К.Р.У.К.

МІЙ…Мені не треба жодних кавалерів.Я впевнена, Коханий мій, у цім.Близька мені лише Твоя манера:В подобі Янгола для мене Ти в усім.Торкнешся – тіло струмом пробиває.Всміхнешся – хмари десь у голові.Як добре слово скажеш – оживаєЯкась надія у німій мольбі.О як же Тебе мало, дорогенький!Зустрінсь, явись, хоча б мені наснись!У сон щоночі рину я швиденько,Щоб там мені з цілунками явивсь...Ти – скарб. Ти – вайб. Ти – сонячне проміння.Ти – подих вітру в спеку вогняну.Нехай росте кохання вже коріння:Без Тебе довго я не протягну...Моя Ти мрія, пісня солов'їна,Моя Ти радість і моя любов.Для мене кращий Ти один-єдиний,Про що кажу Тобі я знов і знов.Мій принц, мій світ, моя головоломка,Яку ще не вдається розгадать.Без Тебе у душі й у серці ломка,Тому про це не можу я мовчать.Собою в голові думки наповнив,Моє Ти серце ніжно полонив.З Тобою лиш щаслива невимовно,Тож серце Ти любов'ю окропи!Мій Сміх, мій Гріх, моя Ти Таємниця,Моя Ти Мрія, Цукор Ти і Сіль.Зустрінемось з усмíшками на лицях.Як розминемося – на серці в мене біль.Мій Котик, мій Наркотик, справжнє Диво,Моє Наповнення, душі моєї Суть.Я вірю: заживемо ми щасливоЙ пройдем подальшу ми життєву путь.Дороговказом голос Господа лиш буде,Бо Він нас від душі благословить.Здійсниться швидше хай ця мрія-чудо,Бо так, як я, не зможе хтось любить!

Невдала гордість О лицарю слави, із Круглого Стола,Чия рука не знала поразки й страху,Чий меч не знав ні тріщини, ні втоми,Тебе підіймала людська хвала,Як буря підіймає хвилі й громи.Ти йшов у походи крізь бурі й жала,Йшов, як обранець долі,Несучи перемоги — мов сонце у праху.І битви корилися кроку твому,Не знав ти поразки,І страх не торкався серця твого.Де б ти не став — там гасли вогні.Люди несли тобі все, що мали —Віддавали тобі і хліб, і тепло,І навіть останнє — без тіні вагання,Бо честь була в тім, щоб служити добру,Що ти уособлював у їхнім чеканні.Тебе величали, мов світло небес,Ім’ям твоїм клялися у правді й надії,Де б ти не ступив — там зростав твій злет,І серця людські відкривалися для тебе.І вірили щиро: служити тобі —То честь, що вище за власне життя,Що в образі твоєму — світло в пітьмі,І правда, що варта усякого буття.Та в серці твоєму зродилась пітьма:Гординя, мов тінь, непомітно зросла.Ти віру прийняв не як дар, а як знак,Що світ тобі винен — і правда твоя.Та тихо, мов ніч,В тобі проростала отруйна насінина:Не віра людей, а їхня хвалаЗмінилася в дзеркало — лише для тебе єдине.Ти став над собою, над світом, над всім,Забувши, що шлях твій — це служба, не трон,І серце, що билося колись для усіх,Замовкло, полонене власним ім’ям.І розум потьмарився блиском похвал,І слух вже не чув ані болю, ні крику,Ти став не героєм, а власним ідолом,Що вимагає поклоніння без ліку.І ось, коли знову ти вийшов на бій,Не ворог стояв перед тобою — а правда:Рука затремтіла, потьмарився зір,Бо гордість — не щит, і не вічна застава.Меч випав із рук, мов чужий і німий,І голоси тих, хто колись возвеличив,Обернулись луною: “Ти був не таким…” —І тиша страшніша за тисячу кличів.Ти впав не від сили чужого меча,А від порожнечі, що сам породив,Бо той, хто підносить себе до божества,Стає найслабшим із смертних, що жив.І згасла легенда — не в битві, не в славі,А в серці, що правду свою загубило…Бо слава без міри — це ланцюг у оправі,А гордість — це прірва, що тихо відкрилась і вбила.І впала не слава — впала душа,Бо там, де гординя — там порожнеча,І той, хто не знає межі для себе,Стає сам для себе найтяжча неволя.

