Стромата

👨🏻‍🏫🐴На світлині сцена як Карл Кралл навчає коня письму.Згідно з Вікіпедією Карл Кралл був "німецьким піонером психології тварин", який на схилі літ – у 1924 році захопився окультизмом. Не розумію що мається на увазі під назвою "психологія тварин", але при побіжному прочитанні скидається на якусь науку. Насправді Кралл був ювеліром та ще замолоду захопився псевдонауковими ідеями. Принаймні коней він навчав не заради "психології", а щоб довести можливість "міжвидової телепатії". Із наукоподібного в нього був хіба що певний скепсис до медіумів, які стверджували, що спроможні читати думки тварин. Натомість Кралл вирішив досліджувати тварин, що читали думки людей [1]. Розпочав із десятка коней, двох віслюків та слона! У 1912 році опублікував міркування про успіхи у навчанні коней у книзі Denkende Tiere (Мисляча тварина) [2]. Більшість науковців залишили монографію без уваги. Щоправда були й похвали від іменитих вчених, зокрема від невідомо чому відомого Ернста Геккеля [3]. Через дев'ять років Краллу таки вдалось пробитись до наукових кіл і прочитати дві лекції в Мюнхенському психологічному товаристві – колисці німецької психології. Примітно, що одна лекція була про найбільш відомого учня – коня на прізвисько Розумний Ганс. На той час Ганса не було в живих, його відправили на фронт ще в Першу світову, де чи то встрелили, чи наогул з'їли [4]. Це головне, що треба знати щодо уявлення людей про розумних тварин.Виступи Кралла були схвально зустрінуті психологами, але схоже вони його перестали цікавити. Кралл дедалі більше спілкувався із медиумами, телепатами, екстрасенсами і подібною публікою. Придбав віллу на узбережжі Ізару, яку переобладнав на "інститут", названий його іменем, де намагався навчати коней, котів, папуг, слонів, пацюків, мишей і навіть комах [1]. Все здавалось таким чудовим, аж допоки в 1927 році Кралл не помер від пневмонії. А за пару тижнів помер його наступник й "інститут" пішов совам на кублицю.Та й людство, схоже, втратило інтерес до спілкування з тваринами. Ні, відчуття самотності і пошук співрозмовників не зникли. Мине декілька десятиліть від смерті Кралла і ми розпочнемо куди більш амбітний проєкт – спроби налагодити контакт із позаземними цивілізаціями. Роками відсилатимемо сигнали у космічну безодню і марно чекатимемо відповіді. Тепер і це призабулось, наразі бесідуємо із ШІ. Чи надовго вистачить? Коні, іншопланетяни, ШІ… хто наступний в черзі вислухати людську балаканину? Джерела натхнення:1. De Sio F. & Marazia Ch. (2014). Clever Hans and his effects: Karl Krall and the origins of experimental parapsychology in Germany. Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences, 48, р.94-102.2. Книга є у вільному доступі, нудота неймовірна, парапсихологічні наміри автора поки що завуальовані, але світлини і гравюри коней красиві.3. Ніколай Кольцов наводить цитату із листа Геккеля 10.03.1912 (журнал "Природа" №9, 1913, ст. 1050). На жаль вимушений цитувати по росіянину. Лист реальний і без тексту згаданий на порталі присвяченому Геккелю. 16 березня Кралл надішле Геккелю лист з подякою за підтримку4. Samhita L. & Gross H.J. (2013). The “Clever Hans Phenomenon” revisited. Communicative & Integrative Biology, 6, 13.

