За Велику Україну!

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (15 серпня) То що ж відбувається в Курській області? Це питання багато хто зараз задає. Але зрозумілої відповіді ніхто поки не дав. Ось позиція одного з українських військових. Вона є типовою. Так зараз багато хто думає. *** Що цікаво. Навіть ті, у кого каструлі надіті дуже глибоко, почали ставити питання: "Чому саме зараз і чому саме там?" Договірняк та вплив третьої сторони стирчить з усіх боків. Ось і з протилежної сторони задаються цим же питанням: "«Надо же, оказывается, так можно?!» - изумилось — сто сорок миллионов по одну сторону границы и сорок миллионов по другую — 6 августа 2024 года. Когда регулярные части ВСУ пересекли, плохо охраняемую границу Курской области. А теперь внимание, вопрос: «А что было бы, если бы прорыв границы под Курском, случился ровно год тому назад, то есть летом 2023 года, строго вместо того, чтобы штурмовать в лоб “линию Суровикина”, в рамках знаменитого “контрнаступу”?» ... ... Представьте себе, что бы было, если бы ВСУ могли бросить в образовавшийся прорыв 10-15 свежих бригад, укомплектованных еще не уничтоженной западной тяжелой техникой. Тех, которых сегодня уже физически нет." *** Може українська влада якось, нарешті, пояснить, що відбувається? Хоча нам можуть, замість влади, дати таку відповідь: "Нема чого читати російське ІПСО та їх ниття". Так, може це і російське ІПСО. Але якщо і так — то невдале. Бо порушує питання про керованість війни — третьою стороною. Питання, яке поступово набирає все більше обертів. Питання, яке має отримати відповідь. Питання, за наслідки якого платить український народ. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (14 серпня) Сполученим Штатам потрібно, щоб Україна продовжувала воювати. Стільки, скільки буде можливим. Вони про це кажуть вже майже прямо. Ось цитата з нещодавньої статті (Can Ukraine Get Back on the Offensive?) провідного американського видання Foreign Affairs. Це видання вважається найбільш авторитетним по зовнішній політиці США. "Московські війська ще не закінчили свій наступ. Вони продовжують наступати на кількох фронтах на землі та бомбардувати українську інфраструктуру з повітря. Але, навіть найбільші та найбоєздатніщі військові організації не можуть підтримувати наступ вічно і, після втрати такої кількості військ, вікно можливостей для Росії може скоро закритися. Солдати, які загинули в боях, були непропорційно найкращими російськими солдатами. Її запаси техніки повільно вичерпуються. Зрештою, у Москви не залишиться іншого вибору, окрім - як призупинити наступ і перегрупуватися. Це означає, що Україна повинна почати планувати, як найкраще скористатися майбутнім занепадом Росії. Зробити це буде нелегко: її народ страждає, а багато чинників, які визначатимуть її успіх, перебувають поза її контролем. Київ, наприклад, не може визначити, коли й де російські сили досягнуть кульмінації й не можна бути впевненим, що Захід надаватиме постійну підтримку. Але Україна може уважно вивчати поле бою на предмет ознак російської слабкості. Вона може співпрацювати з НАТО для тренувань і підготовки до нових наступальних дій. Вона може керувати зовнішніми очікуваннями. І вона може розробити нову теорію перемоги - таку, яка зробить військову позицію Росії - справді неспроможною. Саме тоді й, лише тоді, Україна зможе вести переговори на вигідних умовах і забезпечити довготривалу перемогу". Тобто завершити війну, на думку американців, Україна має після чергового контрнаступу. А скільки таких контрнаступів має бути - ніхто не знає. Зразу після цієї публікації, до України приїхав черговий американський гість - сенатор Ліндсі Грем. І от що він зразу сказав: "Що я думаю про Курську область? Це сміливо, блискуче, просто красиво. Продовжуйте у тому ж дусі". А ще він сказав, що закликає адміністрацію президента Байдена надати Україні всю зброю для того, щоб "виграти війну, яку не можна програти". Наша влада відверто каже, що без втручання американців та китайців, війну завершити неможливо. А американці у відповідь кажуть - воюйте! "Надеріть" дупу цим росіянам! Так, головним ворогом України є РФ. Влада якої не збирається закінчувати війну. Влада України не може самостійно закінчити війну, бо і сил не вистачає, сама може тільки капітулювати й, користуючись війною, тримається у владі. А наші друзі, в особі США, також не бажають завершувати війну. Все це має свою назву - злочин проти України та українського народу! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (13 серпня) Росія — наш сусід, подобається це комусь чи ні. На Марс вона навряд чи полетить. Тому, природно, потрібно проводити нашу внутрішню і зовнішню політику, виходячи з цього. У світі більшість війн ідуть якраз із сусідами. Сусіди бувають різні. І теза, що "із сусідами треба жити мирно", не працює в геополітиці. Бо хоче хтось чи ні, але всі країни, між собою, перебувають у постійній боротьбі та конкуренції. Так світ влаштований. А ось форми цих конкурентних процесів можуть бути як мирними, навіть дружніми, так і у вигляді гострих війн. Є три основні стратегії відносин із РФ, після завершення війни. 1. Бути ворогами. Оскільки Росія - набагато потужніша за Україну, то для такої лінії необхідно шукати союзників. В результаті — Україна в постійному антагонізмі з Росією буде все глибше залежати від союзників. Підсумком може стати втрата незалежності. До чого і йдемо зараз. 2. Бути в дружніх відносинах. Це неможливо буде багато років. Але після 25-30 років, РФ може намагатися йти таким шляхом. Така (дружня) лінія веде до того, що вже було. Поступове поглинання України "дружньою" Росією. Тоді, рано чи пізно, Росія зробить ривок і повністю асимілює Україну. Таке ми бачимо зараз у Білорусі. Така лінія веде до ліквідації України, як держави й поступової втрати української ідентичності. До асиміляції з російським народом. 3. Не бути ворогами й не бути друзями. Стосунки мають бути нейтральними, але такими, щоб не скотитися в "дружбу". Очевидно, що найбільш конструктивний варіант для нас — третій. Тоді Україна може почати отримувати вигоду зі свого нейтрального становища. Це дасть можливість Україні розвиватись, незалежно від бажання чи небажання "друзів". Мати можливість будувати Велику Україну. А Велика Україна, рано чи пізно, призведе до природного занепаду Росії, яка поступово стане другорядною країною. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (12 серпня) Є два типи громадян. Першого типу — більшість. А другому — належить світ. Ось, що про це писав ідеолог українського націоналізму — Дмитро Донцов. Як свідчать українські історики, Дмитро Донцов був не просто ідеологом українського націоналізму. Він був гуру, пророком для середовища, до якого належав Степан Бандера. Цікаво, що до організацій націоналістів він так і не приєднався, хоч вони його до себе і запрошували. Донцов: "Тут два світогляди! У наших “революціонерів”, що, як той мужик, бачать лиш те, що можуть намацати, зачисляючи решту до “метафізики”, зусилля мусить мати “реальні наслідки” – нарізку двох нових десятин, зменшення податку або урядову субвенцію; коли цього нема, вони відкидають боротьбу. Плоди, які збиратиме не нинішнє покоління, – це фантазія, а ідея, в ім’я якої борються за це, – нікчемна ідея. То “царство не від світу цього”; це фантастична держава “милостю Божою”; це є щось “окультного і непотрібного”. Є два типи громадян. І Донцов їх чітко відрізняв. І ми маємо відрізняти. Перший тип – це той, хто нічого не буде робити задля України, якщо результати його діяльності не з’являться при їх житті. Тобто життя майбутніх поколінь та майбутнє України їх не цікавить. Другий тип, відповідно, це ті, які будуть діяти заради України завжди. Незважаючи ні на які обставини. І незалежно від того, скільки їм залишилось бути на цьому світі. Всі потужні країни та нації створювались людьми саме другого типу. Потрібно таким громадянам гуртуватись. Щоб створити громадянську силу, яка здатна, нарешті, була б побудувати сильну країну – Велику Україну. У кожного є вибір, ким бути. Але правлять світом точно не ті, які думають лише за власну шкуру. Справедливість в тому, що ті, хто думає лише про себе, стає ресурсом для інших. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (11 серпня) Занепад української мови почався в Русі (в Україні) давно. Цей процес посилився після утворення Речі Посполитої. Тобто після об’єднання України із Польщею. Ось що пише про це Михайло Грушевський – перший керівник незалежної України й історик. "В західній Україні — в коронних землях, уже з другою чвертю XV в., руське письменство рішучо не здавалося ні на що більше, окрім церковної служби та побожної християнської лектури. Руське письмо, уживане ще в діловодстві поруч переважного латинського в другій половині XIV і початках XV віку, далі виходить з діловодства зовсім. В українських землях в. кн. Литовському, ліпше законсервованих від польських виливів, урядова руська мова держиться в повній силі до самого прилучення до Польщі (1569) та забезпечується правительством і на пізніше. Але ми бачили, що вже в 1570-х рр. на Волині, знання й уживання руського письма диктується вже більше національним пієтизмом, як практичними, реальними потребами. Загоровський уважав потрібним спеціально заохочувати своїх синів, аби письма свого руського й мовлення руськими словами не забачали". Значить відчувалося вже, що з під руського письменства, руської книжности усувається ґрунт: вони тратять своє raison d’eіtre (сенс існування) в реальнім житті. Без латини й польської мови не можна було порушитися в практичнім житті. Ще гірше було, що свійське письменство і що до змісту самого не давало майже нічого цікавого, нічого потрібного сучасному чоловікові, що хотів жити й іти з духом і потребами часу, і за всім, що треба було знати культурній людині, приходилося звертатися до письменства латинського, польського, німецького — одним словом „католицького". Відчувалося банкрутство не тільки школи, а й самої культури свійської, супроти вимоги життя. Це ставило в дуже трудне становище українську суспільність. Приступ до латинських шкіл був. як не завсіди, то дуже часто загороджений для некатоликів, а свої школи не сягали наук латинських". (М. Грушевський, "Історія України-Руси", том 6, ст. 329) Як бачимо, занепад української мов в старі часи, був пов’язаний не з тим, що на ній забороняли говорити. А з тим, що вона переставала бути мовою практичною. На якій можна було отримувати гарні знання. На якій велося діловодство тощо. Це означає, що поновлення потужності української мови також залежить не від примусових заходів, а виключно — від розвитку України. Чим більш розвинута буде Україна – тим більш поширена буде українська мова. Тобто побудова Великої України, як наслідок, має призвести й до повного поновлення української мови на всій території нашої держави! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ(10 серпня) Маніпуляції в інформаційному просторі — це звичайне явище. Також, звичайним явищем є те, що громадяни, навіть і розумні громадяни, на це ведуться. Маніпулятори — це всі різні експерти, аналітики, спеціалісти по війнах, різні лідери громадських думок, всякі екстрасенси на просторах соцмереж і ютубу тощо. З початком повномасштабної війни їх розвелося ще більше. Всі вони нам щоденно розповідають про війну, про події на завтра, про те — чим закінчиться війна і хто переможе та коли. Мабуть, самим яскравим прикладом маніпуляцій — є Олексій Арестович. Адже два роки тому його виходи, наживо та щовечора, чекали мільйони українців. І вірили, і лягали спати з надією на завтрашню перемогу ЗСУ тощо. Мета таких маніпуляцій може бути різна — від припинення масової паніки й до знищення віри в нашу перемогу та звикання до поразки. Українці мають дуже ретельно фільтрувати весь цей інформаційний понос, що на них виливається. Звичайно, там є і правда, але вирізнити її простому люду дуже важко. Та і чи потрібна звичайному "піплу" вся ця правда? Але точно можна сказати, що переважна більшість там — проста балаканина. Мета балаканини також проста, як двері — заробляння грошей всіма цими "експертами". Щоб вижити, українці мають прийняти війну, як щось буденне. Яке є невіддільною частиною їх життя. Не варто сподіватись на чудо зброю. На те, що скоро помре Путін. На наших закордонних "партнерів". Треба вірити в Україну, в ЗСУ та в себе. І треба пам'ятати, що всім байдуже скільки загине українців. Війна це завжди великий бізнес. Вже всі бачать, що наша війна з росіянами є керованою ззовні й закінчиться лише тоді, коли її продовжувати стане невигідно певним силам ЗА МЕЖАМИ України. А не тоді, коли спрогнозує це якийсь, черговий, "пан Арестович". На жаль, влада наша тут також ні на що не здатна, крім того, щоб якось утримувати країну, поки головні країни світу не повирішують свої справи. Україна має вистояти. Це перша сходинка до Великої України! Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! “Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (09 серпня) Російські канали поступово розкручують тему, що війна між Україною і Росією є штучною. Яка ведеться за домовленістю між РФ та США. Початок, такої версії подій, зробили самі американці, коли авторитетне видання Newsweek, 5 липня 2023 року, опублікувало матеріал під назвою "Exclusive: The CIA's Blind Spot about the Ukraine War" (Ексклюзив: Сліпа пляма ЦРУ про війну в Україні). Основне посилання цієї версії в тому, що шеф ЦРУ (колишній посол у Росії) Бернс, за декілька місяців до повномасштабного вторгнення відвідав Москву. І там про все домовився з Путіним, від імені адміністрації Байдена. Ніхто цю версію дотепер не спростував. Більше того, чим далі йдуть події, тим більше знаходиться підтверджень у правдивості цієї версії. Бо всі бачать, що США та РФ узгоджують, постійно, свої дії. І навіть — це не приховують. Якщо версія вірна, то результати війни були узгоджені між США та РФ ще до її початку. Але ніхто і ніколи не узнає точно — вірна ця версія чи ні. Не має значення, вірна версія чи ні, але через те, що вона набирає все більше підтверджень, це може впливати на суспільство. В першу чергу — українське. Основною небезпекою цієї версії — є створення відчуття фаталізму в українських громадян. Тобто формування думки, що незалежно від подій на фронті, війна завершиться так, як домовились США і РФ — ще до 24 лютого 2022 року. Поширення цієї версії вигідне для нашого ворога. Бо може зменшувати бажання в українців боротись проти агресора. Бо навіщо воювати, якщо і так все давно вже домовлено? А Зеленський із командою просто грають ролі, які їм нав'язали. Зменшення потужності України, через прийняття фаталістичної позиції що "все домовлено вже давно і без нас", може спонукати РФ до зміни своєї стратегії. РФ зможе побачити, що українці перестануть покладатись на себе і втратять психологію боротьби. Це може спонукати росіян — розпочати підготовку до другої, вже не домовленої ні з ким, війни проти України. З метою її поглинання. До цієї, другої війни, вони можуть почати готуватись вже зараз, ще до того, як поточна війна не завершиться. Але й американцям, поширення таких наративів, також вигідне. Бо таким чином вони формують думку в Україні, що без них ми будемо беззахисні. Так вони діють завжди. Це їх типова стратегія – пропонувати захист. А потім починати впливати на внутрішню та зовнішню політику країни, яку "захищають" у власних інтересах. Ми маємо це розуміти. А саме, що за розвинуту країну — треба боротись. Завжди. І ніхто ніколи нас захищати не буде. Так само як і ми — ніколи й нікого захищати не будемо, якщо нам це не буде вигідно. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (08 серпня) Чиновники ніколи не роблять реформ. Але часто їх підтримують. Про необхідність реформ в Україні говорять всі. І за кордоном також. Але вони не робляться. Необхідність реформ також розуміють і більшість чиновників. Вони розуміють, що країна, яка рухається в прірву, є небезпечною для чиновника. Бо чиновники стають першою жертвою революційних подій. Але необхідно розуміти, що чиновники ніколи реформ не роблять. Вони наймані. Їх наймає і контролює той, хто контролює владу. Тобто реформи можуть зробити тільки дві сили. Або сама влада. Або інша, нова сила, яка візьме владу у свої руки. Буває так, коли альтернативної сили — чинній владі, не існує. Це в Україні зараз саме так. Це означає, що на реформи навряд чи можна очікувати. До тих пір, поки не сформується сила іншого типу. Яка і буде здатна на реформи. Тому є два варіанти подальших подій. Перший, оптимістичний. Коли влада розуміє, що без реформ суспільство нагрівається. Безпосередньої загрози для себе влада не бачить. Але розуміє, що можуть зростати бунтарські настрої. Якщо на це не звертати увагу, то це, гарантовано, призводить до бунту і влада втрачається. Не просто втрачається, а ще й може призвести до фізичного знищення представників поваленої влади. В таких випадках, основні дієві особи влади, розуміють небезпеку. І все-таки йдуть на реформи. Вимушено. Яскравий випадок таких дій був в