КАФЕ | заходь на каву

Читайте розшифрування і пишіть що відгукнулося :🍋Лимонне деревоЦе означає що ви володієте унікальною інтуїцією, яка завжди підказує, що треба зробити, навіть якщо ви не завжди знаєте, як це логічно обґрунтувати. Інтуїція попереджає вас про негативно налаштованих по відношенню до вас людей, допомагає виявити можливі приховані їх мотиви дій і способи маніпуляції. Ви завжди першим відчуваєте небезпеку. Рішення, які ви приймаєте, часто бувають імпульсивні.💛 СтілЦе означає що ви володієте аналітичним складом розуму і тому схильні все піддавати аналізу, щоб завжди контролювати ситуацію. Ви вмієте логічно мислити і міркувати. Ви здатні зібрати факти, проаналізувати їх і вибудувати такий ланцюжок з цих фактів, який приведе вас до правильних висновків або найбільш вірогідних результатів.☕️ Чашка з чаємЦе означає що ви можете добре збалансувати свої аналітичні та інтуїтивні здібності. Ваша спостережливість в поєднанні з сильною інтуїцією не дозволяють випустити з уваги ні найменшої деталі. Ви помічаєте будь-яку дрібницю, яка відбувається навколо, особливо те, на що багато хто з не звертають ніякої уваги. Ви любите допомагати людям, але вам потрібно бути обережними, щоб не віддавати забагато тим, хто може скористатися цим на шкоду вашим інтересам.🍪ПечивоЦе означає що ви схильні часто приймати спонтанні рішення. Коли ви приймаєте рішення, ви їх практично не обмірковуєте і цілком покладаєтеся тільки на удачу або інтуїцію. Ставтеся з великою обережністю до всяких несподіванок, особливо коли вас просто змушують прийняти терміново спонтанне рішення

Дописала свої сторінки і хочу поділитися думками щодо писання щоденників. Їх зараз у мене три. І останнім часом перед тим як прийняти рішення я все частіше відкриваю блокнот. Відчуваю, що там легше знайти чесні слова.Вже десь місяці пʼять я повернула собі звичку багато писати від руки. І буває що напочатку сторінки я не знаю, що писати. Є хаотичний потік думок, іноді напруга, роздратування, нерозуміння що робити далі.А потім починаю писати. І десь між третім і п’ятим абзацом з’являється те, що насправді було важливим. Не тому, що я придумала це, а просто нарешті почула себе.У коучингу ми часто говоримо про усвідомлення. Але усвідомлення рідко приходить як блискавка. Частіше воно приходить через процес. Коли людина залишається зі своїми думками, а не виправляє, пояснює чи заглушить їх одразу.Саме тому письмо працює. Воно дуже класно сповільнює. Іноді речення навіть можуть суперечити одне одному. Дозволяє побачити те, що в голові крутиться по колу.І тут є важливий момент.Коли ми одразу шукаємо поради в когось - друзів, експертів, книг чи навіть ШІ, ми можемо отримати хорошу, «правильну» думку. Але не завжди свою.Коли ж ти спочатку проходить через власний процес думок, з’являється зовсім інша якість рішення. Не обов’язково правильного. Але такого, за яке ти готова брати відповідальність.Мені здається, сьогодні ми трохи розучилися бути в питаннях. Хочемо швидко зрозуміти, швидко вирішити, швидко рухатись далі. Але деяким рішенням потрібен час. Як і деяким почуттям потрібен простір, щоб з ними побули.А деякі відповіді приходять тільки тоді, коли ти даєш собі кілька сторінок побути чесною.Цікаво, чи є тут такі як я зі звичкою писати для себе? Якщо комусь цікаво можу поділитися які техніки і блокноти використовую.

