Всесвіт у кишені

🤔 Чи могло давнє зіткнення з величезним метеоритом сприяти розвитку життя на Землі? Парадоксально, але теоретично це можливо.🦠 Вважається що перші примітивні мікроорганізми зʼявилися на Землі ~3,9 млрд років тому. Як раз на той час (4,1 - 3,8 млрд років тому) приходиться так званий період пізнього важкого бомбардування, коли на Землю падало доволі багато різноманітних космічних каменів. Відтак, в одній з гіпотез появи життєвих форм на планеті визначна роль відводиться саме метеоритам.☄️ Автори нового дослідження відправилися у Південну Африку, аби вивчити наслідки метеоритного удару S2, що відбувся трохи пізніше - 3,26 млрд років тому. Тіло, яке зіткнулося тоді із Землею, у 50-200 разів перевищувало метеорит, що (за однією з гіпотез) сприяв вимиранню динозаврів. Але ця катастрофа могла у певному сенсі позитивно вплинути на розвиток первісних життєвих форм. В результаті удару з глибин океану було піднято залізо, а також із самого метеориту вивільнився фосфор. Це сприяло процвітанню організмів, які у своєму метаболізмі використовували залізо.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Мабуть, ви зустрічали у ЗМІ, що комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS) «востаннє прилітала 80000 років тому, коли на Землі панували динозаври». John Castillo відтворив як це могло виглядати 😂 Насправді ж це неперіодична комета, вона наблизилася до Сонця вперше, і більше ніколи не повернеться.Другий знімок 16 жовтня отримав Tom Harnish (Каліфорнія), кльова вийшла композиція.Ну а останній - свіжа (19 жовтня) робота всесвітньо відомого астрофотографа Bray Falls.Наразі C/2023 A3 вже недоступна для спостережень неозброєним оком, але її легко упіймати у бінокль чи телескоп.А тому!🔥 Одеський планетарій запрошує сьогодні на лекцію «Комети - застиглі у часі». А якщо пощастить з погодою, то на вас чекають спостереження у раритетний англійський ХІХ ст.Комети найчастіше це брили льоду, що рухаються в темних глибинах космосу.Наближаючись до Сонця, вони тануть, іноді розпадаються. Кілька років тому біля поверхні Сонця одна комета буквально перетворилася на хмару газу та пилу.Комети недовговічні. Тоді, звідки приходять нові комети? Десь має існувати «джерело комет»?Таке джерело є. Далеко в темряві космосу, на півдороги до найближчих зір, Сонце оточує невидима хмара замерзлих комет.🗓️ 20 жовтня (неділя) о 18:00🏛️ Астрономічна обсерваторія, парк Шевченко 💵 150 грн - дорослий, 100 грн - дитячий📞 097-50-98-256, ОлександрВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

🔥Свіженьке відкриття! Команда астрономів-аматорів виявила надзвичайно протяжний залишок вибуху наднової, до того ж в доволі неочікуваному місці.Натяк на туманність команда вперше побачила на знімках ультрафіолетового супутника GALEX. У південному сузір’ї Мікроскоп, далеко від галактичної площини, де дуже рідко можна знайти залишки наднових, розташувалися слабкі волокнисті структури - рештки давньої катастрофи. Інші огляди вказують на гігантське «розірване» еліптичне утворення розміром до 15°!Зйомка цього дивовижного обʼєкту розпочалася більше року тому з трьох різних місць у південній півкулі. Туманність надзвичайно слабка: загалом команда накопичила більше 400 годин сумарної експозиції! 🤯 Червоні волокна водню та блакитні «крила» кисню вказують на ударні хвилі, характерні для залишків наднових.На додачу до формального позначення G009.7-42.3, автори дали цій туманності назву LAMASSU - на честь крилатого духа-охоронця у вигляді бика із людською головою з месопотамської міфології.Першовідкривачі та автори фото: Marcel Drechsler, Bray Falls, Aygen ErkaslanВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

✨ Вітаємо, у вас близнюки! Вченим нарешті вдалося розгадати загадку першого знайденого коричневого карлика, що здавався занадто холодним для своєї маси.Обʼєкт Gliese 229 B відкрили у 1994 році як слабенький супутник зорі Gliese 229. А вже наступного року було підтверджено, що він являє собою суб-зоряний обʼєкт - коричневий карлик. Такі обʼєкти займають проміжну ланку між зорями та планетами. Вони недостатньо масивні (13 - 80 мас Юпітера) для підтримання реакції ядерного горіння водню, але достатньо масивні для горіння дейтерію. Тривалий час ці обʼєкти залишалися виключно теоретичними через низьку світність.