На гору Оливну йшов Давид.Голова накрита покривалом.Чому так сумує тяжко він?І чому сумним так серце стало?Серце боляче поранив син,На отця царя пішов війною.І помазаний від Бога правитель,Ішов з опущеною низько головою.Ішов молитися на гору Оливну він,Ішов молитися туди зовсім не знаючи,Що пройде багато часу й літ,Буде там Господь молитися схиляючись.Буде там молитись за дітей,Що відкинуть також як Давида.Відвернуться в сліпоті своїй,Від Нього з зухвалим, гордим видом.Ну а Він піде за них на смерть.Буде плакать, як Давид за сином.За Своїх Він дочок і синів Ночі всі проводив у молитвах." Син мій, мій синок Авесалом..."-За загиблим сином цар так плаче.Та на тебе ж син пішов війною...А любов батька границь не знає.Так любов Небесного ОтцяДо дітей загиблих все волає:" Хоча ви й залишили Мене,Та Моя любов не залишає"Також милую і також Я сумую.Також до спасіння закликаю.З Моєї руки не відпущу Я,Хто до Мене прийде і скаже "каюсь"І сумує все душа Отця,Що так часто гинуть Його діти.Хто служить Йому пообіцяв,Хто став Його спадкоємцем, Його сином.Обернувшись до Нього спиною,Повернувшись до приманок світу.Хай і не ідуть уже війною,Та втрачають даную їм силу.І в скорботі все душа Отця -Покривала у дітей на лицях.Світ залиште, діти, поруч Я.Я - Отець ваш, ви в Моїй правиці. Л. Шпак