважати, що якщо йому особисто Порошенко не передав банний комплекс, значить ніякої допомоги ЗСУ і немає.❌ (Вкид) Мені люди казали, (а люди брехати не будуть), що Порошенко привіз допомогу хлопцям, сфотографувався, а потім всі склали назад у вантажівкі та поїхали геть. І що ви тут мені розповідаєте, що такого не було? Прикладів купа. Мені розповідали. ✅ (Правда) Якщо я не помиляюся, то тому хто надасть докази хоча б одного такого випадку, особисто Петро Порошенко виплатить… два мільйони гривень. Це ж звісно не всі гроші світу, але на цю суму, за купу часу так ніхто і не зазіхнув. Чомусь… Хто в курсі, чому?Ну і невеличкий нюанс. Чомусь девʼять з десяти профілів або порожні, або закриті. Випадковість, розумію. На фото, наші військові в Криму. Спорядження як у кіборгів. До речі. Якщо не помиляюсь, то бронежилети були лише на караульну службу. Ну це значить штук тридцять (може пʼятдесят) на всю бригаду.
На тлі масових кривляній в коментарях накшталт, «Так тому Порошенко і треба… ура, ура, ура склади розхєрачили… ги-ги-ги», чомусь згадав події дві тисячі двадцятого. Тоді в країну зовсім випадкого, (взагалі ніхто не очікував) завітала всесвітньо відома хвороба. Влада швидко прикрилась фразою «Проїб@ли», і вмила руки. Гарна до речі фраза, її можна було використовувати в різних варіантах. Немає масок в аптеках? Закриваєш обличчя цією фразою. В лікарнях не вистачає, або взагалі немає, кисневих концетраторів? Дихай через «Проїб@ли».Ви теж згадали? Чудово! Тоді напевне також згадаєте, як Банкова ставила шалених розмірів палки в колеса Пороху. Мета було одна. Все що закуповував він та його фонд мусило або НЕ ПОТРАПИТИ до України, або потрапити, але пізніш. Нагадати історію, як українські авіакомпанії відмовлялись від співпраці із компанією «Roshen» і прийшлось фрахтувати літак в одній з країн Середньої Азії?! Не для політати, а для доставити в Україну яка потерпала від тієї самої хвороби величезні партії медичного обладнання. Врешті решт вантаж потрапляв в Україну. Спочатку на той самий термінал, який сьогодні знищили російські окупанти. (Товстолобікі медійні ще довго будуть святкувати). А вже потім… ті ж самі кисневі концетратори, які тоді були на вагу золота, вірніше в тисячу раз ціннішими, потрапляли в лікарні.І що цікаво… Я не пам’ятаю жодної історії, щоби людина яка потребувала залучення кисневого концентратора (бо вже проблема) спочатку висувала умову. «Мене підключати лише до того, який надала влада. А до того апарату, котрий від рошен, ні ні!... Що, кажете, є всього три концетратори в лікарні і всі від Порошенка? Ну гаразд! Почекаю, коли привезуть від влади!» Хоча… Нашо було йому витрачати шалені суми грошей, фрахтувати літаки, завозити в країну медичне обладнання? Він що, Міністр охорони здоров’я, прем’єр-міністр… президент? Ну приїхав б в якусь лікарню, привіз телевізор із єдиним марафоном замість кисневих концентраторів і досить. Люди все одно ж не оцінять. Але чомусь і він і його компанія «Roshen» робили і роблять речі, які мало зрозумілі тим, хто зараз в коментарях перетворився на суцільних добв@йобів. Ну коли радіють на росії, то зрозуміло. А в Україну чого радіють знищенню частини великого бізнеса, який платить податки, а вже з них… речення закінчить самі.На відміну від писак в коментарях, країна-агресор чудово розуміє, що вона робить. А саме поступово знищує великий бізнес України, рахуйте економіку країни. Виявляється, що вони це роблять на…. радість тим, хто називає себе українцями?На фото я, на тому самому терміналі. Кінець квітня 2020 року. Приїхали разом із Олександр Погребиський допомогти в завантаженні вантажівок, які вже наступного дня повезли медичне обладнання в лікарні. Але хто вже пам’ятає про ті часи…?
