Едуард Юрченко

ЩО ТАКЕ «НІКОЛИ ЗНОВУ» ДЛЯ УКРАЇНЦІВ?До 9 мільйонів в Радянській армії.До 100 тисяч в УПА.До 300 тисяч на боці Рейху.Сотні тисяч в інших арміях загалом.Українці вбивали один одного, стріляли один в одного, перемагали один одного, ставали героями в боях один проти одного. Військова слава нашої Нації здобута в добу Другої світової війни назавжди залишиться її скарбом. Але ми повинні розуміти, що героїзмом народу позбавленого державності завжди користуватимуться чужинці.«Ніколи знову» для українців, це не про війну яка не повинна повторитись. Війна йде з 2014 року. Найбільша на континенті після 1945 і саме на нашій землі.Ніколи знову не повинна повторитись бездержавність і відсутність національної суверенності.Ніколи знову не повинна кров наших героїв проливатись заради чужинського інтересу або абстрактних «загальнолюдських» ідеологем.Тільки Нація. Тільки тотальна незалежність. Тільки Україна понад усе.На небі Бог,на землі Священна Русь-Україна, а українці монолітна криця єдиного меча. Іншого шляху не існує. Ось головний висновок з героїчної історії Другої світової.

УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРГІЙ ЧАПЛИГІН ПРО ДОБРОЗВИЧАЙНІСТЬ (КОРОТКО, ЯСНО ТА ПО ЄВРОПЕЙСЬКІ). Друзі. Термін boni mores (лат. «добрі звичаї», «добрі нрави», «добрі моральні якості») походить ще з римського права і є класичним загальноєвропейським стандартом у цивільному праві Європи впродовж всієї її історії. Цей термін використовується як критерій дійсності правочинів.А український термін «доброзвичайність» є прямим перекладом і адаптацією саме цього стандарту.Слово утворене від «добро» + «звичай» і фіксується в українській лексикографіі ще з часів Розстріляного Відродження. Це всього-на-всього українізація юридичної термінології.Порівняйте - «добросовісність», «доброчесність».(Якщо «доброчесність», наприклад, достатньо чітка для НАЗК, ВККС та антикорупційних перевірок, то чому «доброзвичайність» раптом стає для когось екзистенційною загрозою? Це той же самий семантичний ряд. І всі з цим згодні.).А знаєте чому вони казяться?Бо поняття «доброзвичайність» (boni mores) апелює до загальноприйнятих суспільних стандартів.А для гендерної ідеології будь-яке посилання на мораль/звичай/традицію - це потенційна загроза. Оскільки термін з коренем «добро» дратує їх ще й символічно - він апелює до об’єктивної етики, а не до суб’єктивних «права і свободи».Сергій Чаплигін

ФЕЛЬДМАРШАЛ ФОН БОК І СМЕРТЬ,ЯКУ ВІН КЛИКАВ ВСЕ ДОВГЕ ЖИТТЯ.4 травня загинув фельдмаршал Федор фон Бок. ЄДИНИЙ з фельдмаршалів Третього Райху, який загинув внаслідок бойових дій.Цікаво, що він постійно підкреслював, що померти за батьківщину, це висока честь і найкращє завершення шляху для солдата.Настільки часто, що солдати дали йому прізвисько "вмираючий". Треба зазначити, що він ніколи не уникав небезпеки і що таке близкість смерті знав вкрай добре. Більш того, його відзначали як надзвичайно стоїчного в небезпеці воїна.Переконаний монархіст, який завжди підкреслював байдужість до націонал- соціалізму, він користувався повною довірою фюрера, як особа не здатна на зраду через високі особисті якості.Під час Другої Світової наполягав на гідному поводженні з військовополоненими та цивільним населенням. Мав високу репутацію серед підлеглих різного рівня.На момент загибели знаходився в "резерві фюрера", тобто фактично в відставці. Дуже переживав через неможливість воювати в критичний для Німеччини момент. Загинув за чотири дні до капітуляції, померши смертю про яку мріяв і не побачивши кінцевої поразки Фатерланда.

