Стромата

ТОП 5 знахідок слонів в Україні, які мене найбільше вразили😮🐘Найнесподіваніший: череп, що знайшли у 1971 році в селі Самушин Чернівецької області. Спершу гадали, що то викопний мамут. Аж нещодавно виявили, що насправді сучасний індійський слон. Як потрапив череп сучасного слона на Буковину? Якщо то не контрабандисти тягнули і скинули, то найбільш ймовірно, що був бойовий слон османів, які вторглися у 1621 році. Відомо, що в облозі Хотинської фортеці було задіяно чотири слона. То було останнє використання елефантерії (бойових слонів) на теренах Європи. Із розвитком невеликих гармат слони із страшної зброї перетворилися у велику мішень.🦣Найвідоміші: рештки мамутів, з яких давні люди побудували житло. Знайдено в селі Межиріч (Черкаська обл.) у 1966 році. Загалом на локації виявлено рештки чотирьох жител, пізніше знайдено житла в інших регіонах, зокрема Мізині (Чернігівська обл.). Ілюстрація з цим житлом є в багатьох світових підручниках з археології та первісної історії людства. Щоправда, в залі музею експонуються муляжі. Оригінальні кістки лежать у сховищі, адже вони доволі крихкі (особисто переносив, тож запевняю – їх не можна у вітрину). Є скептики, які кажуть, що то було не житло, а смітник, на який чемні кроманьойнці поскладали кістки десятків мамутів. Для таких у залах науково-природничого музею є експозиція, що показує розташування кісток у розкопі. Також виявлено, що не всі кістки належали здобичі, деякі знайшли посеред тундростепу і притягнули.🐘Найприкріший: скелет слона південного із Приморська, віком 3-5 млн. років. Це найбільший поміж усіх відомих слонів південних, висота в карку сягає 4,3 м. Знайшли в червні 1941 року, німецька окупаційна "влада" забрала до Берліну, звідки совєтська окупаційна "влада" поцупила до Санкт-Петербургу.🦣Найоригінальніший: муміфіковані рештки мамута, знайдені в селі Старунь (Івано-Франківська обл.) у 1907 році в копальні "гірського воску" – нафтоподібної суміші, яку використовували для виготовлення свічок. Працівники копальні спершу прийняли доісторичного звіра за тушу вола і частину шкіри порубали для господарчих потреб. На щастя знахідка швидко привернула увагу вчених. Більшість фрагментів вдалось повернути, подальші роботи здійснювались під наглядом науковців. Незабаром там знайшли мумію носорога.🐘Найнеслоновіший: скелет динотерія із Гусятину, віком 8 млн. років. Динотерії ніби як слони, але бивні на нижній щелепі. На бивнях динотеріїв присутні ознаки стирання, отже тварини їх для чогось таки використовували. Навіть фрагментарні рештки динотеріїв в Україні не часта знахідка, але в Гусятині знайдено дуже непоганий скелет.👉Зверну увагу, що то мій особистий рейтинг, якщо Вам ближче якась інша знахідка слонів в Україні, то можете згадати про неї в коментарях👉

👇На відео в попередньому дописі ще один фрагмент із курсу "Монстри та Горобець", який провів разом із командою Петра ЧорноморцяСьогодні розпочинаємо онлайн інший курс - "Складні системи" (ще можна доєднатися), наступної неділі починаємо його ж офлайн (Київ). Інформація про реєстрацію в попередньому дописі____До цього відео знайшлися очевидці коров'ячих пуків. В коров основне виділення газів із кишечника відбувається через рот. Через анус близько 5% і, що головне, якщо кількість газів у товстому кишечнику зросте, то простим активованим вугіллям не обійдеться. Для корови вздуття живота вкрай небезпечне, саме тому що вони не пристосовані до такого звільнення від газів. Якщо ви бачили, як корова пукає - що ж... вітаю із спостереженням рідкісного явищаВодночас в мережі дуже часто пишуть, як корови запукають атмосферу метаном і посилюють глобальне потепління. Власне для боротьби з цим уявленням і кажу - вони не пукають. Метан виходить крізь рот.Якщо сьогодні маєте побачення, але не знатимете, про що поговорити, то, ось, будь ласка))

