Всесвіт у кишені

🌍 Нова "супер-земля", потенційно придатна для життя.Хоча астрономи виявили та підтвердили вже понад 5800 екзопланет (планет навколо інших зір), серед усього цього розмаїття не так вже й багато схожих на Землю. До "супер-земель" відносяться екзопланети, що за масою перевищують Землю і, ймовірно, мають тверду поверхню. Якщо ж така планета обертається навколо своєї зорі не надто далеко та не надто близько, в такій зоні, де потенційно може бути вода в рідкому стані, то кажуть що планета знаходиться у потенційно населеній зоні (habitable zone).Автори нещодавно опублікованого дослідження уважно вивчили планетну систему навколо червоного карлика GJ 3998. Аналізуючи зміни у спектрах, вчені відслідковують крихітні коливання зорі, викликані гравітаційним впливом планет. Окрім вже відомих GJ 3998 b та c, вони змогли виокремити сигнал ще однієї планети - GJ 3998 d. Перші дві планети знаходяться занадто близько до зорі. А от третя - як раз потрапляє у потенційно населену зону. Її маса щонайменше у 6 разів перевищує земну, а рік триває 41,8 земних діб. При цьому вона отримує на 20% більше енергії від своєї зорі, ніж Землі - від Сонця. Поки що зарано говорити про те, що на GJ 3998 d може існувати життя, але вона точно має стати об'єктом більш ретельного вивчення.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Космічна аномалія кидає виклик сучасному уявленню про формування та еволюцію галактик.Об'єктом свіженького дослідження стала масивна спіральна галактика 2MASX J23453268−0449256 (2MASX J2345) - монстр, утричі більший за нашу Галактику, розташований майже за 1 млрд світлових років. З області центральної надмасивної чорної діри цієї галактики б'ють гігантські джети (струмені), що фіксуються зокрема в радіо-діапазоні. Їх загальний "розмах" сягає 6 мільйонів світлових років, і це одні з найбільш протяжних струменів, відомих у спіральних галактиках. Схоже що активність надмасивної чорної діри пригнічує зореутворення в центральній частині галактики 2MASX J2345 - нові зорі там майже не утворюються. Чому це аномалія? Подібні джети зазвичай зустрічаються в масивних еліптичних галактиках, і майже ніколи - в спіральних. Вчені припускали, що такі потужні струмені мають зруйнувати спіральну структуру галактики, але у 2MASX J2345 мирно співіснують і джети, і спіралі. Окрім того, у цій галактиці спостерігається аномально швидке обертання, що вказує на у 10 разів більшу кількість темної матерії, ніж у Чумацькому Шляху.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

☄️ Гігантський басейн Південний полюс-Ейткен на Місяці утворився 4,25 мільярдів років тому. Про це свідчать зразки, доставлені на Землю в ході місії Chang'e-6.Китайський модуль Chang'e-6 здійснив посадку на зворотному боці Місяця у ніч з 1 на 2 червня 2024 р. Апарат сів на північно-східному краю басейну Південний полюс-Ейткен, що вважається найбільшим (2400×2050 км) та найстарішим ударним кратером на Місяці. А вже 25 червня вперше були доставлені на Землю зразки з невидимої частини нашого супутника.Минулі оцінки віку басейну Південний полюс-Ейткен суттєво відрізнялися, але зразки грунту дозволили це значення уточнити. Наукова група сфокусувалася на датуванні порід, розплавлених в результаті удару. Серед 1600 проаналізованих фрагментів виявилося 20, що містять норити - спеціфічні магматичні породи. Аналіз мінералів, що містять цирконій у цих норитах, виявив ознаки двох різних ударів - 4,25 та 3,87 мільярдів років тому. На думку вчених, більш древні норити утворилися в результаті удару, що сформував басейн. Це відбулося буквально через 320 млн років після утворення Сонячної системи, на початку т.з. епохи важкого пізнього бомбардування, що тривала 4,2 - 3,8 млрд років тому. Оцінка віку басейна Південний полюс-Ейткен слугує важливою точкою прив'язки для уточнення хронології утворення місячних кратерів та реконструкції ранніх етапів формування Місяця.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🥳 Свіженький реліз телескопа Euclid Європейського космічного агентства! Головна місія цього космічного інструменту - деталізоване картографування Всесвіту, яке допоможе вченим розкрити таємниці темної матерії та темної енергії. На сьогоднішній день Euclid сфотографував вже 26 мільйонів галактик на відстанях до 10,5 мільярдів світлових років. А це він поки що покрив тільки 14% від запланованої площі на небесній сфері!1️⃣ Сьогодні вийшов перший каталог, що містить більше 380 тисяч деталізованих знімків галактик, отриманих Euclid. Деякі з них - на першому колажі. Велику роль у складанні каталогу зіграли більше 10000 волонтерів проекту Galaxy Zoo, робота яких дозволила натренувати нейромережу для подальшої більш масштабної роботи. 2️⃣ Видовищне подвійне скупчення галактик із Deep Field South, яке ще ніколи не спостерігалося глибокими оглядами. Кожне таке скупчення містить тисячі галактик, деякі з них досі залишалися невідомими. Тут же ви можете побачити розтягнуті в дуги більш далекі галактики - ефект гравітаційного лінзування. Делікатне світіння походить від величезної кількості зір, відірваних від своїх галактик.3️⃣ Ще один колаж - із окремого каталогу з прикладами сильного гравітаційного лінзування. Загалом він містить 500 об'єктів, більшість яких до цього часу були невідомими! 🤯4️⃣ І наостанок - новий погляд на відому планетарну туманність "Котяче око". Її центральну частину часто фотографують, а от зовнішні шари туманності дослідити значно складніше.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

