tainka

І його українську почує міліціонер, що зайде погрітись. І вистрілить, не роздумуючи, в голову батька Олесі...І вона то почує в трубку..І все життя ненавидітиме свій день народження, телефонні дзвінки і рашистів.Потім російські снайпери на Майдані вбиватимуть наших людей..І я й досі не можу йти без тремтіння по вулиці Грушевського і заходити в Жовтневий Палац, де мене прямо накриває болем..Я й досі не можу поїхати в Бучу і Ірпінь, хоча мене запрошують туди друзі...Я й досі не можу забути, як телефонувала своїй подрузі і не знала, що її вже нема..А трубку візьме рашист, який дотошно і довго розповідатиме мені як цинічно і страшно vбиvав її, гвалтував, різав...І я декілька років не зможу потім навіть чути чоловічій голос рашистською...Ні в фільмі, ні в слухавці, ні на вулиці...Мене тошнитиме одразу і підніматиметься тиск..Я навіть у відрядження-рекламники не могла їздити, бо більшість партнерів в туризмі вивчили орчу мову давно і спілкувались нею..Ховати Воїнів і цивільних надто часто приходиться тепер.Бачити, як розпадаються шлюби не витримавши розлуки і випробувань - теж надто часто...Не мати майбутнього - так просто і так жахливо водночас...Ніяк не звикну жити одним днем і не дозволяю собі, бо маю певні обов'язки перед клієнтами.І не можу їх підвести.Тому так часто зриваюсь в безпеку.І клієнти видихають - бо з їх грошима нічого не станеться і відпустка відбудеться.Хоча маю подругу в безпеці, що видасть всі документи, якщо раптом щось зі мною станеться.Постійно бути готовими до смерті - це наше сьогодення.Встигати казати "люблю" - обов'язково.Піклуватись про тих хто поряд чи в твоїх думках.І жити на межі..На межі сил і розуму.На межі життя і смерті.На межі випробувань..Бачити радість в кожному моменті бо любий момент може стати останнім.Все більше людей каже, що навчились концентруватись на хорошому.А я ж колись вчила цьому.Знаєте цю вправу? Коли перед сном тиждень пригадуєш 5 найщасливіших/найдобріших чи радісних моментів за день.І з цією думкою засинаєш.А потім починаєш по 7,8,10 моментів згадувати.А потім розумієш, що фокусуєшся на хорошому.І не потрібно згадувати перед сном. Бо ти просто насолоджуєшся всім добрим і світлим, коли воно присутнє в твоєму житті.Помічаєш його. Дякуєш.Я от хотіла подзвонити тату і подякувати що він не закохався в армії в орчиху.І я не прожила вік серед нелюдів.Але він випередив мене і стурбовано запитав:- В тебе все нормально??!!!- Так, а що?- Чесно все добре? Бо маму з вчорашнього дня колотить! Вона побачила вчора, що ти виклала фото і ти там така ніяка.. чи заплакана...- Пап, я просто без макіяжу. Був ранок. Я вийшла в магазин і навіть губи не фарбувала )))Тато реготав не міг спинитися.Вони звикли, що я трішки підфарбовуюсь перед тим як фотографуватись для соц.мереж.І нашифрували собі різних бід.А я просто без мейкапу )) Злякаю і вас )) Щоб знали ))) А то ходжу по вулицях і ніхто не непритомніє від жаху )))Ваша #Дубровська 10.02.2026 Відень