📘📘Два підручники мають однакові обкладинки, та між ними прірва.Справа книга 1986 року - перший із совєтських підручників, у якому надруковано слово "менструація". Зліва - 1969 року, статевий розвиток дівчат описано одним реченням: "У дівчат голос стає дзвінким"👀 Натомість є уточнення: "Уважне вивчення зародкового розвитку людини поряд з багатьма іншими зібраними наукою фактами незаперечно доводить, що людина походить від тварин. Справді наукові знання викривають безгрунтовність релігійних уявлень про створення людини богом"🫤У 1986 році в підручнику з'являються слова "статевий член", "статеві губи", "овуляція", "полюція" (але ще не "клітор", він з розпадом совка з'явиться🤭). Запліднення названо результатом статевого акту. Раніше запліднення описували як результат зустрічі сперматозоїда та яйцеклітини. А обставини зустрічі, то вже, дітки, самі здогадайтесь🤫До речі, я також є співавтором шкільного підручника з біології. Якщо Ви вчитель і обираєте підручник для 9 класу за програмою НУШ, то запрошую ознайомитись із підручником нашого колективу та видавництва Астон 👋🙏Будь ласка, не пишіть у коментарях, "в СРСР сексу не було". Ця відома фраза походить від різного розуміння багатозначного слова sex. Американка, яка запитувала, притримувалась широкого розуміння, за яким секс – будь-який статевий контакт. У розумінні совєтської жінки, авторки фрази, секс – це щось таке, із викрутасами. Звісно, вона помилялася, в совку всяке було. Та все ж не настільки дурна, щоб не знати що статевий акт передує народженню дітей. Я трохи розпитував старші покоління колег про секс при совку. Було всяке, зокрема таке, про що й подумати не міг (без перебільшень!). Коли інтернету немає, замість ігрових приставок ігри на інженерному калькуляторі МК-85 (хто не розуміє про що – погугліть), платівка Бітлз коштує як пів зарпалти, по радіо лунає ВІА "Поющіє гітари", із новин газета Правда та програма Вєсті, відпустка в санаторій "Меліоратор" за щастя*, по чорно-білому телевізору чорно-білі "17 миттєвостей весни", із делікатесів салат олів'є, а із коктейлів лише гоголь-моголь з бренді – в такому світі секс залишається однією із небагатьох доступних розваг. Був секс, був. * якщо Ваші рідні відпочивали в Сочі, то працювали в партійних органах або КДБ))UPD: в коментарях і телеграму і фейсбуку пишуть, що один раз відпочивали в Сочі, не будучи наближеними до партії. Один раз - вірю. Але були такі, які щороку відпочивали і тепер коментують "ви всьо врьотє".

У різних куточках північної півкулі на свято Стрітення намагаються передбачити прихід весни, проявами чого є Дня бабака у США та українська народна прикмета "Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія віл трави напасеться".В Україні віру у можливість робити прогноз посилює назва – Стрітення. Мається на увазі Стрітення Господнє, грецькою назва свята "συνάντησις" – зустріч. Та в народі трансформувалось у "стрітення зими та весни". Дехто йде далі і вигадує: " хочу нагадати саме про язичницьке, дуже древнє коріння свята Стрітення, яке сягає сивої давнини." (цитую із сайту ТСН). Насправді, Стрітення святкували ще християни Єрусалиму у IV столітті, про що відомо із спогадів паломниці Етери та проповіді патріарха Кирила Єрусалимського. Вкрай дивно допускати, що християни Близького Сходу запозичували календар у язичників Східної Європи, однак багато хто вірить, що саме так і було із Стрітенням, "Купала", "Воздвиженням", "Калитою" і багатьма іншими святами.Перевірка погодних прикмет була першим моїм дослідженням, яке особисто я вважаю науковим. Будучи підлітком поставив за мету встановити які прикмети справджуються, а які ні. Приблизно три роки записував погодні умови та одночасно збирав прикмети. Дослідження провалилось на підготовчих етапах. Виявив наступне:1) У більшості випадків відсутня інформація де саме записана прикмета. Все ж клімат Галичини і Слобожанщини помітно відрізняється, тоді як сучасні збірки прикмет звалюють всіх до купи.2) Відсутня інформація про роки появи прикмети. Українці послуговувались юліанським календарем, в якому майже кожного століття набігає день розбіжності.3) Частину прикмет важко перевірити. Наприклад прикмета для Благовіщення: "Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі". В прикметах майже відсутні сільськогосподарські культури, які популярні в 21 столітті: кукурудза, соя, соняшник тощо.Тому народні прикмети становлять інтерес виключно етнографічний, а не метеорологічний.