🐧 Пінгвіни чи не найбільш популярні дикі птахи, у культурі поміж пернатих поступаються хіба що орлам у геральдиці. Та навіть у цій царині відмітились, позують на гербах Південної Джорджії і Південних Сандвічевих Островів, гербі сера Едмунда Персівалля Гілларі – альпініста, що першим піднявся на Еверест🏔 та ще деяких. В інших проявах культури ці птахи (які навіть літати не вміють!) випереджають всіх. Зображення пінгвінів бачимо на упаковках морозива🍦 та іншої замороженої продукції❄️, декораціях ковзанок⛸, у мультфільмах🎞, одягу👕, та, звісно, операційної системи Лінукс💻 Канадський парфюмерний дім Zoologist Perfumes випустив духи "Пінгвін" (щоправда пахнуть ялівцем та сандаловим деревом, а не птахом). Попри таку славу, знаємо про пінгвінів мало.🐻‍❄️🤝🐧Донедавна багато хто був переконаний, що пінгвіни живуть бік-о-бік із білими ведмедями, хоч насправді вони населяють різні півкулі планети і в природі не зустрічаються. Сьогодні цей міф витіснено іншим, також помилковим – мовляв, ведмеді живуть на Північному полюсі, а пінгвіни на Південному. Насправді ці тварини є в полярних зонах планети, але не на полюсах. Білого ведмедя спостерігали в 25 кілометрах від Північного полярного полюсу, пінгвіни уникають південного полярного полюсу на сотні кілометрів. Ба більше – пінгвіни лише на упаковках з морозивом є відданими шанувальниками криги🌞 Поширення цих птахів значно ширше, охоплює всі узбережжя південної півкулі – Антарктиди, Південної Америки🌎, Африки🌍, Австралії🌏, Нової Зеландії. Галапагоський пінгвін тримається однойменних островів на екваторі і навіть на пів лапки заступає у північну півкулю.Зоологи знають за пінгвінами ще один секрет. Спершу пінгвінами називали… безкрилих гагарок – знищених людьми мешканців арктичних скель, родичів кайр та тупиків👀 Наукова назва гагарок Pinguinus impennis, власне пінгвінів у науці іменують Spheniscus. У минулому слово "пінгвін" означало гагарок не лише в зоології, а й у побутовій мові. Відомий роман Анатоля Франса "Острів пінгвінів" ("L’Île des Pingouins") про людей із гагарок, а не пінгвінів📘. Не враховуючи цього факту неможливо відчути деяких нюансів сюжету, зокрема пояснення зникнення гагарок. Щоправда його давно сприймають як острів пінгвінів, що відображено на обкладинках навіть мовою оригіналу (на малюнку). Легко знайти обкладинку із пінгвінами, з гагарками вкрай рідкісні (в центрі обведено червоним обкладинку з гагаркою).👨🏻‍🏫Інформація що "пінгвіни" спершу були гагарками маловідома на широкий загал, але добре знана орнітологам. Оскільки дослідження птахів є моїм фахом, то також був у курсі. Принаймні так гадав, доки не заглянув до першоджерел. Цілком вірогідно, що європейські мореплавці⚓️ дійсно колись вигадали слово "пінгвін" для позначення гагарки. Та про це можна лише здогадуватись, оскільки записів не залишили. За даними французького Національного центру текстових та лексичних ресурсів, вперше слово "pinguyn" записано у 1598 році в книзі голландського мандрівника Віллема Лодевейкса. В інтернеті є копія цього стародрука, проглянув із впевненістю, що зараз прочитаю про гагарку. Але Лодевейкс описує пінгвінів, як чисельних птахів, що вкрили риф поблизу… Мису Голкового, що на півдні Африки🌍😲 Це регіон проживання пінгвінів, а не гагарки! Ось так буває – багато років вважаєшся орнітологом, пишеш про птахів дисертації, статті… І з подивом дізнаєшся, що в першій письмовій згадці про пінгвінів описано таки пінгвінів🙁🙃🫢

