Сідайте поруч ☕️ на кавуЗавтра мені 39… а це вже за крок до 40.І от я думаю: це початок?І я не про цифру. Про стан.Про вік, у якому вже не дуже хочеться комусь щось доводити. Коли ти багато знаєш про себе. І одночасно розумієш, ще стільки можна дізнатися.Рік тому мене рвало зсередини. Географія змінилась. А внутрішні процеси горіли ще сильніше.Потім був коучинг. Робота з тілом. З думками.І стало тихо. Не тому що нічого не відбувається. А тому що багато вже відбулося.Але знаєте, що цікаво?Саме в тиші легко злякатися.Подумати, що ти застигла. Що вже пізно. Що енергія не та. Що треба було раніше.І ось це - боляче для багатьох жінок 35+.Коли досвід є. Розуміння є.А старт ніби «не за віком».Але зараз я відчуваю хвилю.Вона не несеться. Вона не про ривок і не про «з понеділка нове життя».Вона про м’якість.Про бажання більшого - без насильства над собою. Про турботу, а не про самокритику.І, можливо, зрілість - це не коли ти все встигла. А коли дозволяєш собі рухатись у своєму темпі.Цікаво, чи було у вас таке відчуття?Поділіться. Мені важливо це почути ♥️