Кращі прогнози погоди дає… не знаю хто. На мою думку ніхто. Ще 15 років тому довіряв довгостроковим прогнозам (1-2 тижні). Сьогодні навіть на день передбачення не завжди справджується. Припускаю, що це пов'язано із заміною прогнозів, створених у ручному режимі на прогнози, згенеровані програмою. На скриншотах два прогнози для Києва щодо січня – початку лютого цього року. Згідно із заявою прес-служби Національного гідрометцентру січень 2026 не холодний – 1-7 градус морозу, опади менше норми. За прогнозом від ресурсу Погода.Мета, зараз в Києві близько нуля. Часом здається, що бабак точніше передбачить.

👋 Разом з колегами оголошуємо набір двох курсів!Петро Чорноморець, Олена Солянник та Олексій Болдирєв пропонують курс Біохардкор. Про молекули, гени, клітини, хаос, еволюція, імунітет, енергетичний обмін, електичні процеси на мембранах і все таке🧬🔬🧪Курс умовно безрозмірний: досліджуємо, поки буде група.Старт офлайн: заняття по 4 години, раз на два тижні, по суботах в Києві. Початок 21 лютого.Онлайн: заняття по 3 години, раз на два тижні, по понеділках в Зумі. Початок 23 лютого.🥚🌍Від мене курс "Складні системи або майонез"Існує декілька історій про винахід майонезу і не принципово яка з них правильна. Так чи інак цей простий соус хтось мав би винайти. А ось передісторія… Чимало обставин передувало появі майонезу: напрямок обертання Землі, рух континентів у палеозойську еру, розквіт водоростей мезозойської ери, еволюція людей, війни, помилки, винаходи, релігійні реформи і багато іншого. Курс є оглядом важливих подій, більшість із яких проігноровано шкільною програмою з історії та географії. Спершу вони здаються розрізненими, але ми поєднаємо всі разом завдяки соусу - майонезу))Старт онлайн: заняття по 2 години, раз на два тижні, по суботах в Зумі. Початок 14 лютого.Офлайн: заняття по 2 години, раз на два тижні, по неділях в Києві. Початок 22 лютого.📋Анкета для реєстрації на курси 👉https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdYxH5NWdod-GItuqWerXbo_H0DI1Ww91ZOs9yvKvOxs695oQ/viewform

🦕Відсканував зображення доісторичних рептилій із радянських шкільних підручниківМожна просто подивитись, та якщо цікаво навіщо, то пояснення нижче👇📜🪶Якось у спогадах секретаря Ґете прочитав, як митець замовив гіпсові барельєфи поетів, з нетерпінням чекав на них і по отриманню довго вдивлявся у портрет Байрона. Прочитав і подумав: це ж як відрізнялось колись світосприйняття людей від нашого🤔 Якщо мені заманеться дізнатися як виглядав Байрон, то за лічені секунди знайду портрети. А ще нещодавно для цього треба було щонайменше йти до бібліотеки. І так майже з усім від зображення Вестмінстерського абатства до різьбового штуцера.Давалось взнаки і те, що різноманіття доступних джерел ілюстрацій було нижче, ті що були формували стереотипи – "воно виглядає так!" 🦖Сьогодні діти вперше бачать зображення динозаврів у перші місяці життя. У 20 столітті перше знайомство з ними відбувалось значно пізніше, для багатьох на сторінках шкільного підручника📚 Чимало для кого це були чи не єдині зображення динозаврів, які довелось побачити. Так, в СРСР були в продажу альбоми з картинами Буріана або інші книги палеонтологічної тематики. Чимало хто виписував журнали, на сторінках яких подекуди траплялись зображення доісторичних істот, декому випала нагода побувати в палеонтологічному музеї🏛 Однак це були не часті події. Ілюстрація в шкільному підручнику була тим образом стародавніх тварин, який роздивлялись найдовше. І вона формувала уявлення про вигляд вимерлих створінь 🦖👀Цікаво, що після розпаду СРСР динозаври у шкільних підручниках "вимерли". Із українських підручників по зоології пригадую їхні зображення на розвороті підручника Вервеса, Балана, Серебрякова і трішки на сторінках підручника Соболя (якщо пригадаєте ще якийсь – напишіть, будь ласка, в коментарях). Я є співавтором одного із підручників біології і ми утримались від зображення динозаврів. Більшість авторських колективів зробили так само. Сьогодні немає сенсу в підручнику пояснювати як виглядав динозавр – учнівство має їхні образи пелюшок або навіть безпосередньо із принту на пелюшках.

