Статистика telegram каналу - @ukraine1_000
Я з України
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Я з України - @ukraine1_000
Усе життя Мерилін Монро було, наче суцільний спецефект. Але цей її вихід став чи не найефектнішим в історії. Як жінки. У «голій сукні». У сукні-подарунку для президента, сукні-зізнанні, сукні-відчаї, сукні-виклику. Як тільки не називали знаменитий майже прозорий наряд, в якому Мерилін Монро вітала з 45-річчям свого коханця і коханого – президента США Джона Кеннеді. Її виступ і знамените «Happy birthday, Mr. President» назавжди увійшли в історію, а ідеальний, обтягнутий напівпрозорою тканиною силует кінодіви затьмарив усі канони жіночої краси і сексуальності.
Сама Монро називала цю сукню «шкіра і бісер». Їй і належить ідея ефекту оголеного тіла. Хоча пошив сукню відомий у той час дизайнер і голлівудський художник костюмів Жан Луї Берзаулт.
Найтоншу тканину тілесного кольору вручну розшивали бісером – загалом шістьма тисячами дрібних кристалів. Сукня була настільки вузькою і так щільно сідала на фігуру, що її зашивали просто на Мерилін перед виходом на сцену. Через це, за розповідями, акторка навіть спізнилася з виходом, змусивши чекати на своє вітання як іменинника-президента, так і 15 тисяч поважних гостей, що зібралися в той вечір на святкування. Для більшої інтриги Монро вийшла, загорнута в хутро, яке розкинула лише у світлі софітів. Подивіться цей історичний фрагмент на документальному відео.
Монро мала неперевершено спокусливий вигляд. Ніхто не здогадувався, що вона щойно перенесла операцію на жовчному міхурі і схудла аж на 10 кілограмів. Лише близькі знали, що вона в страшенній депресії, що пройшла курс лікування в психлікарні. І тільки Мерилін знала, скільки страждання приховано в її «Happy birthday, Mr. President»…
Безтямно закохана в Кеннеді, вона нещодавно дізналася, що пан президент вирішив припинити їхній «таємний» зв’язок. Але заспівала для нього так, наче на них чекає довге щасливе життя. Пізніше газетярі напишуть, що під час виступу Монро здавалося, наче вона на очах у всіх займається з Кеннеді коханням.
Того вечора на сцені було багато відомих людей та ефектних виступів, і ніхто вже не згадає деталей. А п’ятихвилинний виступ Монро увіковічений. Як і «гола сукня».
У 1962 році Мерилін заплатила за неї 12 тисяч доларів. У 1999 «шкіру та бісер» продали з аукціону за 1,3 мільйона доларів. Нещодавно «гола сукня Монро» пішла з молотка на аукціоні в Беверлі-Хіллз за рекордні 4,8 мільйона доларів. Це найвища ціна, за яку коли-небудь продавався одяг зірок.
4 серпня 1962 року зірка Мерилін Монро пішла на небеса…
- Валя, куда ти єдєш? Ти не слишала что тваріца на Алімпіадє?! - Кричить заплаканим голом рідна сестра до біженки.
- А, шо там тваріца? - Запитує та.
- Спартсмєни сідят галодниє і сплять на кроватях с картона. Ти сашла сума.
- А куда мнє єхать? Відєла что ані с Данєцкам здєлалі? Ти в курсі аткуда там настаящіє прільоти? Ти в курсі как сєбя вєдут чєчєнци в Марікє?
- Валя, роднюлькая мая, всьо я в курсі. У нас всьо тоже самоє. Пака етат дібіл в крємлє нігде пакоя нє будєт.
- Ну? А чо ти мнє предлагаєш к вам єхать?
- Ну нада же било сказать. Ну могла би хатя би Толіка пріхватіть. Похресник всьо-такі. (Слово похресник вона вимовила дуже так українською.)
- Так он же школьнік. І папа с мамой вродє как прі здравіі. Кто мєня с нім випустіт?
- Нуууу…. Може же как то. Напрімєр, что радітєлі помєрлі. Ти Валюха всю жізнь била хітрой. Вот хахлушка і всьо!
Якщо ви подумали, що вже прочитали наймахнутіше, то краще сидіть. Племінники по чоловіку цієї жєньщіни з Маскви два воюють проти України , а вона просить рідну сестру, яка через Латвію вирвалася з Донецька, забрати її сина з собою і готова заради того сфальшувати документи, що вона і чоловік мертві.
