Всесвіт у кишені

✨ Twinkle-twinkle, Little (radio) Star, і розкрий нам таємниці оточуючої турбулентної плазми. Свіже дослідження сфокусувалося на вивченні мілісекундного пульсару PSR J0437-4715 за допомогою південноафриканського радіотелескопу MeerKAT. Науковці відкрили рекордну кількість плазмових структур - прямо в межах "Місцевої бульбашки"! Фізично, пульсари являють собою нейтронні зорі - компактні щільні залишки масивних зір з потужним магнітним полем, що генерує зокрема радіовипромінювання. Щодо PSR J0437-4715, розташованого за 512 світлових років від нас, то він мчить із надзвуковою швидкістю через розріджене міжзоряне середовище - газ, плазму та пил. Це зумовлює ударну хвилю розігрітого газу. Турбулентна міжзоряна плазма розсіює радіохвилі від пульсару, завдяки чому радіотелескоп фіксує "мерехтіння" - на манер того, що ми бачимо на нічному небі від зір. Ретельний аналіз "мерехтіння" пульсару PSR J0437-4715 виявив аж 25 плазмових структур (рекордну кількість!) різних масштабів. Більшість з них підтримуються турбулентністю в "Місцевій бульбашці" - області міжзоряного середовища, що, на думку астрофізиків, була спустошена серією вибухів наднових близько 14 млн років тому. Але, схоже, що наша "бульбашка" не така вже й порожня - вона заповнена плазмовими структурами, підтримка яких можлива лише за умови охолодження з шалених мільйонів градусів до помірних 10000, принаймні в деяких областях.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🌋 Давня вулканічна історія Марса натякає на умови, придатні для існування життя.Коли мова йде про вулкани Марса, на думку спадає четвірка найбільших з них: гори Олімп, Аскрійська, Павича та Арсія - позначені на першому фото. Хоча насправді їх значно більше, і вулканічна історія Марсу ймовірно налічує кілька мільярдів років. Ретельне дослідження зразків, зібраних марсоходом Perseverance в кратері Єзеро, виявляє два типи давніх вулканічних порід. Перший, з високим вмістом заліза та магнію, містить такі мінерали як піроксен і плагіоклазовий польовий шпат. Другий включає кристали плагіоклазу і є багатими на калій. Ці знахідки вказують на складну вулканічну історію, що включає численні лавові потоки різного складу. Тривала вулканічна активність могла створити сприятливі умови для життя, забезпечуючи стійке джерело сполук, які використовують життєві форми.Perseverance аналізує хімію та мікроструктуру порід прямо на Марсі з точністю, недосяжною для інших марсоходів. Але, звичайно, повернення зразків на Землю відкрило б можливості для більш ретельного аналізу.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤔 Чому річки на Титані не мають дельт? Таким дивним питанням задалася група планетологів, що уважно вивчила архівні дані радару космічного апарату Cassini.Титан - супутник Сатурна - єдине (окрім Землі) тіло Сонячної системи, на поверхні якого є рідина. Однак його озера, моря та річки заповнені не водою, а вуглеводнями - рідкими метаном та етаном. Проблема в тому, що ці речовини прозорі для радару, а тому важко розрізнити прибережні особливості - побачити де закінчується узбережжя і починається морське дно.На Землі практично усі річки виносять в озера та моря осадкові породи і формують дельти. Скоріш за все, приблизно такі ж процеси мільярди років тому були і на Марсі. Але на Титані було виявлено лише 2 можливі дельти поблизу південного полюсу, тоді як більше 98% річок закінчувалися... нічим.Науковці припускають, що це може бути пов'язано із надто швидким коливанням рівню морів на Титані, через що дельти швидко розмиваються. Вітри та припливні течії теж можуть відігравати велику роль. Іще одна загадка - ями невідомого походження глибоко в озерах і морях, а також канали на дні морів. Як вони були утворені - поки що невідомо.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Марсохід Curiosity розкриває таємницю зниклої атмосфери Марса - достатньо лише забуритися на кілька сантиметрів вглиб гірських порід.Дослідження поверхні Марса, проведені впродовж останніх десятиліть, свідчать про те, що колись планета мала значно більш щільну багату на вуглекислий газ атмосферу, а на самій поверхні текла рідка вода. Вуглекислий газ і вода мали вступати в реакцію з марсіанськими породами, залишаючи на поверхні карбонатні мінерали. Але дивна річ: до недавнього часу орбітальні супутники та марсоходи не виявляли на поверхні ту кількість карбонатів, яку прогнозує теорія.