Іспанії. Де Каудильйо (лідер) Франсіско Франко розумів ці процеси. Розумів, бо сам прийшов до влади через революцію. І самостійно, за власною ініціативою, почав змінювати країну в напрямку лібералізації. Це дозволило йому правити до глибокої старості, а Іспанії позбавитись від чергової революції. Тепер Іспанія розвинута країна. Другий, песимістичний шлях, демонструють більшість правителів світу. Вони намагаються утримувати владу силою. Не розуміючи, що сила — породжує контрсилу. Яка, врешті-решт, як цунамі, все зносить. Українська влада йде другим шляхом. В інтересах і чинної влади, і українського народу, і майбутнього України, щоб наша влада перейшла до шляху реформ. Хоч вона цього і не хоче. Для того, щоб влада здійснила цей "героїчний крок" і перейшла до вимушених реформ — потрібно, щоб більшість громадян усвідомили ці зазначені позиції. І почали тиснути на владу. Україні й українцям не потрібна чергова революція. Бо такі потрясіння відкидають країну назад. Такі потрясіння потрібні лише ворогам України. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (07 серпня) Близько 800 тисяч військовозобов'язаних українців "пішли в тінь", аби втекти від мобілізації, — заявив нардеп Наталуха. За його словами, на хабарі, для звільнення від служби, чоловіки на рік витрачають до 2 млрд гривень. Тому він вважає, що якщо не змінити підхід і не дозволити підприємствам платити до бюджету за броню робітників від мобілізації, то економіка не витримає навантаження. Тобто влада хоче узаконити хабарі від мобілізації. Цифра 800 тис. - це пальцем в небо. А ще — в Міноборони сказали, що кілька мільйонів так і не оновили дані до 16 липня. А ці люди хіба не ховаються? Як можна підтримувати економічне бронювання? Це що — війна тільки для бідних? Хай "довбані" депутати зроблять так, щоб ліву готівку ніде було дістати. І ще — нехай чорний сектор економіки виведуть з тіні. Оце і буде дуже дієве для економіки. Тобто влада знову не хоче ніяких реформ. І ще цікавий момент. Влада готується до революційних заворушень. Бо відчуває — що натворила, так що скоро буде треба тікати. Чиновникам, нардепам і суддям хочуть дозволити вільно виїжджати за кордон: у Раді з'явився відповідний законопроект. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (06 серпня) "Більшість світу зараз говорить про те, що Росія має бути представлена на другому саміті, інакше ми не досягнемо жодних суттєвих результатів... Оскільки весь світ хоче, щоб вони були за столом переговорів, ми не можемо бути проти, тому що для нас важливо їх зупинити", - про це в інтерв'ю AFP, Le Monde, L'Equipe та Libération заявив Президент Зеленський. Бачимо, що Зеленський розповідає, що Україна має робити не те — що потрібно Україні, а те, що "весь світ" хоче. А якби цей, "весь світ", не захотів би участі Росії, то що? Воювали б без кінця? Чому Президент Зеленський не робить те, що потрібно Україні й українському народові, а те, що "світ хоче"? Президент України Зеленський має ризик увійти назавжди в українську та світову історію, як такий, що діяв проти, а саме — не в інтересах власної країни й власного народу. А в інтересах інших країн і мав цинізм про це заявляти прямо. Така лінія поведінки може бути ознакою прямої зради своєму народові. Для того, щоб Зеленський не залишився в історії з таким брудним клеймом, він має негайно відійти від політики вирішення інтересів інших країн шляхом війни в Україні. Має відмовитись від будь-яких посередницьких послуг інших країн. Має увійти в прямі переговорні відносини із Росією. Є багато історичних фактів, коли укладалися мирні угоди із ворогом, який набагато сильніший. Причому — не капітуляцією і не надуманим "справедливим" миром, а реально — справедливим і довготривалим. Таких фактів багато в історії людства. Все залежить від згуртованості народу і від того — наскільки влада вправна та яку вона має підтримку своїх громадян. Звичайно, при будь-яких умовах, Україна не повинна ніколи визнавати втрату своїх територій. Це принцип! І дотримання цього принципу — ніяк не впливає на можливості укладення миру. Щобільше, якщо такий принцип порушувати, то закладається основа для агресора — надалі продовжити агресію, через деякий час. Переможемо. ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"