"Метелик живиться нектаром квітів, його ротові частини витягнені в довгий хоботок. Без хоботка не дістанеш нектару, схованого в глибині квітки. Вовчок копає глибокі нірки, його передні ноги перетворились майже в лопатки. У робочих бджіл є на ногах особливі корзинки для збирання пилку. Церковники використовували явища пристосованості будови і функцій у тварин для доведення в інтересах панівних класів того, що є бог. Наука довела, що бога немає, вона довела повне безглуздя таких поглядів. Як у наведених, так і в усіх інших прикладах діють лише закони природи."Ні, це не із "Цікавих дослідів" Подерв'янського, а із підручника "Зоологія" від Мойсея Цузмера, по якому навчались у совєтських школах з 1933 по 1948 роки.Власне біологічна частина підручника написана добре, або, якби сказало чимало сучасних вчителів: "складнувато, забагато наукових даних". Недарма у 1947 році діаспора в Ганновері перевидала цей підручник для українських гімназій. Звісно, що процитований фрагмент вилучили, як і ряд інших, подібних (до честі автора, не численних). І нічого не втратили! Ідеологічні ошурки пасують основному тексту як свині черкеське сідло:"Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, В.І. Ленін, Й.В. Сталін високо цінять еволюційну теорію Дарвіна. Доповнена на основі новітніх наукових даних і застосована в боротьбі за дальше піднесення соціалістичного сільського господарства еволюційна теорія є одним з найсильніших наукових знарядь пролетаріату. Еволюційна теорія є однією з наукових основ соціалістичної реконструкції тваринництва й рослинництва"Зауважте: про Маркса, Енгельса та Леніна написано як про живих, у теперішньому часі. Вочевидь із страху написати про Сталіна у минулому. Бо ж про одного Леніна дозволено використовувати минулий час: "Ленін надавав великого значення селекційній роботі".Пропагандистські клапті розставлені аби як і подекуди нелогічні. Наприклад відокремлення людей від тварин краще узгоджується із релігійним світоглядом, а не войовничим атеїзмом:"В той час як життя інших тварин цілком підпорядковане природним умовам, людина почала підкоряти природу собі, пізнаючи її закони. На основі трудової діяльності розвивалось людське суспільство з його виробничими відносинами. Так людина вийшла з рядів решти тварин; її життя почало проходити по-іншому, ніж у тварин, за іншими законами."Пропаганда настільки грубо прилампічена, що наводить на думку – а мо' то було свідомим кроком автора? Коли у цілком зв'язному тексті вигулькує маячня, можливо він подає сигнал: "це так треба, не звертайте уваги"… Сяк чи овак, вимушена або щира ідеологізація підручника по зоології свідчить проти міфу про "страну с лутшім в міре образованієм"

👨🏻‍🏫Розробив навчальну гру "Київ крізь віки" – дітям пропонується набір об'єктів (тварини, рослини, будинки, інвентар тощо) із завданням зробити колажі: територія Києва в часи палеоліту, територія Києва в часи мезоліту і т.д. У процесі гри і розмові дізнаються що було в минулому і якщо чогось не було, то чому не було? З вересня проводжу гру в молодших класах школи Майбутні (діти семи років).Сьогодні зробив семестровий тест – перевіряв як запам'ятали назви тварин.Перше місце очікуване: із 12 учнів усі впізнали на картинці кабана🐗Не дивно, що 11 із 12 впізнали бобра🦫А ось далі…На третьому місці, із десятьма правильними відповідями, юрмляться волохатий носоріг, рись, сом та бабак🤔75% запам'ятали вола. Тоді як тура запам'ятало лише двоє дітей😧Половина – шестеро дітей запам'ятали мартина (саме мартина, того, якого багато хто з дорослих називає чайкою), коропа та міногу. Ви знаєте як виглядає мінога? А діти чомусь запам'ятали саме її😉П'ятеро запам'ятали щуку та чаплю.Три дитини запам'ятало білу куріпку, стільки ж запам'ятало північного оленя. А ось благородного оленя не запам'ятав ніхто.Аутсайдери для мене цілковита загадка. Дві дитини запам'ятало осетра і лише одна окуня. Чому так? Розумію, що кияни сьогодні не часто їдять окунів (тих що просто окуні, не морські), але ж це звичайнісінький вид нашої фауни і навіть дитячих абеток😟Ніхто не запам'ятав журавля. З цим видом як пороблено – що дорослі що діти вперто називають журавля лелекою. І ніхто не запам'ятав лиску. Хоча, поміж запропонованих видів, лиска чи не єдина, кого бачили всі. Не треба виїжджати з міста, просто приходимо до озера і дивимось що там плаває🏞 Якщо то не крижень, то скорше за все лиска. Парадоксально, але факт – кого часто бачимо, того не помічаємо🤷🏻‍♂️____☝️Зауважте, що впродовж року ми не зубрили лише цей перелік тварин, було багато інших об'єктів. Діти ні секунди не готувались до тесту, що знали те і відповілиНа ілюстрації приклад колаж із Києвом часів палеоліту🦣

🤬От не очікував, що падлюки можуть таку користь із війни отримати…👨🏻‍🔬👩🏼‍🎓У науковому світі запроваджене цитування інших робіт. Це корисно для розуміння про що пишуть. Але дехто зробив із цитування фетиш. Особливо полюбляють дивитись на цитування чиновники в науці, які вирішили, що це є показником значимості роботи. Насправді ні, але при оформленні на роботу, подачі грантів і т.д. дивляться перш за все скільки разів вас процитували. Навіть якщо процитували у форматі "той недоумок (Імярек, 2024) стверджує протилежне та ніхто в здоровому глузді з таким не погодиться". Якщо так згадають – вже маєте плюс одне цитування і зростання поваги з боку адміністратора установи.😎Шахраї винайшли спосіб збільшити кількість цитувань. Створюють фейкове дослідження, публікують у журналі із високим імпакт-фактором та насичують цитатами кого треба. Проблема – стаття в журналі з високим імпакт-фактором часто коштує чималих грошей. Можна це врахувати в ціні послуг від тих кого цитуєте (а це десятки клієнтів). А можна… прикинутись українцями🤬Ось приклад, виявлений експертами Pubpeer👇Трійко "львівських вчених" – Драводрі Петренко, Маріка Золотов та Іванова Дремовіч опублікували в поважному науковому виданні статтю, наситивши цитатами якихсь Абдулкадхіма, Джанг, Джао, Гао, Абд-Алгані та інших мудил (китайців найбільше, вітання "передовій китайській науці!"👋🇨🇳🟰💩).Чому саме "українські" вчені? Тому що деякі наукові журнали в 2022 році надали українцям право публікуватись безкоштовно. Сам нещодавно з колегами скористався в журналі Boreas, це допомагає заощадити пару тисяч євро🫶. Однак, схоже, що незабаром ця можливість зникне. І не через завершення війни, а таких "Драводрі Петренко", щоб їм кишка випала😡___Джерелоhttps://pubpeer.com/publications/48D7950C586FF3AA9C24547113D5EA

