Стромата

👹Луї Хорхе Борхес у "Книзі вигаданих істот" називає кентаврів "найбільш гармонійними істотами фантастичної зоології" , щоправда зауважуючи, що мова про навмисно створені образи, що відображають певні архетипи. Коли ж будь-яку двохтулубну химеру розглядати з позиції зоології, від гармонії не залишиться ні сліду. Не потрібно детально знати анатомію коней та людей, щоб показати місце де розташовані легені, серце, нутрощі. Тепер спробуйте повторити на кентаврі… Це істота із двома серцями, двома парами легень, двома шлунками і кишківником, що переходить від одного шлунку до іншого. А ще треба три діафрагми, щоб ті дві пари легень дихали... Розподілити легені і серце в людський тулуб, а шлунок, кишківник, печінку в кінський не вийде. Людський тулуб, повністю відведений під легені і серце буде вразливим місцем – наштрикнеться на гілку і немає кентавра. Якщо захистити суцільним каркасом ребер, то людський тулуб буде неповороткий, ніби 5 гектарів буряків просапав.Як варіант – розташувати внутрішні органи в кінській частині, а людську залишити лише голову на видовженій шиї, та руки можна якось прилампічити.👨🏼‍🎨Ось саме такого кентавра я намалював для книги "Анатомія чупакабри. Чому вимерли тварини, які ніколи не жили?" (вийде десь так наприкінці цього року – початку наступного у видавництві Віхола). Малював просто як ілюстрацію. А тепер дивлюсь – не такий він і потворний. Так, трішки чудний, але має копита, хвіст, розумні, добрі очі… Може кому такий малюнок треба? То можете придбати за донат💙💛Основний торг на ФБ-сторінці Стромата, але можете писати тут, розберемосьОлексій Коваленко (блог Довколаботаніка) збирає на РЕБ для підрозділу свого брата. Якщо вважаєте такого кентавра красівим – називайте найвищу ціну, донадьте і він ваш. Якщо вважаєте некрасівим – просто донадьте, зайвим не буде💪Банкаhttps://send.monobank.ua/jar/8jsYJN7Pmw💳 Картка банки4441 1111 2550 0318Картка Приват: 4149 6293 5580 7405 (Коваленко О.)PayPal [email protected]Аукціон триває до кінця п'ятниці, 20 червня.Розмір малюнку 24,5х17 смСтартова ціна 300 гривень, крок - 50 гривень

🪽У продовження історії з Катрусею - лелеченям Гриця та Одарки. Науковці відмовлялись самостійно влазити до гнізда та силоміць рятувати Катрусю. Але Гриць викинув патя із гнізда, Катрусю підібрали та оточили опікою. У коментарях з'явилось інше запитання – чи зможе вона повернутись у природу чи так і буде прирученою птахою?🤔Гадаю, що перший варіант цілком вірогідний і можу привести приклад з власного досвіду. Колись я із братом турбувались про викинуте лелеченя, віком замалим старше Катрусі. На той час мені було 10 років, брату 13, про наш рівень обізнаності в лелеках можна здогадатись по тому, що лелеченя назвали Журкою (скорочення від журавель). Проконсультуватись не було в кого, годували чим прийдеться. Намагались зробити основу раціону рибною, та подекуди доводилось Журці задовольнятись варениками з картоплею або ковбасою (не повторюйте цього). Попри таку, м'яко кажучи, не оптимальну турботу, лелека вижив, самотужки навчився літати. Журка цілком звик до людей, сприймав обійстя як своє власне – проганяв чужих котів, півнів і собачат, муштрував наших котів і курей. Досвід життя поміж людей не завадив поверненню в природу. Ближче до осені Журка дедалі менше часу проводив вдома, згодом пристав до гурту лелек і відлетів з ними. Ймовірно нарік повернувся, принаймні коли весною садили картоплю, на сусідньому полі походжали лелеки. На заклик "Журка!" один птах реагував, наближаючись у наш бік. Скорше за все то він і був. А навіть якщо й ні, то місія порятунку і повернення лелеки в природу була хоч і дилетантською, але успішною🥰🪽Про Катрусю турбуються більш фахово. Тож цілком можливо, що вона повернеться в природу і ми нарешті дізнаємось – чи то справді Катруся чи Катрусь🤭____📗На скриншоті замітка із журналу Природа за 1956 рік. Оцініть наскільки змінилось ставлення до тварин. Можливо сьогодні знайдеться якийсь збочений шанувальник подібних експериментів, але його спогади не прийняли б до публікації навіть у домовому вайбер-чаті, не те що в науковому журналі.