Я вже не знаю, як звертатися до депутатів, які тупо забили йух на свої обов’язки, на свою роботу! Вони напевне дуже втомилися, ці… срані слуги і вирішили зараз, коли країна вмивається кров’ю, просто показати всім, своє справжнє обличчя?! Розумію, коли людина захворіла чи у відряджені, питань жодних. Але ж тут інша справа? Хочу, ходжу на засідання! Не хочу, не ходжу. Краще, коли не ходжу. Приїхав Генсек НАТО! Ну і хер на нього. Хто він взагалі такий? Слуги втомилися, слуги хочуть на ручки… і шляпку! Дивно! Але чомусь військо, яке ризикує власним життям щосекунди, по вуха в багнюці чи на морозі за мінус двадцять… в хатах, де стеля падає на голову, а миші на спальнику проводять рок-концерти… де посрать сидячи в теплі на білому унітазі, це божевільна розкіш, а гарячий душ то… щось схоже на фантастику. Усі вони чомусь НЕ МОЖУТЬ сказати: «Ми втомилися! Завтра не виходимо на бойові. І післязавтра також. А через тиждень у нас відпустка і тому… Йдіть нах@й, це відповідь на всі наступні питання». Через не можу! Через «єб@сь воно все конем». Через якусь захмарну втому (і в першу чергу психологічну), вони їдуть, йдуть, повзуть на свої позиції. Туди, де вбити можуть щосекунди. Роблять свою справу, бо давали клятву. Бо за спиною свої та своє! Бо інакше ніяк…Чому військо, сотні тисяч чоловіків та жінок, можуть? А ці йоб@ні обранці, ні? Клятву забули? Чи вона трималась виключно на конвертах…?
Дивиться, як підступно діє Банкова? Коли вони, як скажений бульдозер не зважаючи на певні заклики суспільства, перли в питанні створення Національного військового меморіального кладовища там, де вони вирішили, думка військових їх мало цікавила. Взагалі жодна інша думка не цікавила. А ось коли Верховний суд визнав незаконним передавання та зміну цільового призначення земельної ділянки в Мархалівському лісі, ось тут одразу на Бакновій вирішили прикритися думкою тих, кого поважають в суспільстві. Чи це є цинізмом в найгіршому її прояві? Я вважаю, так…(Варто зазначити, що навряд чи хтось наказував військовим писати дописи на підтримку… Можливо просто попросили. Ввічливо. Цього достатньо, якщо ти звісно ж не хочеш втрачати певні стосунки із певними посадовими особами. Ніхто тут не винен. Так просто працює система). Але… Попри все, в повітрі висить питання, яке написане величезними, метра по три буквами… «Шановна влада! А ви взагалі ХОЧ ЩОСЬ можете зробити не через дупу?! Ну хоч щось?!» Чи потрібен в Україні свій Арлінгтон? Так! На жаль потрібний. Чи є в країні люди, які розуміються на цій темі? Так! Є! Чи можна було б зробити не через дупу, а по-нормальному, по-людські? Звісно ж! Почитайте дописи Віталій Гайдукевич на цю тему! Можу припустити, що лише один він розуміється на цій темі краще, ніж вся Банкова разом узяті. А таких людей, як Гайдукевіч в Україні… вистачає. Пам’ятаю його допис обурення, коли влада навіть проводила так звані круглі столи, де обговорювались багато питань стосовно створення Національного військового меморіального кладовища. Правда всі ці форуми та слухання виявилися не більше ніж ширмою, накшталт: «Ми звісно ж вас вислухаємо, ну аби не казали, що суспільна думка нас не цікавить, але все одно зробимо так, як ми ж давно вирішили»!І ось результат! Рішення Верховного суду України! Яке ігнорувати… НЕ МОЖНА! Навіть якщо дуже хочеться.Тому знов дублюю те саме питання… «Шановна влада! А ви взагалі ХОЧ ЩОСЬ можете зробити не через дупу"?! Хто, або що заважало вам з першого кроку робити все із розумом, а не так, як ви звикли! Тобто нам взаглі пох, а якщо щось піде не так, завжди ж можна прикритися фразою… «Пр@їбали»? І ось що зараз робити? Продовжувати створення Національного військового кладовища? Не можна, бо є рішення Верховного суду. Забити йух на це рішення? Також не можна, бо отримаємо прецедент, дуже херовий до речі. І ось будь ласка, результат! Через непрофесійні дії певних «фахівців», отримали проблему! Величезну проблему! І у неї, до речі, є прізвище. Можливо навіть декілька прізвищ, через безглузді дії яких, зараз, навколо тих воїнів які вже поховані на цьому кладовищі, розгортатимуться ой які херові події. Про гроші, в даному питанні немає сенсу й говорити.