Моя клієнтка досить габаритна і з задишкою встає і йде до цієї восторженої:- Ваш гєній всєх вас уже прадал на орг@ни Кітайю! Так шо дапівайтє свой півасік і ідітє пісать завєщаніє на Хуйсуньвиня!- Шта??!- У мєня муж в развєдкє РФ работайєт. Он знайєт! Пєрвимі атдадут тєх, кто аздаравілся в Єгіптє, Еміратах, Тає...Ми уже ваше фото сдєлалі і паслалі для ідєнтіфікации. Вам тут сколька єщьо? 2 дня ілі 3?Немитка мовчить і кліпає.Не знає хапатись за серце чи за телефон.Наші підхопили тему і понесли далі.Аніматори допомагають.Інші туристи розповідають в готелі що єгиптяни вивели разом з українцями модифіковані ягоди і фрукти.Діють лише на рашистів, вичисляють по ДНК.Якщо людина 6 днів їла місцеву полуницю, хурму чи інш.фрукти, то спочатку місцями починає вкриватись червоними цяточками.Потім, особливо як протягом 2х тижнів буде перельот, то в польоті отікає горло, Квінке, і врятувати неможливо.А сліди нікуди не ведуть...Бо ніхто не знає - це секретна зброя.Зараз весь світ буде прибирати орків, щоб скоріше припинилась війна в Україні. Якщо ж перельоту не буде, то взагалі страшне...Кажуть лише в одній лікарні на москві знають як зарадити горю, але там черга до 2028 року.Тому варіантів немає.І все це чистюсінькою орківською, тихесенько, закочуючи очі: "нікто нє знайєт, но у мєня папа гєнєрал ФСБ, я в курсє - ми нє йєдім, а ви зря і сєбє і дєткам берьотє".Зараз через неможливість жити і працювати в Україні в мене все частіше запити на тури до Туреччини чи Єгипту на довго.Шукаємо найбюджетніші варіанти, бо людям потрібен не відпочинок, а релокейт.Просто бути там де тепло, є електроенергія, вайфай, якась їжа для дітей.Я допомагаю з цим.Розумію, що люди просто не можуть вже витримати такі умови.І це звісно на руку ворогу.А найбільше мрію відправити в тепло наших Воїнів.Не уявляю як вони тримаються.Запевняють мене, що гарячі і все в них добре.Але серце крається.Бо такі шалені морози.А вони в степах-лісах...Дуже мрію, щоб війна скінчилась і ми більше ніколи не чули про немитих.Не бачили їх поряд.Не знали, що там у них, чи є вони взагалі...Амінь#Дубровська 07.02.2026 ВіденьТак, я у Відні. Бо в Києві нема комунікацій (((

Здаю точку у Відні, де вареники справжні і шкварки до них правильні і хрусткі.І деруни хрусткі.І порції такі що наїдаєшся.А чебуреки є з м'ясом - золотисті, великі, смачні, а до них в порції іде й прозорий бульйон з зеленню.А є з вишнями і морозивом.І це мабуть окремий кайф (я дивилась як дівчина насолоджувалась вишневим чебуреком і на наступний раз вирішили теж собі їх замовити).Restaurant Das Essen FM https://maps.apple.com/?address=Juchgasse%2024,%201030%20Wien,%20%C3%96sterreich&auid=16377330930246117273&ll=48.196756,16.390559&lsp=9902&q=Restaurant%20Das%20Essen%20FM&t=mТут власники українці.Але якщо ви плануєте говорити про те що болить - беріть свою свічку з собою.На столі стоять гарні лампи, але й вони не витримали стільки болю..Нам запалили свічечку, що приготували для іменинного торта.Золота, крихітна, крихка...Вона згоріла забравши часточку наших сліз.А інші ми промокали серветками і намагались не плакати, а підтримувати одна одну.Доки нам не сказали, що кухня зачиняється.І ми зрозуміли, що час летить швидше за наші думки..В мене вперше перевіряли квиток в транспорті.Він в мене був, але я спеціально для євро купила такий гарненький гаманець у формі сердечка.І завжди він відкривався нормально.А тут заклинив.І весь трамвай та 2 контролери дивились, як я намагаюсь відкрити його...А він не відкривався цілу зупинку!!! І коли всі вже щасливі були впевнені, що ось нарешті впіймали зайця, я через невеличкий отвір витягла свій квиток.Контролер перевірив, посміхнувся і О ДИВО!!!Гаманець відкрився наче і не клинило його цілу зупинку...Буває й таке..Мене запросили на український бал у Відні.Але я відмовилась, хоча мені й цікаво.Я ніколи не була на балу.Та їхала сюди і не брала ніяких гарних речей - кинула в валізу все що мала тепле.Та й настрою бального нема.І черевичків ))Хоча вчора приємно було засинати з цією думкою...і колись дійсно дозволю собі цю красу.Тим більше в справжньому палаці.І можливо з високим красенем.Буду кружитись в гарній сукні, посміхатись без болю в очах, і не плакатиму...Тоді я вже навчусь знову не плакати...Їхала додому в навушниках і слухала наші пісні.Було пізно.Підійшов височенний хлопець з сумним розрізом очей.- Ви з України? - спитав англійською.- Так. Як ви здогадались?- У вас сумка-вишита і очі, що багато плакали. Я працював в центрі допомоги біженцям і тепер вмію вибирати українські обличчя. Бачу їх. Не стримався, щоб не перевірити.Я подякувала йому за допомогу нашим.Він слухав мою розповідь про Київ і інші міста, які зараз потерпають від морозів і нелюдів.- Всі думають, що війна далеко від нас, а вона близько.. - сказав.Я думала запропонує обійнятись, звикла до такого в нас.Але тут люди стримані.Він навіть розгубився, коли я протягла руку потиснути.І потис дивно самі пальці..А я згадала фільми про бали..І як там від того як тебе торкнулись залежало, що про тебе думають...Звісно місцеві мабуть в курсі справи як це робити.А я - ні...Спитаю потім в гугла )) Гарного дня всій Україні і українцям.І лише добрих подій.Ми повинні перемогти щоб всі ці смерті неймовірних людей, що боролись за Україну не були дарма..Ми повинні перемогти, щоб не лишати війну у спадок нашим дітям і внукам.Щоб мати цих онуків!! А не стати попелом...Цьом#Дубровська 06.02.2026 Відень

Наші люди неймовірні, але виснажені і стомлені.Саме на таких можна дієво впливати, бо коли ти виснажений і втомлений, ти часто приймаєш не зважені рішення, а емоційні.І хтось на емоціях донатить на ЗСУ, а хтось чує хитрого ворога, що пропонує швидкий "рецепт" припинення війни.Бачите, ворог опанував і нашу мову, чи залучив до цього зрадників.А по всьому світу рашисти терміново вчать нашу солов"їну.Та є один маркер, який не схибить: все, що шкодить ЗСУ - допомагає ворогу!! Це беззаперечно, хто б там і що не казав.Поговоріть зі своїми дітьми любого віку. Прошу.Говоріть з ними часто.Щоб вони розуміли і не наробили горя.Дітям зараз теж не вистачає уваги.І ворог цим вдало користується. А ми звісно донатимо на нові машини.Та щоб це не було по колу, потрібно лікувати суспільство. Даю реквізити на збір на нове авто🫙 💰 БАНКА: https://send.monobank.ua/jar/4zDgN8au2KРеквізити для поповнення банки «На авто для МВГ» 👇🏻💸 Отримувач: Бочек Роман Ігорович💸 IBAN: UA093220010000026204375205193💸 ІПН/ЄДРПОУ: 3206016795💸 Призначення платежу: Поповнення рахунку банки💳 КАРТА банки - 4874100024373121Дякуємо всім, хто долучається.Дружні банки - вітаються.Іменем Доброї Волі.Разом переможемо! 🇺🇦🤝І посилання на сторінку Легіону Д.https://www.facebook.com/LegionD10#Дубровська 04.02.2026 Відень