🧏🏼Один коментар з приводу лелеченяти із гнізда Гриця та Одарки.🪽Спершу передісторія – гадаю всі знають про ютуб-канал "Лелека Грицько" – науковці із Національного парку Пирятинський, що на Полтавщині, встановили камеру спостереження у режимі реального часу за лелечим гніздом. Особливо цікаві фрагменти коментує засновник проєкту - доцент Анатолій Подобайло. Деякі відео стають вірусними. Наприклад коротке відео як Грицько їсть щура зібрало майже 90 тисяч переглядів. Довгий стрім зі мною на тому ж каналі зібрав лише 10 тисяч. Втім, не хочу вихвалятись, але якби я з'їв щура, то обійшов би Грицька🍽🐀💪😢Нещодавно глядачі дізнались неприємну новину – можливо найбільш слабкому лелеченяті залишилось недовго дзьобом клацати. Сумна, але цілком звична подія, що регулярно відбувається в гніздах тисяч лелек. У соціальних мережах здійнялась хвиля критики – "та що ж ви за такі науковці, що спостерігаєте, а не намагаєтесь рятувати". Організатори вже дали пояснення, я хочу звернути увагу на інше👉 Природоохоронну діяльність проводять у різних напрямках, зокрема, ознайомлюючи із життям тварин через камери спостереження. Ця форма знайомства із природою не передбачає людського втручання, що є те і показуємо📹👀 Як бачимо, інколи такий підхід викликає обурення🗣🪶Інший напрямок природоохорони – утримання зоопарків. Справжній сучасний зоопарк це не смердючі клітки і не лише демонстрація. Це місце де про тварин піклуються та проводять наукові дослідження, які важко здійснити в природі. Також зоопарки сприяють збереженню диких істот, розмножуючи або утримуючи їх у неволі, із подальшим випуском у природу. Попри користь зоопарків у збереженні природи, їх чимало хто критикує: "тварина повинна жити на природі, а якби вас посадили в клітку і т.д."Спробуємо поєднати дві хвилі критики і отримаємо великий плюх. Вважаєте, що лелеченя потрібно дістати із гнізда і рятувати? А знаєте, як називається організація в якій фахово рятують тварин? Зоопарк. А зоопарки, якщо дослуховуватись до критиків, треба заборонити. Тварини мають жити в природі, як лелеки Гриць з Одаркою та їхніми дітьми. Але лелеченят треба рятувати, вилучати із природи. Але тварини мають жити в природі. Але… і т.д.😵‍💫Не забуваймо, що турбота про природу не обмежується написанням гнівних коментарів😼____📷На фото фрагмент діорами в Національному науково-природничому музеї. До речі, збереження природничих колекцій та створення експозицій – ще два напрямки природоохоронної діяльності.

Стоянка первісних людей, давньоруська фортеця, замок, що побував під владою польських магнатів, козаків, османів та московитів, місце поховання засновника хасидизму - далебі, Меджибожу є чим зацікавити дослідників давнини. Тішусь, що випала нагода долучитись до вивчення решток тварин (декілька тисяч кісток!) знайдених у товщах ХІІ-ХІХ століть Меджибізького замку.Період охоплює завершення Середньовічного кліматичного оптимуму та часи Малого льодовикового періоду. Завдяки цьому є можливість дещо дізнатись про вплив похолодання на навколишню фауну. Рештки мисливських звірів були мало інформативні. Як у теплі так і холодні періоди мешканці замку мали змогу полювати на лося, оленя, сарну, кабана, зайця. А ось птахи та риби дещо показали. Вочевидь у ХІІ столітті довколишні водойми були порослі рослинностю (можливо і не вщент зарослі, та все ж густі). На це вказують знахідки кісток щук, лина, качок-чернетей та шапарки - гризуна, що селиться вздовж зарослих берегів. Поміж інших птахів виявлено рештки тетерука, голуба-припутня, шпака, отже довкола росли дерева. У подальшому, в часи Малого льодовикового періоду, ландшафт змінюється. Водойми мають чималі вільні плеса, на що вказують численні знахідки судака, свища (качка така), а ось лин відсутній. Дерев стає значно менше, поміж деревних птахів виявлено лише тетерука. Натомість є перепілки, та, що особливо цікаво, хохітва - невеликий родич дрохви. Сьогодні ці степові птахи в Україні трапляються хіба що в Приазов’ї та Криму. У Меджибожі, тобто на півночі Хмельницької області, знайдено 9 кісток щонайменше від двох хохітв. До речі, в повісті “Вій”, згадано мрії Хоми Брута полювати на хохітв десь так в 50 кілометрах південніше Києва, що далеченько від сучасного ареалу. Декілька століть тому лісів було значно менше, що помітно навіть по фотографіях кінця ХІХ століття - київські кручі без дерев. Відкриті ландшафти до вподоби хохітві, тож у минулому траплялись у краях де нині їх і зазором не