💫 Рідкісна конфігурація Венери відносно Сонця наступні кілька днів! 18-21 березня триватиме період подвійної видимості Венери. Технічно, він дещо довший, але саме з сьогоднішнього вечора до ранку 21-го березня - найкращі умови.👀 Що таке "період подвійної видимості"?Це такий інтервал часу, коли планету можна за добу побачити двічі: один раз на вечірньому небі (відразу як сяде Сонце), другий раз - вранці (безпосередньо перед сходом Сонця). В обох випадках в ці моменти планета буде знаходитися надзвичайно низько - лише в 5°-9° над горизонтом, в залежності від часу та місця спостережень. Але завдяки високій яскравості планети, її можна буде помітити неозброєним оком на світлому небі. А телескоп покаже надзвичайно тоненький серпик, освітлений буквально на 2%.🗓️ Наскільки ця подія рідкісна? Венера та Земля рухаються майже в орбітальному резонансі, завдяки чому кожні 8 років Венера майже точно повторює конфігурації: її можна спостерігати в ті ж дні в тому ж місці неба. Відповідно, наступного разу подібне вікно можливостей припадає на середину березня 2033 року.🔭 Отже, наступний дуркуватий челлендж 🤪Спробуйте знайти Венеру двічі за добу: перед світанком та відразу після заходу Сонця! Своїми враженнями, фото та відео діліться у коментарях! 👇🏻Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

😱 Вибухи наднових могли стати першопричиною принаймні 1-2 масових вимирань на Землі.За останні 540 мільйонів років на нашій планеті було щонайменше 5 великих вимирань (і близько 20 менших), серед яких найбільш відоме - 65 млн років тому, коли не стало динозаврів. Ще два відбулися 372 та 445 млн років тому, коли загинуло 70% та 85% живих організмів, відповідно. Вимирання динозаврів пов'язують із зіткненням великого астероїда з Землею. Але не для усіх масових вимирань відомі причини.Автори нещодавно опублікованого дослідження провели "перепис" масивних зір в межах ~3000 світлових років та обчислили з якою частотою вони можуть давати вибухи наднових. Науковці дійшли до висновку, що два вимирання могли бути наслідком вибухів наднових відносно близько до Землі, що призвело до руйнування захисного озонового шару. Через це живі організми піддалися надмірному впливу ультрафіолетового випромінювання.Чи може це відбутися знову? Скоріше ні, ніж так. Найближчі кандидати на наднові - Бетельгейзе та Антарес - знаходяться занадто далеко, аби завдати шкоди Землі.📷 Залишок наднової Кассіопея А (Chandra, IXPE, Hubble)Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🪐 Найбільш відомий шторм Сонячної системи може зникнути безслідно? Тривалий час вважалося, що Велика Червона Пляма (ВЧП) на Юпітері спостерігається вже більше 350 років. І хоча опубліковане у минулому році дослідження показало, що "гарантований" вік становить не більше 190 років, це все ще найстаріший відомий шторм Сонячної системи.Колись у підручниках і науково-популярній літературі з астрономії можна було прочитати, що "всередині ВЧП вмістилося б три Землі". Пляма мала тоді видовжену еліптичну форму, але вже давно спостерігається тенденція до округлення. І якщо у 1880-х довжина шторму сягала 36°, що відповідало майже 40000 км, то з того часу цей розмір зменшився більш ніж втричі. На графіку, побудованому Shinji Mizumoto на основі аматорських знімків, ви бачите як за останні 6 років шторм зменшився на 4°, і зараз його лінійні розміри складають близько 12000 км. Тепер Велика Червона Пляма не те щоб три Землі не вмістить, а навіть одну. Не виключено що через десятки років ВЧП геть зникне, але майже напевно згодом сформується знову.📷 Damian Peach Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

