Статистика telegram channel - @universeinthepocket

😰 Астрономічне небо у небезпеці!Компанія AES Andes (дочірня американської енергетичної компанії AES Corporation) представила проєкт великого промислового комплексу, який планують розташувати лише за 5-11 км від телескопів обсерваторії Paranal у чилійській пустелі Атакама. Таке сусідство повністю вбʼє темне, позбавлене світлового забруднення, небо, під яким працюють численні телескопи. Там же розташований і славнозвісний VLT (Very Large Telescope) - четвірка телескопів діаметром 8,2 м, за допомогою яких здійснюють неймовірні спостереження. Там же неподалік прямо зараз будується «головний калібр» планети - 39-метровий телескоп ELT. Пустеля Атакама - одне з небагатьох недоторканих місць на планеті, до того ж з дуже сприятливим посушливим кліматом. Вже навіть будівництво промислового комплексу збільшить кількість пилу та світлове забруднення і фактично знищить шанси на реалізацію більшості наукових проєктів.Наразі астрономи бʼють на сполох та просять розглянути варіант переміщення комплексу, аби зберегти чисте темне небо над обсерваторією.📷 ESO/P. HorálekВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

Вашій увазі - небесний «Дипротодон». Саме так група вчених охрестила туманність, що виявилася одним з найбільших залишків наднових нашої Галактики.Дипротодон – це тваринка така з роду великих ссавців, що мешкала в Австралії та вимерла більше 25 тисяч років тому. На першій ілюстрації вона зображена не в масштабі 😅, на відміну від Місяця.Офіційно позначений як G278.94+1.35, цей залишок був відкритий ще у 1988 році. Нещодавно його повторно випадково виявила наукова група, яка проводила спостереження на радіотелескопі ASKAP (Australian Square Kilometer Array Pathfinder). Але результати вимірювань розміру та відстані до залишку сильно не співпали зі вже відомими: на першому зображенні відомий раніше розмір позначений зеленою лінією, а визначений у рамках дослідження - жовтою.Кутовий розмір «Дипротодона» виявився величезним! Майже у 7 разів більшим за діаметр повного Місяця! А з новою оцінкою відстані до туманності (~3200 світлових років), її лінійний розмір сягає майже 190 світлових років, і залишок продовжує розширюватися! Для порівняння: найближча до Сонця зоря (Проксима Центавра) знаходиться лише у 4,24 св. років.Так-с, а тепер зізнайтеся, ви теж бачите на другому зображенні червоний ковпак з помпоном? 🎅🏻 Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

👾 Місія нездійсненна: як повернути зразки марсіанського ґрунту на Землю?Подорожуючи Червоною Планетою, марсохід Perseverance залишає отакі «закладки», в яких запечатані зразки різноманітних порід. NASA планує доставити їх на Землю - для детального аналізу в лабораторіях і пошуку відповіді на питання «Чи існувало колись на Марсі життя?».Вартість початкового плану місії Mars Sample Return повернення 30 зразків вже сягнула $11 млрд, тому NASA шукає альтернативи з очікуваною вартістю до $7 млрд. У вересні 2024 р. агентство прийняло до розгляду 11 проектів. Ровер, що збиратиме зразки, планують оснастити джерелом ядерної енергії (ура!) замість сонячних панелей, аби він витримав пилові бурі. Поки що основним варіантом мʼякої посадки цього апарату, є система Sky Crane, яка опускала на тросах марсоходи Curiosity та Perseverance. Але розглядаються і альтернативні рішення та нові підходи від приватних компаній.Нагадаємо, що на сьогоднішній день жоден апарат ще не злітав з поверхні Марса.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Містична темна пляма Енцелада🪐 Енцелад - один з великих супутників Сатурна - є найбільш білим тілом Сонячної системи. Він відбиває приблизно такий же відсоток світла, як свіжий сніг. «Вояджери», що наближалися до Сатурна у 1980-81 рр., виявили дивовижну відсутність кратерів на поверхні Енцелада. А апарат Cassini, що працював у системі Сатурна в 2004-17 рр., відправив на Землю знімки гейзерів водяного льоду - високі викиди з тріщин на поверхні південного полюсу. З викидів формується довгий широкий шлейф. Це пояснює і примарне кільце Е, що живиться від гейзерів, і молоду яскраву поверхню самого супутника. Але проведений нещодавно ретельний аналіз знімків Енцелада, зроблених цими апаратами, виявив червонувато-коричневу пляму розміром приблизно 1 км. Вона існувала у 2009 році, в 2011 суттєво зменшилася, а у 2012 геть зникла! Проведені розрахунки показують, що осідання матеріалу шлейфа могло дати такий ефект лише за ~100 років!Що ж могло так швидко приховати пляму? Ймовірно, справа в тому, що на Енцелад поступово осідає водяний лід з кільця Е. А як щодо походження самої темної плями? Тут є дві гіпотези. Одна - темна речовина могла залишитися від зіткнення з невеличким астероїдом. Інша - це матеріал, що піднявся з глибин підповерхневого океану Енцелада. І хоча перша версія є більш імовірною, друга більше збуджує уми вчених.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