видно. Знахідки дичини цікаві, та все ж мешканці фортеці їли більше м’ясо домашніх тварин. Що в Середньовіччя, що пізніше, це була переважно яловичина, свинина та курятина. Рідше споживали м’ясо овець, кіз, гусей. Сенсації не сталось, але вдалось з’ясувати, що більш інтенсивно заготовляли м’ясо у травні-червні та вересні-лютому. Завдяки великій вибірці пташиних кісток виявлено деякі подробиці приготування птиці на порубіжжі XVIII-ХІХ століть. Курятину в замок закуповували, що очікувано. Цікаво, що виробник курей не переймався якістю кормів, на багатьох кістках ознаки хвороб, обумовлених неякісним живленням. Отож, вигодовувати перед продажем курку аби чим, то не на сучасних птахофабриках вигадали.Ймовірно багатьох курей запікали. Молодих курчат частенько відбивали кухарським молотком (на кшталт курчат табака або щось подібне). Найбільш цікаво, що основна кістка яка збереглась від курей це вилочка. Українцям вона мало відома - кістка та й кістка. Але в культурі Західної Європи це значимий елемент. Введіть у гугл-пошук “wishbone” (вилочка) і переконайтесь. Особливо якщо додасте “wishbone jewelry price” “wishbone postcard”. У Сполученому Королівстві та США геть не дивно повісити на шию золоту прикрасу у формі курячої кістки або надіслати рідним різдвяну листівку з курячою кісткою. Згідно із записами Гартлеба (1455) - лікаря герцога баварського, в Центральній Європі вилочки використовували для ритуалів. Вилочка доволі дрібна і археологам трапляється значно рідше ніж дебеліші кістки, такі як плечова, стегнова та інші. У Меджибожі якась аномалія - переважають саме вилочки. Можливо це вплив західноєвропейської культури через поляків.Результати нашого дослідження нещодавно було опубліковано в Journal of Archaeological Science Reports. Сподіваюсь це був проміжний етап, в історії Меджибожа ще чимало незвіданого.

❗️Зоологи відмічають активізацію чупакабри!Ну, не зоологи, а зоолог (я), але дійсно відмітив – чупакабра активізувалась. Оскільки істота вигадана, то активізація у віртуальному просторі.Проглянув як часто згадували чупакабру на сайтах з українською реєстрацією. Від 2009 року стабільно згадували півтори-дві сотні публікацій на рік (на графіку 1). Виняток 2014 рік, вочевидь було не до чупакабри. У 2015-му різкий стрибок, можливо тому що частина ресурсів з'їхала з мocкoвитськиx платформ.Наступний спад активності – 2020, не цікавила в пандемію українців чупакабра. І, очікувано, спад у 2022 році. Цікаво, що 2024-му доволі різкий стрибок. Не схоже, що життя налагодилось, що можна знову в Україну чупакабру запускати. Мабуть то відлуння зростання активності в світі.На сайтах, зареєстрованих в США з 2001-2024 активність чупакабри стрімко зростала. Лише в 2020-2021 роках приріст зупинився, то була епоха, коли всі знались на вірусах та вакцинах. Потім знову ріст і стрибок у 2024-му. Чому? Не знаю. Світ збожеволів😵‍💫

У давніх греків була загадка, яку назвали "Корабель Тесея". Оповідали, що коли переможець Мінотавра повернувся з Криту, його корабель поставили в храмі. Згодом в корабля то якусь дощечку шашіль поб'є, то мотузка зітліє. Греки заміняли втрачені деталі і з плином часу в судні не було жодного фрагменту, що зберігся з часів Тесея. Виникло запитання: а чи це досі корабель Тесея?Схоже греки були мудріші за нас, якщо ставили такі запитання. Сьогодні із дошок і ПВХ склепають суденце, що обрисами нагадує стереотипний образ давнього корабля, спорядять на Крит катати туристів і гордо проголосять: Ми відбудували корабель Тесея!Приблизно такий підхід продемонстровано "воскресінні вовка жахливого" – новини, що майорить по новинах не рідше ніж звістка чергові вибрики Трампа.Що зробили "воскресителі" – підредагували гени вовкам, так щоб видом нагадували почвар із "Гри престолів". Вовка, тобто Canis lupus! Справжня тварина з тривіальною назвою вовк жахливий - Aenocyon dirus, це навіть не рід Canis. Шакали, койоти і мальтипу ближчі родичі вовку, ніж Aenocyon dirus. Що досягли "воскресителі"? Продемонстрували, що можна здійснювати маніпуляції над генами. Що було відомо давно – дайте гроші і гени перемістять, наприклад ген флюоресцентного білка від медуз мишам, так що ті в синіх променях світитимуться. Тільки в даному випадку це не розвага, а має практичну користь для біологічних досліджень.Так "воскресителі" не зупиняються і обіцяють до 2028 явити світу живих мамутів! Тут прогноз погоди на день скласти не можуть, але мамутів у 2028 передбачають.