На малюнку скелет сфінкса, згідно із баченням Еріка Хадспета – автора відомої книги "Воскреситель" (оскільки використання оригіналу заборонене авторським правом наводжу власний малюнок, що відтворює ідею Хадспета). У верхньому правому кутку череп і шийні хребці леваХимеру зроблено шляхом поєднанням трьох з половиною істот: компонентів скелета лева, скелетів птаха та людини. Половинку додає карпометакарпус із міжп'ястним відростком, що вказує на куроподібного птаха, тоді як інші компоненти крила запозичено не в куроподібних. Поєднання частин тіла різних тварин породжує нефункціональну модель. Плечові пояси лева і птаха розташовані поруч і під час руху лапами або крильми заважатимуть один одному. У тварин, які мають горизонтальне розташування тіла, на шийних хребцях наявні відростки, що допомагають підтримувати голову. Сфінкс із шиєю людини понурить голову при народженні і більше не розгинатиме. Гнучкий поперек лева незручний при польоті – тіло вихилятиме на всі боки. Подарунок милосердного творця – поєднання гнучкого попереку лева із грудниною птаха, що полегшує самогубство. Коли сфінксу остогидне життя (а це буде скоро) достатньо скрутитись в калачик і груднина розітне нутрощі.Якщо вам цікаво обговорити поневіряння інших химер і ви в Києві – приходьте наступного вівторка до Книголенду, що поблизу метро Олімпійська на захід: "Наука чи фантастика: розбираємось у кентаврах і драконах"Учасники: ви, я (Леонід Горобець) та Наталя Заруднюк – авторка фентезі "Вовчі землі". Модеруватиме Валерія Савотіна, авторка чотирьох книг у жанрі фантастики.Вхід вільнийЧас: 19 серпня о 19:00Місце: Книголенд, вулиця Жилянська 5/60Подробиці на сторінці заходу у Фейсбуці

🦕🦖🦣Загублений світ у природничому музеї👇🏛У залах Національного науково-природничого музею, що в Києві, чимало цікавинок. Деякі з них привертають увагу кожного😲, деякі залишаються непоміченими відвідувачами🫥 Поміж останніх справжній загублений світ – модель палеонтологічного парку🦕 У 1960-ті з'явилась ідея – зробімо в Києві окремий палеонтологічний музей і довкола "палеонтологічний парк", тобто парк із повнорозмірними скульптурами доісторичних істот. Діло не дійшло далі моделі, яка досі стоїть на другому поверсі природничого музею, під скелетом кита🐋🤔Гадаю не обійшлось без радянської колоніальної політики (даруйте за цей, нині вульгаризований вислів, але вже як є😔). Експозицію в Києві робили в 1966-1969 роках. А в 1968-му затвердили проєкт нової будівлі палеонтологічного музею в Москві – одного з найбільших природничих музеїв світу і либонь найбільшого поміж палеонтологічних. Будівництво колосальної споруди мало не лише просвітницьку мету, але й пропагандистську😳 Щоб кожен приїжджаючий до столиці імперії був вражений – оце масштаб, оце вони можуть! Навіть по мірках 1970-х, коли нафта була в ціні і казна СРСР наповнювалась, московський музей потребував чимало ресурсів. Розпочали будівництво лише у 1973, а завершили аж у 1987 р. Звісно, що про палеонтологічний парк у Києві вже ніхто й не згадував🥲❓ Який сьогодні сенс від моделі нереалізованого київського проєкту? По-перше нагадування. Нехай не сьогодні, не через десять років, не саме в такій формі і можливо не в Києві, а скажімо, в Херсоні. Але палеонтологічний парк вартий втілення🦣🦕🦖🖼По-друге, модель стала самостійним об'єктом палеоарту. Так називають мистецтво реконструкції зовнішнього вигляду вимерлих істот. Палеоарт з'явився майже одночасно з палеонтологією, у 1780 році. Тривалий час цей напрямок розвивався лише в межах науки. До речі вихід у масову культуру стався саме через побудову палеонтологічного парку [1]. У 1852-1854 роках у лондонському парку довкола Crystal Palace встановили скульптури, що зображали рептилій мезозойської ери. Як на сучасне око виглядають вони недолугими, однак їх досі реставрують і зберігають. Вони показують якими уявляли доісторичних тварин у ХІХ столітті, що також пізнавально.