✨Незвичайна зоряна система, що згодом може вибухнути надновою. Нічим з першого погляду не примітна зоря HD 49798 (або RX J0648.0-4418) насправді є подвійною системою. Один з компонентів - найяскравіший відомий субкарлик, розігрітий до 47500 К. А от природа другого компонента тривалий час залишалася невідомою.Аналіз накопичених даних, проведений у нещодавно представленій роботі, вказує на те, що мʼяке рентгенівське випромінювання системи свідчить що другим компонентом є масивний білий карлик. До того ж він дуже швидко обертається та має масу аж 1,22 сонячних (один з наймасивніших білих карликів). Розміри таких зір сягають приблизно розмірів Землі, але при цьому на повний оберт білий карлик цієї системи витрачає лише 13,2 секунди, що робить його одним з найшвидших відомих.Білий карлик потроху перетягує зоряний вітер від першого компонента - субкарлика. Завдяки цьому і фіксується рентгенівське випромінювання.Автор підкреслює, що RX J0648.0 є єдиною відомою зоряною системою, яка випромінює у рентгенівському діапазоні завдяки перетіканню речовини з гарячого субкарлика. А враховуючи що білий карлик (другий компонент) за масою наближається до максимальної теоретично можливої (межа Чандрасекара = 1,4 мас Сонця), то у майбутньому ця система може вибухнути надновою. Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🔥На Венері вперше знайшли залишки величезного ударного кратера, подібного якому раніше бачили тільки на супутниках Юпітера.«Пекельна сестра Землі» завжди оповита щільними хмарами, що суттєво ускладнює її вивчення. Єдиний шлях, яким це можна зробити, це радіолокація. Саме завдяки їй відомо, що на поверхні Венери існує близько 1000 ударних кратерів, але немає басейнів більше 300 км діаметром, характерних для Меркурія, Марса та Місяця.У новому дослідженні група вчених виявила фрагменти концентричних кілець (нижня панель) діаметром до 1500 км у регіоні, відомому під назвою Тессера Хаастте-баад (Haaste-Baad Tessera). Ці кільця дуже схожі на примітні структури супутника Юпітера - Каллісто, які ми з вами бачили раніше.Вважається що сучасна Венера має тверду зовнішню оболонку - літосферу - товщиною ~112 км, але «в юності» вона могла складати лише 9 км. Якщо масивний обʼєкт вдарив по молодій планеті, він цілком міг проломити літосферу, дозволивши розплавленій лаві вийти назовні та згодом затвердити, сформувавши так звану тессеру, яку ми бачимо сьогодні.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Аж занадто гладенький пиловий диск навколо Веги.Два космічних телескопи, «Хаббл» та «Джеймс Вебб», вивчали околиці Веги - однієї з найяскравіших зір нашого неба. Зазвичай у подібних випадках вчені фокусуються на протопланетних дисках навколо молодих зір, намагаючись відшукати в них зародки планет. Але і такі «зрілі» зорі як Вега (а їй ~450 млн років) можуть мати пиловий диск. І диск Веги радіусом близько 80 млрд кілометрів виявився неочікувано однорідним. «Хаббл» зазнімкував зовнішнє гало диску, що представлене зовсім крихітними частинками - як ті, з яких складається дим. А «Вебб» побачив інфрачервоне світіння більш близьких фрагментів розміром з піщинку, розігрітих біло-блакитною зорею. Той факт, що частинки сортуються подібним чином під тиском світла, допомагає вченим краще розібратися у динаміці та еволюції подібних структур.Дещо схожим прикладом є Фомальгаут, але його диск складається з трьох викладених одна в одну структур, а також має ознаки формування планет. Тепер головне питання, на яке намагаються відповісти науковці, - чому у таких вцілому схожих за температурою та масою зір пилові диски настільки відрізняються?Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