Ця жіноча зустріч - це був зовсім новий для мене формат. Не навчання, не «пропрацювання себе». І якщо чесно - в мене ще немає слова, яке точно описує суть того, що народилось.Це була жива жіноча розмова про масштаб життя, реалізацію і те, як не втрачати себе на шляху до більшого. Через каву Rivolta ми говорили про силу, страхи, бажання, гроші і дуже багато слухали одна одну.І я вкотре побачила, як сильно жінки можуть відзеркалювати одна одну.Бо часто саме через історію іншої жінки ми раптом починаємо бачити:- де ми себе стримуємо;- де давно хочемо більшого;- де нам болить;- а де насправді вже є наша сила.Без потреби бути ідеальною. Але з великою кількістю чесності, вразливості і внутрішніх рішень, які народжувались прямо в розмові.Сучасним жінкам дуже потрібні саме такі простори. Не де вчать «як правильно». А де можна почути себе поруч з іншими жінками.Бо жінці дуже потрібна жінка ♥️Для учасниць залишаю фото зі зустрічі, за які щиро вдячна Люді Матенька ♥️👇🏻https://fex.net/uk/s/nsd7rx5

Сьогодні я вперше по-іншому подумала про підтримку між жінками.У мене дуже болить живіт. Настільки, що я ледве вийшла в магазин по боржомі. І поки йшла, думала про свою стару установку:що одяг може бути будь-який, але волосся завжди має бути чисте. Бо голову помити - це ж нічого не коштує.І от я йду сьогодні з немитим волоссям, ледве переставляю ноги і думаю: а ми ж ніколи не знаємо, що зараз проживає людина. Можливо, в неї немає ресурсу, немає сил чи це був найважчий її день.І я зрозуміла, що якби хтось зараз сказав мені: «Юль, ти гарно виглядаєш» мені стало б тепло.Не тому що я реально зараз так виглядаю 😂 А тому що в той момент мені хотілось не критики. Не оцінки. А просто людяності.І мені здається, ми дуже недооцінюємо, наскільки жінці може бути важлива підтримка іншої жінки.Без конкуренції. Без «я просто чесно сказала» чи порадила. А просто побути поряд по-людськи.Я намацувала це вже останні тижні і саме таким ще вчора запланувала зробити жіночий вечір у вівторок в Тернополі.Не лекцією. Не навчанням. А простором, де жінки можуть говорити, ділитися досвідом і трохи більше підтримати одна одну.Бо саме це для мене про масштаб. Не про статус. Не про гроші. А про масштаб серця. Масштаб людяності. Масштаб того, як ми можемо бути одна для одної.

У п’ятницю проводила зустріч для жінок у Вроцлаві в ботанічному саду. Це був імпульс - побути в колі жінок і створити простір для себе. Без поспіху. Без ролей. Без «треба».І я дуже чітко побачила, що зараз важливо жінкам.У відгуках повторювалось одне: зупинитись. Просто побути. Почути себе. Відчути життя. Проговорити важливе. Вивільнити те, що застрягло. Наповнитись.І якщо говорити прямо - це про те, як зараз живе більшість жінок.Життя в режимі задач, відповідальності, людей і рішень. Де майже немає простору, де ти просто є.І в цьому стані ти поступово перестаєш себе чути. Приходить втома. Розфокус. Відчуття, ніби ти живеш не своє життя, а просто справляєшся з ним.І це не випадковість.Це наслідок відсутності контакту з собою.Але в моменті, коли жінка зупиняється і дозволяє собі просте «я є» - змінюється якість її внутрішнього стану.З цього місця по-іншому починають народжуватись рішення, бажання і рух.Я бачу це дуже чітко: це не про разові зустрічі і не про «відпочити». Це про те, з якого внутрішнього місця ти живеш щодня. Як повертаєшся до себе - в простоті, тілі, диханні і ясності.Якщо тобі відгукується це відчуття - ти можеш бути в цьому просторі зі мною.Я працюю з цим глибше в індивідуальному форматі.Є перша ознайомча зустріч, щоб спокійно подивитись, чи це підходить тобі зараз.Можеш обрати час тут: [посилання]