Уявіть стан Творця, якому доводиться спостерігати, що витворяють його створіння.
Мусить мати залізні нерви, курчадошка!
Олег Ущенко ©️
.
І на закінчення: сучасні історики Церкви пишуть, що оскільки Марію з Магдали називали не за іменем чоловіка чи батька, то це може свідчити про її знатне походження, адже у той час іменем рідного міста називали лише впливових і важливих людей. Іншими словами, перед нами постає образ святої Марії Магдалини як вільної і незалежної жінки, яка мала кошти і на свій розсуд розпоряджалася своїм часом.
.
Мабуть, мусить пройти якийсь час щоби ми, нарешті, позбулися у своїй уяві отого стереотипного міфу про «блудницю Магдалину» і належно вшановували оцю сильну нашу Небесну Заступницю…
.
Микола Бандрівський ©️
А упир не прогадав. Відпущенці, що навіть отримали можливість «звучати», йому нічим не небезпечні. Навіть корисні. Корисні ідіоти.
1 липня 1924 року польський уряд вніс на розгляд Сейму три проєкти т.зв. "кресових законів", підготовлених "Комісією чотирьох": "Закон про державну мову і мову урядування в органах державної влади та самоврядування", "Закон про мову урядування судів, органів прокуратури і нотаріату", "Закон, що містить деякі постанови про організацію шкільництва".
4 липня ці законопроєкти схвалила конституційна комісія, а 31 липня 1924 року підтримав Сейм Польщі. Польська мова проголошувалась державною мовою Речі Посполитої і ставала мовою урядування в усіх державних і самоврядних органах влади та у війську.
Мови «національних меншин» (української, білоруської, литовської) дозволялось використовувати органами цивільної влади і адміністрації I та II рівнів. На території Львівського, Тернопільського, Станіславського, Волинського і Польського воєводств ці органи могли приймати заяви від місцевих мешканців українською мовою. Мовою діловодства судів, органів прокуратури і нотаріусів проголошувалася польська.
Відповідно до закону про організацію шкільництва на теренах східних воєводств (українські етнічні землі) основним типом державної школи проголошувалася т.зв. утраквістична (двомовна) школа, в якій викладання поступово мало перейти на польську мову. Реалізація закону призвела до ліквідації всіх україномовних шкіл на Волині, і таким чином, українська мова повністю маргіналізувалася на українських землях в складі Речі Посполитої.
Але попри всі утиски – російською імперією, польською владою, далі совєцькою – українська мова вистояла. Плекаємо рідну мову! Бо вона є кров нації та її зброя.
Україна через ці недожарти тепер вихаркує наслідки правління цих жартунів...
Дали себе обманути, довірилися жартами і брехні, сприйняли все це за чисту монету...
Не мав часу написати про перейменування вулиць в Одесі, які викликали чимало дискусій і які підпалили чимало ватних срак.
От на скріні нєґодує російський громадянин Труханов, який крім цього відомий тим, що обраний одєсітамі на посаду мера. Що скажу про нову топоніміку. Так, вона міняє обличчя і позиціонування Одеси.
Думаю, що ті, які складали переліки це чудово розуміли. Вони хотіли, щоб Одеса (як і Миколаїв, Дніпро, Херсон, Харків і інші міста, які були засновані або розбудовані в часи російської та совєтської окупації) перестали бути "самі по собі" і стали інтегральною частиною українського національного проєкту.
І це, звісно, "обнуляє" частково те, що було кілька століть. Де укрАінцам було відведено малопочесну роль бути приїжджими на ярмарки чи на роботу "селюками" со своїм такім смєшним говором. Ну, і асимілюватися і стати "нормальними людьми" з общерусскім язиком. Так було. Але так не має бути.
Те, що росіянин Труханов під час війни - голова міста і те, що він взагалі живе і здравствує - це недопрацювання відповідних органів. Ганьба їм. Вони профукали можливість посадити деркачів, колесніченок, табачників і шаріїв, тепер вони те саме роблять з трухановими.
Тобто нічого. Кілька слів про самі перейменування. Одеса стає українською. Бо тепер вшановує героїв останніх ста років, які воювали за неї і саме українську. Від генералів Армії УНР до члена ОУН Караванського і титанів нинішньої війни з окупантами.
