Статистика telegram channel - @virhuk

А небо мене бачить, а небо мене чує,Коли на серці радість, коли душа сумує...А там - мій Відкупитель, там - мій Отець Небесний.І я - небесний житель, моя душа - воскресла.Воскресла лиш для Нього, щоби Йому служити.Воскресла вже для того - щоб в небі вічно жити!Всі труднощі відходять, мене вже не лякають,Бо Той зі мною поруч, за руку Хто тримає.Кому я не байдужа, Хто помирав за мене,Кого люблю я дуже, Хто найдорожчий в мене.Я у руках надійних, вони мене тримають.Тому в житті постійно Його я прославляю!Хвалюся моїм Богом! Бо Він є Всемогутній!На всіх моїх дорогах завжди Він є присутній.Хіба є більше щастя, ніж мати поруч Бога?Хвалюся тим весь час я - моя Він допомога.У Ньому - мир і спокій, бо Він - Любов і Милість.І Він є не високо, у серці бо моїм Він.Його там є оселя, Його я запросила,Щоб жив у моїм серці, у Ньому моя сила.Оселя Його Духа, я - храм Духа Святого.Найкращого я Друга вже маю через Нього.Втішає і навчає, просить за мене Бога.Іти допомагає по всіх моїх дорогах.Ніколи не залишить і доведе до раю.Ідіть до Нього швидше, всі хто Його не знає.І буде для вас радість, і буде для вас щастя.Хто Господа пізнав лиш, той смерті не побачить. Л. Шпак

Ось тільки день настав, і уже вечір...Ось тільки рік почався...і кінець.І скільки відійшло коханих в вічність...Ось тільки юним був...і вже отець.І пізно так назад вже повертатись,Минулого закриті уже двері.Не залишайте на потім, не залишайтеТого, що можете зробить тепер ви.А день назад уже не повернеться Обіцянки забудуться усі.А у батьків і матерів старіють лиця,Так і не скажете для них ви добрих слів.І ваші діти подорослішають скоро,Уже не встигнути в них добре щось вложить.Ніякого не буде потім толкуЇм про добро і Бога говорить.Потім - не наше. День за днем минає.Потім і рік за роком пролетять.День змінить ніч, природа поміняється.Життя закінчиться, не повернуть назад.Потім...потім...завжди буває пізно.Не полюбив, не дав, не допоміг...В кінці не допоможуть навіть сльози.За все даси ти Богу відповідь.Життя пройшло, лишилось "потім" поруч.Воно лишилось поруч, наче тінь.Життя своє вже не оглянеш поглядом,Бо там - лиш пустота, і тільки лінь."Потім"- лиш слово у тебе читалось."Потім" молився, потім...потім втім...А за спиною "потім" лиш лишилось,Попереду - закритий Отчий дім.А в повноті небес живи ти зараз,Що дав Господь, що Він в тебе вложив.Живи, як жив тут на землі Господь наш.Люби, як Він людей всіх полюбив. Л. Шпак

"Переправимось..."- і сіли до човна.Пливли тихенько...та де ж буря та взялась?Пливли тим озером вони не раз.Їм, рибакам, до цього не звикать!Сказав Учитель: переправимось.Сам в човен сів, як не повірить тут...Але коли вже буря зайнялась,А Ісус, там на кормі, заснув...Тут вже ніяк їм не до віри стало,Коли став повним човен їх води,Черпали лише воду і черпали...І страх забрав, що був у них, спокій.Він лише спить...та це хіба можливоСпокійно спати, як буря реве?На озері не було бур таких ще,Коли, не раз, вони пливли уже.Але й для них та перевірка мала бути,На стійкість і на віру в бурі тій.Невже їм Бог дозволить потонути,Коли Син Божий з ними у човні?Але десь всі думки ті розчинилисьВ тій бурі, що ревіла навкруги.Не бачили вже сплячого Учителя,Все думали, як не втопитись їм.А Він бо, "переправимось"сказав їм.Чекала слава Божа впереді -Він одержимого від духів злих всіх збавив,І слава Богу в небо полетіла!І в житті нашім часто так буває.Господь нам каже, що "перепливем"Та, на путі, Він перевірку посилає -Входимо в бурю, іноді з вогнем.Здається, що Ісус заснув, не бачить.І боремось з бідою з усіх сил."Невже, Учителю, Тобі й діла немає?Прокинься! "Допливем" Ти говорив!А Він не спить, а віру укріпляє,Бо знає - бурі більші впереді!Ніколи Він, ніде не залишає,Навчає, як крізь бурі ті пройти.Його характер щоби пізнавали,Щоб бачили Його перед собою.Стерничий у човні Він завжди нашім,Нашого човна приведе додому.І неодмінно явить Свою славу В житті Він нашім там, в кінці путі.Про що й не мріяли Він дасть нам,Усі печалі допоможе перейти. Л. Шпак