🦖🦕Особливої популярності палеоарт набуває у 1960-х роках [2] і тренд триває досі. Зв'язок із наукою зберігається, у шанованих наукових журналах статті часто супроводжують ілюстраціями, виконаними на високому художньому рівні. Але з'явилось чимало робіт, що викликають критику науковців. І справа не лише в непрофесіоналізмі, помилки наявні у реконструкціях як аматорів, так і вправних митців. Сприяє поширенню помилок "культура копіювання", така часта в палеоарті. Це має пояснення – палеоарт знаходиться осторонь сучасного мистецтва. Роботу з доісторичними тваринами важко продати навіть за десяток тисяч доларів, про мільйонні гонорари мова не йдеться, відповідно справжніх майстрів привабити важко. Водночас палеоарт популярний, в світі мільйони людей, які хочуть бачити такі картини. Попит заповнюється переважно роботами дилетантів, які не стільки творять, скільки копіюють попередників [3]. Пошук першообразів подекуди відсилатиме до наукових публікацій та частіше приводитиме до робіт 1950-1960х років. Поміж яких модель палеонтологічного парку, що приховалась під кістяком кита у👉 Національному науково-природничому музеїДжерела натхнення:1) Witton M.P. & al. (2014). State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17(3), 5E, p.2.2) Górnicki S. (2017) Czym jest paleosztuka? Przegląd Geologiczny, 65(3), р.1633) Witton M.P., Naish D., Conway J. (2014) State of the Palaeoart. Palaeontologia Electronica, 17 (3), 5E, p.4.😊Окреме джерело натхнення - протирання пилу в закутках природничого музею

В якості епіграфу три анекдота радянських часів:1) На іспиті з кулінарії запитують у майбутнього повара:- Що не вистачає цій котлеті?- Мʼяса- Правильно. Що потрібно зробити?- Додати перцюКоментар: мʼясо крали, обʼєм заміщали хлібом, хлібний запах маскували перцем2) Розмова в магазині:- У вас немає в продажу чоловічих сорочок?- Ні, у нас немає в продажу взуття. Чоловічих сорочок немає в продажу поверхом вище.3) Продавець на базарі викликує:- Продаю шапку! Ондатра!- Та яка це ондатра, це собаче хутро!- Так, але собаку звали Ондатра.Натрапив на оцифрований восьмитомний радянський “Товарний словник” (1956-1960) із детальними оглядами як має виглядати той чи інший товар, з точки зору радянських товарознавців. Звертати увагу на склад немає сенсу (див. анекдот 1), то як текст радянської конституції - написано часом до ладу, але ж анігич не виконувалось. А ось огляд асортименту… Звісно легше було в морі грушок напечерувати, ніж знайти дещицю із перелічених товарів (див. анекдот 2), та все ж асортимент багато про що говорить…Мені цікаве те що пов'язано із тваринами, тож проглянув асортимент хутра. Виписав декілька клаптиків (даруйте, не перекладаю, щоб відчули “дух епохи”):____Крот (…) Крот имеет большое значение в торговле, из него вырабатывают много красивых и дешевых изделий. Используется крот преимущественно на пошив женских манто, жакетов, воротников, шляп и других изделий. Нормы расхода шкурок следующие: манто 400-500, жакет – 200-300, воротник 20-40 (Том IV, ст. 611-613)Кошка домашняя (…) Согласно ТУ-1914-52 натуральные (некрашенные) шкурки кошки домашней подразделяются на черные, дымчатые, полудымчатые, тигровые, лировидные (темно-серые с темными полосами, образующими "лиру"), жёлтые, белые и пёстрые. Длинноволосые нестриженные шкурки кошки домашней красят в чёрный цвет, а также в коричневый под соболь или норку. Используются шкурки кошки домашней для изготовления пальто, жакетов воротников, муфт, детских пальто и головных уоров. (Том IV, ст. 379-381) Собака (…) Собака используется на теплую одежду, особенно в районах Севера, мужские пиджаки (расход 12-16 шкур), воротники (1-2 шкуры), шапки, подкладку (низ) под шубы (10-16 шкур), дохи, унты, чулки, ковры. (Том VIII, Ст. 271)Крыса амбарная – шкурка зверька того же наименования из семейства мышиных, широко распространённого по всему СССР, кроме северных районов Сибири. (…) Шкурка с хорошим волосяным покровом используется для пошива пальто, жакетов, детских пальто. Нормы расхода на изделия следующие: пальто 250-300 шкурок, жакет 150 шкурок, воротник 25-30 шкурок. Шкурки в стадии линьки или покрытый редким, беспуховым волосом идут на изготовление кожевенно-галантерейных товаров. (Том IV, ст.