Я публічно і непублічно просив членів міської топонімічної комісії назвати велику вулицю іменем націоналіста і правозахисника, глибокого знавця та популяризатора української мови Святослава Караванського. На що мені казали - він помер менше, ніж десять років тому, і хай почекає. Це було непристойно. Адєсса чинила опір Одесі.
І вона цей опір програла. Чи це означає, що вся сотня нових топонімів супервдалі - ні. Там є кілька, на мій погляд, не дуже доречних чи незручних у міській навігації назв. Але це можна буде підправити у "процесі експлуатації". Російська окупація вулиць і вшанування колаборантів на кшталт всємі гарячо любімого Міхаіла Міхайловіча Жванєцкого добігла кінця.
Він творив міф міста, а потім отримав орден від Путіна і холуйськи заглядав йому в очі, а потім навіть не заповів поховати себе, "президента всесвітнього клубу одеситів", ггг, у рідному місті. Тому самому, який зараз російські вбивці мордують кожен день і кожну ніч. Перейменування навіть однієї вулиці - це стрес для всіх. Перейменування сотні - це дуже боляче.
Це як операція. Завтра пацієнту стане краще. Бо Одеса буде українською. І це момент її одужання. У місті, де шанують Омеляновича-Павленка, Строкату, Семикіну, Бойчука, Гулого-Гуленка і ще багатьох визначних українців труханови поступово зійдуть на труху.
Вахтанг Кіпіані ©️
Європа продовжує захоплюватися мистецтвом Айвазовського. Проте в Російській імперії його критикують. Бо тут набирає силу рух художників-передвижників, які пропагують реалізм. «Казки про море» не вписуються в дану концепцію і художника звинувачують в тому, що він «стоїть осторонь від загального розвитку російської пейзажної школи».
У 1880 році Іван Айвазовський відкрив у Феодосії картинну галерею. За заповітом художника після його смерті галерея була передана у власність міста.
1881-го Айвазовський дав кошти на відкриття археологічного музею у Феодосії, сприяв прокладці залізничної колії в Джанкой. 1888-го він зробив ще один подарунок місту – став одним з організаторів (і спонсорів) будівництва міського водогону. Городяни і влада обрали його Почесним громадянином Феодосії (першим в місті).
Турецький султан Абдул-Гамід у 1890-ті роки влаштовував у Константинополі різанину, в якій гинуть сотні тисяч вірменів. Ті, кому вдалося врятуватися, втекли до Росії, деякі зупинялися у Феодосії. Іван Айвазовський глибоко переживав трагедію рідного йому народу. Він робив все, щоб забезпечити біженців житлом. Нагороди, подаровані йому Османською імперією, демонстративно жбурляв у море. Про почуття художника ясно говорять його твори цього періоду: «Вірмен живими кидають в море», «Погром вірменів у Трапезунді» та інші. Ця серія картин виставлялася в Одесі та Москві.
Іван Айвазовський помер 2 травня 1900 у Феодосії, у віці 82 років. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля».
❗️В інтерв’ю УП Червінський заявив, що санкцію на проведення операції дав особисто ЗАЛУЖНИЙ. Санкцію – письмову.
🗣Вона існувала, знаходилась в мене, але через те що нашу частину розформували в серпні 2022, а в нас не було архіву для таємних документів, ми її знищили.
🤦♂️Тобто, усі «докази» від ручних слідчих СБУ, що Червінський сам придумав операцію із викрадення російського літака розбиваються об реальність.
‼️Також Червінський відкрив ще одну таємницю: після того, як вони впіймали Цемаха, причетного до збиття МН-17, зрадник ГОТОВИЙ був свідчити проти своїх російських кураторів.
Але з’явився адвокат, який пообіцяв йому обмін і той зразу припинив давати будь-які свідчення.
СБУ просили залишити Цемаха бодай до грудня 2019, аби він дав важливі для нас покази. Але його поміняли на початку вересня за ОСОБИСТИМ наказом Єрмака.
☝️Власне, відбувається саме те, чого так боялись на Банковій. Навіть під домашнім арештом, Червінський почав говорити. І те, що він каже свідчить про неодноразову державну зраду на Банковій. І питання залишається лише одне – це була свідома робота на ворога чи просто дурощі пустоголових «нових ліц».
«Шпигунка», яка переклала «Пригоди Олівера Твіста»: історія Вероніки Черняхівської