ГЕТЬМАН ТА АТОМ​​26 квітня поєднались дві дати – роковини смерті Його Світлості Ясновельможного Пана Гетьмана і Чорнобильська катастрофа.Не буває нічого випадкового в цьому світі. Павло Скоропадський, згідно зі свідченням найвідомішого гетьманського історика Дорошенко, був не просто проголошений гетьманом, але помазаний на гетьманство керівництвом православної церкви. Він був носієм влади божественної в самому прямому сенсі.Можливо жахлива катастрофа була обумовлена тим, що Україна була позбавлена не тільки державності, але й помазанного монарха?З іншого боку, Чорнобильська катастрофа стала однією з причин розпаду СРСР.Можливо, це та страшна ціна, яку ми вимушені заплатити за свободу через те, що не підтримали Богом даного і благословенного гетьмана в 1918 році?І ще...Проблема ядерної міці та України має третій вимір. Вимір ядерної зброї в українських руках.Ядерний Меч – річ страшна, але володіння ним – ознака повноцінної державності, так само як і великодержавна зовнішня політика, так само як і суверен – носій божественного мандата влади, потенційний імператор.Питань більше ніж відповідей, але ми повинні знайти правду. Благословення Золотоверхого Києва, Нового Ієрусаліма – це не привілей, а відповідальність.І коли ми знайдемо відповіді, ми матимемо і ядерну зброю, і власну династію, і власну імперію.Натхненно творчістю журналу «Гетьманат» та студії «Гетьманські Пензлі»

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ ВІРМЕНІВСьогодні згадуємо наших закатованих братів і сестер - християн. Українці завжди пам'ятали про цю трагедію. Зокрема вона знайшла відображення власне в українській культурі. Обидві наші Нації пережили і переживають страшний досвід поневолення та геноциду. Але, водночас, вони стали прикладом волі до опору та життя.«Цавет танем!» Ліна КостенкоЗгоріли їхні селища, пропали їхні мули.Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку.Щоб мову свою рідну їх діти не забули,їм літери виводять вірменки на піску.А вітер, вітер, вітер!..Який палючий вітер!..Обвуглені обличчя січе, січе, січе!..Лиш виведеш те слово із тої в'язі літер,а слово ж без коріння, покотиться, втече.І десь, в якійсь пустелі, з'їдять його верблюди.Забудуть його діти, і виростуть німі.Бредуть, бредуть вигнанці...бредуть бездомні люди.Ні даху ж, ні притулку, — буквар їм на умі!Згоріли їхні храми. Мужчини їхні вбиті.Втонули їхні дзвони у озері Севан.О, як їм далі жити? На тім кровопролиттіне місяць в небі сходить — турецький ятаган.А вітер, вітер, вітер!..Як шарпає той вітер!..Куди їх ще, вигнанців, недоля заведе?Нема коли писати отих маленьких літер.Немає чим писати. Нема писати де.І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини,коли ще в свої тачки жінки не запряглись,ті буковки вірменські виводять, як стеблини,і слізьми поливають, аби лиш прийнялись.В пісках пустили корінь — а вітер, вітер, вітер!..Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку!..А скрізь по всій пустелітоненькі стебла літер,як трави, проростають в палючому піску.Їх топчуть ситі коні, дзвенять чужі стремена.А букви проростають в легенди і пісні."Цавет танем!" — як кажуть, прощаючись, вірмени.Твій біль беру на себе. Печаль твоя в мені.

ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ ХОРВАТІЯ У 194110 квітня 1941 року було проголошено Незалежну державу Хорватія. Це був жорсткий націоналістичний режим, який користувався підтримкою "Держав Осі". Але, як і все на Балканах, в його історії купа неоднозначних моментів.По-перше, хоча цю державу й вважають "маріонетковою", вона реально захищала свої інтереси перед Італією та Німеччиною й навіть мала конфлікти.По-друге, її дипломатично визнавали не тільки союзники "Осі", але й нейтральні Іспанія, Португалія, Швеція та Швейцарія. Де-факто мало місце й визнання з боку Сербії (хоча не домовились про кордони).Третє: хоча постійно виникали жорстокі міжнаціональні конфлікти, мали місце спроби порозуміння між сербськими та хорватськими націоналістами. На фотоілюстрації, наприклад, сербські четніки та хорватські усташі разом відзначають успішну угоду про спільну антикомуністичну боротьбу.P.S. Фактично для того, щоб Балкани тоді уникли океану крові і міжнаціональних проблем, що переслідують їх досі, достатньо було спокійно визнати, що й сербам й хорватам потрібно власні держави, наваляти разом комунякам й спокійно погодитись жити по сусідству.P.P.S. Будемо сподіватись, що Велика Україна стане надійним другом всіх братніх (це етнографічний факт, а не гасло) народів мирних Балкан, вільних від більшовиків та їх спадкоємців.

КИЇВО-РУСЬКИЙ ОБРАЗ БЛАГОВІЩЄННЯВ Святій Софії Київській, на східних стовпах поміщений надзвичайно виразний образ Благовіщення, який несе в собі цікавий символізм.Ангел в урочистій ході благословляє Богоматір, зображену на правому стовпі. Пресвята одягнена в синій мафорій із золотою облямівкою, в лівій піднятій руці вона тримає моток пурпурової пряжі, нитка якої опускається через ліву руку вниз, до веретену. Акцентується саме на моменті прядіння, бо це в церковному тлумаченні зіставляється з зародженням в утробі Діви плоті Сина Божого. Загалом, прядіння як символ зачаття та вагітності фігурує і в Старому Заповіті, зокрема в Псалтирі.Скільки ж мудрості в цьому образі. Адже прядіння – процес непростий і довгий, так само як і розвиток людини від зачаття до народження. Водночас чіткий момент, коли процес розпочинається і завершується, теж можна виділити. Це відносться не тільки до тієї єдиної події в історії світу, коли «Слово стало плоттю», але й до персональної історії просто кожного з нас.Згаданий образ датується ХІ сторіччям. Біля тисячі років пройшло, а сакральні образи передають нам Істину і відображають її як на рівні, що перевищує велич загальнокосмічного, так і на рівні, який є частинкою життя будь-якої людини.Зі святом всіх! І тих хто святкує за традиційним календарем, і хто вже відсвяткував за новоюліанським. Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГОГОЛЯ "Українця з мене зробили Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко" визнавав великий вчитель українського націоналізму Дмитро Донцов. Гоголь різко виділяється серед "хлопоманської" та "народницької", отруєної духом хворобливого лівацтва вітчизняної літератури 19 століття. Серед цього безперервного скиглення, його аристократична творчість постає як могутня скеля серед болота.Він оспівує силу козацької аристократії, а не плаче над слабкістю "нещасних і пригноблених". Його витончений етнографізм є цілком автентичним, на відміну від хлопоманського "підділування під мужицьку розмову" (за визначенням В. Липинського). Він лишається українцем по духу й ментальності в незалежності від мови якою пише, на відміну від формально україномовних безбатченків-ліваків.Корумповану бюрократію він не стільки ненавидить, скільки гидує нею, дивиться зверхньо,по панські.Суто козацька аристократична ментальність.Тому Гоголь наш, це факт природний,так само як належність до України Дніпра та Карпат.

СЛОВО КОМАНДИРА ДО ДНЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ.Завдяки ефективним та самовідданим діям особового складу і командирів на всіх ланках, Національна гвардія України за 12 років свого існування стала невід'ємною частиною Сил оборони України. Бійці Національної гвардії на найважчих ділянках фронту виконують завдання та стримують противника на рівних із нашими побратимами зі Збройних сил. Нове покоління офіцерів, яке сьогодні займає керівні посади в НГУ, прийшло на свої місця з окопів, прекрасно розуміючи, що потребує солдат, і робить все для того, аби структура розвивалась в правильному напрямку: коли ввірений їм особовий склад є головною цінністю, бажання нарощувати спроможності своїх підрозділів виникає з глибокого розуміння реалій сучасної війни, а відповідальність сприймається як честь, а не тягар.Вітаю кожного військовослужбовця 1-го корпусу НГУ «Азов» та всіх інших підрозділів з Днем Національної гвардії України! Тримаємо стрій!Знищуємо окупантів!© Герой України, Бригадний генерал Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України.

СЛОВО СПІВЧУТТЯ ГРУЗИНСЬКОМУ НАРОДОВІ ТА ЦЕРКВІ ВІД ЙОГО БЛАЖЕНСТВА МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ.Із сумом та співчуттям сприйняв звістку про відхід у вічність Католікоса-Патріарха Грузинського Ілії IІ, Предстоятеля Грузинської Православної Церкви, духовного лідера, життя якого було присвячене служінню Богові, Церкві та грузинському народові.Протягом багатьох десятиліть його патріаршого служіння він залишався духовним орієнтиром для численних вірян, докладаючи зусиль для зміцнення віри, збереження християнських традицій та духовного відновлення суспільства після років державного атеїзму. Для нас памʼятним є і те, що він висловив підтримку України, яка переживає повномасштабне вторгнення з боку Росії.Постать Патріарха Ілії II мала особливе значення не лише для Грузії, а й для всього православного світу. Його служіння надихало багатьох людей, допомагало долати випробування та зберігати надію навіть у найскладніші часи, особливо під час спровокованих російськими загарбниками воєн.Висловлюю сердечні співчуття єпископату, духовенству та всім вірним Грузинської Православної Церкви, які втратили свого Предстоятеля, а також грузинському народові, для якого він був не лише Патріархом, а й справжнім духовним батьком.Молимося, щоби Отець наш прийняв Свого служителя у Небесні оселі. Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого Католікоса-Патріарха Ілії II у Своєму Царстві, а всім, хто сумує через цю втрату, подасть утіху, мир і духовну силу. Вічна та світла йому пам’ять!