Тим, хто захищає так звані змагання коней в Прикарпатті, мовляв… «Ашотакоє, ці коні так завжди працюють, століттями», пропоную приймати зеленку по ранках і вечорах. Бо у вас в голові… вавка! Розміром із всю вашу голову, якшо ви поставили роботу коней із розвагою їх власників, в один ряд. До речі, ці ковбої срані, на своїх легкових автівках чому не возять по десять тон вантажу? А якщо водія переїб@ти батогом, мусить же потягнути! Що кажете? «Так то ж автівка, її жалко»… Ну да! Також пропоную, влаштувати інші змагання, ну якщо ж… «Так було століттями». Обирається поле, від сюди і до горизонту, три важких борони в які впрягаються три учасника змагань! Ги-ги-ги! Ну смішно ж буде, так? А біля кожного ще три, із батогами! І по команді «три зелених свистки», вони починають бігти в напрямку фінішу. А щоби швидше бігли, їх шмагають батогами. Хто перший пробіжить, тому грамоту! А що такого? Так люди колись, декілька століть тому обробляли землю. Значить все у відповідності із столітніми традиціями!
Повернення в цивільне життя виявилося набагато складнішим, ніж я вважав! Хоча. Вже ж був досвід. Наприкінці 2017 року мене перевели в Київ, а у 2019, звільнився з лав ЗСУ. Але той досвід… геть ні про що. Накривало, (та й продовжує іноді), так, що важко передати словами. Тіло було в Києві. Але душа залишалася там… В голову, із барабанами та транспарантами почали ломитися ТАКІ думки, які ніколи, за жодних обставин не жили в моєму мозоку. Було страшно. Іноді аж занадто. Я не був готовий до цього. Тримався з останніх сил. Обома руками тримався. Це не було видно, хоча дехто в особистих повідомленнях писав, «Льошка та по твоїх дописах видно, що тебе криє! Ти прямо про це не кажеш, але ж все читається між строк». Не допомогало нічого. Ні улюблена риболовля або музика, ні алкоголь. Вірніше ефект був, але короткостроковим. Навіть поспілкувався із психологом. Той напевне досі курить та бухає після всього, що я вивалив йому на голову. І тут треба сказати дякую тим хто зажди, в усі часи, попри все, завжди був поруч: рідним, близьким, друзям. Вони не відштовхували, не намагалися мене швидко переналаштувати під цивільне життя або свої хотєлкі. Вони допомогали. Десь словом. Десь поглядом. Десь жартом. Іноді навіть тишею. А десь і матюками накшталт, - Лєший! Заїб@в! Квитки на пошті. Ти вилітаєш другого вересня з Кракова в Жирону. Чекаємо тебе дуже! Скучили шалено. - А якщо не випустять з країни?- Нууууу… значить не вилітаєш. Але думай про хороше. Випустять.І все ж таки… Час лікує. Він ЗАВЖДИ, все та всіх розставляє по місцях. Але тут є одне… але! Важливо, аби у тебе був той час! І були поруч ті, кому ти точно не байдужий. Ті, хто не відмовиться від тебе, тому що ти повернувся звідти «Іншою людиною» чи не став прогинатися під їх бачення тебе.Але справа не в мені. Все набагато складніше. В цивільне життя майже щодня повертаються люди війни. Доки їх небагато. Здебільшого це ті, кого списала ВЛК чи ті, хто звільнився за сімейними обставинами. Але тим не менш. Як, і головне чим їх зустрічає суспільство? А це ті ж самі люди які і жили до війни тут, в цьому суспільстві. Той же, Василь, Михайло, Петро… які були мобілізовані рік, два, три тому. А можливо хтось з них підписав контракт ще в далекому 2016 році. Вони ж до війни вони були бухгалтерами, менеджерами, юристами та сільськими бешкетниками. Але війна перетворила їх на зброю. І той, хто колись не відрізняв