😲 Грандіозна "екосистема" Галактики Андромеди. Єдина галактика (окрім, звісно, Чумацького Шляху), яку ми можемо побачити неозброєним оком на темному небі північної півкулі - це Галактика Андромеди, відома також як M31. Озброївшись телескопом, ви зможете роздивитися два її найбільших супутника - карликові галактики M32 та M110. Але насправді супутників у неї набагато більше.За допомогою спостережень космічного телескопа "Хаббл" вченим вдалося отримати деталізовану панораму самої М31, а також побудувати тривимірну модель розташування 36 галактик-супутників та дослідити як вони формувалися і еволюціонували мільярди років. Близько половини супутників показують ознаки зореутворення більше ніж 12 млрд років тому, і період цей тривав довше, ніж припускали астрономи. Та й загалом сама галактика і її система розвивалися суттєво динамічніше, ніж у випадку нашої Галактики. Ймовірно, мільярди років тому М31 злилася з іншою галактикою, завдяки чому вона тепер удвічі масивніша за Чумацький Шлях. Особливо цікаве й те, що переважна більшість супутників Галактики Андромеди обертаються приблизно в одній площині, що стало сюрпризом для вчених. Теорія передбачає більш хаотичний розподіл орбіт, і поки що не ясно чому це не так.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

"Вебб" зазирає в глибини туманності "Полум'я".В сузір'ї Оріона, за 1400 світлових років від Землі, у молодій туманності "Полум'я" народжуються зокрема маленькі коричневі карлики, яким не судилося стати справжніми зорями. В роки своєї юності вони залишаються достатньо теплими, аби їх можна було роздивитися в інфрачервоному діапазоні крізь щільну пилову завісу. І група астрономів використала цю властивість, аби виявити нижню границю маси об'єктів, що формуються всередині цієї туманності.На ранньому етапі формування зір і субзоряних об'єктів молекулярна хмара розпадається на менші згустки, цей процес відомий як фрагментація. Маломасивні фрагменти продовжують стискатися, допоки здатні випромінювати внутрішнє тепло. Фрагментація зупиняється, коли згусток стає достатньо непрозорим, аби поглинути власне випромінювання - охолодження завершується. Теоретичні оцінки давали нижню межу маси фрагментів від 1 до 10 мас Юпітера, і у поточному дослідженні вчені могли виявити об'єкти масою від половини юпітеріанської. На практиці ж виявилося, що найменш масивними є об'єкти з масою 2-3 маси Юпітера. Ймовірно, це і можна вважати нижньою межею. Фактично такі об'єкти не дотягують до маси коричневих карликів, а скоріше відносяться до планет-гігантів. Але це дослідження приводить вчених до висновку, що, скоріш за все, вільно блукаючі Галактикою планети з масою меншою ніж 2-3 юпітеріанські були колись викинуті із своїх зоряних систем, а не сформувалися як ізольовані об'єкти.📷 На першому колажі ліворуч - знімок "Хаббла", а праворуч - фрагменти, зняті "Веббом". На другому - детальніше показаний кадр В та виділені об'єкти малої маси.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🛰Поступки заради продовження місії: NASA були змушені відключити ще частину приладів на "Вояджерах".Запущені у 1977 році, Voyager 1 та Voyager 2 все ще віддаляються від Сонця, та знаходяться наразі за 166,4 та 139,1 астрономічних одиниць від нього, відповідно. Оскільки на такій відстані вони отримують вкрай мало сонячного світла та не можуть працювати від сонячних панелей, усі прилади живляться від ізотопних термоелектричних генераторів, що працюють завдяки розпаду плутонію-238. У міру зниження потужності генератора, деякі підсистеми та прилади доводиться відключати, аби апарати могли працювати і надалі.Настав час для відключення чергових двох інструментів. 25 лютого на Voyager 1 довелося пожертвувати приладом Cosmic Ray Subsystem, що реєструє космічні промені високої енергії (на Voyager 2 він ще працює, але буде вимкнений наступного року). Саме ця підсистема у 2012 році підтвердила, що апарат покинув геліосферу. А 24 березня на Voyager 2 відключиться інструмент Low-Energy Charged Particles, який фіксує заряджені частинки низьких енергій.Інженери сподіваються, що ці заходи допоможуть "Вояджерам" протриматися принаймні до 2030-х років.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook