Едуард Юрченко

СЛОВО КОМАНДИРА. ПРО ОБМІН ПОЛОНЕНИХ.Нарешті, завдяки роботі великої кількості людей, вдалося зрушити процес обміну військовополоненими з мертвої точки. Сьогодні до України після 45-ти місяців російського полону повернулись четверо військовослужбовців 12-ої бригади спецпризначення «Азов» та пʼятеро військовослужбовців 15-ої бригади «Кара-Даг».З поверненням додому, побратими. Випробування, які довелося пройти вам, неможливо уявити. Ви продемонстрували силу та міць азовського духу і не зламалися під колосальним тиском ворога. Дякую вам за ваші мужність та вірність Україні.Вдячний всім бійцям Сил оборони, чия важка та вкрай небезпечна робота дозволяє поповнювати наш обмінний фонд. Також я вдячний Президенту України, представникам МВС, СБУ, ГУР, «Асоціації родин захисників Азовсталі», а також всім дотичним до процесу обміну військовополоненими і тим, хто забезпечує постійну увагу до питання наших полонених на порядку денному в усьому світі.Майже чотири роки більше 700 азовців знаходяться в російському полоні. Працюємо над поверненням додому кожного з них!© Полковник Денис Прокопенко  командир 1-го Корпусу НГУ "Азов".

Про ситуацію навколо Національного військового меморіального кладовища.Для війська пам’ять про полеглих — це невід’ємна складова військової честі, традиції та внутрішнього порядку, на якому тримається армія. Кожен полеглий Захисник України має право на гідне поховання з військовими почестями — і це обов’язок держави перед тими, хто віддав за неї життя.Ми не згодні з судовим рішенням, яке визнає незаконною передачу земель для Національного військового меморіального кладовища. Рішення, винесене «іменем України», цинічно попирає права тих, хто загинув заради цього імені. Тих, хто вимовляв його в останню хвилину свого життя.Судові рішення у сфері землекористування не можуть і не повинні нівелювати вже здійснене вшанування загиблих воїнів. Дотримання формальних норм без урахування їхнього змісту та мети є неприпустимим. Полеглі Захисники не мають ставати заручниками людської байдужості, професійної некомпетентності або правових спекуляцій. Чи, виносячи своє рішення, суд замислився, що буде з уже похованими воїнами? Хорунжа служба 1-го корпусу НГУ «Азов» наголошує: держава під час війни не має права руйнувати ритуали пам’яті. Місце поховання воїнів — це частина бойового побратимства, символ тяглості війська і відповідальності живих перед мертвими. І в Україні воно має бути там, де перебуває зараз. Там, де його визначила держава.

​​ДО УВАГИ ЛЮБИТЕЛІВ МІШАТИ УКРАЇНСЬКЕ З ЛІВИМ. В.Липинський у листі до Андрія Жука 6 травня 1926 р. наголошує:"Що-ж до большовизму — то піддержку цієї політичної, моральної і економічної ґанґрени, вважаю з боку Українців не большовиків або несвідомим божевіллям, або свідомим злочином. Як що большовизм осягне свою ціль і стане єдиним виразником “українських національних змагань”, то українство буде зметене разом з ним...Але прийде день, коли... кара минеться і коли вона (Україна) прокинеться зо всею силою своєї дикої, широкої, примітивної стихії. Тоді загравання з большовизмом вона нікому не простить. І не потішайте себе надією, що інтеліґенти українські потрафлять тоді “пояснити” цій стихії, що їхня співпраця з большовизмом — це була тільки “українська хитрість”. “Народ” — якого іменем панове інтеліґенти українські всі свої глупости роблять — в таких політичних тонкостях не розбірається і в день неминучого повстання проти большовицької влади інтеліґенція українська, на чолі з “батьком” Грушевським чи иншими подібними “батьками”, буде безпощадно перебита самим-же народом українським.

ВІД КРУТ ДО КОРЕЇ : ХРЕСТОВИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО МОНАРХІСТА.Федюк - Федорович Рудольф - Яків хоробро бився під Крутами в складі 1-ї  Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Потім визволяв Крим разом з Болобочаном і бився в складі Запорізького корпусу пізніше.Після поразки регулярної армії він продовжив боротьбу в лавах повстанського руху.  Але й після поразки перших визвольних змагань він не припинив боротьби...З початку 1930-х років Яків Федорович проживав в Канаді. Молодий ветеран став правим активістом приєднавшись до  гетьманського руху та до Канадської монархічної ліги. Таким чином він поєднав боротьбу за українську Булаву та британську Корону як і належало європейському традиціоналісту.Приймав участь в Другій світовій війні. В 1949 році старий воїн одружився і став батьком  п'яти (!) дітей. Але коли в Кореї розпочалась нова війна проти більшовизму,  він знову взяв до рук зброю.Герой полишив світ в 1986 році маючи 86 років життя, оточений пошаною суспільства і чисельної родини.

​​ТАК КАЗАВ ЕРНСТ ЮНГЕРЧасом у мене виникає таке враження, що всі біди нашого часу почалися з страти Людовика XVI. Таке можна часто виявити в історії: публічна жертва, яка, немов прийшла їх година долі, виводить за собою решту. Так смерть графа Гельфенштейна передувала селянській війні, що принесла Німеччині жахливі лиха, і так вбивство габсбурзького подружжя спричинило Першу світову війну. У нашому похмурому світі така кров подібна жертовному узливання, на яке жадібно злітається сонм духів помсти.1789 рік представляє собою один з головних поворотних пунктів. Майбутні археологи можуть позначити його як кінець "серединного царства".Паростки більшовизму піднялися, обплітаючи стовбур якобінства, спираючись на нього як опосередковано через Гегеля, так і безпосередньо. Один з їхніх військових кораблів називається "Марат". Ніхто б і не подумав, що цей кровопивця може виявитися в пошані не тільки у вузьких анархістських колах. Але нас чекають ще інші сюрпризи.©Ернст Юнгер. «Роки окупації» (щоденники).

БОГИ АБЕТКИР.КіплінгУ сотнях епох та націй, де я інкарнації мав,Богів Торгових Майданів кумиром своїм визнавав.Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крахЯ бачив – а Боги Абетки все міцно стоять на ногах.Жили ми ще на деревах, коли вони з вістю прийшли:«Вода – буде мочити, і буде Вогонь пекти.»Та ми не знайшли в цій рутині Натхнення,  Польоту Душі,Тому – хай Горил навчають, а ми – Шляхом Людства пішли.Ми мчали волею Духа. Вони ж не міняли крок,Бо їх породив не вітер, так, як Богів Ярмарок.Та завжди вони доганяли, і ми дізнавались знов –То плем’я в льодах пропало, то варвар Рим поборов.Духовних Цінностей наших вони не бажають сприйнять,Твердять, що Місяць – не з сиру, компромісу не хочуть шукать.Думки для них – це не Коні, не бачать Крил у Свині, –  Ми ж ішли за Богами Торгових Майданів, нам це обіцяли вони.Коли Уельс усмиряли, вічний мир привітали вони,Віщали – віддайте зброю, загарбник і ви – брати! Коли ж ми мечі віддали – продали нас в ланцюгах,А Боги Абетки ж казали – «Цурайся нового Зла».Повноту Життя обіцяли на фемінізмі піску(Почавши з любові до ближнього – кохай і його жону).Дітей у жінок не стало, сенс і честь загубили мужі,А Боги Абетки ж казали – «Дістанеш смерть за Гріхи».У вугільний вік обіцяли, що буде вдосталь всьогоКоли від Петра-хазяїна відбере в колектив Павло;Стало доволі грошей – та де взять на них товар?А Боги Абеток казали – «Помре, хто не працював».І впали Боги Базарів, геть пішла красномовців юрба,І навіть до серцем убогих дійшло – говорять недарма,Що Двічі Два – то Чотири, не все Золото, що Блищить,І Боги Абеток неквапно прийшли це знов повторить.Так від початку Людства було, і так буде знов,Чотири лише певні речі Суспільний Прогрес знайшов:Пес – назад до своєї Блювоти, Свиня – піде знов в багно,А Дурень, хоча й опечений, лізе в Вогонь все одно.А потім, як все це мине, почнуть будувать новий світ,Де платять за те, що живете, і кари нема за гріхи,Але як Вода завжди мочить, і як опікає Вогнем, Так повернуться Боги Абетки до нас з вогнем і мечем!@EdYurchenko🎓