1 квітня було заведено публікувати усілякі вигадки під видом наукових відкриттів - фільм про літаючих пінгвінів від ВВС, дотепний репортаж про знахідку яєць динозаврів на Полтавщині від кременчуцького видання AVтограф тощо. Минулось. Тепер будь-яку нісенітницю АІ згенерує за лічені секунди. Дайте запит - а науковоподібний текст буде. Не вершина думки, але це ж «інтелект» штучний, чекати від нього справжніх думок все одно що в морі грушки печерувати. Воно генерує текст цілком годящий для публікалії в такому-сякому науковому журналі. Коли маю натхнення вправляюсь у генеруванні наукоподібних текстів і викладаю на фб-сторінці створеного мною псевдонаукового «журналу» АІША. Сьогодні загадав перетворити в наукову статтю текст пісні «Ти ж мене підманула». Впоралось.І це не смішно. Науку та освіту чекає чи не найважче випробування.Результат потворотворчості у фейсбуці та в тексті нижче 👇 Психологічний аналіз маніпуляцій у міжособистісних стосунках через повторювані обіцянкиВступМаніпуляції у міжособистісних стосунках є поширеним явищем, що має значний вплив на емоційне та психологічне здоров’я індивідів. Одним із способів маніпуляцій є давання обіцянок, які не виконуються. Це створює враження близькості і довіри, але насправді призводить до емоційного вигорання та розчарування.МетодиДля аналізу цього явища застосовувався метод психологічного аналізу, який включає вивчення впливу повторюваних невиконаних обіцянок на стан когнітивного дисонансу. Окрім цього, були використані теоретичні підходи до емоційного насильства та маніпуляцій у стосунках. Дослідження базується на працях таких психологів, як Леон Фестінгер та Роберт Чалдіні.Основна частинаУ стосунках, де одна сторона постійно дає обіцянки, але не виконує їх, виникає значний психологічний дисонанс у партнера. Це створює внутрішній конфлікт, коли очікування не відповідають реальності, що призводить до розчарування, емоційної дезорієнтації та втрати довіри. Згідно з теорією когнітивного дисонансу Фестінгера (1957), подібні ситуації викликають стрес та змушують індивіда адаптувати своє сприйняття, щоб зменшити конфлікт між очікуваннями та дійсністю.Повторення невиконаних обіцянок стає інструментом емоційного контролю. Роберт Чалдіні (2009) у своїй роботі зазначає, що маніпуляції через обіцянки можуть спричинити підвищення залежності від маніпулятора, оскільки жертва продовжує чекати виконання обіцянок, не отримуючи бажаного результату.ВисновкиМаніпуляції, що ґрунтуються на невиконаних обіцянках, можуть мати серйозні наслідки для психічного та емоційного здоров'я людини. Вони сприяють виникненню когнітивного дисонансу та емоційного вигорання, що негативно позначається на міжособистісних стосунках. Тому важливо розуміти механізми маніпуляцій і вчасно виявляти такі деструктивні поведінкові патерни.Список літератури:Festinger, L. (1957). A Theory of Cognitive Dissonance. Stanford University Press.Cialdini, R. B. (2009). Influence: Science and Practice. Pearson Education.Horney, K. (1950). Neurosis and Human Growth. W.W. Norton & Company.