КД-8 від праски, зараз з борошна, абрикосового повидла та кілограма цвяхів легко збере дещо, причепить це до дрону, який сам і зібрав та відправить туди, куди вирішить, бо… не почули, не зрозуміли, не прийшли на допомогу, просто пройшли повз, коли вистачило б простого слова! Варіантів маса. Влада взагалі якось готується до повернення своїх громадян, які вже є… зброєю? Не обовʼязково, що одразу ж ця «зброя» почне стріляти на всі боки. Навпаки. Точно ні, не почне! Але ж, якщо не дай Боже, хтооось… деееесь… колиииись вирішить погратися із цією «зброєю» наслідки важко собі уявити.Днями був в шпиталі у свого колишнього бійця. Потрійна ампутація. Почався процес протезування. Він втратив ногу та дві кінцівки. Я навіть не уявляю, що було б із ним, якби ж не родина поруч. У Сергія горять очі. Він жартує. І натяку немає на якийсь сум. Але ж… Багато хто, після потрапляння в шпиталь із такими пораненнями, залишається наодинці із життям. Від нього відмовляється родина. І на жаль, в якомусь сенсі відмовляється країна. Результат непередбачуваний…На фото нова нога Сергія. Його дружина сміється і жартома скаржиться на те, що ледве підібрали кросівок бо чоловіку важко догодити! Добре, що вони жартують та сміються. Це дуже добре…
Коли я чую від начебто притомних людей, що зокрема генерал Валерій Залужний аж ніяк не відбивав наступ російських окупантів напочатку повномасштабного вторгнення, і його роль взагалі нульова, мені хочеться кричати! Голосно! Виключно армійською мовою! Себто матюками! У мене в голові не вкладається, як люди можуть не розуміти… елементарного! Притомні ж люди. Не дураки. І в той же час… Ні! Це якийсь пизд@ць. Справа в тому, що існує таке поняття - керування військом. Складно? Незрозуміло? Гаразд, поясню на пальцях!Завдяки чому Наполеон переміг при Аустерлиці? Так, безумовно! Його військо на той час було напевне найкращим в Європі. І це все? Чи все ж таки ні? Чи все ж таки військовій геній Бонопартича зіграв основну роль? Завдяки чому Ганнібал переміг при Каннах та біля Тразименського озера? А Фемістокл в Саламінській битві? Невже вони обидва були зайвими в своєму війську і воно само якось так сталося? Чи все ж таки ні?Скільки прикладів знає історія, коли блискучі дії того, хто керував військом приносили перемогу навіть там, де шансі перемогти були невеликі. І в той же час достатньо битв були програні через безглуздість тих, хто віддавав безглузді накази. Або взагалі нічого не робив, вважаючи що проканає.Добраніч…
Феноменальне балабольство завжди грало на користь ЗЕленим більшовикам. На цьому вони прийшли до влади. Застосовуючи це вміння, вони ж приховували власне невігластво в питаннях управління країною. Одним словом «Пр@їбали», влада пояснювала одразу все і всім. Але війна швидко нівелювала всю користь від синдрому «Dovgiy Yazik».Спочатку два апезд@ла не відчувши, що почалась війна запостили селфі з полігону в Яворіві. Мовляв, дивиться які ми офігенні, стоїмо тут на фоні десятків добровольців. Наслідки відомі всім. Ні, не для цих двох, у них як раз все добре. Наслідки для інших, після того як туди прилетіли російські ракети.