В шматок згорнулись і душа, і тілоВід холоду, мене що огорта...І погляд лиш душі, кричить що в небо:" Господь, так хочу, щоб мене Ти обійняв!"Відчуть душею щоб і тіломНе просто вірою, ні, а наявуТвій дотик...пробач, що я так смілоЗараз Тобі про це все говорю.Без Твоїх сил мені не розігнутись.Скрутили у шматок невпевненість і страх.А з ними, ну ніяк не розминутись...Все ходять так за мною по п'ятах.Як той їжак живу я, виставивши голки.Зо всіх сторін чекаючи біди.А для душі так хочеться свободи,Немає часто так в житті її...Чекаю все - ось зараз уже звідкиУ мене стріли знову полетять?А хочеться так чудо щоб з'явилось -Від них, знов, Твої руки захистять.Лише покличу, й зачекаю трішки І Ти прийдеш, і біль ось піде знову.І радісно, мов пташка у віконце,Постукає у серце - Ти зі мною...І Ти почув, і обійняв за плечіТак ніжно силою Своєю знов мене."Ісусе! Ти прийшов до мене!"" Як ти просила, обійняв тебе!"І легко так! На ноги знов піднявши,Сказав: "Не бійся, а Я поруч був.Я бачив все і чув, не залишав Я,Я бачив що ти вибилась із сил.Прийшов і обійняв, як ти просила.Духом Святим Я обіймаю кожен день.Так хочу Я, щоб ти не сумніваласьНі на хвилину, що люблю тебе. Л. Шпак

Господь, распаши для Себя моё сердце,Войди глубоко, убери из него сорняки.Водою живой поливай сердца моего землю,Чтобы семена твои в ней для Тебя проросли.Чтоб не была там только религиозность,Она его черствым, закрытым творит."Вы будьте, как Я, кроткими и смирёнными""От Меня научитесь"- Христос говорит.Когда сердце распахано, в нём растёт семя Божье.И плод принесёт - покаяния, веры, любви.А тело так часто желает жить только в покое,В земной этой радости, и в изобилии лишь."А Бог... даст и так все небесные благословения...Ведь Он есть любовь, а любовь всем не делает зла..."Так можно лишиться небесного прикосновения,Услышать: "безумный, вот душу возьмут у тебя"Богатство не в том, что на этой земле накопили,А в том, кем мы в Господе стали на этой земле.Наполнились верой, любовью и милосердием, илиЛишь жадностью сердце наполнили, чтобы копить всё себе?Ведь если нет в жизни Христа, то ты беден.А если Христос в твоём сердце - и с малым богат!Пускай же душа твоя в Господе лишь богатеет,И Божие семя плод вовремя Господу даст. Л. Шпак

А мнение мира не может быть больше Писания.Но мир не считается с Божиим словом теперь.Для мира ведь Бог - не Творец есть всего мироздания,А просто религия - нем Он для них и далёк.Живут во грехах, говоря: от всего мы свободны.А что же Писанье? История только одна.Прошли уж века и не те времена...и народы...Свои уж законы и мнения тоже у нас...А Бог ведь вернётся уж снова на землю однажды.Не спросит о мнениях, модах, не спросит он вас.Посмотрит в сердца - а была ли по Богу в них жажда?Иль жил в них лишь мир, что уж может погибнуть сейчас?А Бог ещё терпит, а Бог ещё милует, любит.Все мнения видит, Писанием всё говорит:"Примите любовь Мою, Слово судить Моё будет.Войдите в спасенье, пока ещё вход не закрыт"Решайте вопросы все с Богом, пока на земле вы.Пока в небесах книгу вашу ещё не открыл,Где вся ваша жизнь на страничках записана верно.Все ваши дела и слова, даже каждая мысль.Кто может любить так? И слышать моления сердца.На помощь прийти, когда кто-то на помощь зовёт.А Слово врачует, а Слово на небо та дверца.Прими слово Божье, оно ко спасенью ведёт. Л. Шпак

Под листьями сокрыта нагота.Адам и Ева спрятались едва ли.Ведь, перед Господом, открыты вы всегда.Ведь раньше наготы не замечали.А раньше ведь ходили вы пред НимОткрытыми всегда в прохладе рая.А раньше – Бог там с вами говорилИ вы Его, нисколько, не смущались.Так почему же листья уж на вас?И что они прикрыть собою могут?Они прикроют наготу на час,А после – все увянут и засохнут.И будет снова нагота видна.И снова нужно шить себе одежды.Как сильно обманул вас сатана.Великими вы стать были в надежде.А, вместо этого, открылась нагота,Что, без греха, совсем была не видна.И спрятались от Бога вы тогда.Глаза открылись, но вдруг стало стыдно.Но Бог же видел, как и раньше, всё.От глаз Господних не укроют листья.И им ответ пришлось держать за то,Что думали от глаз Господних скрыто.А это происходит и сейчас.Не раз мы наготу от Бога прячем.Скрывая всё от посторонних глаз,Пред Богом листья – ничего не значат.Пред Ним ведь мы всегда обнажены,Какие бы одежды не одели.Пред Ним все наши помыслы видны,Дела – как бы их спрятать ни хотели.Когда душа пред Господом чиста,То прикрываться ей совсем не нужно.И маска праведности вовсе не нужна,Лицо пред Богом обнажив и душу.Взгляни, не на опасном ли путиСтою, Господь, и нет ли листьев этих?Открой, чтобы как Еве не уйтиИз рая, где меня Ты быть отметил. Л. Шпак