Поки їду в поїзді і маю мінімум 5 годин тиші…Раніше я б заповнила їх. Подкастом, переписками, списком справ. Аби тільки не залишатись наодинці з собою.Зараз - просто дивлюсь у вікно. І мені добре.Це не сталося само по собі.Першого лютого я прийняла рішення - не змінювати все підряд, а свідомо почати помічати себе.Ось тут я є.А ось тут - мене вже немає.Я людина, яка все життя ловила все, що можна. Хотіла встигнути, сподобатись, не підвести. І при цьому завжди шукала спокій. Це завдання з зірочкою, скажу вам чесно…Поки не зрозуміла одну (наче банальну на перший погляд) річ.Спокій не знаходять. Його обирають.Зараз моя опора - формула, яку я відчула на собі:розум + відчуття + тіло = діяЗвучить абстрактно, але насправді дуже просто.Коли розум мені каже: «а може булочку?» я дивлюсь на тіло, яке нарешті без болю і набряків. І відчуваю до нього теплу, дорослу любов. І розум замовкає. Він стає моїм союзником, а не ворогом.Так само і з роботою. З грошима. З рішеннями, які давно відкладала.Для когось може здатися, що я рухаюсь повільно. Але це мій темп. Без тривоги.Саме з такими моментами я працюю з своїми клієнтами на коуч-сесіях. Я не даю їм відповідей. Я допомагаю жінкам почути свої.Коли з’являється ясність - рішення приходять самі.Зараз у мене є 2 місця на індивідуальний коучинг. Якщо відчуваєш, що тобі близький такий спосіб роботи - можеш написати мені в особисті.А я зараз живу з тихою вірою в себе. І довірою до світу. Всього достатньо і все приходить вЧасно.Якщо резонує - постав ♥️

Сідайте поруч ☕️ на кавуЗавтра мені 39… а це вже за крок до 40.І от я думаю: це початок?І я не про цифру. Про стан.Про вік, у якому вже не дуже хочеться комусь щось доводити. Коли ти багато знаєш про себе. І одночасно розумієш, ще стільки можна дізнатися.Рік тому мене рвало зсередини. Географія змінилась. А внутрішні процеси горіли ще сильніше.Потім був коучинг. Робота з тілом. З думками.І стало тихо. Не тому що нічого не відбувається. А тому що багато вже відбулося.Але знаєте, що цікаво?Саме в тиші легко злякатися.Подумати, що ти застигла. Що вже пізно. Що енергія не та. Що треба було раніше.І ось це - боляче для багатьох жінок 35+.Коли досвід є. Розуміння є.А старт ніби «не за віком».Але зараз я відчуваю хвилю.Вона не несеться. Вона не про ривок і не про «з понеділка нове життя».Вона про м’якість.Про бажання більшого - без насильства над собою. Про турботу, а не про самокритику.І, можливо, зрілість - це не коли ти все встигла. А коли дозволяєш собі рухатись у своєму темпі.Цікаво, чи було у вас таке відчуття?Поділіться. Мені важливо це почути ♥️

Рік не зводиться до галочок у списку виконаного. Він про стан, у якому ти його прожила. Про рішення, які визрівали всередині. Про внутрішню роботу, яку ніхто не бачив, але саме вона змінила траєкторію.Коли немає зупинки, психіка продовжує тримати напругу. Усе непроговорене й неусвідомлене залишається всередині як відкритий процес. А завершення дає спокій. І можливість рухатись далі без перевантаження.Я пропоную просту, але глибоку практику підсумку року.Її можна зробити самостійно.А якщо хочеться більше ясності й точного проживання - цю ж практику можна пройти зі мною в індивідуальній сесії.(вартість - 1800 грн, при оплаті до 31.12)Візьміть чистий аркуш і поділіть його на чотири простори.Перший - шлях.Згадайте не лише результати, а й:- періоди напруги- вибори, які вимагали зрілості- моменти, де довелося спертися на себеТут важливо побачити: я це витримала.Другий - відпускання.Запишіть усе, що більше не хочете нести з собою:- людей- очікування- ролі- образи майбутнього, які не справдилисяЦе не про втрати.Це про звільнення місця.Третій - здобуте.Зафіксуйте те, що залишиться з вами:- нові навички- внутрішню ясність- опори- право вибору і межНавіть якщо це не про зовнішній успіх - це про ріст.Четвертий - визнання себе.Не оцінка. Не аналіз.А тиха подяка собі.За витримку.За чесність.За те, що залишалась у контакті з собою, навіть коли було непросто.Завершення.Покладіть руку на груди.Зробіть кілька спокійних вдихів. І дозвольте собі внутрішню фразу: «Цей рік завершений. Я беру з нього досвід і відпускаю зайве».Це не ритуал. Це психологічна точка. Після якої з’являється більше простору для наступного етапу.

Знаєш, що мене зачіпає в історіях про жінок, які «досягли після 40»?Те, що нам часто показують тільки красивий фінал. Без реальності. Без дорослого погляду.Бо правда не в тому, що «ніколи не пізно». Правда в іншому: жінка дозріває, коли перестає знецінювати те, що вже має.Подивись на Віру Вонг, чи будь-яку іншу, яка досягла успіху. Так, вона почала свій бренд у 40. Але вона не стрибала в темряву з нуля.Вона: - знала моду зсередини, - роками працювала зі стилем, - мала досвід, зв’язки, оточення, - бачила тренди, людей, бізнес.І найважливіше - вона чесно дивилася на себе. Не будувала казочки «я нічого не вмію». Не драматизувала «мені пізно». Не доводила «я все сама». Вона побачила свої ресурси.І використала їх.Оце - доросла позиція.Оце - сила, яку я бачу в жінках щодня.Бо страшно всім.У кожної з нас є сумніви, провали, незнання, розчарування. Це нормально. Це життя.Але є різниця між жінкою, яка зупиняється, і жінкою, яка чесно каже собі:«Я вже багато пройшла. Я маю на що спертись. Я не починаю з нуля. Я починаю з себе».І саме ця чесність дає опору. Не мотивація. Не порівняння. Не «а вони змогли».А твоє внутрішнє:«Я бачу, хто я. Я бачу, що в мені є. Я можу на це опертись».Тому питання не в тому, скільки тобі років. Питання в іншому:Ти вже готова визнавати себе?Свої навички? Свій досвід? Своє бажання?Бо коли жінка починає чути себе,вона перестає шукати підтвердження ззовні. І тоді «пізно» взагалі зникає як поняття.

25.05.2025 — день внутрішнього розширеннямʼякий, але глибинний день. не про стрибки, а про ніжне визрівання. про ріст, що починається з дозволу.що зробити, щоб підтримати себе і відчути: я йду, я жива, я росту?🤍 заземлитисьвстати босими ногами на землю або на підлогу. повільно подихати. відчути себе тут.🕯️ медитація на розширеннязаплющ очі, уяви світло всередині грудей. дозволь йому розійтись тілом і простором навколо.запитай себе: куди я хочу рости? у що дозріваю? що вже стукає в моє життя?запиши.📝 ритуал ясностірозділи аркуш на три частини:– що я хочу вирощувати в собі?– що вже не моє?– що я вже можу дати світу?(дуже цінна практика)🛁 тіло як інтеграціяйога, ванна з сіллю, масаж стоп. торкнись себе. закріпи нову якість.і найголовніше — не тисни. не змушуй.ріст — не завжди вибух. іноді це тиша і дозрівання. дозволь собі розширитись, не пришвидшуючи.🌸 малий прояв назовніодна дія. ніжна, але смілива.написати пост, звернутись до людини з ідеєю — або просто поділитись моєю відміткою в сторіс, якщо щось із цього торкнуло.це не про «потрібно» — це про «я хочу, щоб це побачили». дай життю знати, що ти жива, що ти йдеш. а ще — це спосіб сказати «мені відгукнулось» і допомогти комусь іншому почути себе.твоя мʼякість — твоя сила.а твій шлях — не чужа програма, а твоя жива відповідь на запитання: хто я зараз?з любовʼю до тебе і життя, тихим кроком — у розширення ♥️