О ти, Капернаум, вознісся аж до неба.У пекло підеш ти, не прийнявший ХристаЗвершав там чудеса, там жив і проповідувавГосподь Ісус Христос багато днів підряд.Там, молячись, приймав Христос потоки Духа.Увечері, навчаючи, все людям віддавав.Трудячись, Дух Святий спасав там хворі душі.Хворих приносили і Він усіх зціляв.Так що ж то сталося з тобою, місто миле?Невже ти не побачив Бога у Христі?О ти, Капернаум, до неба ти піднісся,Самі ти небеса до себе не впустив.Ми прийняли Христа, працює Божий Дух в нас.А скільки раз Він наші рани врачував.Та, як Капернаум, розум так наш гордився.Невір'я лиш потік від Бога віддаляв.Ворог думки давав гріховнії, не Божі:Не любить Бог тебе, нащо Йому служить?Не чує Він тебе, сам справитися зможеш -То гордості слова, без Бога не прожить.А думки все спішать піднятись вище, вище...Я бідний, і мене не чує навіть Бог...І ось образу ти на Бога не залишив.І виросло те "Я"вже понад хмари знов.О, друже, зупинись, падіння буде страшним.Ти на коліна стань, перед Господом змирись.Уроки ти Христа прийняти постарайся,Прослав Його за все, допомогти моли.О ти, Капернаум, для нас то попередження.Залиш свій гордий норов, перед Господом змирись.І Бог побачивши перед Ним твоє смирення,В Своїй святій руці підійме тебе в вись. Л. Шпак