Із обʼєктом Gliese 229 B була певна проблема: йога маса складала ~70 мас Юпітера, але при цьому випромінював він як значно менший обʼєкт. І ось, через 30 років після відкриття, вченим вдалося розрізнити там два обʼєкти завдяки обʼєднаним зусиллям четвірки телескопів VLT. Два коричневих карлика, Gliese 229 Ba та Gliese 229 Bb з масами у 38 та 34 маси Юпітера обертаються навколо один одного з періодом ~12 діб. І вже вдвох ця система рухається навколо більш яскравого червоного карлика.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Хмм… Можливо, у планети, що обертається навколо далекої зорі, є вулканічний супутник. У Сонячній системі подібним тілом є Іо - супутник Юпітера, на поверхні якого близько 400 діючих вулканів.Автори нового дослідження виявили ознаки наявності камʼянистого супутника, що обертається навколо вже відомої екзопланети (планети у іншої зорі) WASP-49 b. Сама ж планета обертається навколо зорі, дуже схожої на Сонце, розташованої у 635 світлових роках від нас. Увагу вчених привернула натрієва хмара в системі, рух якої не синхронізований із рухом планети. Її джерело продукує ~100 тисяч кілограмів натрію за секунду!Схожу хмару газу (діоксид сірки, натрій, калій) викидає Іо - супутник Юпітера. Спостерігаючи за хмарою тривалий час, вчені прийшли до висновку, що вона утворюється вулканічно активним супутником планети, а не є частиною її атмосфери.__________________Варто зазначити, що дослідження екзопланет є вельми складною задачею. А відкриття та вивчення їх супутників - так званих екзосупутників - ще на порядки складнішою. Зокрема ще жоден із «запідозрених» екзосупутників не був на 100% підтверджений. Тому до подібних наукових результатів треба ставитися з певною обережністю.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤯 Потрійна зоря-рекордсменка: її компоненти є настільки близькими, що невдовзі (за астрономічними мірками) зіллються у вибуху Наднової!✨Те, що наше Сонце - одинока зоря, є скоріше винятком, аніж правилом. Насправді ж зорі часто перебувають у кратних системах з 2-3 компонентів (зазвичай не більше 6). При цьому вони дотримуються ієрархічної структури: навколо тісної пари на великій відстані може обертатися ще одна зоря, або інша тісна пара. І якщо для тісних пар характерні періоди від кількох годин до кількох діб, то «зовнішня» зоря обертається навколо подвійної системи щонайменше за сотні чи навіть тисячі днів.Але нещодавно відкрита TIC 290061848 порвала усі шаблони здивувала вчених тим, що період обертання зовнішнього компонента складає лише 25,4 діб, і це бʼє рекорд системи Лямбда Тельця (λ Tau), що тримався більше 68 років. Ця остання теж складається з 3 зір, і зовнішня обертається навколо тісної пари з періодом 33,02 д.Зважаючи на те, що період подвійної зорі у складі TIC 290061848 - лише 5,1 доби, а третя зоря витрачає на повний оберт лише у 5 разів більше часу, така система не може довго залишатися стабільною.💥Автори дослідження оцінили, що через ~20 млн років потрійна система зіллється в одну, вибухнувши надновою та залишивши після себе нейтронну зорю. Вони також припускають, що подібних систем - приблизно 1 на 13 мільйонів. Примітно тут ще й те, що навколо потрійної зорі, скоріш за все, обертається четверта - з періодом ~3200 діб. Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Апарат BepiColombo дослідив магнітосферу Меркурія, і дещо в ній вразило вчених.Нещодавно цей міжпланетний мандрівник виконав черговий гравітаційний маневр навколо Меркурія, і передав дійсно круті знімки планети, але у дослідженні, про яке йде мова, використані дані більш давнього прольоту - 19 червня 2023 р. Як і Земля, Меркурій має магнітне поле, але воно десь у 100 разів слабше. Через близькість до Сонця, взаємодія магнітосфери маленької планети із сонячним вітром є значно більш інтенсивною. За ті 30 хвилин, що апарат рухався крізь магнітосферу, вчені зібрали достатньо даних, аби відновити її структуру. Вони побачили «ударну» межу між сонячним вітром та магнітосферою, а також «роги», що обрамляють область більш гарячого та щільного зарядженого газу, який витікає як хвіст у напрямку від Сонця. Але, окрім цього, науковці виявили низькоширотний «пограничний» шар, визначений областю турбулентної плазми на краю магнітосфери. Тут спостерігаються частинки з набагато ширшим діапазоном енергій, що коли-небудь фіксувалися поблизу Меркурія. Що ще було неочікуваним - так це енергійні гарячі іони поблизу екваторіальної площини, захоплені магнітосферою Меркурія. Поки що вчені припускають, що це кільцевий струм, подібний існуючому навколо Землі.