Інформація та статистика Telegram-канала Я з України - @ukraine1_000

Я з України

Євген Дикий нині по всіх телеканалах експерт - військовий аналітик. Що дає підстави так рекомендувати людину, яка дає фахову оцінку подіям на фронті. Я, приміром, маю фахову освіту, науковий ступінь за певною спеціальністю, освітньо-науковий стаж, певний перелік статей у наукових фахових виданнях - 20+. Але мене ніхто нікуди не кличе в телевізор і не називає аналітиком. Абідна до сліз.
Євген Дикий, віддаю йому шану, воював з 2014 по 2015 роки. Поранення, госпіталі. Таке трапляється. Далі що?
Можуть бути інсайдери. Вірю. Досвід так, хоч і десятилітньої давнини.
Я колись, давно, танцювала. У виставі академічного драматичного, хоч і обласного театру. Я можу давати експертну фахову оцінку постановок балетної трупи нашої Національної опери? Щодо складу, хореографів, сценографії, щодо власне фахової підготовки артистів. Навіть якби дуже просили, то не взялася б.
Бо не професіонал. Бо соромно вимовляти «па-де-труа», коли ти в ньому ніколи не брала участь і навряд вже тебе хто покрутить.
Але за певні коврижки, я б так добре розказувала кому як тягнути ніжку, гнути спинку, «а ти куди побіг, Альберт, як коняка? Легенько взяв Жизєль і поставив там, в кутку! І аташол!»
Такі оповідки розкривали б виняткове значення для мистецтва лічно директора театру у місті N. Особливо, коли хореографи набрані за лояльністю, а не вмінням, диригента звільнили, в оркестрі не вистачає скрипок і тромбонів, партитури втрачені, грають по пам’яті.
Ізольда Зельц

106

24-11-05 11:19

Web версія

Пряме посилання

Я з України

І про класіку! Російську, знову ж. Літературну. Кореспондентка Еспресо Леся Вакулюк нині в США, висвітлює вибори. Її запросили відвідати університет в невеличкому містечку. Що потрапило їй на очі. Є прапори всіх держав, звідки є тамтешні студенти. Українські студенти є, прапора немає. Ну, то такоє. А російський прапор є. Є й афіша студентського театру - «Трі сєстри», бляха. Нє, канєшно, то ж світова класика. І репліка «В маскву, в маскву, вмаскву!» то ж тіпа не канкрєтна в маскву, географічну. То вапщє - вирватись з болота провінційного життя, то ж про сенс людського існування, про екзистенційну кризу!» Йдіть ви на буй!
Це суто російська проблематика. Коли хто хоче приїхати до Києва чи Львова, той їде. Хто з французів хоче в Париж - то сів на коня і фффіть, щоден Рішельє й Рошфор тобі не поміха! А це є суто російською забавою - якщо чого дуже сильно кортить, то треба сидіти й звиздіти про це! Хто вас, трьох дур, тримав в тій провінції? Нє, так вам треба звинуватити увесь світ в своєму скнінні (прозябаніі па-русскі). Треба взяти зброю в руки і йти доводити що ви вялікіє і прєкрасниє, а вас ні ценят.
Що? Що від цього чехівського волання в дірку нужника може бути цікавим американським студентам? Що, ви мені скажіть! Окрім власне долучення до «великої російської культури».
Мовчу про «Дядю Ваню»! Я довго терпіла, але в одному пості все, звісно, не викладу. Коли йти «за Чеховим» - це посто триндець яка безідейна, до рефлюксу нудна річ! Якщо сприймати історію як сьоб над вялікой культурой - все стає на свої місця. Бездарні, аморальні, неповноцінні, закомплексовані людиська! Там жодного позитивного персонажа. Всі потвори.
Про що грають Чехова в Італії? Франції? У Франції перед росією якийсь немотивований пієтет.
У чехівських оповіданнях є ключ до розгадки його драматургії. Він викриває це болото з чаєк, сісьор, вішньових вєток. Шо дворяни, шо простий люд - уроди! Зва рити в окропі немовля - дитину брата, це норма поведінки. А потім до церкви. Де незрозумілою мовою батюшка буде казати про добро і любов. І на слові «дондєже» капатимуть сльози. Бо така вона загадкова расєйська душа.
І вони її всюди пхають, як той кирзак на самовар.
Ви б пили щось після кирзака?
Ізольда Зельц.