ст. 663-664)___Можливо дехто зауважить, що собаче хутро тепле і цінується в деяких країнах. Але то було радянське собаче хутро. Колись моєму батькові (водолазу глибоководнику) такі шуби видали на роботі для зимових виїздів. Дійсно тепле, але ніхто їх не носив, бо смерділи псом за кілометр.Щодо кротових шкурок, то їх цінували не лише в СРСР, оскільки в крота немає ворсу, шерсть можна зачесати в будь-якому напрямку. Геґрід носить пальто із кротячого хутра, що збережено до в українському перекладі, десь до четвертої книги. Далі перекладач замінив на "боброве хутро", прибравши комічну подробицю. Орієнтуючись на радянські стандарти, я так прикинув, що на триметрового Геґріда потрібно десь дві тисячі кротів замордувати. Чому блокноти називають Moleskin не знаю. Moleskin то і кротова шкіра і назва цупкої бавовняної тканини.Але стандарт "меха крысы амбарной" – такого в Європі не знали. ____На ілюстрації радянський плакат, колись кимсь відсканований і викладений у мережу. Першоджерело не знайду

У Києві День жалоби💔Про що мають писати в День жалоби блогери, каналів не пов'язаних із політикою? Є декілька варіантів:- Нічого (зазвичай обираю його та сьогодні побачив дещо неприйнятне)- Про черговий злочин мocкoвитiв - хороший варіант, якщо вас читають за кордоном- Збирати донати на помсту. Я не оголошую зборів особисто від себе, оскільки кожен знає багато кого, кому потрібно задонатити. - Якщо сьогодні цього ще не зробили - варто.-Писати щось легке, далеке від війни чи політики, що трішки розрадить. Це також потрібно.❌ Що не повинні писати блогери в День жалоби? Вважаю неприйнятними сороміцькі жарти та чорний гумор. Особливо чорний гумор. Дивлячись на стрічку від деяких блогерів (зокрема тих, що з Києва), складається враження, що оголошення жалоби - звичайнісінька формальність, сигнал адміністраторам закладів приспустити прапор.Ні, сьогодні знову День жалоби. Багато їх було, але не привід ігнорувати жоден.__Ілюстрація більше для привернення уваги. Київ за часів, коли ще не було ні Москви ні, так званої, "Poccii". Над місто летить орлан-білохвіст зі своєю здобиччю - лящем. Що орлани, що лящі були доволі чисельні за тих часів. Малював 11 років тому.__💙💛 Не забудьте сьогодні зробити донат

🦗🦗🦗З нашестям сарани в південних регіонах України, заговорили, що не лише сарана може все пожерти, її саму можна зʼїсти😋🍽️🦗Це нагадало, що на Строматі колись була підбірка про ентомофагію, тобто поїдання комах. Минуло 5 років, тож ціни на вовчка інші, ніж на фото, та як і раніше не дешеві.🦋🥄Можливо вам здається, що смажені таргани - то або з азійської кухні, або щось новомодне "протеїново-білкове" для хіпстерів. Але аж ніяк не традиційне європейське.Насправді в минулому європейці їли комах. І, схоже, будемо їсти в майбутньому. То нам випало жити в ДЕСЯТИЛІТТЯ, коли в Європі вже перестали з голоду хрущів їсти, але ще не перейшли на виготовлення батончиків із цвіркунів. Куштував один такий німецького виробництва – гидота. Не така, як консервовані лялечки шовкопряда, та все ж не смачні. Мені куди ліпше була наша українська дибка смажена.🐝 До речі, від одного продукту з комах ми і досі не відмовляємося – від меду. Так, мед на зубах не хрумкотить хітиновими панцирами, але за походженням то не просто нектар, який бджілка лапцями зібрала. Нектар стає медом у шлунково-кишковому тракті комахи і лише потім виділяється до стільників (виділяється через рот, якщо то Вас заспокоїть).На ілюстраціях – декілька цікавих свідчень про споживання продуктів із комах жителями Європи та Близького Сходу. То лише дещиця,при бажанні можна віднайти значно більше прикладів.