🫖🍬Сьогодні до сніданкового чаю в мене були цукерки, які доньці подарували в школі 8 березня – єдиний її подарунок до "свята весни". Оскільки вона має алергію на арахіс, з таким же успіхом можна було подарувати чоловічий гель для бриття чи шкарпетки 45-го розміру🤦‍♂️🧏‍♂️Хрумаючи цукерки і попиваючи чай подумав – а який подарунок 8 березня може дійсно нагадувати про рівноправ'я жінок і чоловіків? Є ідея. Це може бути прикраса - перша літера імені, оформлена під шрифт друкарської машинки.🙋‍♀️Чому в минулому жінки не домагались прав? Вони ж були не дурніше за нас, певно були ті, хто хотів більше самостійності у власному житті. Чи може ми сьогодні стали більш добрішими і справедливими? Навряд чи людська природа зазнала суттєвих змін, змінились обставини. Розвиток промисловості та торгівлі потребував складної логістики і звітності, яку вдалось налагодити завдяки винаходу друкарської машинки. Стала вкрай затребуваною професія, що сьогодні забута – оператор/ка друкарської машинки, простіше кажучи друкарка. Звісно, були й друкарі, але цей фах опановували переважно жінки. Адже це був реальний шанс стати самостійною.💁‍♀️Уявіть, себе на місці жінки початку ХІХ століття, в якої не склались стосунки з батьком або чоловіком. Як заробляти гроші? Спадщини немає, навіть продавчинею чи служкою без рекомендаційного листа не візьмуть. Сестра милосердя – робота не для кожного, тай нестачі в них немає. Найбільш реальні перспективи – монастир або проституція.🙋‍♀️Наприкінці ХІХ століття вихід був – друкарка. Базова грамотність, короткі курси і ви маєте заробіток. Невеликий, але достатній щоб прогодувати себе і по можливості шукати нові перспективи. Недарма в "Собаці Баскервілів" відкинута батьком Лора Лайонс заробляє саме друкарством. 🧏‍♀️Звісно, історія значно складніше, її перебіг не визначається виключно окремими подіями. Та все ж винахід друкарської машинки мав важливе значення для прав жінок. І якщо щось дарувати жінкам на 8 березня, то краще прикрасу-літеру з машинки ніж цукерки. До речі арахіс виявився погано просмаженим🙍‍♂️

🤷‍♂️Я навів помилки з українських посібниках по зоології, оскільки їх знаю краще. Та проблема підручників як резервату помилок не є суто вітчизняною. У 1877 році біолог Артур Беттікер повідомив про цікаве зоологічне відкриття – у верблюдів, на відміну від інших ссавців, в еритроцитах є ядра [8]. Ще сучасники Беттікера висловлювали сумніви, а вже на початку ХХ століття було відомо – дослідник помилився. Тогочасні методи мікроскопічних досліджень були далекі від досконалості, от і побачив те, чого не існує [9]. Попри виправлення, помилка досі продовжує ширитись по різних підручниках, зокрема в 2000-му році відмічена у відомому підручнику "Mammalogy" американських зоологів Тома Вогана, Джеймса Райана та Ніка Чаплевські [10]🐪UPD: говорили, балакали… допустив помилку в тексті- написав, що Беттікер стверджував відсутність ядер у верблюдів. Насправді навпаки. Дякую за виправлення Костянтину Задорожньому (також автору підручника для школи, але іншого авторського колективу)Джерела:1. Полтавченко Т.В. (укл.) 2024. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ для виконання лабораторних, практичних та самостійних робіт з навчальної дисципліни «Зоологія (безхребетних та хордових)» (частина 1). Рівне, Національний університет водного господарства та природокористування, ст. 9.2. Дудинська А.Т., Дудинський Т.Т. Зоологія : методичні рекомендації до виконання лабораторних занять з курсу (розділ – безхребетні. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2023, ст. 6.3. Трускавецька І. Я. Т. 78 Основи зоології. Лекційний курс: Навч. посіб. для студентів педагогічних факультетів вищих навчальних закладів – ПереяславХмельницький: Вид-во Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Григорія Сковороди», 2015. – ст. 13.4. Збірник методичних вказівок до виконання лабораторних робіт з дисципліни Зоологія безхребетних. / Килимник О.М. – Одеса, ОДЕКУ, 2008. – ст. 12.5. Мазурмович, В. П. Коваль. Практикум з зоології безхребетних. Київ, «Вища школа», 1977, с. 11.6. Dobell C.C. (1909) Chromidia and the Binuclearity Hypotheses: A Review and a Criticism. Quarterly Journal of Microscopical Science, Vol. s2-53, Is. 210.7. E. DeWitt Miller. (1937). A comparative study of the contents of the gelatinous accumulations of the culture media and the contents of the cytoplasm of Amoeba proteus and Arcella vulgaris. , 60(2), p. 335.8. Boettcher A. (1877). Ueber die feineren Structurverhaltnisse der rothen Blutkbrperchen. Archiv für mikroskopische Anatomie, XIV, 73, p.85.9. Ponder E, Yeager JF, and Charipper HA. (1928) Studies in Comparative Haematology: I. Camelidae. Quarterly Journal of Experimental Physiology 19.2 pp 115.10. Long C.A. (2000) Mammalogy. 4th ed. Journal of Mammalogy, 81(3), p. 916.