179

24-11-04 12:28

Web версія

Пряме посилання

Я з України

Одне з найважливіших нововведень Середньовіччя
У ранньому середньовіччі вміння читати й писати було рідкістю і зазвичай це вміння належало духовенству та вищій аристократії.
Неважко вказати на найважливіше нововведення всього Середньовіччя, пов'язане з писемністю. Це була не уніфікація і не підвищення розбірливості шрифту, а... введення пробілів між словами.
Для нас сьогодні це очевидно, але в ранньому Середньовіччі слова не розділяли. Букви писалися разом, і зазвичай не було прямої вказівки, де починається або закінчується слово.
Історик Пауль Сенгер вважає цю непомітну зміну найважливішим проривом до винаходу книгодрукування.
Тільки завдяки введенню інтервалів міг стати популярним новий засіб читання, майже нечуваний у ранньому Середньовіччі: читання подумки, про себе, а не вголос.
Читання без звуку незмірно підвищило корисність текстів і відкрило безліч нових засобів використання букв. Однак це не було наслідком однієї масштабної реформи. Пробіли з'являлися на пергаменті неохоче і нерівномірно.
Близько 800 р. їх почали впроваджувати у франкських скрипторіях, але популярність вони здобули швидше, ніж на заході континенту, на Британських островах і в центральній та південній Німеччині. Дослідження Сенгера показують, що по-справжньому загальне визнання нової системи відбулося тільки в середині X століття.
Вміння читати стало важливим проявом міської культури в епоху високого і пізнього середньовіччя. На той час відмінність між людьми, які читають і пишуть, зникла.
Історик економіки Роберт К. Аллен підрахував, що в 1500 році в середньому близько 5% мешканців сільської місцевості мали базові знання письма на рівні, який дає їм змогу ставити особистий підпис. У містах набагато більше, 23%.
Юра Таран.

126

24-11-03 07:12

Web версія

Пряме посилання

Я з України

А я знову зрадоньки принесла! Розумію, що позитив потрібен як ніколи. Але.
На скріні, звісно ж, ІПСО ФСБ. Ну, а шо ще? Не може ж наш принцЬ Омансткий, наш отаман Томагавкало навмисно підставляти під бабахи українців!
Утім, читаємо, хто хоче. Не читаємо, хто не хоче. Сперечаємось, погоджуємось.
Але чомусь я, некомпетентна, альтернативно обдарована (як про мене в коментах сказав один дядько), погоджуюсь з «кремлівським ІПСО».
Бо для кремля наш бубончик - найзліший ворог! Його тримають семеро шоб він силою мислі не зруйнував мацкву! Та він, якби захотів, у ванній кімнаті ОПи зібрав би атамну бонбу. От, і строчать боти що попало, шоб збить його ініціативу! Подумає він: «Ах, не довіряє мені нароТ, напрасліну гоне на мене! То й не буду я збивати щашєди над Києвом! Нехай самі викручуються!»
Ізольда Зельц©️

199

24-11-02 11:55

Web версія

Пряме посилання

Я з України

"Щодо іншого вигаданого свята «Ночі дідів» яка нібито святкувалася українцями у ніч з 31 на 1 листопада, то тут має місце спроба перенести існуючий поминальний обряд українського народу, що мав назву «Діди» або «Батьківська субота» без приставки «ніч» на конкретну дату коли святкується Гелловін, та надати йому не властивих українському обряду британсько-американських рис.
«Дідами» називався день (у жодному разі не ніч) коли відбувався обряд і душі небіжчиків, яких ушановували. У найархаїчнішій формі обряд зберігся в білоруській та українській культурах, однак в українській культурі цей день навіть не вважався святом, а радше скорботним обрядом поминання померлих батьків.
Обряди поминання «діди» проводяться кілька разів на рік, для кожного обряду встановлений проміжок часу в 10 — 14 днів, протягом якого його варто провести. Але при цьому обряд завжди проводиться в суботу, без жодної прив’язки до конкретної дати. Зазвичай, у дні «дідів» люди йдуть до могил рідних, щоб вшанувати їх пам’ять. Подається поминальна їжа, яка повинна бути гарячою (для того, щоб духи могли вдихати пару, що підіймається від їжі, приготованої на їх честь). Крім того, на столі кладуть більше ложок — для предків.
Особливо шанований обряд «діди» проводиться в суботу, напередодні 26 жовтня (за григоріанським та новоюліанським календарями або (8 листопада за юліанським). Тоді пекли млинці, ходили на могили рідних, перший млинець із медом ділили між усіма членами родини. У цей день «діди» приходили до своїх родин на поминальні обіди, а тому промовляли до них: «Пом’яни, Боже, чесних батьків». Обряд проводили пізніше після полудня або надвечір, однак обряд діди ніколи не проводився уночі, хіба що трохи їжі могли залишати померлим родичам на ніч. Взагалі традиційних рис для американсько-британського святкування Гелловіну поминальний обряд «Діди» не мав Також у цей день наші пращури в козацьку добу історії України ходили до церкви ставили свічки за своїх померлих рідних й молилися Богу за упокій своїх близьких.
Отже, можна стверджувати, що ані запорозькі козаки в 16-18 століттях, ані українці у 16-му – середині 20 століття зовсім не святкували Гелловіну, яке є геть чужорідним святом для традиційної української культури, так само як псевдонародні свята «Велесова ніч» та «Ніч дідів», які нібито святкуються з 31 жовтня на 1 листопада. Для тих хто хоче вшанувати своїх померлих близьких за поминальним обрядом «діди» може зробити це у суботу 2 листопада за юліанським церковним календарем, бо за новоюліанським та григоріанським календарями цей обряд «діди» проводили 26 жовтня.
Утім в нашій країні повно свобода віросповідання і тому кожна людина має право відзначати які завгодно свята, будь-яких народів світу, хоч традиційні свята маорі з Нової Зеландії, утім слід пам’ятати, що Гелловін, має таке ж відношення до давньої культури українців, як вшанування бога ночі Тескатліпоки давніми ацтеками."
Марина Зеленюк ©️