✨🔭 Небо листопада надасть (потенційну) можливість побачити усі яскраві планети. Рано увечері низько над горизонтом спостерігається Венера, в середині місяця до неї приєднається Меркурій, в першу половину ночі видно Сатурн, усю ніч найяскравіший (окрім Місяця) обʼєкт на небі - Юпітер, а у другій половині ночі можна побачити і Марс.А що ще цікавіше - нарешті розпочинається рідкісна серія транзитів тіні Титану по диску Сатурна!🌑 1 листопада - молодик.🪐 4 листопада - перший у сезоні (дотичний) транзит тіні Титана по диску Сатурна.🌟🌒 5 листопада - сполучення Венери з Місяцем (02:03), оптимальний час спостережень - увечері 5-го, низько над південно-західним горизонтом, відразу після заходу сонця.🌔🪐 10-11 листопада - Місяць поруч із Сатурном.🌕 15 листопада - місячна повня.⭐️ 16 листопада - Меркурій у найбільшій східній елонгації, спостерігається увечері дуже низько над південно-західним горизонтом, доволі складна ціль.☄️ 16-17 листопада - максимум метеорного потоку Леоніди із ZHR до 15, але повноцінним спостереженням завадить майже повний Місяць.💫 17 листопада - протистояння Урану (5,6m).🪐 20 листопада - транзит тіні Титана по диску Сатурна, більш сприятливий для нас, аніж 4-го.🌖✨ 20 листопада - Місяць у сполученні з Марсом.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Доволі цікаве відкриття: міжнародна група вчених знайшла молодий коричневий карлик з протопланетним диском.В глибинах Туманності Оріона, що в 1300 світлових роках від нас, відомо близько 2000 різноманітних зір. Найбільш яскраві з них опромінюють ультрафіолетом протопланетні диски інших зір, що тільки формуються, роблячи їх видимими. Вперше такі диски виявив «Хаббл» ще у 1992 р. - в тій самій туманності Оріона. Як видно з назви, з матеріалу протопланетних дисків навколо зорі можуть згодом сформуватися планети.Тепер же, маючи на руках надзвичайно деталізовані зображення туманності від «Вебба», міжнародна група астрономів вивчила 22 маломасивних обʼєкта.Вчені дійшла до висновку, що принаймні один з досліджених обʼєктів є коричневим карликом із протопланетним диском, до складу якого входять змерзлі H₂O, CO та CO₂. Маса суб-зоряного обʼєкту складає близько 0,5% маси Сонця, і це перший випадок виявлення такої формації навколо коричневого карлика.Тепер логічно постає питання: чи бувають планети навколо коричневих карликів? І якщо так, то як їх знайти?Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Унікальна «космічна кульбабка»: астрономи уважно вивчили залишки наднової, що спалахнула більше 8 століть тому.В японських та китайських літописах існує щонайменше 8 свідчень того, що 6-8 серпня 1181 року у сузір’ї Кассіопеї зʼявилася нова зоря, яку можна було спостерігати ще впродовж півроку. Сьогодні вона відома як наднова SN 1181 типу Iax. Впродовж століть не вдавалося виявити ніякого залишку тієї потужної події, аж допоки у 2013 р не був знайдений обʼєкт Pa 30 (верхня панель).Автори нової статті дослідили складну морфологію залишку наднової, який вирізняється своєю ниткоподібною структурою. Вчені припускають, що туманність є результатом «невдалого» термоядерного вибуху на дуже масивному білому карлику, який перетнув межу Чандрасекара. Зазвичай під час вибуху наднової білий карлик руйнується повністю, але цього разу на його місці залишилася «зоря-зомбі». Спектральні спостереження дозволили встановити, що волокна туманності мчать зі швидкістю ~1000 км/с, що узгоджується із відомим моментом вибуху. Окрім того, схоже що залишок має асиметричну структуру вздовж лінії зору, яка походить від самого початкового вибуху.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook