Дійсно багато людей останнім часом кажуть, що їх тримають і мої тексти і розмови зі мною. Я не знаю як це працює, але я рада, якщо комусь стає хоч трішки світліше від того, що я роблю. Родина з Харкова бронює на літо море в мене і каже:- Тепер не загинемо! Я собі загадала, якщо забронюю в Дубровської - то все буде добре! Дві родини з Сум вже неодноразово запитують і бронюють в мене недорогу Болгарію автобусом. І мріють, що колись знову автобуси будуть виїжджати з їхнього міста. Але зараз це небезпечно.. І приходиться доїжджати до найближчого більш мирного міста. Дивуюсь, що друзі з Харкова, який немиті не жаліють довгі роки, бо саме Харків придумав пісню "пхутін х...йло" і це вже навіки-вічні його позивний для історії, кажуть мені:- Ну в Харкові ще більш-менш, і світло є і вода, а от Києву дістається страшенно. Для мене вибухи страшніші ніж відсутність світла довгі години.. Хоча військові кажуть в планах орків обезточити Київ назавжди. Та є ж альтернативні джерела живлення. І скоро буде сонце. І генератори теж, хоч і тхнуть, але працюють. Вигребемо! У Відні все спокійно - сьогодні була мряка і мінімальний мороз. Тому слизько. Саша купує нам квіти. Коли я приїхала - мене чекали тюльпани, потім яскраво-червоні троянди, тепер жовті. Червоні трохи вже похилились і вона хотіла їх викинути, але я випросила невеличку вазу, налила туди гарячої води, підрізала стебла і вони знову стоять як нові. А Олександра сміючись називає мене Відьмою ))Бо ще такі метаморфози не бачила. Сьогодні ми ходили на закупи - купували нашим звірятам корм. Якщо береш декілька пачок, то діє знижка. І ми брали по декілька різних. Бо вони люблять коли ми міняємо і даємо їм різні смаки. Говорили про те, що в Україні люди роблять теплі будиночки для бездомних котиків, розвозять корми для собак і котів, бо ж морози страшенні. А у Відні стоїть черга на "всиновлення" звіряток. Бо їх мало, а бажаючих тьма. Собачка у Олекси дуже родовита і породиста. З Білої Церкви. А кіціка вона взяла коли в Римі волонтери пристраювали бездомних котів. І він і досі зляканий. Бо видно що перші місяці життя були до нього дуже суворі. Особливо лякається, якщо я тримаю в руках футболку чи свитку і вивертаю її чи рукава - тоді він прожогом кидається тікати. І я розумію що його якось схоже ловили і можливо ображали. І мені так його шкода... Гладити котів і собак - окрема насолода і відновлення. Вони такі милі і ніжні зі мною. Так радіють, що я прокинулась чи повернулась. Що я йду і на серці теплішає. Мені тут так добре. Зустріли дівчину з України з гарним песиком. Вона живе недалеко від нас у Відні. Наші собачки почали гратися і вона запитала українською:- Ви мабуть з України? Ми здивувались:- А що це так видно?- Просто я помітила, що лише в українців такі гарнюні собачки тут. В місцевих всі собаки не породисті - з притулку. А рашисти люблять тільки себе - рідко заводять звірят. І якщо й так, то вони агресивні і не милі, як і господарі. Наша собаня дуже чемна і мила. І досить рідко гавкає. Але на днях ми вийшли на прогулянку, я відчепила її з повідка і вона раптом загавкала на дівчинку, що сиділа на лавці і щось клацала в телефоні. Ми з Олександрою здивувались, а потім я сказала:- Ідем Лілі, це не грусня! І наша малявка замовкла, завиляла хвостиком і побігла поряд з нами. А ми з Олександрою сміялись і придумували, як класно було б навчити гавкати на нелюдів. Замість команди "Голос!" давати команду: "грусня!"Пише подружка з Києва, що перед тим як робити пропозицію, милий подарував їй класну станцію і інвентор для світла в хаті. І звісно вона відповіла "ТАК!", бо давно чекала пропозиції і готова була бути з ним і при свічках, але під гул інвентора краще. Жаль лише, що майже не бачаться через цю війну.. Та тепер він впевнений, що вона буде в теплі і на зв"язку завжди, скільки можливо. Читаю іншу знайому, вона каже, що більше не вважатиме романтикою свічки - тільки повну ілюмінацію і гул працюючого пилосмоку, посудомийки, бойлера і пральної машинки. Бо це тепер для неї саме романтичне на всі віки. Не Париж, Мальдиви чи обручка.