Кожен крок із хрестом...так тяжкій він безмірно...Кожен крок із хрестом... гірше ще впереді...Того не зрозуміть... навіть не уявити,Які були тяжкі Господу кроки ті...Та ішов, щоб спасти, та ішов, визволяти.Та ішов, щоб назавжди смерть там перемогти.Щоби смертю Своєю там Отця прославляти,Щоби вірних всіх Богу до Нього привести.І знайдуться вони, хто прийме Його жертву.В покаянні вже хто до хреста припаде.Прийме Тіло і Кров - до життя той воскреснеБожої повноту той любові прийме.Біля Господа ніг він утіху знайде там,Біля Господа ніг зцілення він знайде.На хресті кров тече - в ній оновлення є там.Без Голгофи тебе нічого не спасе.Ну а поки іде Божий Син на Голгофу.Поки ще - непомірная тяжкість хреста...Поки ще впереді муки страшнії плоті...І за наше життя плата тяжкая та.Церква ось у чеканні - на столі Кров і Тіло.В тихім трепеті серця застигла душа...Дай, Господь, підійти до трапези нам сміло,Щоб лише в чистоті її зараз приймать.Щоб заглянути в себе і знайтися достойнимТу Святиню Христа в своє тіло прийнять.Перегляньмо бо ми своє серце сьогодні,В покаянні гріхи щоб свої сповідать.І прийнявши прощення із рук знов Ісуса,Вірою лиш прийнявши, що пробачив Він все,Його Тіло і Кров в наше тіло влиються,На подальше життя взявши сили іще.Кожен крок із хрестом у минулім й теперішнімВіддається відлунням багато років.У чеканні Христа земля страхом трясеться.Радісно лиш чека церква тут на землі. Л. Шпак

Переплавляют серебро в плавильне -Температура, плюс добавки разные.Когда то им за весь товар платили...Уплаты серебром все были главные.А золото в горниле выплавляли,Температура там была большая.И чтобы золото сильнее засияло,Огнём в горниле его очищали.Мы - серебро и золото у Бога.И разная для нас есть переплавка.Если для Бога серебро мы,То применят Бог Свои добавки:Немного горечи, немножко унижения,Чтобы убрать из нас земную гордость.Немного так же даст и вдохновения,Чтобы отобразилось Его слово.Чтоб серебром купить душам спасенье,Которых для спасенья предназначил.Чтобы за них платили на коленях,Как серебро у Бога для оплаты.А золото должно иметь сияние,Чтобы в короне у Царя светиться.Вот потому в горниле очищается,Там гдавная для золота плавильня.В температуре примесь вся всплывает,И остаётся золото одно.Господь, как золото, так многих очищает.Чтобы светилось на земле оно.Чтоб чистым было золото, без примеси.Чтобы в короне у Царя сияло.Так хочется, чтоб мы в руках Иисуса все,Как серебро, иль золото лежали.Так тяжела бывает та плавильня,Да и в горниле высока температура...Но Бог из нас плохое хочет выплавить,Чтоб в небесах там с Ним мы отдохнули.Как нелегка бывает та плавильня - Господь температуру добавляет.Господь в нас веру хочет видеть,Переплавляя, веру воспитает. Л. Шпак

- Позволь мне идти по воде.- Иди. И пошел ко Христу.Но буря бушует вездеИ Петр начинает тонуть.Не мог ли Иисус приказать,Чтоб буря утихла совсем?Чтоб Пётр мог и дальше шагатьСпокойно к Нему по воде.Но так бы прошёл Он легко,Без веры, вот так - налегке.Но, ветра порыв, и не смог...И вот Пётр в холодной воде.И здесь: "Мой Господь, помоги!"Иисус ему руку подал.И дальше уже не один,А с Господом, Пётр зашагал.Вот так и идём по землеИ видим Христа впереди.Но, ветер могучий во мгле -И страх тот томящийся в груди...И крик: "О, Господь, помоги!Я в этой беде утону!"И рядом рука - вот держись.Где вера, что Я поддержу?И буря утихла опять,И солнце... и рядом Иисус.И снова легко так шагать,Так вере я в жизни учусь.О, слабая, слабая плоть...Как в бурю ты, часто, кричишь...А рядом мой добрый Господь"Не бойся"- душе говорит.Мой Бог, дай же силы такой,Чтоб взор от Тебя не отвесть.Чтоб в буре иметь мне покой.Чтоб стать мне небесною здесь.Чтоб в каждый земной ураган,Мне в горестях вновь не тонуть.А твердо пройти по волнамИисусом проложенный путь. Л. Шпак