Політики на каналі мало, але трішки буде. Натрапив на замітку, яку 106 років тому написав болгарський історик доктор Димитр Страшиміров. Якщо коротко: Україна бореться за свою свободу, європейські країни спершу обнадійливо підтримали, а тепер морозяться. Отакі вони, новини міжнародної політики 1919-го року🧐Як зумів переклав з болгарської (сподіваюсь без помилок, оригінальний текст ще в старій граматиці, із "малим юсом" і т.п.) 👇"Питання наших стосунків з Україною сьогодні є питанням совісті для болгарина. Можливо, воно було б не зовсім таким, якби не деякі речі, що сталися раніше. Оскільки мені люб'язно запропонували, то коротко висловлюсь.Політики — не лише наші, а й загалом, цікаві люди. Після Берестейського миру, незалежність України набула, так би мовити, міжнародного визнання, оскільки вона здобула її зброєю своїх синів. І після Берестейського миру ми почали залицятися до України, як кавалер до красуні в салоні. Звісно, нас також підбадьорювали наші тодішні союзники.З того часу багато води витекло, а пам'ять на Сході така коротка! Це стосується політиків. Вони замовкли: вони раптово одягли нерухому дипломатичну маску. Те що сталось із нами нагадує темряву в театрі після антракту. Світло раптово погасло. Чути легкий шум за завісою, подібний до гулу підземних машин. Аж, ось, раптово вмикають світло і перед очима постає інший світ. Сцена змінилась. Він одразу припинив свої загравання з Україною.Зауважте - ми церемоніально та урочисто призначили посла до Києва (і це був наш колишній міністр!) та приймали відомих лідерів іншої сторони послами до Софії. Ми приймали та дарували, обмінювалися сердечними вітаннями. Та ще й якими!Аж, ось, в одну мить все це здригнулося та зникло у прірві. Сцена миттєво змінилася, ніби на кінематографічній виставі. Як я вже казав, політики ніби як по вказівці одягнули маски байдужості. А співрозмовники - Україна та Болгарія, які ще хвилину тому були друзями, стоять сьогодні один навпроти одного, як і раніше дивляться у вічі, але вже не впізнають один одного. Або, скажімо так, повернулися спиною, ніби за помахом якогось чарівника, і дивляться вперед, торкаючись лише задніми полями капелюхів. Вони стоять один навпроти одного, як застиглі обпалені пеньки посеред згорілого лісу.Ось що сталося між Україною та нами, саме така ситуація сьогодні. Звісно, можна сказати "Виникли непередбачені обставини. Зрештою, ми повинні враховувати нові умови"…Так, чому б і ні. Чи винна Україна, що нині гніваємось на неї? Чи винні українці, якщо сьогодні хтось не рятує свою свободу, своє майно?Але ж це стара невиправна Європа... То ж Європа. А ми що? Болгарія - молода, нова нація, яка спершу сама важила життям, як вона може зрадити себе, як вона може забути родича, сусіда, який на її очах роками виборює право на існування?І політики повчатимуть нас про нові обставини та умови. Нехай говорять що хочуть, їм нічого не залишається як говорити. Та я наполягаю: питання нашого ставлення до України – це питання совісті для болгарина. Робіть як знаєте, питань немає. Та чи можемо ми, з жахом споглядаючи як розривається завіса рабства, відкрити свої серця народу, який бореться не на життя, а на смерть за свою цілісність і свободу? І якщо цей народ, попри всі пекельні випробування, здобуде перемогу, де буде наша совість, якщо ми відмовимо їм у праві на боротьбу сьогодні? Запитую вас, хочу, щоб ви мені відповіли. Та все ж я оптиміст. Ми молода, гідна нація. Ми не можемо не любити всі нації світу, будемо друзями всіх, хто виступає за свободу та право у власному домі."______📇 Стаття "Украйна и България", опублікована в "Украинско-български преглед“, кн. 1, 15 жовтня 1919 р.______😔У перекладі прибрав один невеликий фрагмент. Там якась аналогія з "македонським рабом", вочевидь зрозуміла читачам, та мені не зрозуміла.