Потім були потужні та незламні репортажі з виробництва чогось там необхідного для фронту. Ну як же без піару? Ось ми такі красівчікі побудували в місті Н-ск нове виробництво. Ось дивиться, яка красива будівля. А ось ще і ще… Що відбувалося далі, то питання риторичне. Закінчується четвертий рік з початку повномасштабного вторгнення. Росія може бити куди завгодно і чим завгодно. А ми чим відповідаємо? Ну наприклад можемо закрити «Dovgim Yazikom» небо над Києвом. І не просто закрити, а в виключно через особисте розпорядження аааххххх якого керівника. А ще можемо звітуючи навипередки, щоби… хер його знає навіщо… підказувати ворогу куди бити наступним разом. Іноді здається, що його розвідникам нічого і не треба робити. Читай новини, себто щоденні звіти влади про побудоване та відновлене ось тобі і вся розвідка. Ось президент в сварці із мером Києва, похвалив досвід Харкова. Скільки ракет вже прилетіло в той «досвід»?І так скрізь!Відновили якусь ТЕЦ? Молодці! Дійсно молодці. Але ж закрийте рота. Жодної інформації. А якщо все ж таки язик не тримається за зубами, то всі ваші звіти мусять складатися з однієї фрази, «Працюємо. Ситуація складна». Чули про таке слово - дезінформація, чи ні? Судячи з усього ні. Бо три дні тому, премʼєр-міністр України заявила наступне: "Якщо не буде масованих атак — хочу це ще раз підкреслити, — то у нас в четвер з вечора буде поліпшення графіків. Я боюсь таке казати назагал і казати, яка підстанція буде відновлена, але кажу, що це буде четвер", — зазначила очільниця уряду.Що ж, ворог напевне також прочитав звіт пані Свіриденко і вирішив «поліпшити» графіки. Пішла шістнадцята година…
Отже… в країні майже чотири роки йде повномасштабне вторгнення росії, і тут Міністерство оборони… ні, не росії, а саме України ВПЕРШЕ залишилось без… міністра! Попереднього, який ледве пів року пробув на посаді, зняли (бо дуже довго на посаді), а нового… не призначили! Чому? Та йдіть нах@й всі, в першу чергу військо, ось чому!Країна майже щодня потерпає від ударів російських ракет та дронів. Ми звісно ж дофарбовуємо свої три тисячи балістичних ракет які пообіцяв потужний Вовка і ось скоро… (сьогодні ні, не встигнемо, темно вже… можливо завтра)… яяяяяяк, але мова зараз не про це. Так ось, енергетика знаходиться в нокдауні. Всі відповідні служби працюють через надлюдські зусилля, люди мовчки мерзнуть в квартирах, чудово все розуміючи. І в той же час, в країні НЕМАЄ… Міністра енергетики! Попередниця трішки проворовалася, а нового міністра досі не призначили! І сьогодні також… не призначили! Чому? Та йдіть нах@й, ось чому! Що за дурні питання? Мʼяко кажучи, я шокований такими діями влади! Шановні потужники незламні, а як називається ця ваша стратегія? «Хватай мешкі, вокзал отходіт»? Ви взагалі розумієте, що будете робити завтра… післязавтра… через тиждень? Ви рік тому розуміли, що буде нова зима… нові виклики? Чи, начиталися вумних тез про те, що ось ось і війна скінчиться?! А значить можна забити йух та поставити «шлагбауми» в енергетиці по методу «Міндіча-Цукермана»? На кой хендехох ви міняли Премʼєр-міністра, якщо у вас сьогодні вже НЕМАЄ Міністра оборони, а Міністра енергетики немає вже давно? Вам не набридло гратися із країною… людьми? Чи ви дійсно ваажаєте, що завтра якийсь х@й з Банкової напише потужний текст про те, що у нас вже є 466482 ракет «Горілка в Буковелі», які можуть літати боком із перенавантаженням в 657 G, і ось ось вони яяяяяяк… А народ почне все це обговорювати і одразу ж забуде про те, як друг президента із кентами відправляли «двушечку» на Москву замість того, аби фінансувати захист енергетичних обʼєктів?! Ну може і забуде. А може вже і ні… Що тоді вигадаєте? Нові травневі шашлики?
TGLIST.COM.UA