​​ПРО СОБОРНІСТЬ І ЇЇ РІЗНОВИДИТреба розуміти, що Соборність (саме так, з великої літери, як ідеологема) можлива лише при об'єднанні всіх українських земель. Це породжує питання про кордони.Кордони бувають різні:▪️ кордони фактичні:Це там, де держава реально здатна здійснювати свої повноваження. Відповідно тимчасово окуповані терени знаходяться за їх межами.▪️ кордони юридичні:Це кордони визнані (принаймні тимчасово) іншими державами. У нашому випадку, це непогані за розміром і ресурсами, але кострубаті з точки зору безпеки кордони колишньої УРСР на основі адміністративних меж, визначених більшовицькими окупантами. У 1991 році погоджуватись на них було вигідно, але проблема у тому, що життя на місці не стоїть і юридичні норми (зокрема міжнародні) систематично коригуються. В нас це чомусь не врахували.▪️ кордони природні:Тобто ті, в яких держава може оптимально існувати з точки зору безпеки і відносної самодостаності. Наприклад, з точки зору класичних французьких націоналістів це так званий «чотирикутник» – Атлантика, Альпи, Піренеї, Рейн (про останній діаметрально протилежної думки були німці, що й породило тривале протистояння). У випадку України, природними кордонами на Сході є Каспій та Середня Волга. Питання не в тому, хто там живе, які в нас права і фактичні можливості на них вийти, а в тому, що з московською сокирою у горлянки жити небезпечно (навіть якщо ця сокира «міжнародно визнана»). Повернення Криму й ОРДЛО лише додасть мотивації господарям сокири.▪️ кордони історичні:Це кордони теренів, якими країна в свій час володіла, але пізніше втратила. В нашому випадку це кордони максимального розселення українців та максимального розширення влади Української держави. Наприклад, за держави Його Світлості Ясновельможного Гетьмана Павла Скоропадського, наша реальна політична влада розповсюджувалась на Білгородчину.З історичним кордоном за етнічним критерієм все важче. Така експансивна і схильна до колонізації нація як ми нерідко захоплювала досить віддалені терени. Варто згадати наші анклави у Казахстані, Сибіру та на Далекому Сході.▪️ кордони етнічні:Це кордони розселення певного народу, які можуть виплескуватись за межі його природного, а тим більше юридичного кордону. До того ж постає питання віддалених анклавів. Я маю на увазі не Сірий чи Зелений клин, а по справжньому віддалені землі, такі як українські поселення в Бразилії, наприклад.Окремою темою є етнічні землі, українське населення яких втратило ідентичність, але залишається українським за походженням. Це абсолютно практична проблема через те, що більшість території наших земель згідно з природними кордонами, має переважно саме таке населення. Все вище перераховане – лише грунт для роздуму. Але ми повинні розуміти одне: кордони визначаються природою, а закріплюються волею Нації до життя. Міжнародні норми існують чи не існують, держави і цивілізації підіймаються і падають, але гори й океани лишаються на своїх місцях, а інстинкти або підштовхують до виживання, або втрачають силу, а з нею вмирає майбутнє народу.@EdYurchenko🎓

​​ЯКИЙ СТОСУНОК ЛУЇ XVI МАЄ ДО СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ?Річ у тім, що Французька революція, уособленням якої стало вбивство короля Луї, була першим серйозним прецедентом масштабного терору з боку лівих сил і першим радикальним ударом по культурі та ідентичності європейських народів.Українцям добре відомо, що таке лівий терор, адже ми пережили сімдесят років панування комуністичних ідей. Та й сьогодні українцям доводиться боротись проти зазіхань путінської Росії, яка вважає себе спадкоємцем більшовицької імперії. З іншого боку, сьогодні все більше утверджується ідеологія «культурного марксизму», яка прагне знищити будь-які звичні відмінності між людьми та будь-які природні спільноти: від сім'ї до нації. Ця ідеологія опанувала значною частиною європейських країн і сьогодні загрожує також і нам, українцям.Отож, пам'ять про європейського монарха, який першим пав жертвою лівого терору, для нас є водночас готовністю до боротьби за свою свободу та ідентичність.Не варто також забувати про походженя короля-мучня від священної крові наших князів. В жіночому коліні він був прямим нащадком Анни Київської.Отже, вшануємо память короля-мучня та всіх жертв антиєвропейського терору лівих екстремістів.

⚔️ ВІЙНА, ТІЛО ТА СЕНСИ: Діалог сексолога та філософа-військовогоКолеги, ми багато говоримо про ПТСР та кризове консультування. Але війна — це не лише травма. Це глибинна онтологічна трансформація особистості, яка змінює все: від сприйняття власного тіла до розуміння Бога та любові.У цьому унікальному епізоді «Кафедри» зустрілися два світи: 👩‍⚕️ Єлена Іванькова — сексолог, яка працює з парами та сімейними кризами. 🪖 Едуард Юрченко — кандидат філософських наук, який змінив кафедру на окоп і зараз несе службу в лавах НГУ.Чому цей ефір варто подивитися для професійного розуміння:🧠 Трансформація тілесності: Як змінюється ставлення до тіла на війні? Коли воно перестає бути джерелом насолоди і стає лише інструментом виживання? Діалог про те, як повернути контакт з тілом після фронту.⚖️ Чоловіче та Жіноче: Чи відбувається регрес до архаїчних моделей поведінки? Як війна загострює маскулінність і як це впливає на сімейні системи?🛡 Філософія як зброя: Едуард ділиться інсайтом: чому на "нулі" світогляд важливіший за екіпірування і як віра допомагає психіці встояти перед хаосом.👨‍👩‍👧 Роль Батька: Як змінюється фігура батька, коли він відсутній фізично, але присутній героїчно?Це розмова про те, як війна змінює саму структуру людського буття. Без пафосу, але з глибоким аналізом.🔗 Дивитися філософсько-психологічний розбір: https://youtu.be/T0PptGDw4gg#кафедравідвертості #психологіявійни #філософія #тілесність #сексологія #стосунки #ЕдуардЮрченко #ЄленаІванькова

​​УКРАЇНСЬКИЙ ТРАДИЦІЙНИЙ НОВИЙ РІК ТА СПІЛЬНЕ КОРІННЯ ЄВРОПИ. 14 січня ми відзначаємо український традиційний Новий рік, який співпадає з днем святителя Василія Великого. Але не варто забувати, що свято настання Нового року за традиційним юліанським календарем має загальноєвропейське значення.Крім українців та інших народів східнохристиянської традиції, що зберегли свій автентичний календар, його відзначають в деяких районах німецькомовної частини Швейцарії, в гельській частині Шотландії та на острові Мен. Юліанський календар був спільним календарем всього європейського цивілізаційного простору основну частину його історії, і його скасування супроводжувалось стійким опором. В Великобританії відмова від юліанського календаря навіть викликала масові заворушення в 1752 році. Зверніть увагу, що одна з найбільш розвинених та «прогресивних» на той момент країн, відмовилась від традиційного календаря через 170 (!) років після початку календарної реформи. В Швейцарії повний перехід на григоріанський календар відбувся взагалі в 1812 році. Таким чином не варто ототожнювати григоріанський календар з Західною Європою та західним християнством. Православні та греко-католики зберігали юліанський календар саме як частину нашої загальноєвропейської традиції. Цікаво, що саме зараз в Індії відзначається свято Понгал, яке фактично співпадає з українським (традиційним європейським) святом Нового року.Дата Понгалу визначена на основі сонячного календаря, тому вона незмінна з року в рік. Дні Понгалу надзвичайно сприятливі для індусів і астрономічно важливі — щорічно приблизно 14 січня сонце починає свою шестимісячну подорож на північ (Uttarayana), переходячи в сузір'я Козерога (сидеричне). Ця небесна подія і святкується в Південній Індії під назвою Понгал. Фестиваль відбувається в дні цвітіння полів, тому Понгал і вважається (особливо в сільських громадах) святкуванням процвітання, благополуччя і гарного врожаю. У це свято готують рис першого врожаю після довгої і суворої зими. Слово «Понгал» (Pongal) означає «страва солодкого рису», яка готується на честь свята. Під час фестивалю селяни також висловлюють свою подяку Богу Сонця і корові за отримання хорошого врожаю. Це дуже важливе свято для всіх індусів. Згідно міфології, в цей день боги приходять на землю після шести місяців довгої ночі. Фестиваль Понгал є одним з головних фестивалів Південної Індії, в Північній і Центральній Індії свято проходить під назвою Макар Санкранті (Makar Sankranti). Свято триває чотири дні.Варто згадати, що Індійська цивілізація була заснована саме арійськими вихідцями з Європи і таке співпадіння є зовсім не випадковим.Хоча юліанський календар і було введено за часів доброї пам’яті Гая Юлія Цезаря, але він базувався на значно давніших астрономічних та сакральних знаннях. Юліанський календар відображає у собі гармонію космосу через поєднання космічних орієнтирів.За відправну точку юліанського календаря було визначення року в 365 діб і 6 годин, де взята середня величина між сонячним (тропічним) і зоряним (сидерическим) роками. Ця величина була філософськи осмислена і свідомо змінена (на 1 хвилину), для того, щоб в календарі було відбито повторення фаз місяця — 19-ти річний метонів цикл, — а також збіг днів тижня з числами місяця в 28-річному періоді.Юліанський календар містить в собі зоряний, сонячний і місячний орієнтири. Його головне досягнення, яке можна назвати наукової геніальністю, це сувора циклічність, яка, не перериваючись, приходить в нескінченність. Звернем увагу, що це чудово поєднується з християнським баченням Священного часу: з одного боку такі визначальні події як Різдво та Воскресіння відбувались одноразово, з іншого боку — космос функціонує циклічно, з третього — час є нічим іншим як інобуттям Вічності.Отже, юліанський календар має величезне філософське та символічне значення. Варто відзначити, що мова йде не про простий символізм, а про сакральний. Тобто про певне відображення надприродної реальності в природному матеріальному світі, на кшталт ікони.