⌛️228 мільйонів років тому дубів ще не було🌳. Але були динозаври роду Liliensternus і один із них урізав дуба в краях, де нині порубіжжя Німеччини та Польщі. Якись час його труп лежав на мілководді, а довкола плавали рачки-цикліди, нині описані як рід Opolanka. 🌊Незабаром шторм засипе піском і динозавра і циклід. Так розпочнеться їхній шлях перетворення в скам'янілості👉🪨 які колись будуть вивчати палеонтологи⛏️ Щоправда увагу дослідників привернуть рештки динозавра🦴🤗🦖 Цикліди навіть палеонтологів цікавлять не більш ніж торішні бублики🥨👀🖋Циклід вперше описали у 1834 році. На той час було описано лише два роди динозаврів, але не було навіть слова динозавр, його створять через вісім років. Отож цикліди та динозаври співіснували не тільки в мезозойську еру. Їхні рештки, так би мовити, однолітки в науці, вивчення почалось майже одночасно🤝. Однак доля склалась по різному. Сьогодні щороку публікують більше тисячі статей із дослідженнями динозаврів🦖🦕🦖🦕🦖🦕 (підраховано Tennant J.P. and al., 2018)). Про циклід від 1834 року і до сьогодні навряд чи набереться сотня публікацій📚🔖.До речі у 2023 опубліковане дослідження циклід, яких із нині окупованої Луганщини вивезли до Інституту геології в Київ 💙💛(див. Дернов В.С. Перша знахідка цикліди (Pancrustacea, Multicrustacea) в карбоні Донецького басейну, Україна).🧐Зрозуміло, чому динозаври популярні, а цикліди ні. Та все ж у цьому розподілі відчувається віддаленість від науки🤔 Вчені мають досліджувати недосліджене, а не примножувати стоси публікацій про одне і те ж🤨🦕Так, чимало динозаврів були на вершині трофічних пірамід. Однак їхня популярність визначається не лише особливим місцем в екосистемах мезозойської ери. Для прикладу - всесвітньо відомі нині тиранозаври🦖 свого часу шість мільйонів років побродили по західних околицях Північної Америки🌎 та й потому. На більшій частині планети тиранозаври не залишили жодного сліду. До того ж, якщо орієнтуватись на особливе значення в екосистемі, то слід згадувати рослини🌲та гриби🍄‍🟫 – організми, яких не знайдете на сторінках книг "Все про доісторичний світ". Динозаври – перш за все персонажі сучасного міфу, а не об'єкти вивчення палеонтології. Цей міф породжений справді науковим відкриттям таксону Dinosauria, але міф, який спроможний впливати на процес наукового пізнання. Як зауважив німецький філософ Ґюнтер Андерс (1902-1992) "Якщо подія стає важливішою в репродукованій, ніж в оригінальній формі, тоді оригінал має орієнтуватися на власну репродукцію, а подія, отже, має стати просто матрицею власної репродукції. "Справжня" участь у такому "первинному" така ж неприваблива для самого вже перетворенням на копію сучасника, як читача не приваблює відлита матриця книжкової сторінки, або платонівського мешканця печери – ідеї".💁🗯🦖Тому попит на міф про динозаврів породжує наукові дослідження, головною метою яких є доповнення міфу новими подробицями. Чи розширюються від цього межі нашого пізнання? Здається, що так. Так здається…