(продовження попереднього посту)Ексклюзивне інтерв'ю із головним персонажем "Мої думки тихі"Прокат стрічки майже завершився, тож для багатьох вже не секрет хто був головним персонажем. Звісно ж, рахівський крижень! Хоча він у титрах не зазначений, Стромата з'ясувала хто ж виконав роль рахівського крижня у сцені в природничому музеї. Ним виявився експонат ІКНДВП-R4 №40-30-19 із остеологічної колекції Національного науково-природничого музею НАН України. Він погодився відповісти на декілька запитань.Σ.: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, про себе.К.: Доброго. В 1950-х роках я був качуром, тобто самцем домашньої качки, мешкав у господарстві під Києвом. Якось професор Михайло Анатолійович Воїнственський запросив до себе на вечерю і запропонував перейти до музею. З тих пір, вже майже як 70 років, працюю в природничому музеї експонатом порівняльної остеологічної колекції.Σ.: А що собою являє остеологічна колекція?К.: Це зібрання кісток сучасних тварин, яких залучають до різних наукових досліджень, а потім повертають до шафки. Ось, і в кіно знадобився.Σ.: Ваша акторська гра була неперевершеноюК.: ДякуюΣ.: Глядачі ні на мить не сумнівались, що перед ними справжній рахівський крижень, а не домашній качур. Як Ви оцінюєте гру інших акторів?К.: Загалом теж непогано зіграли.Σ.: А рахівський крижень дійсно існує в природі?К.: Ні, то вигадка сценариста. Птахи зазвичай мають широке розповсюдження, лише на океанічних островах є види, поширення яких вкрай обмежене. В Європі ж не буває, щоб якийсь вид птахів мешкав виключно на одному озері.Σ.: Чому на зйомки запросили саме Вас, а не звичайну качку з магазину?К.: Я перейшов до музею в дорослому віці і мої кістки повністю сформовані. В магазинах продаються виключно каченята, в їх кістках лише центр завершив розвиток, краї ще не рівні.Σ.: Каченята? Але ж вони великі!К.: Їх підгодовують так, щоб прискорити ріст. Насправді, в магазинах всі птахи дуже молоді.Σ.: Тобто, коли в супермаркеті продається, наприклад, "Курка домашня" і "Курча домашнє", то…К.: Саме так, вони обидва курчати. Різниця між магазинною "куркою" і "курчам" не у віці, а в розмірах.Σ.: Повертаючись до стрічки "Мої думки тихі". Яка, на Вашу думку, основна ідея фільму?К.: Качки класні!Σ.: Є таке. На екрані Вас показано у вітрині. Насправді Ваше робоче місце в кімнаті 204, куди відвідувачів не пускають.К.: Це одна із кімнат музейних фондів.Σ.: Навіщо вона, якщо в неї не заглянеш?К.: Музейні експонати виконують декілька завдань. Частину розміщено у вітринах. Їх мета просвітницька та естетична, відвідувачі можуть познайомитись із різноманіттям тварин, поглянути особливості будови тощо. Але це лише незначна частина музейної колекції, більшість експонатів зберігається у музейних фондах і, як я вже зазначав, їх за потреби залучають до наукових досліджень.Σ.: В яких наукових проектах Ви брали участь?К.: Нас, домашніх качок, запрошують переважно зооархеологи, коли визначають кісткові рештки із давніх поселень. На відміну від курей, домашні качки і гуси майже не змінилися впродовж тисячоліть. Тому знайшовши на розкопках кістки качки, важко сказати кому саме вони належали: домашній птиці чи добутому на полюванні крижню? А птахівництво і полювання - це ж зовсім різні стратегії господарювання! Щоб знайти відповідь необхідно порівнювати давні знахідки з великою кількістю кісток сучасних птахів, як домашніх так і диких.Σ.: Ви неодноразово брали участь в наукових дослідженнях, тепер у кіно… Але Вас не згадують ні в співавторах публікацій, ні в титрах. Не здається, що Вас просто використовують?К.(посміхається): Така доля.Σ.: Ви фаталіст?К.: З моєю біографією важко ним не бути.Σ.: Дякую за інтерв'ю, успіхів у науці та творчої наснаги!К.: Дякую.