А на третьому поверсі будинку, що дивиться вікнами на задню стіну храму висить огроменний телевізор майже під стелею.І я йду і бачу, як футболісти забивають голи.Або цілується пара на екрані.Або йде реклама, мабуть, бо там красива біла корова.Мені довго видно цей екран - весь шлях від дороги до дому.Я не знаю чи його спеціально так повісили високо і навпроти вікна, чи це просто так пощастило?Бо в нас нема телевізора.Тому я дивлюсь чужий.Через вікно.і мені досить.Вже 4 дні я гуляю з собачкою і бачу що ніхто не забирає розбите дзеркало в неймовірній золотій рамі.Воно стоїть запаковане в упаковку.Можливо було нове і впало та дало тріщину.І на ньому висить листочокі маркером написано 3 слова.Я перекладала через перекладач.Там написано:- Забирайте! Дзеркало браковане!Але ніхто не бере.А красиву форму для запікання забрали біля смітника.Я відганяла звідти Лілі, а вона дивилась на мене своїми розумними очима і не розуміла:- Чому викинули таку велику і дорогу форму?Мабуть Тефаль чи щось таке - що не пригорає.Виглядало дорого.Бачите, я тепер знаю навіть що біля смітників лежить, бо собаки все повинні дослідити.І що би я не казала, та моя (тимчасово) Лілі поважна білоцерківська пані, повинна все понюхати і зрозуміти.І дуже любить задирати голову і слухати як гудуть над нами літаки і гелікоптери.Добре, що вона не пам'ятає вибухів, бо була надто маленькою, коли почалося рашистське вторгнення.Добре, що тут так багато людей, що мають песиків і котів.Їм тут затишно і безпечно.Наш котик дуже хитрий і розумний.Саша купує йому сухий корм і консерви.Консерви він любить але якось збочено - він обсасує кожен клаптик м'яса і з"їдає весь соус чи холодець.А шматочки м'яса раніше викидав на підлогу і їх підбирала собачка.Та Олександра насварилась, що так не можна.Бо в собані на цей корм алергія.І очі починають "плакати".Тепер кіт викидає то все на підвіконня і вимагає нової порції соусу.Загризає то все сухим кормом.А консерву не їсть!!Я згадую той анекдот про беззубу бабусю, що пригощала сусідського хлопчика горішками.Обсасуючи з них шоколад і не маючи зубів погризти горіхи...Тут те саме... Тільки зуби є і випльовувати м'ясо на пол заборонили..Не встигла дописати текст, як знову повітряна тривога в Києві.І мене морозить - не знаю, від відчиненого балкону чи передчуття.Знову немиті випустили по Україні ракети.Швидкісні цілі надто невибагливі кого vбиvати знов...Орки розуміють, що ремонтні бригади виїхали ремонтувати все що нелюди розбомбили за ніч і вдогонку шлють ракети-vбиvці...Боже, збережи мою Україну, прошу!Читаю пости подруг з Харкова, Білої Церкви, Києва, Дніпропетровщини, Одеси, Вінниці..Таке щастя, що вони живі і написали.Боюсь писати тим, хто не онлайн.Розумію, що може немає світла і інету.І просто молюсь, щоб вони були живі.Сьогодні по Україні летіло більше 70 ракет і 32 з них балістичні, а 4 гіперзвукові!! І майже півтисячі дронів...Санкцій мало, раз у нелюдів все ще є можливість так нас обстрілювати.Це вже не старі запаси, що б там хто не говорив.Це нові.І за допомоги Китаю, Ірану та Північної Кореї вони роблять їх не зважаючи на санкції ЄС і США.Боляче...Пиши не пиши...Все це так боляче...Хоч би всі були живими..Хоч би без жертв... - постійно думаю я і знаю, що наша влада буде брехати.І ми не дізнаємось про справжній стан справ і втрати..Зелені гниди роблять все, щоб допомогти ворогу, а не Україні.І спеціально саботують всі заходи безпеки і можливості захистити людей заради власного збагачення.В 2022 році мені снився сон, що головного лідора тримають в клітці у вигляді ялинки на Майдані.Туди ж в кайданках ведуть-штовхають і Пу...Там були такі прути, що витримають запросто вагу людини і не однієї...Я дочекаюсь його Йолки!!#Дубровська 03.02.2026 Відень (але душею в Україні завжди!)

Знаю, що це мозок може шукати мені заспокоєння.І придумувати-заколисувати...Але в світі зараз стільки подій..Стільки дивовижних змін...Що може і справді пощастить...Хоча світ повільний.І історія теж.А люди, що приймають рішення не завжди керуються справедливістю і людяністю, обираючи статки і гроші.Я хочу хороших новин.Я пообіцяла одній дівчині, що почну малювати одразу після нашої Перемоги.Вона не дуже вірить в цю обіцянку.Але заради такої мети я готова на все.В Кишиневі і по всій Молдові відключали українське світло.І через це на наших кордонах був колапс.Добре, що я прошу туристів їхати заздалегідь.Бо бази не працювали і туристи стояли і на в'їзд і на виїзд в здоровенних чергах і багато хто спізнився на рейс.Колеги з Кишиневу телефонували мені:- Знову ваш ДТЕК налажав! А я казала, що то рашисти наробили! РАШИСТИ!!!Я повторювала це знов і знов.Бо люди чомусь завжди шукають винних ближче, а не справжніх.У Відні чомусь досить мало білявок.Особливо таких яскравих як я.Навіть в Туреччині їх багато, а тут ні.ЦЕ дивно.Хоча зараз холодно і більшість в шапках.Але в магазинах, кафе, на вулицях майже нема білявок.А поряд в Німеччині - повно.І я не можу зрозуміти чому.Може ви знаєте?Може тут не модно таке...Не встигла дописати пост до кінця доби 01.02, тому буде за 02.02.2026.#Дубровська ВіденьБережіть себе. Прошу!

Ми йшли додому і бачили дивні малесенькі плитки на бруківці біля будинку.З прізвищами-іменами людей і датами народження - це євреї, яких знищили у війну.Вони жили в цьому будинку колись, і тепер на вечір ставлять лампадки біля цих плиточок...Щоб люди згадували.І не допустили такого ніколи знову.В італійському кафе по дорозі я впевнена була, що всі будуть посміхатись, і спеціально зайшла туди за посмішками.. але... Ні...Відень вчить бути чемними, достатковими і стриманими.Мабуть мені це зараз теж відгукується.Для фото я ще намагаюсь посміхатись.Але в житті...Я все більше бачу свої опущені кутики губ.І стомлені очі.Які надто багато плачуть всі ці роки.На прохання своїх підписників я пишу про Відень, бо їм цікаво переключитись і почитати як все десь в іншому світі - де тепло, затишно і є електрика завжди.І от одна незнайома жінка прокоментувала моє відео про шніцель, що вона їла бограч в пункті незламності. І щоб я вже нарешті верталась.Людина, яка ніколи не бачила мене наказує мені повернутись.І аргумент - безкоштовний бограч, який волонтери не з повітря зварили, а з донатів притомних людей.Щоб обігріти всіх. Щоб морально підтримати і дати надію, що протримаємось.Якщо чесно, я не зрозуміла цей комент.І поки що не планую повертатись, дивлячись на прогнози погоди.Бо без тепла, електрики і інету не зможу працювати.А без грошей не зможу донатити і цим наближати Перемогу.Мені пощастило мати нормальних друзів.Як кажуть мої батьки: "Якщо в тебе є гарні друзі - ти не дарма прожив своє життя!"Військові намагаються знищити чим більше орків і їхньої смертоносної техніки.Вчора зайшла в чат де переписуються колеги, а там щастя, бо збили ворожий СУ.І турагенти, які раніше не розбирались у військових термінах, гаряче сперечаються який з літаків гірший для нас.І радіють, що екіпаж смертоносної техніки не вижив.Телефоную своїм батькам.Тато докладає, що відморозив нарешті двері в погріб і змогли внести картоплі, цибулі і соленостей в хату.Всі ці дні були страшні морози і все попримерзало.Авто ще не відкривали.І ворота теж поки не вдалось відліпити.Але сьогодні єдиний теплий день перед новою хвилею морозів.Поповнюю їм телефони, щоб був зв'язок.Радію, що в ЄС можна користуватись нашим зв'язком як вдома - це подарунок нам, щоб не витрачались коштами, спілкуючись з рідними.Така підтримка дуже важлива у війну.Хочеться вареників. Погуглила і дізналась, що у Відні аж 2 точки з українською їжею! Є ресторан і кулінарія. Уявляєте? Трішки здивована.Але приємно.Бо є і деруни, і вареники, і борщ в меню.Розумію, що українцям це потрібно.Не всі ж мають кухню як я і таку подругу, що дозволяє готувати в неї на кухні.Взагалі тут багато азійських ресторанчиків. І місцевих.Але звісно набагато дешевше харчуватись, коли готуєш сам і купуєш продукти в магазині.До речі базар тут теж є і він не дешевий.Інколи набагато дешевше купити овочі-фрукти в магазині.Та добре, що він є.Сьогодні у Відні дощ, тому я ніяк не спинюся писати.Бо завжди ми кудись мчимо-летимо.А зараз можна просто спокійно працювати і писати текст для вас.Це аж не звично.Звірятка і раді і нудяться.Бо йти під дощ гуляти не можна, але ми є, і можна підставляти голови і спинки під погладжування.Так і живемо.Які у вас новини?Що доброго?Обняла#Дубровська 29.01.2026 Відень

Дійсно багато людей останнім часом кажуть, що їх тримають і мої тексти і розмови зі мною.Я не знаю як це працює, але я рада, якщо комусь стає хоч трішки світліше від того, що я роблю.Родина з Харкова бронює на літо море в мене і каже:- Тепер не загинемо! Я собі загадала, якщо забронюю в Дубровської - то все буде добре!Дві родини з Сум вже неодноразово запитують і бронюють в мене недорогу Болгарію автобусом.І мріють, що колись знову автобуси будуть виїжджати з їхнього міста.Але зараз це небезпечно.. І приходиться доїжджати до найближчого більш мирного міста.Дивуюсь, що друзі з Харкова, який немиті не жаліють довгі роки, бо саме Харків придумав пісню "пхутін х...йло" і це вже навіки-вічні його позивний для історії, кажуть мені:- Ну в Харкові ще більш-менш, і світло є і вода, а от Києву дістається страшенно.Для мене вибухи страшніші ніж відсутність світла довгі години..Хоча військові кажуть в планах орків обезточити Київ назавжди. Та є ж альтернативні джерела живлення.І скоро буде сонце.І генератори теж, хоч і тхнуть, але працюють.Вигребемо!У Відні все спокійно - сьогодні була мряка і мінімальний мороз.Тому слизько.Саша купує нам квіти.Коли я приїхала - мене чекали тюльпани, потім яскраво-червоні троянди, тепер жовті.Червоні трохи вже похилились і вона хотіла їх викинути, але я випросила невеличку вазу, налила туди гарячої води, підрізала стебла і вони знову стоять як нові.А Олександра сміючись називає мене Відьмою ))Бо ще такі метаморфози не бачила.Сьогодні ми ходили на закупи - купували нашим звірятам корм.Якщо береш декілька пачок, то діє знижка.І ми брали по декілька різних.Бо вони люблять коли ми міняємо і даємо їм різні смаки.Говорили про те, що в Україні люди роблять теплі будиночки для бездомних котиків, розвозять корми для собак і котів, бо ж морози страшенні.А у Відні стоїть черга на "всиновлення" звіряток.Бо їх мало, а бажаючих тьма.Собачка у Олекси дуже родовита і породиста.З Білої Церкви.А кіціка вона взяла коли в Римі волонтери пристраювали бездомних котів.І він і досі зляканий.Бо видно що перші місяці життя були до нього дуже суворі.Особливо лякається, якщо я тримаю в руках футболку чи свитку і вивертаю її чи рукава - тоді він прожогом кидається тікати.