187

24-11-01 11:32

Web версія

Пряме посилання

Я з України

Трапилася чергова потужна потужність!
У бесідах із журналістами військовим дозволено вживати слова «перемога», «йдемо вперед», «вибиваємо противника» і навпаки їм заборонено вживати слова «відступ», або «ворог вклинився в нашу оборону». Надійшло відповідне розпорядження, - журналістка «Радіо Свобода» Власта Лазур
Головне не переплутати, що це у нас, а не на Росії.

203

24-10-31 08:49

Web версія

Пряме посилання

Я з України

Я побачила в ФБ що в Києві хочуть демонтувати пам’ятник Ахматовій. Питання, як він з’явився тут в 2017 році. Не в 1990-х, коли поетесу почали активно видавати й читати. А саме після Вторгнення 2014 року комусь прийшло в голову маркувати локацію в Маріїнському парку бюстом російської письменниці. Дискусії про те, що «муж в могілє, син в тюрьмє» і вона також натерпілась від радянської влади, українському суспільству мало що дають. Адже не радянська влада стала джерелом ненависті нинішніх росіян до українців. Не лише вона. Там суміш набагато давніша, замішана на фейках і міфах, які формувались як до 1917 року, так і після розвалу сересер.
Для мене Ахматова в 1990-х стала альтернативою совковій культурі. Об’єктивно - вона її не творила. Як і Чайковський, Глінка (пам’ятник якому також є в цьому парку і його також планують демонтувати). Проте нині Анна Ахматова - це дрон, убивча сила, яка летить знищити моє житло, мене зрештою. Розчистити тут місце для інших - тих, хто не сприймає моє право обирати культурний ландшафт. Не Стуса читають ті, хто пуляє по Україні. Не Хвильового, Підмогильного, Ліну Костенко чи Забужко. У них на полицях стоять томики Ахматової та Цвєтаєвої, яких вони ніколи не читали. Але силоміць бажають скормити це українцям. Аби ті нічого іншого не знали й не сприймали.
У мене з Ахматовою нині немає нічого спільного, я не можу зачепитись за будь-який меседж, тип, архетип, щоб ріднили їі світ з моїм. Навіть лірика, яку я колись так любила, тепер мені чужа. Бо я подорослішала, стала іншою. Російскі митці, за незначними винятками, не впливають на мої візії української історії та культури. Я відрефлексовую своє, намагаюсь збагнути хто я. В Україні, в світі. А мене штовхають назад, у 1980-ті, 1990-ті.
Нещодавно я побачила книжечку з віршами Анни Ахматової в Гончаренко-центрі. Там росліт збирають на макулатуру. За гроші потім куплять дрони. Від купи цих книг я відчула єдину користь. Це все, на що вони заслуговують.
Ізольда Зельц.

189

24-10-30 10:45

Web версія

Пряме посилання

Я з України

Одна дівчина розповідає мені, як на початку війни, у міру сил, допомагала військовим. Потім змушена була повернутися на роботу. Але контакти залишилися. Їй часто пишуть військові, скидають список потреб. Вона не може їм сказати, що вже на повну силу не займається волонтерством. Тому викручується, як може. Щось збирає, щось сама закриває, постійно у боргах, постійно з почуттям провини, що не взмозі осягнути неосяжне.
У стрічці через один допис - «долучайтесь, прочитайте, відгукніться, дуже нагально…»
Від безсилля хочеться кричати. Бо відгукуватися на все - абсолютно нереально. При таких реаліях.
Будь-який лінк в Інтернеті приносить звернення з різних пригад:
- Дорогі українці! Ми така-то бригада, ми вас не підведемо. Але дуже потребуємо…
Гризе постійне, нестихаюче почуття провини.. Як долучитися до всіх прохань, коли нічим. Просто нічим.
У цей час наша владонька планує збільшити зарплати кому? Тим, більшість з яких давно плутається в нулях своїх доходів.
Хто вже не здатен їх порахувати.
Кого остаточно поплавило від безкарності при використанні злочинних можливостей, які відкрилися в часі війни.
Коли вони нажруться? Тоді, коли нажруться землі. Коли її буде кілька метрів над головою. Не раніше.
Під черговим відео «президент і діточки» хтось розчулено пише:
- Ми вас не відпустимо! Ви зобовʼязані бути президентом багато років.
А не відпускайте! Якщо досі мало, то хай він вас обмолотить так, щоб від вас сухе лушпиння залишилося.
Світлана Самарська.

37

24-10-29 12:09

Web версія

Пряме посилання

Я з України

ви, мабуть, вже знаєте, що Валерій Пекар мій улюблений об'єкт для спостережень.
псевдоексперт, який з бізнесмена у сфері виставкової діяльності перетворився на знавця історії, соціальних процесів, дипломатії, геополітичних потрясінь тощо (ще у 2017 році його офіційно представляли на деяких заходах як футуролога).
якого українські мас-медіа коронували, як одного з провідних сучасних українських інтелектуалів і лідерів громадської думки (ох, прикро, що на це купився навіть глибоко шанований мною Ukraїner).
який впродовж тривалого часу з 2022 поширював свої токсичні "мудрування" про українське суспільство вдаючись до безпідставних узагальнень, маніпулювань, пересмикувань.
який змайстрував собі імідж борця з популізмом, що дає людям скуштувати гіркої правди. однак, якщо класичний популізм в нашій уяві це підігруванням масовим запитам із ілюзорними розповідями про те, як все буде добре. то Пекар плідно працював як популіст із іншим вектором дії - конструював полум'яні промови про те як все буде погано. формував навколо себе аудиторію, щоб годувати її цим настроєм.
а тепер він чомусь дивується. шо ж могло тут піти не так?
Oles Barleeg©️

11

24-10-28 12:42

Web версія

Пряме посилання

Я з України

Питаюсь в адептів "астанавіть вайну" - як саме це зробити? Що крім територій ви запропонуєте Пу і навіщо йому ваші пропозиції ? ви будете тиснути на ЗЕ-владу щоб астанаввіть вайну - серйозно? Та він лише про це і мріє. Чи може Стамбульські умови вас влаштовують ? чи вам відомо, що в них прописано право проведення слідчих дій силовиками рф на території україни ?
Чи вважатимете ви Стамбульські угоди перемогою (якщо взагалі ви їх читали) ? Чи друга чеченська вас нічому не вчить ? а у відповідь лише істерика "нєкатариє вишиватнікі хочуть воювати до гарніц 91" тикають вмене пальцем.
Я скажу так: я не хочу воювати - але швидше за все таки доведеться це робити. Бо нема таких договорів які б могли зупинити цю війну. І нема таких умов, які можуть задовільнити росіян: їхня ціль знищення українців як етносу.
І колаборація з росіянами не допоможе - скільки буряти не старатимуться бути русскімі - але все рівно будуть лише мясом для русскіх. і русскаязичьнасть ще нікого не врятувала від рабства, швидше навпаки.
Тож варіантів мірітса і астанавіть насправді немає. А єдиний варіант щось "зупинити" це нарощувати силу. Тобто не тиснути на зе для договорів а тиснути на зе щоб прибрав Єрмака і віддав повноваження МО і бюджети військовим. А для цього потрібно війну продовжувати і нарощувати а не зупиняти. Вова не вздумай зупиняти війну ! не забувай - ми всі президенти...
Юрій Б.

46

24-10-27 11:47

Web версія

Пряме посилання

Статистика telegram каналу - @ukraine1_000

Я з України

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Історія змін назви

Історія зміни типу аккаунта

Історія зміни статуса

Стіна канала Я з України - @ukraine1_000