👨‍💻Останнім часом що не сяду писати – все критика когось або чогось🧐 А критики і без мене вистачає, раз за разом відкладаю тексти в очікуванні коли випаде нагода написати про щось позитивне. І ось цей день настав! Отримав позитивний результат тесту на кліщовий бореліоз, воно ж хвороба Лайма. Колись вже інфікувався борелією тож можу ділитись враженнями на тему "Як я пережив хворобу Лайма"🤒🧪Вперше ми зустрілись у 2007 році. Для мене то був рекордний рік на кліщів – впродовж червня зняв 22 особини. Одна (то була самка) залишила по собі бактерій борелій. Не було ніяких жахів, що описують у мережі – гарячки, болю в м'язах, а тим більше ураження нервової системи не було. Лишень розвивалась мігруюча еритема (кільце із пошкодженнями капілярів шкіри), свербіла і потому. Ні, я не заперечую, що в декого вже на ранній стадії зараження буде сім бід лиха. І саме про них напишуть у мережі. Але то буде не в усіх, багато хто також спершу обійдеться чуханням еритеми.У такому випадку лікування просте – пару тижнів антибіотиків і пробіотиків (препарат для відновлення нормальної мікрофлори після антибіотиків). Подробиць не розголошую, назви препаратів дізнаєтесь у лікаря🧾💊🏥Що буде, якщо проігнорувати еритему, на щастя, пишу не з власного досвіду. Оповідають, що незабаром вона… зникне. Але бактерії залишаться! Через декілька місяців, а, можливо і років, скоцюрбить так, що світ немилим видасться.🤨Цього року я навіть не зрозумів коли того кліща підхопив. Один-єдиний раз виїхав на природу і тепер маю що розповідати на запитання "Як справи?"‼️Узагальнення: пильнуйте, але не бійтесь❗️НЕ ІГНОРУЙТЕ СИМПТОМІВ, навіть якщо вони легкі, як у моєму випадку.❗️НЕ БІЙТЕСЬ КЛІЩІВ. Якщо розглядати небезпечних тварин і хвороботворних організмів, то Україна – чудовий край. Щоправда сусіди поторочені💩, але то інше. Гадаю, я впродовж життя зняв із себе більш ніж сотню кліщів. Два із них виявились інфікованими, буває🤷🏼‍♂️ Прийняв, що лікар приписав і забув🥹 Так, можливо в декого вже на ранній стадії симптоми не обійдуться однією еритемою. Але це також лікується. Вірусним енцефалітом в Україні також можете не перейматись, якщо Ви не в Криму, там інколи буває менінгіальна форма цього вірусу. Так чи інак, кліщі значно миліші створіння ніж москалі, повзають собі хеліцерами і лапками ворушать. 🐭До речі про повзання. В якості ілюстрації вирішив не викладати нюдси із своєю еритемою, натомість фото миші лісової, яку впіймав колись у Канівському природному заповіднику. Погляньте - у звірка на лапці повно іксодових кліщів Ixodes ricinus, тих самих, що з нас п'ють кров і заражають. Кліщів зняв, мишу відпустив. ❗️Існує популярна побрехенька, що кліщі на нас з дерев плигають, тому треба панамку одягати. Уявіть – йдете Ви по лісу, кліщ із верховіття якось угледів, стрибає… легенький вітерець і полетів у незвідану далечінь. А тепер уявіть як всі ті кліщі на мишу з гілки стрибнули!👉Насправді кліщі не лазять по деревах, а тримаються нижніх шарів – листяної підстилки, часом забираються на траву. Їхні основні жертви - тварини, що живуть долі - миші🐀, ящірки🦎, дрозди 🐦‍⬛️(останні порпаються в підстилці у пошуку їжі, де на них нападають кліщі). По нас кліщі також починають шлях знизу догори⬆️ Тож якщо хочете зменшити ризик присмоктування - пильнуйте за ногами та руками, коли обперлись об землю. Можна штані в шкарпетки заправити, тільки не забудьте висмикнути, коли з лісу вийдете🧌 І репелент обприскуйте не хаотично, як від комарів, а по периметру кінцівки, сполука має лягти кільцем навколо гомілки. І не панікуйте, часи такі, що до помиральної ями із кліщем не візьмуть🤗