І я розумію що його якось схоже ловили і можливо ображали.І мені так його шкода...Гладити котів і собак - окрема насолода і відновлення.Вони такі милі і ніжні зі мною.Так радіють, що я прокинулась чи повернулась.Що я йду і на серці теплішає.Мені тут так добре.Зустріли дівчину з України з гарним песиком.Вона живе недалеко від нас у Відні.Наші собачки почали гратися і вона запитала українською:- Ви мабуть з України?Ми здивувались:- А що це так видно?- Просто я помітила, що лише в українців такі гарнюні собачки тут. В місцевих всі собаки не породисті - з притулку.А рашисти люблять тільки себе - рідко заводять звірят. І якщо й так, то вони агресивні і не милі, як і господарі.Наша собаня дуже чемна і мила.І досить рідко гавкає.Але на днях ми вийшли на прогулянку, я відчепила її з повідка і вона раптом загавкала на дівчинку, що сиділа на лавці і щось клацала в телефоні.Ми з Олександрою здивувались, а потім я сказала:- Ідем Лілі, це не грусня!І наша малявка замовкла, завиляла хвостиком і побігла поряд з нами.А ми з Олександрою сміялись і придумували, як класно було б навчити гавкати на нелюдів.Замість команди "Голос!" давати команду: "грусня!"Пише подружка з Києва, що перед тим як робити пропозицію, милий подарував їй класну станцію і інвентор для світла в хаті.І звісно вона відповіла "ТАК!", бо давно чекала пропозиції і готова була бути з ним і при свічках, але під гул інвентора краще.Жаль лише, що майже не бачаться через цю війну.. Та тепер він впевнений, що вона буде в теплі і на зв"язку завжди, скільки можливо.Читаю іншу знайому, вона каже, що більше не вважатиме романтикою свічки - тільки повну ілюмінацію і гул працюючого пилосмоку, посудомийки, бойлера і пральної машинки.Бо це тепер для неї саме романтичне на всі віки.Не Париж, Мальдиви чи обручка.

Мосейчучка знову виригнула дичину про "Наш потужний лідор і його українське плем'я тримає світ".Багато мемчиків на цю тему не забарилось.. Українці талановиті і вміють працювати з гумором.Думаю про те, що інколи люди так стараються підлизнути, що втрачають кордони і плюють на власну репутацію заради грошей.Не уявляю як потрібно оплачувати подібний позор...Але різні люди коштують різні гроші.. Це вже зрозуміло..Йду гуляти з собачкою.Вона "каже", що я надто багато працюю.І це не правильно.Кіт спить під батареєю в м'якенькому котячому ліжечку.Сьогодні вночі він налякав мене, стрибнувши мені на ноги, бо я пошевелилась.І тепер спить, бо вночі знову прийдеться караулити, щоб злякати.Їм з собанею було дуже весело вночі бачити мої перелякані очі ))Моя білявочка собачка вміє посміхатись справжньою посмішкою і це так круто!Люблю цю хвостату банду. Насипаю корм і гладжу при любій можливості.Бо тваринки відчувають, коли ти їх справді любиш.І ти теж стаєш спокійнішим і заземляєшся.Про що вам ще розповісти? До весни лише 37 днів.#Дубровська 23.01.2026 Відень

Моя Саша неймовірна!І ми почали робити з нею серію коротких відео, де вона розповідає чому варто їхати в Відень і обирати саме її гідом. Буду інколи постити тут.А ви на неї підписуйтесь @Олександра Лукань.Бо деякі фото і відео робила я )) Зацініть нашу роботу!Мені хочеться їй допомогти.Бо Олександра була однією з перших, що відмовились працювати з рашистами.Що волонтерить і досі, перекладаючи в госпіталях, допомагаючи нашим людям.Що отримала й диплом психолога, для того, щоб допомагати реабілітації наших Воїнів.Їй завжди є різниця - і за це теж моя повага.