Подекуди спроби виправити помилку лише породжують нові помилки, ще гірші. У такий цуцванг потрапив угорський дослідник викопних птахів Єно Кесслер. У 1978 році в Трансильванії при видобутку бокситів у шахті Корнет робітники випадково відкрили пласти багаті кістками, вік яких перевищував 140 мільйоноліть. Зокрема рештки істот, схожих на птахів. До вивчення запросили Кесслера – власних фахівців у Румунії не було, а від Корнет до Угорщини можна пішки збігати. Отримати доступ до таких матеріалів - щастя для палеонтолога, але в даному випадку вдача була як березнева погода. За результатами досліджень Кесслер описав новий для науки вид доісторичних птахів, який назвав Limnornis corneti. Вже на цьому етапі дав фука - словом Limnornis ще на початку ХІХ століття названо рід сучасних південноамериканських птахів. Згідно із правилами зоологічної номенклатури, не може бути двох родів тварин з однаковими назвами – чинною вважають назву, яку запропонували раніше. Довелось Кесслеру писати нову статтю, де тварину перейменовано в Palaeocursornis biharicus. А заразом уточнено систематичне положення. На думку автора це був стародавній пастушок [4] – представник групи птахів, сучасними представниками якої водяна курочка та деркач. Якби це відповідало дійсності, то це був би найбільш древній пастушок поміж усіх відомих. Але то помилка і Кесслер знову починає описувати ті ж самі кістки. Через три десятиліття після першої публікації, проголошує знахідку в Корнет не пастушком, а пінгвіном [5].Пінгвіни в Трансильванії – це сенсація, незалежно від того про які часи йдеться – сьогодення чи мезозойську еру. Усі відомі чи то живі чи вимерлі пінгвіни замешкували Південну півкулю [5]. Знахідки в шахті Корнет допоки були пастушком претендували на звання найбільш древнього пастушка. Ставши пінгвіном зробили заявку на два рекорди – найбільш древній пінгвін та єдиний пінгвін північніше екватора. Тріумфу завадили колеги, які долучились до досліджень і виявили, що описані Кесслером кістки належали чи то динозавру чи то птерозавру та аж ніяк не птаху [6].Дякую, що дочитали до кінця, завтра напишу приклади як підручники є резерватами помилок. Підписуйтесь на блог, робіть донати ЗСУ і світ буде краще!__________Джерела натхнення:Євген Синиця, археолог, автор книги " Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності"1. Prescott S. & Allen K.J. (2011). Food allergy: Riding the second wave of the allergy epidemic. Pediatric Allergy and Immunology, 22, p.155.2. Kovalchuk, O., Gorobets, L. (2016). Fish and Birds in the Trypillya Economy and Culture (5.4–2.7 kya BC): Evidence from Ukraine. International Journal of Osteoarchaeology, 26 (5), p. 8753 Best J. & al. 2022. Redefining the timing and circumstances of the chicken's introduction to Europe and north-west Africa. Antiquity, p. 1.4. Kessler, E. & Jurcsák, T. (1986). New contributions to the knowledge of the Lower Cretaceous bird remains from Cornet (Romania). Travaux du Musée d'Histoire Naturelle Grigore Antipa, 28, р.2905. Kessler J. (2017). Water bird fauna in the Carpathian Basin from the beginnings through historical times. Ornis Hungarica, 25(1), p.73.6. Mayr G. (2017) Avian Evolution: The Fossil Record of Birds and Its Paleobiological Significance. Chichester, John Wiley & Sons Ltd, p. 168.7. Benton M.J. & al. (1997). Dinosaurs and other tetrapods in an Early Cretaceous bauxite-filled fissure, northwestern Romania. Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology, 130 (1-4), p. 287.