Нещодавнє дослідження, схоже, дає розгадку. Марсохід Curiosity пробурив на кілька сантиметрів сульфатні шари гори Шарп. Ретельний аналіз зібраних зразків виявив сидерит - карбонат заліза. Науковці припускають, що під тонкими зовнішніми шарами інших мінералів міститься ще багато карбонатів. Подальші дослідження допоможуть виявити скільки насправді вуглецю було раніше в атмосфері Марса. Частина його втрачена - розсіялася у космічному просторі, частина все ще заключена в мінералах. І це лише невеличка частка того, що колись, ймовірно, забезпечувало більш теплий та вологий клімат планети.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🤯 Астрономи знайшли екзопланету (планету навколо іншої зорі), на якій з високою ймовірністю є життя! 👾 Поки що це попередні результати, але екзопланета K2-18 b наразі виглядає найбільш багатообіцяючою.🪐 K2-18 b у 2,6 разів більша за Землю, обертається навколо червоного карлика у сузір'ї Лева, на відстані 124 світлових роки від нас. До того ж розташована у потенційно населеній зоні - на такій відстані від своєї зорі, де може бути рідка вода. Раніше на цій планеті вже були виявлені метан, вуглекислий газ та ознаки наявності глобального океану. 🧪 Тепер же за допомогою космічного телескопа ім. Джеймса Вебба науковці з ймовірністю 99,7% виявили в атмосфері екзопланети K2-18 b органічні сполуки - диметилсульфід та диметилдисульфід. На Землі такі речовини виробляються виключно живими організмами - переважно фітопланктоном. А на K2-18 b вміст цих речовин у тисячі разів вищий, ніж на Землі! Наразі ступінь достовірності результатів складає 3σ, тобто результати можуть бути хибними з ймовірністю 0.3%. "Золотим стандартом" в науці вважається 5σ, коли ця ймовірність не перевищує 0,00006%. Звичайно, неможна повністю виключити невідомі абіотичні процеси. Тому група вчених планує провести ще 16-24 годин спостережень на "Веббі" і паралельно працює над сценаріями інших шляхів утворення диметилсульфіду та диметилдисульфіду.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

"Джеймс Вебб" може отримати доволі екстравагантну задачу - перевірити чи оточені три червоних карлика сферами Дайсона.Із вибірки у 5 мільйонів об'єктів, що спостерігалися космічними телескопами Gaia та WISE, науковці відібрали лише три, які є червоними карликами. Вони показують екстремальний рівень надлишкового випромінювання у середньому інфрачервоному діапазоні, відтак і справді підходять для вивчення "Веббом", чутливим до цього діапазону.Одна з гіпотез щодо нетипового спектру випромінювання цих трьох об'єктів - наявність навколо них сфер Дайсона. Це гіпотетичні конструкції, які (теоретично) може побудувати достатньо розвинена цивілізація навколо своєї зорі для ефективного збору енергії з неї. Сфері Дайсона не обов'язково бути суцільною, але для стабільності її окремі елементи мають обертатися. Вчені розглядають і менш фантастичні та цілком природні гіпотези. Нетиповий характер випромінювання трьох червоних карликів може бути пов'язаний з дуже далекими фоновими галактиками (що теж вельми цікаво для астрофізиків). Ще один варіант - надзвичайно пізно сформовані диски з уламків, причиною чого є численні зіткнення в планетних системах. Так чи інакше, пролити світло на природу рідкісних об'єктів можуть тільки додаткові спостереження.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🧊 На Європі - супутнику Юпітера - виявлено ознаки виходу води на поверхню!Вчені давно підозрюють, що під кригою Європи ховається океан. Але отримати надійні свідоцтва цьому складніше ніж, наприклад, у випадку Енцелада (супутника Сатурна), де водяний шлейф вже неодноразово спостерігався напряму. Тепер же, за допомогою "Джеймса Вебба" вчені виявили сліди зовсім нещодавніх змін поверхні.У космосі нерідко зустрічається екзотичний для Землі вид льоду - не кристалічний, а аморфний. Він може утворюватися або напряму із води під час надзвичайно швидкого замерзання в умовах космічного вакууму (молекули води не встигають вибудувати кристалічну ґратку), або з кристалічного льоду - під впливом радіації. Такий аморфний лід за допомогою спектрального аналізу науковці можуть відрізнити від звичайного. Нове дослідження виявляє два регіони - Тара та Поуіс (Tara Regio, Powys Regio) у південній півкулі, де домінує саме кристалічний лід. Зважаючи на розташування Європи всередині радіаційного поясу Юпітера, вчені визначили, що процес "аморфізації" льоду відбувається не довше ніж за ~15 днів. Тож його наявність на поверхні свідчить про нещодавнє оновлення льоду — можливо, внаслідок виходу води з-під поверхні. Там же виявили і змерзлий вуглекислий газ, який, імовірно, був винесений на поверхню разом із водою. Не виключено також, що CO2 є результатом розпаду органічних молекул.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

🛰 Космічний апарат New Horizons вийшов з режиму глибокого сну, аби дослідити здалеку об'єкти поясу Койпера.Запущений 19 січня 2006 року, New Horizons спершу направився до 9-ї планети Сонячної системи - Плутона. Так, тоді це космічне тіло ще вважалося планетою. Але вже в серпні того ж року Міжнародний астрономічний союз понизив Плутон в статусі. Тож коли New Horizons у 2015-му досяг своєї першої мети, він вивчав вже карликову планету та її супутники. На другому зображенні найбільший з них - Харон. Після цього апарат був переведений в режим гібернації, аж до зустрічі з астероїдом Аррокот у 2019. Цікаво що Аррокот (третє фото) був відкритий у 2014 р, тобто не входив у початковий план місії, і був доданий у якості цільового об'єкту вже пізніше.Тепер, з 7 квітня, New Horizons розпочинає шість місяців активних операцій, які включатимуть дистанційні спостереження за об’єктами поясу Койпера та збір даних про пил та радіаційне середовище в цій віддаленій частині геліосфери нашого Сонця. Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Вражаюча панорама марсіанського кратера Єзеро від ровера Perseverance показує розмаїття гірських порід, яке може дещо розповісти про минуле Червоної планети. З січня марсохід зібрав три зразки, у тому числі камінь, якому, ймовірно, 3,9 мільярда років, зі слідами стародавньої води, та один - із особливостями, яких команда ніколи раніше не бачила. Західний край кратеру Єзеро, де опинився марсохід, містить безліч фрагментованих, колись розплавлених порід, вибитих з більш глибоких шарів мільярди років тому одним або кількома зіткненнями. Одне оголення скельної породи привернуло особливу увагу вчених, оскільки воно містить мінерали, кристалізовані з магми глибоко в корі Марса. Але після того, як дві спроби буріння зазнали невдачі (порода виявилася занадто крихкою), Perseverance був змушений рушити далі. Скеля неподалік - Tablelands. Вона майже повністю складається з порід, що утворюються в результаті реагування великої кількості води із мінералами магматичного походження, що містять залізо та магній. Марсохід спробував взяти пробу Tablelands, але запечатати зразок відразу йому не вдалося. Знадобилося 33 маніпуляції очищення верхньої частини трубки та 8 спроб, але врешті-решт зразок надійно загерметизовано.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook

Оце справді несподівано... Всередині культової планетарної туманності "Кільце" знайшли хмару пилу і, ймовірно, ще одну зорю."Кільце" (вона ж - M57 або NGC 6720) знаходиться в сузір'ї Ліри на відстані 2570 світлових років. Вона добре відома астро-аматорам, відносно яскрава, і її доволі легко знайти на небі - для цього достатньо вельми скромного інструменту. В центрі туманності знаходиться гарячий білий карлик (135000 K), маса якого - лише 60% сонячної.Група вчених дослідила детальні інфрачервоні знімки туманності M57 (NGC 6720), отримані в різних діапазонах космічним телескопом ім. Джеймса Вебба. Виявляється, центральний білий карлик оточений хмарою розміром 2600 астрономічних одиниць, що складається з крихітних силікатних зерен - до 0,01 мікрометри (1 мкм = 0,001 мм). Причому загальна маса пилу оцінюється лише в 0,00000186 маси Землі!Крім того, науковці виявили невеличку змінність блиску білого карлика. Її вони пов'язують з можливою наявністю зорі-компаньйона. Скоріш за все, це червоний карлик у 10 разів легший за Сонце. Доречі, центральну зорю вже підозрювали у потрійній природі, тобто не виключено що білий карлик має навіть не одного, а двох супутників.Всесвіт у кишені | Ми на Facebook