Війна...Не сказано тут більш нічого...А взагалі потрібно щось казати?Жила сім'я... приліт...тепер нема нікого,Зосталося лиш урвище від хати.............-Діти, годі вже там, йдіть до столу!-Кличе Вову й Галю матиВони прИйдуть, але зновуБудуть про батька у неї питати:- А як він там, мамо, а що там у нього?- Коли вже приїде? Я хочу до тата!І цим же ж маляткам не скажеш нічого,Що може їх душу ущент розірвати...Мати мовчить, а на думку приходитьНедавній дзвінок, що як грім із небесІ що ж воно все та отак-то виходитьНі зустрічей більше, ні смсА ці янголятка, вони ж так любилиВ обійми до тата з розгону стрибать,Спільні розмови, як разом училиЛітери, цифри, писать, рахувать.І що ж далі буде, і як далі жити?!Як їм пояснити, що батька нема?!І сльози надходять, що ж нам робити?!Коли вже скінчиться ця люта зима?!.......Мамо, спасибі, смачний був обід -Промовила Галя, - щось сталось, скажи?- у вашого тата небесний політТа він буде поруч із вами завжди!Ви знайте, він ВАС попри все дуже любитьПідкаже, якщо раптом щось не виходитьВи тільки навчіться уважненько слухатьЯкщо навіть слово до вас не доходить...Повірте, ВІН буде вами пишатись,За те, що ви мужньо долаєте цеТа ви не спішіть же його забуватиНехай у серцях наших вічно живе!.........І що потрібно ще сказати?Це може статися раптовоЛиш мить - вже урвище від хатиВійна...весь біль в одному слові...

ОДА СОНЦЮЗа вікном моїм – сумний краєвид.Вогкість і сірість. Голова напружена.Сиджу за столом.Думок гібрид.Віршів недописаних дюжина.Раптом промінь, прорвавши імлу,Впав на твір віршований,Щось прочитав і по столуПоповз до мене схвильований.“Не бійся, іди!” – по руці ковзнув,Теплом обігрів зап’ястя,Відтак у долоні моїй заснув,Мене огорнувши щастям.“Звідкіль ти?” Міцно стискаю руку,І разом мерщій – назовні.Я бачу огрядних небес розпуку,Що світом джерельним повні.А ось і сонця величний овал,З роздертої хмар дільниці,Смичками-променями загравНа струнах моїх, як скрипці.Те саме сонце, що безліч роківСвітить вночі і вденьНам, втіленням давніх богів, –У світі одним лишень!Йому прокльон у пустелях шлють,Не маючи захисту і притулку.Та саме його жадібно зранку п’ють,Як життєстверджуючу пігулку.Це його зазіхання вічніУ сонети вкладав Шекспір!Його промінь, рукою да Вінчі,Безцінним робив папір!Воно насолоджувало свій слухМоцартом за роялем!Це воно вперто освячує дух,Ніби святим Граалем!Воно – найдорожче, що в кожного є!Багаття душі даруючи,Себе безкорисно усім віддає,В наших серцях пануючи.Воно – початок усіх перехресть,Радіти життю нагода.Пишаюсь, буяю – велика честьСонцю складати оду!

ІЗ ГОСПОДОМ У НОВИЙ РІК ВСТУПАЮ...Із Господом у Новий рік вступаю.З молитвою у невідомість йду.І долю свою Богу доручаю,У Його руку сильну, пресвяту...Бо хто без Нього я у світі цьому?Чого вартує тут моє життя?Я мандрівник... Прийде пора й додомуДуша полине... в світле майбуття...Чи прийде завтра? Я сказать не можу...Що мене жде - Господь один лиш зна...Тому, надіюсь я на ласку Божу,Бо нескінченна є до нас вона.По милості Христа живу у світі.Мій кожен день - дарунок із небес.Я бачу сонце, небо, трави й квіти,Милуюсь світом сповненим чудес.Люблю життя... І дякую щоденно,За цей чудесний, щедрий Божий дар...Його любов до мене незбагненнаВона свята й сягає аж до хмар.Сторінка чиста знов переді мною,Щодня слід допис додавать на ній, -Я вірю, якщо Бог буде зі мною - Майбутність не страшна тоді мені.Я олівцем бажаю бути завждиВ руках мого Спасителя лишень,Щоб на життєвих сторінках писатиПід Його впливом дописи щодень.За руку міцно я Його тримаюсь,Ясніша з Ним похмура далина...Із Господом у Новий рік вступаю,Бо в Нім моя надія неземна!