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Перед вами дуже важлива гравітаційна лінза, що допомогла космологам… закопатися ще глибше 🤦Сучасна космологічна проблема, відома як напруженість Хаббла, полягає в тому, що різні методи дають різну швидкість розширення Всесвіту. Якщо точніше - різні значення константи Хаббла в законі Хаббла-Леметра: від 67,7 до 73 км/с на мегапарсек. І ось з цією гравітаційною лінзою вченим вельми пощастило. Придивіться до цього знімку «Вебба»: на розтягнутому зображенні галактики виділено 3 цяточки - 3 окремих зображення наднової типу Ia, що спалахнула у цій далекій-далекій галактиці через 3,5 млрд років після Великого Вибуху. Світло від неї йшло трьома різними шляхами і витратило на це різний час. Наднова, що отримала позначення SN H0pe, являє собою вибух білого карлика, який накопичив додаткову речовину, стягуючи її у зорі-сусідки. Світність таких наднових добре відома, тому вони використовуються для визначення відстаней. Але це лише друга подібна спроба визначити сталу Хаббла за допомогою лінзованої наднової, до того ж однієї з найбільш віддалених.Аналізуючи затримку у часі прибуття різних зображень цієї наднової, вчені отримали значення сталої Хаббла у 75,4 км/с на мегапарсек. Щоправда, з великими похибками (+8,1 та -5,5). З цього ракурсу виглядає так, ніби напруженість Хаббла тільки підсилюється. Але, можливо, саме ця обставина дасть вченим якісь підказки.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🫡 Космічний інфрачервоний телескоп, на якому була відкрита одна з найяскравіших комет поточного століття, завершив свою місію.Апарат NEOWISE (Near-Earth Object Wide-field Infrared Survey Explorer) був запущений у грудні 2009 року, і спочатку називався WISE. Основна задача сканування інфрачервоних джерел по всьому небу була розрахована на 7 місяців, і невдовзі після цього в апараті закінчився охолоджувач, такий необхідний інфрачервоному телескопу.В NASA вирішили продовжити космічну місію, але вже під назвою NEOWISE та з іншою задачею - точні спостереження астероїдів та комет. З 2013 р. телескоп здебільшого відстежував та шукав нові навколоземні астероїди. Загалом з його допомогою було відкрито більше 300 нових астероїдів та 25 комет!☄️ Але, звичайно, найбільшу популярність NEOWISE здобув завдяки відкриттю розкішної комети C/2020 F3 (NEOWISE), яскравою появою якої ми насолоджувалися влітку того ж року.Вчора інженери NASA відправили апарату команду вимкнути передатчик, завершивши таким чином 16-річну космічну історію. Апарат не має власних двигунів для корекції орбіти. Очікується що він згорить в атмосфері до кінця 2024 р. Планується, що наступником NEOWISE у 2027 р. стане NEO Surveyor.📷 David McColmВсесвіт у кишені | Ми на Facebook

Друзі, ми вирішили ввести тимчасову нову рубрику «Сузірʼя місяця», аби надихнути вас частіше дивитися на зоряне небо.На початку кожного місяця будемо розповідати про якесь одне сузірʼя, яке в цей час у нас добре спостерігається. Сузір'я Лебідь (лат. Cygnus) є одним з найбільш впізнаваних сузір'їв на північному небосхилі. Його легко знайти завдяки астеризму, схожому на хрест, за що воно і отримало українську народну назву Хрест.Лебідь немов летить вздовж Чумацького Шляху, що робить це сузірʼя багатим на яскраві зорі та цікаві об'єкти для спостережень.Лебідь є одним із найдавніших сузір’їв, визнаних ранніми цивілізаціями. Спочатку його бачили як птаха, зокрема курку, але його асоціювали з декількома грецькими міфами про лебедів. Форма сузір'я з коротким хвостом і довгою шиєю, більше нагадує літаючого лебедя, ніж інших птахів.Відомим міфом є ​​історія про Зевса, який перекинувся лебедем, щоб спокусити Леду, матір Олени Троянської. Цьому зв’язку приписують різних дітей — Олену, Клітемнестру, Кастора та Поллукса — але найчастіше саме Олену називають дитиною Зевса.✨ Цікаві зорі Лебедя:Денеб (α Cygni) - найяскравіша зоря в сузір'ї і одна з найяскравіших зір на небі. Разом із Вегою та Альтаїром утворюють Літній Трикутник.Альбірео (β Cygni) - неозброєним оком виглядає як одна зоря, але навіть у невеликий телескоп видно, що вона є подвійною - золотавого і блакитного кольорів.🌌 Цікаві об’єкти Лебедя.В Лебеді знаходиться безліч туманностей, зоряних скупчень та галактик. Зокрема сюди входять водневі туманності «Північна Америка» та «Пелікан», залишки наднових «Вуаль» (тут виділяють багато окремих частин) та «Півмісяць», а також галактика «Феєрверк».Всесвіт у кишені | Ми на Facebook