Я знаю гідів у Стамбулі, які знаючи українську, беруть з наших людей в 3 рази більше грошей "бо напружуватись і переходити на цю мову" коштує для них дорого.А рашистам роблять знижки.Олександра записує відео словами, що вона є ЛІЦЕНЗОВАНИЙ гід в Римі, Відні, Братиславі, Європі.А знаєте про що це?Ліцензії отримують не всі гіди.Але саме з ліцензованим у вас не буде проблем - ви будете допущені до всіх перлин на маршруті.Гіди, що отримали ліцензії - підтвердили свої знання і мають офіційний дозвіл на роботу.Платять податки, несуть відповідальність за свої тури і туристів.Є й інші. Можливо дешевші. Без академічних та історичних знань.З поганою вимовою і мовою. З малим словниковим запасом і тієї наглою впевненістю в тому, що якщо ти не мовчиш і несеш біліберду, то зійдеш за розумного.Трішки мені нагадують нашу владу.Яких не спиняє не знання. Які не хочуть розбиратись і вчитись, але хочуть керувати і зривати аплодисменти.Та розумних людей не цікавлять клоуни...І клоунам то трохи образливо...Мені подобається з якою гідністю розповідає моя Олекса про великих людей.Про їх життя, кохання, пристрасті, дружбу, правильні чи не вірні по наслідках вчинки.Про їх важкий вибір і прийняття рішень, які впливали на цілі країни.Я не люблю скабрезних жартів на кшалт: "Марія Твереза" (с) замість "Марія Терезія"Я не люблю, коли гіди розповідають лише про одну сторону величної особи, тоді як вони завжди багатогранні.Мені подобається самій робити висновки про особу, на основі отриманих знань.І я вдячна коли мені не нав'язують власний світогляд і сприйняття.З Сашею це саме так.А ще вона дивовижним чином всюди вплітає Україну.Порівнює полководців з нашими генералами.Передрікає на основі історичних витків історії певні події, і це дійсно спрацьовує.Нам потрібно вчити історію.І не лише свою.Проводити паралелі.Розуміти наслідки подій не плоско, а в 4Д форматі як мінімум.Я люблю закохуватись в людей - в теперішньому і минулому.Я люблю зустрічати таких самих підірваних на роботі трудоголіків, які не перестають вдосконалюватись і розуміти як у світі все влаштовано.Я люблю дивитись на світ іншими очима, щоб потім звіряти вектори з власними поглядами.Це цікаво і розвиваюче.І навіть якщо я для себе не прийму точку зору іншого, я зрозумію, як працюють певні правила чи погляди.Де ті таємничі зачіпки, які впливають на чужий вибір.Сьогодні у Відні так похмуро і холодно. Ми вирішили побути вдома. Я працюю і оплачую комунальні - геть забула про них.І думаю...От що б ви обрали?Наприклад хочете ви до Греції...І тиждень літаком зараз коштує так само, а подекуди й дешевше, як і 8 ночей автобусом.Але після автобусу вам ще хребет приводити до тями...Гроші ті самі.Та все ж добиратись ще чи до Польщі, чи до Кишиневу, чи до інших аеропортів.А це теж додаткові витрати і час (та все одно дорога займе менше часу і сил ніж автобусом).І плюс мінус вийдуть ті ж гроші. Що б ви обрали? Літак і добирання  10 годин до нього чи автобусом 35-40 годин в одну сторону?Що вам пропонувати?Як правильно і краще?Чекаю на відповіді.Цьом.Бо я б у Грецію летіла.. А в Болгарію чи Чорногорію могла б їхати автобусом - вони ближче.Але послухаю розумних людей.Чекаю на відповіді.П.С. прочитала що в Києві загинули наші рятівники-ремонтники..Від перенапруження, від переохолодження і понаднормової роботи, щоб врятувати людей...ЦЕ так боляче.Вони дійсно Герої - кожен!Світла пам'ять цим мужнім людям і сил всім українцям.Вони нам потрібні як ніколи.